Номер провадження: 22-ц/813/1534/25
Справа № 1505/9184/2012
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.
Доповідач Лозко Ю. П.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2024 року
у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом,
встановив:
У жовтні 2012 року ПАТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 116618,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 вересня 2012 року складає 1479849,35 грн, яка складається з: заборгованості по кредиту та відсотках за кредитним договором в розмірі 175695,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 вересня 2012 року складає 1404336,53 грн; заборгованість по пені за кредитним договором в розмірі 75512,82 грн.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 116618,85 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 20 вересня 2012 року складає 932134,47 грн, яка складається із: 522 390,51 грн - сума заборгованості за кредитом; 339 063,78 грн - сума несплачених відсотків за користування кредитом; 27 571,22 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 43 108,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам. Вирішено питання щодо судових витрат.
22 березня 2024 року засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_1 вказаної вище заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що на підставі вказаного вище заочного рішення суду, 10 грудня 2013 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист №1505/9184/2012 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором та витрат по сплаті судового збору.
14 вересня 2017 року державним виконавцем Білгород-Дністровського ВДВС ПМУМЮ на підставі заяви стягувача про відкриття винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №54695969 по боржнику ОСОБА_1 .
З автоматизованої системи виконавчого провадження представнику банку стало відомо, що 24 червня 2021 року у вказаному вище виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
20 лютого 2024 року представником банку направлено скаргу до Білгород-Дністровського ВДВС ПМУМЮ та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) відносно направлення оригіналу виконавчого документа №1505/9184/2012 по боржнику ОСОБА_1 стягувачу, оскільки виконавчий лист на адресу банку не надходив.
04 березня 2024 року представник банку отримав постанову про результати перевірки виконавчого провадження, в якій зазначено, що згідно матеріалів виконавчого провадження та реєстру рекомендованих поштових відправлень, копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №54695969 від 24 червня 2021 року разом з оригіналом виконавчого документа направлені на адресу стягувача, зазначену у виконавчому документі, відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону з супровідним листом від 24 червня 2021 року за вих. №47532/31-31, що підтверджується реєстром рекомендованих листів від 29 липня 2021 року за №6770108981522.
Однак, додана копія списку поштових відправлень не підтверджує направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та оригіналу виконавчого листа, оскільки у повідомленні відсутні відомості щодо документів, які відправляються.
Оскільки у зазначеному вище відділі державної виконавчої служби відкрито декілька виконавчих проваджень, де стягувачем є АТ «Укрсиббанк», можливо дійти висновку, що вказаним рекомендованим повідомленням надіслані документи, які не стосуються боржника ОСОБА_1 , з огляду на те, що стягувач не отримав зазначені вище документи.
Станом на час звернення з цією заявою, оригінал зазначеного вище виконавчого листа та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на адресу банку не надходили.
Факт втрати оригіналу виконавчого документу підтверджується відомостями, наданими державною виконавчою службою, а також відсутністю цього документа у банку.
Банком дотримано трирічний строк подачі заяви про видачу дублікату виконавчого листа банком, зважаючи на те, що датою прийняття постанови державним виконавцем про повернення виконавчого документа є 24 червня 2021 року.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2024 року задоволено заяву АТ «Укрсиббанк». Видано дублікат виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 10 грудня 2013 у цивільній справі № 1505/9184/2012 (за позовом за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом) щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором та витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував, що під час звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, банком сплачено судовий збір за ставками, визначеними законом для подання відповідної заяви фізичною, а не юридичною особою.
Річний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, з огляду на положення ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент видачі виконавчого листа) минув. Станом на березень 2024 року минуло більше двох років від дня прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та у зв'язку з тим, що банк своєчасно не пред'явив виконавчий лист до виконання, тому звернувся до суду із заявою про видачу дублікату.
Усупереч ч.1 ст. 177 ЦПК України, представник банку не додав до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, у той час як жоден з учасників справи не отримував заяву з додатками.
Як на окрему (самостійну) підставу для скасування оскаржуваної ухвали, посилається на те, що справу розглянуто без його участі та він не був належним чином повідомленим про судове засідання.
На вказану апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк», в інтересах якого діє адвокат Агабалаєва Я.В., подала відзив у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2024 року без змін. В обґрунтування заперечень посилається на те, що станом на час звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, з урахуванням постанови державного виконавця від 24 червня 2021 року, трирічний строк, визначений законом для пред'явлення виконавчого документа до виконання, не закінчився. Аргументи скаржника щодо не сплати банком судового збору у розмірі, визначеному законом, при зверненні із зазначеною вище заявою не ґрунтуються на положеннях закону. Крім того, під час подання такої заяви, представником банку на виконання вимог закону додано докази надіслання цієї заяви з додатками на адресу інших учасників справи.
Представниця АТ «Укрсиббанк», адвокат Агабалаєва Я.В. подала на адресу заяву про розгляд справи без її участі.
Інші учасники справи будучи належним чином повідомленим чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає не у повній мірі, виходячи з такого.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення скаржника, чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи не містять відомостей щодо дотримання судом ст. 128 ЦПК України щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду вказаної вище заяви АТ «Укрсиббанк».
Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд заяви АТ «Укрсиббанк» та ця обставина підтверджується матеріалами справи, оскаржувана ухвала суду підлягає обов'язковому скасуванню.
Стосовно наявності підстав для задоволення заяви АТ «Укрсиббанк», колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів(посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, інтими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»),
Відповідно до п. 17.4 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в ред. 2021 року) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».
При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.
Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Отже необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі №2-162/12 (провадження № 61-14111 св20).
Як убачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 1505/9184/2012, на виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» боргу в сумі 935353,47 грн пред'явлений до виконання 14 вересня 2017 року та перебував на виконанні Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (виконавче провадження №54695969) до 24 червня 2021 року, коли виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження (а.с. 139,141,142).
Обґрунтовуючи підстави для задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа, АТ «Укрсиббанк» посилається на втрату вказаного вище виконавчого листа після прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 24 червня 2021 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження надіслання державним виконавцем на адресу банку вказаної вище постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24 червня 2021 року разом з оригіналом виконавчого листа №1505/9184/2012.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що є визначені законом підстави для задоволення заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа, зважаючи на втрату його оригіналу.
Доводи апеляційної скарги щодо сплину строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі №2-1380/08 (провадження №61-10540св22) зазначено, що:
"при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист".
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до пункту 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі №3-рп/2001).
Статтею 12 Закону України N 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
За таких встановлених у цій справі обставин, беручи до уваги час прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу - 24 червня 2021 року, колегія суддів зазначає, що заява АТ «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа, подана до суду 22 березня 2024 року, вважається такою, що подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Доводи скаржника щодо недотримання банком вимог закону під час звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, зокрема в частині сплати судового збору не у повному обсязі, а також не надання доказів надіслання копії цієї заяви іншим учасникам справи, колегія суддів відхиляє, зважаючи на таке.
У відповідності до п.п. 17.4 п. 1 Перехідних положень ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 року.
Отже, за подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа банк мав сплатити 90,84 грн, що відповідає розміру судового збору фактично сплаченого банком, про що свідчить платіжна інструкція №0023237307 від 20 березня 2024 року (а.с. 138).
Відповідно до ч.7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
На виконання зазначених вище вимог закону, до заяви про видачу дублікату виконавчого листа, банком долучено копії описів вкладення у лист з оголошеною цінністю згідно з якими АТ «Укрсиббанк» надіслав на адресу скаржника та інших учасників справи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білгород-Дністровського відділу ДВС) копію заяви про видачу дублікату виконавчого листа з додатками (а.с. 144-145).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувана ухвала суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 10.12.2013 року у цивільній справі № 1505/9184/2012 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 935 353,47 грн, з вказаних вище підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 10.12.2013 року у цивільній справі № 1505/9184/2012 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 935 353,47 грн.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова