Номер провадження: 22-ц/813/5474/25
Справа № 522/8510/18
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Лозко Ю. П.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейсс», Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація нерухомості і бізнесу» Мельник Тетяни Іванівни, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала вказана вище цивільна справа за позовом ОСОБА_2
16 квітня 2025 року представник ТОВ «Грейсс» - Галкін М.Г. подав до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 рок, посилаючись на те, що рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 у цій справі набрало законної сили 16 жовтня 2024 року, отже підстави, з яким закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову відпали.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника ТОВ «Грейсс» - Галкіна М.Г.
Так суд першої інстанції залишив поза увагою доводи представника ОСОБА_1 про незаконність зміни власників спірного майна та те, що у частині позовних вимог ОСОБА_2 , щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 100%, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про повернення у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 100%; про визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 50% провадження у справі було закрито, тож ТОВ «Грейсс» не має право звертатись до суду із відповідною заявою.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не звертався, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує про таке.
Ухвала суду мотивована тим, що на час подання відповідачем вказаної вище заяви у частині позовних вимог було відмовлено, а в частині задоволених позовних вимог сплило дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає вказаним нормам не в повній мірі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 7 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно вимог ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
При цьому ЦПК України чітко визначає строки дії заходів забезпечення позову після ухвалення в справі рішення, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову - протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, а у разі, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) було відкрито виконавче провадження - до повного виконання судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року накладено арешт на:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 142,2 кв.м., яка належить ТОВ «ГРЕЙСС»;
- земельну ділянку, площею 0,0421 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:01:001:3525, яка належить ТОВ «ГРЕЙСС»;
- легковий автомобіль марки AUDI А7 2.8, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ;
- частку у статутному капіталі ТОВ «ГРЕЙСС» у розмірі 100%, що належить ОСОБА_3 .
Заборонено державним реєстраторам, приватним нотаріусам та іншим особам, яким делеговані повноваження на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, включаючи реєстрацію зміни власника, зміни площі, поділу, реєстрацію іпотеки та інших обтяжень щодо: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 142,2 кв.м.; земельної ділянки, площею 0,0421 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:01:001:3525.
Заборонено державним реєстраторам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки в статутному капіталі ТОВ «ГРЕЙСС» у розмірі 100%, що належить ОСОБА_3 .
Заборонено Регіональному сервісному центру в Одеській області вчиняти будь-які дії, направлені на зняття з обліку, зміну власника, зміну інших відомостей про автомобіль, зокрема, державного номеру, номеру шасі, номер кузову, номеру рами тощо щодо легкового автомобілю марки AUDI А7 2.8, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року закрито провадження відносно позовних вимог ОСОБА_2 , щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 100%, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про повернення у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 100%; про визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 50%..
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково:
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 142,2 кв.м., житловою площею 70,4 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 951588951101;
- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:01:001:3525, площею 0,0421 га, реєстраційний номер нерухомого майна 1120619951227;
- легковий автомобіль марки AUDI А7 2.8, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 420 466,50 гривень, що становить вартості легкового автомобіля марки AUDI А7, 2.8, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на легковий автомобіль марки AUDI А7, 2.8, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року залишено без змін.
Колегія суддів погоджується із зауваженнями скаржника про залишення судом першої інстанції поза увагою закриття провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 100%, повернення її у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку у статутному капіталі ТОВ «Грейсс» у розмірі 50%.
Проте, виснує, що наведене відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України є окремою підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову.
Водночас, на вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги, обмежившись посиланням на набрання законної сили рішенням суду про відмову у задоволенні частини забезпечених позовних вимог та сплив дев'яностоденного строку з дня набрання законної сили рішенням про часткове задоволення позовних вимог.
Посилання ж скаржника на те, що у зв'язку із закриттям провадження у частині позовних вимог до ТОВ «Грейсс» останнє не мало право звертатись до суду із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову є безпідставними, оскільки попри закриття судом першої інстанції провадження щодо частини позовних вимог, ТОВ «Грейсс» не було виключено зі складу відповідачів та залишилось учасником цієї справи.
Зауваження ж скаржника про незаконність дій ТОВ «Грейсс» ТОВ «Грейсс» зі зміни власника спірного майна, яке вибуло з власності ОСОБА_3 стосуються предмета та підстав заявленого позову, обґрунтованість якого під час вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду про задоволення заяви відповідача та скасування заходів забезпечення позову у цій справі, водночас зауважує про залишення судом вказаного вище поза увагою, що мало суттєве значення для вирішення порушеного відповідачем питання.
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду .
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувану ухвалу суду потрібно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький