Номер провадження: 22-ц/813/289/25
Справа № 523/9953/17
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Лозко Ю. П.
01.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - Юридичний департамент Одеської міської ради, державний реєстратор Бахова Вікторія Іванівна, КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Одеська міська рада, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, про припинення права спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом демонтажу, про скасування рішення державного реєстратора,
встановив:
В липні 2017 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про виділення частки у спільній частковій власності в натурі, зобов'язання вчинення певних дій
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилалась на те, що на підставі договору дарування від 01 грудня 2012 року є власником 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , що складаються з приміщень під №2 в літ. А, а саме 2-х житлових кімнат, площею 24,7кв.м, кухні 8,9кв.м і підсобних приміщень сарай літ. «В» і убиральня літ.Ж, 13/25 огорожі №1-8, розташованих на земельній ділянці площею 359кв.м.
Відповідачці ОСОБА_3 належить 12/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , що складаються з приміщень під №1 в літ.А. і гаража літ.Б, 12/25 частин огорожі 1-8.
Співвласники мають самостійні виходи, також між ними фактично розподілена територія двору.
Позивачка стверджує, що понад рік відповідачка перешкоджає разом із своїм сином користуватися належній позивачці частиною будинку, протиправно встановивши двері зі свого гаражу літ.Б. на її ділянку, при цьому, перелазять через паркан і спричиняють шкоду її майну, розбиваючи цеглу, якою вона закладала їх двері і заливаючи замок у хвіртці клеєм.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила виділити їй в окрему одиницю в натурі належні на праві власності 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
29 січня 2020 року позивачка уточнила позовні вимоги та остаточно просила:
1.Визнати незаконною і скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 , як окремої одиниці, здійснену 11 червня 2018р. реєстратором Баховою Вікторією Іванівною за № 26637134.
2.Виділити позивачці в окрему одиницю в натурі належні на праві власності 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 - визнати право власності на житловий будинок літ.А, загальною площею 33,6кв.м, житловою площею 24,7кв.м, , що складається з приміщень № 2-1 - житлова площею 9, 0кв.м, №2-2 - житлова площею 15, 7кв.м, №2-3 - кухня площею 8, 9кв.м, сарай літ.В, убиральня літ.Ж, розташовані на земельній ділянці площею 0, 0197га по АДРЕСА_1 .
3.Припинити право спільної часткової власності з домоволодінням АДРЕСА_1 .
4.Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати двері з гаражу літ.Б на земельну ділянку домоволодіння АДРЕСА_1 площею 0,0197га, закласти утворений пройм в стіні гаражу літ.Б, не перешкоджати позивачці в користуванні власністю в будинку АДРЕСА_1 .
5.Стягнути з ОСОБА_1 витрати на оплату судових зборів, витрати за надання КП БТІ Одеської міської ради копій 2-х інвентаризаційних справ, оплату проведення експертизи 5000грн, за геодезичні вишукування 4000грн та інші судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської Ради Баховій В.І., індексний номер:41625212 від 15.06.2018р., за яким було зареєстровано за ОСОБА_1 на праві власності будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 122,3 кв.м, житловою площею 83 кв.м., який складається з житлового будинку «А1», гаражу «Б», сараю «В», вбиральні «Ж», льох «Е», огорожі №1,3,6,7,8.
Припинено спільну часткову власність ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 359 кв.м.
Поділено житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 з шляхом виділення в натурі у самостійні одиниці:
ОСОБА_2 13/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 359 кв.м., які складаються:
частини житлового будинку літ. «А»: житлова кімната 2-1, площею 9,0 кв.м., житлова кімната 2-2 площею, 15,7 кв.м., кухня літ. 2-3, площею 8,9 кв.м., всього загальною площею 33,6 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м. підсобна 8,9 кв.м., а також надвірні споруди сарай літ. «В», вбиральня літ. «Ж».
ОСОБА_1 12/25 (які на час розгляду справи складають 75/100) частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 359 кв.м., які складаються:
частини житлового будинку літ. «А», "А-1":
перший поверх: літ. 1-1 коридор, площею 7,8 кв.м., літ. 1-2 кухня, площею 9,1 кв.м., літ. 1-3 санвузол, площею 6,0 кв.м., літ. 1-4 коридор, площею 10,0 кв.м., літ. 1-5 житлова кімната площею 25,6 кв.м., літ. 1-6 житлова, площею 15,8 кв.м.,
другий поверх: літ. 1-7 житлова кімната, площею 20,7 кв.м., літ. 1-8 житлова кімната, площею 12,4 кв.м., літ. 1-9 житлова кімната, площею 8,5 кв.м., літ. 1-10, коридор 6,4 кв.м.,
всього загальною площею 122,3 кв.м, житловою площею 83,0 кв.м., допоміжна площа 39,3 кв.м.. , а також надвірні споруди: гараж літ. «Б»,
Льох літ. «Е» - вважати знищеним.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається:
частини житлового будинку літ. «А»: житлова кімната 2-1, площею 9,0 кв.м., житлова кімната 2-2 площею, 15,7 кв.м., кухня літ. 2-3, площею 8,9 кв.м., всього загальною площею 33,6 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м. підсобна 8,9 кв.м., а також надвірні споруди: сарай літ. «В», вбиральня літ. «Ж».
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається:
частини житлового будинку літ. «А»: перший поверх: літ. 1-1 коридор, площею 7,8 кв.м., літ. 1-2 кухня, площею 9,1 кв.м., літ. 1-3 санвузол, площею 6,0 кв.м., літ. 1-4 коридор, площею 10,0 кв.м., літ. 1-5 житлова кімната площею 25,6 кв.м., літ. 1-6 житлова, площею 15,8 кв.м.,
другий поверх: літ. 1-7 житлова кімната, площею 20,7 кв.м., літ. 1-8 житлова кімната, площею 12,4 кв.м., літ. 1-9 житлова кімната, площею 8,5 кв.м., літ. 1-10, коридор 6,4 кв.м.,
всього загальною площею 122,3 кв.м, житловою площею 83,0 кв.м., допоміжна площа 39,3 кв.м. , а також надвірні споруди гараж: літ. «Б».
Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 359 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , шляхом виділення у користування спільно з часткою, яка виділяється у самостійну одиницю :
ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,0197 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_1 - земельної ділянки, площею 0,0162га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Межу поділу земельних ділянок встановити наступним чином:
-від точки 1, по прямій лінії на відстані 7,05м (до точки 2);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,52м (до точки 5);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 5,53м (до точки 4);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,21м (до точки 5);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,90м (до точки 6);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,00м (до точки 7);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,1 їм (до точки 8);
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,88м (до точки 9);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на: відстані 2,45м (до точки 10);
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 12,28м (до точки 11);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,10м (до точки 12);
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 3,84м (до точки 13);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,67м (до точки 14);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,92м (до точки 15);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,21м (до точки 16)
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,56м (до точки 17);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,92м (до точки 18);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,91м (до точки 19);
- далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 10,71м до первісної точки відліку (до точки 1).
Вхід (в'їзд) на територію земельної ділянки, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_2 здійснювати з боку вул. Усатівська через металеві ворота обладнані хвірткою.
Вхід (в'їзд) на територію земельної ділянки, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 здійснювати з боку АДРЕСА_1 через металеві ворота обладнані хвірткою.
Встановлено безоплатний земельний сервітут, а саме право ОСОБА_1 здійснювати будівельно-ремонті роботи стіни частини житлового будинку літ. «А,А-1», та гаражу літ. «Б», які виходять на земельну ділянку, площею 0,0197 га, яка виділяється ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 на строк не більше одного місяця щорічно.
Зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати двері у гаражу літ. «Б», які мають вихід на земельну ділянку, площею 0,0197 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що виділяється ОСОБА_2 , а також закласти утворений отвір.
Зобов'язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0197 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1984 гривні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Суворовського районного суду від 12 вересня 2022 року та відмовити у задоволенні позову.
За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції помилково залишено поза увагою, що питання поділу спірного домоволодіння вже вирішено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2006 року у справі №2-2497/06, яким за попереднім власником належного відповідачці майна визнано право власності на 75/100 частини спірного домоволодіння, що стало підставою для проведення державної реєстрації такого майна, що не не була оскаржена; судом не вирішено питання щодо незаконності свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівля-продажу, які у своїй сукупності свідчать про правомірність переходу до відповідачки права власності на частину домоволодіння; помилково не залишено у постійному спільному доступі земельну ділянку на яку виходить стіна частини житлового будинку літ. «А,А-1», та гаражу літ. «Б»; вирішуючи цю справу суд вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідачку демонтувати двері у гаражу , а також закласти утворений отвір; судом безпідставно стягнуто з відповідачки судові витрати по сплаті позивачкою судового збору, оскільки остання має І групу інвалідності.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залучено ОСОБА_5 до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Юридичний департамент ОМР, державний реєстратор Бахова В.І., КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР, ОМР, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, про припинення права спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом демонтажу, про скасування рішення державного реєстратора, як правонаступника відповідача.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріалами справи за доводами апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга, підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не у повній мірі, з огляду на таке.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з обґрунтованості позовних вимог, фактичного поділу земельної ділянки між співвласниками на два самостійні частини тривалий час та раціональності запропонованого експертом поділу.
Апеляційний суд частково погоджується із висновком суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог.
З матеріалів справи убачається, що вперше реєстрація спірного будинку відбулась на підставі договору на право забудови від 30 січня 1928 р., відповідно до якого ОСОБА_7 під забудову виділялась земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Перша інвентаризація здійснюється 17 листопада 1949 р., з якої убачається, що АДРЕСА_1 кут вул. Усатівська наявний будинок літ. «А-1» з прибудовою літ. «а», надвірними спорудами літ. «Г» та літ. «В», «Б»., площа земельної ділянки 359 кв.м.
Згідно даних інвентаризації на 1965 р., вже залишились надвірні споруди літ. «В» та літ. «Б», а також фактично наявні дані щодо наявності паркану, що відділяє дві частини будинку.
Відповідно до договору дарування від 17 грудня 1964р. ОСОБА_8 , діючий від імені ОСОБА_9 подарував ОСОБА_10 13/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
В користування ОСОБА_10 переходили в літ. «А» приміщення: 2-2 житлова, 2-3 житлова, 2-1 кухня та сарай літ. «В».
Відповідно до договору дарування від 17 грудня 1964 р. ОСОБА_8 , діючий від імені ОСОБА_9 подарував ОСОБА_11 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
В користування ОСОБА_11 переходили з літ. «А» 1-3 житлова, 1-2 кухня, 1-1 коридор, сарай літ. «В» та санвузол літ. «Г».
Однак в договорі фактично було зроблено описку та замість сараю літ. «Б», фактично вказано сарай літ «В», який за договором дарування було передано у користуванні ОСОБА_10 .
Вказане сторонами не заперечувалось.
09 грудня 1965 р. ОСОБА_11 продала ОСОБА_12 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .
11 липня 1966 р. ОСОБА_12 подарувала, а ОСОБА_13 прийняв в дар 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно даних інвентаризації за 1983р. житловий будинок по АДРЕСА_1 , складається з літ. «А», з прибудовою літ «а», до яких входили приміщення 1-2, площею 7,25кв.м. 1-3, площею 9,14 кв.м., 1-4, площею 4,54 кв.м., а також приміщення 2-1, площею 8,86 кв.м., 2-2, площею 9,04 кв.м., 2-3, площею 15,68 кв.м.. Окрім того, були наявні надвірні споруди літ. «В», «З» - сараї, літ. «Ж» - вбиральня, літ. «Е» погріб, літ. «Б». (Т.1, а.с.56.)
У технічному паспорті є також відомості про сарай літ. «З», погріб літ. «Е» були самочинно збудовані ОСОБА_10 .
Отже надвірні споруди сарай літ. «З», погріб літ. «Е» були самочинно збудовані ОСОБА_10 в період з 1964р. по 1983р.
В технічному плані фактично наявні дані щодо паркану, що відділяє дві частини земельної ділянки.
02 серпня 1988 р. ОСОБА_13 продала ОСОБА_14 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . У договорі також посилання на те, що на земельній ділянці розташований один кам'яний житловий будинок зазначений у технічному плані літ. «А», житловою площею 33,8 кв.м., господарчі та побутові будівлі, які позначені в плані: сараї літ. «В,Б», вбиральня літ. «Д» та літ. «Ж», огородження №1-7, мостіння «Ш». (Т.1, а.с. 65-66)
05 жовтня 1989 року ОСОБА_14 продає ОСОБА_15 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . У договорі також посилання на те, що на земельній ділянці розташований один кам'яний житловий будинок зазначений у технічному плані літ. «А», житловою площею 33,8 кв.м., господарчі та побутові будівлі, які позначені в плані: сараї літ. «В,Б», вбиральня літ. «Д» та літ. «Ж», огородження №1-7, мостіння «Ш».
Згідно даних інвентаризації за 1993р. житловий будинок по АДРЕСА_1 , складається з літ. «А-ж», з прибудовою літ «а».
Окрім того, були наявні надвірні споруди літ. «В», «З» - сараї, літ. «Ж» - вбиральня, літ. «Е» погріб, літ. «Б».
В технічному плані також є відомості щодо самочинного будівництва прибудови літ. «а-1, веранди а-2», гараж літ. «Б», а також надвірні споруди сарай літ. «З», погріб літ. «Е».
В технічному плані є дані щодо наявності паркану, що відділяє дві частини земельної ділянки.
В період 1989 року по 1993 рік фактично проведена реконструкція належних ОСОБА_15 12/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 шляхом перебудованих старих приміщень, а також добудови літ. «а-1, веранди а-2», гаражу літ. «Б».
Рішенням міжвідомчої комісії Ленінської районної ради народних депутатів від 07.06.1990р. було дозволено ОСОБА_15 здійснити перебудування наявних у неї приміщень.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 листопада 1994 р. ОСОБА_16 продала ОСОБА_17 12/25 часток жилого будинку 83% готовності, які складаються з літ. «А» - жиле, літ. «Б»- гараж, № НОМЕР_1 - огородження, І-ІІ мостіння, що розташовані на земельній ділянці, площею 359 кв.м.
Матеріали справи також містять розрахунок часток співвласників від 24 червня 2006р., відповідно до якого частка ОСОБА_18 у будинку по АДРЕСА_1 складає 75/100 часток, а частка ОСОБА_10 складає 25/100 часток.
Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , який складений КП «ОМБТІ та РОН» 09 червня 2005р., будинок складався : «А» житлове, сараї «В,З», «Ж» вбиральня, «Е» - погріб, «Б» гараж, №1-8 огорожа.
Житловий будинок літ. «А» складався з двох поверхів, на першому поверсі були розташовані приміщення: 1-6, площею 15,8 кв.м., 1-5, площею 25,6 кв.м., 1-4 площею 10,0 кв.м., 1-1, площею 7,8 кв.м., 1-3 площею -6,0 кв.м., 1-2, площею 9,1 кв.м., а також приміщення 2 поверху:
1-7 площею 20,7 кв.м., 1-8, площею 12,4 кв.м., 1-10, площею 6,4 кв.м., 1-10, площею 6,4 кв.м.., які складали квартиру АДРЕСА_4
До другої частини будинку, що складали квартиру АДРЕСА_5 входили приміщення:
2-3, площею 8,9 кв.м., 2-1 площею 9,0 кв.м., 2-2, площею 15,1 кв.м.,
У технічному паспорті будинок АДРЕСА_1 , який складений КП «ОМБТІ та РОН» 09.06.2005р. були наявні надвірні споруди, а саме: «Е» - погріб, літ. «З» - сарай, а також вбачається фактичний поділ земельної ділянки на дві частини.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20 березня 2006р. по цивільній справі №2-2497/06 за позовом ОСОБА_17 до Виконкому Одеської міської Ради про визнання права власності, за ОСОБА_17 визнано право власності на 75/100 частин домоволодіння загальною площею 122,3 кв.м., житловою площею 83,0 кв.м., що складає, літ. «а»: санвузол, 1-3 площею -6,0 кв.м., в літ. «А»: 1-1, коридор, площею 7,8 кв.м., 1-2 кухня площею 9,1 кв.м.; в літ. «А-1»: 1-4 коридор площею 10,0 кв.м., 1-5 житлова, площею 25,6 кв.м., 1-6 житлова, площею 15,8 кв.м., 1-7 житлова, площею 20,7 кв.м., 1-8 житлова, площею 12,4 кв.м., 1-9 - житлова площею 8,5 кв.м., 1-10 коридор, площею 6,4 кв.м., а також на надвірні споруди літ. «Б»- гараж, № НОМЕР_2 , І-ІІ мостіння, розташованого на земельній ділянці площею 359 кв.м., по АДРЕСА_1 .
Однак домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до ухвалення рішення судом від 20 березня 2006 р. не існувало, оскільки було наявне лише домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
КП «ОМБТІ та РОН» 25.12.2006 р. фактично заведено окрему інвентаризаційну справу на домоволодіння саме за адресою: АДРЕСА_1 та здійснена державна реєстрація права власності на 75/100 частини вказаного домоволодіння.
Отже фактично, у КП «ОМБТІ та РОН» є дві самостійні інвентаризаційні справи на домоволодіння саме за адресою: АДРЕСА_1 , а також на домоволодіння саме за адресою: АДРЕСА_1 .
25 січня 2007 р. державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Бойченко О.Є. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_19 є спадкоємцем ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з 75/100 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що складається з однієї кам'яної будівлі 107,7 кв.м, зазначеної в схематичному плані під літ. «А», з надвірними господарчими спорудами, зазначеними під літ. «Б»- гараж, «З-сарай», «Ж» - вбиральня, 1-8 -огорожа, розташований на земельній ділянці площею 359 кв.м.
22 січня 2008 р. за договором купівлі-продажу ОСОБА_19 продала, а ОСОБА_1 купила 75/100 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20.03.2006р., зазначене домоволодіння складається з однієї кам'яної будівлі 107,7 кв.м, зазначеної в схематичному плані під літ. «А, з надвірними господарчими спорудами, зазначеними під літ. «Б»- гараж, «З-сарай», «Ж» - вбиральня, 1-8 -огорожа, розташований на земельній ділянці площею 359 кв.м.
Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , який складений КП «ОМБТІ та РОН» 09 серпня 2012р. вже були відсутні надвірні споруди, а саме: «Е» - погріб, літ. «З» - сарай. В той же час, залишались надвірні споруди сарай літ. «В» та вбиральня літ. «Ж». Окрім того, вбачається фактичний поділ земельної ділянки на дві частини.
Договором дарування від 01 грудня 2012 р. ОСОБА_10 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_2 прийняла у власність 13/25 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 359 кв.м., а саме 13/25 частини житлового будинку з літ. «А»: житлова 2-2, житлова 2-3, житловою площею 24,7 кв.м.; сарай літ. «В», вбиральня літ. «Ж»; 13/25 огорожі №1-8.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської Ради Бахової В.І., індексний номер:41625212 від 15 червня 2018 р. На підставі копії договору купівлі-продажу від 22.01.2008р., витягу з державного реєстру правочинів від 22.01.2008 р. та листа КП «БТІ» Одеської міської ради від 03.02.2018 р. №491875.72.18 зареєстровано за ОСОБА_1 на праві власності будинок АДРЕСА_6 , загальною площею 122,3 кв.м, житловою площею 83 кв.м., який складається з житлового будинку «А1», гаражу «Б», сараю «В», вбиральні «Ж», льох «Е», огорожі №1,3,6,7,8. (т.1., а.с 166).
Отже фактично існувала подвійна реєстрація права власності на один об'єкт нерухомості, які було зареєстровані як самостійні об'єкти нерухомості будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Так за ОСОБА_20 зареєстровано право власності на 13/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що складалось: з літ. «А»: житлова 2-2, житлова 2-3, житловою площею 24,7 кв.м.; сарай літ. «В», вбиральня літ. «Ж»; 13/25 огорожі №1-8, розташованого на земельній ділянці площею 359 кв.м.
За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 75/100 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що складається з однієї кам'яної будівлі 107,7 кв.м, зазначеної в схематичному плані під літ. «А», з надвірними господарчими спорудами, зазначеними під літ. «Б»- гараж, «З-сарай», «Ж» - вбиральня, 1-8 -огорожа, розташований на земельній ділянці площею 359 кв.м.
Однак не існувало рішення суду, нотаріального посвідченого договору або рішення місцевого органу самоврядування про поділ домоволодіння на два самостійних, тобто за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
В той же час, де-факто такий розділ відбувся, оскільки за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності 75/100 частин, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 13/25 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що це був єдиний будинок.
Крім того, з матеріалів архівної інвентаризаційної справи убачається, що земельна ділянка була поділена між співвласниками на два самостійні частини тривалий час.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Щодо вимог про визнання незаконною і скасування реєстрації права власності.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 ЦК України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тут і далі, який діяв на час реєстрації права власності ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 , як окремої одиниці, здійсненої 11 червня 2018 р. реєстратором Баховою Вікторією Іванівною за № 26637134 (далі - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ, які вже відбулися, з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.
Статтею 3 Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
При цьому відповідно до ч. 2 цієї статті Закону, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Частинами 8, 9 ст. 18 Закону визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
При цьому згідно з ч. 2 цієї статті Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються у визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" N 1127 від 25 грудня 2015 року (чинним на день проведення оспорюваної реєстрації) визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, не обхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
Пункт 40 цього Порядку передбачає, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Відповідно до ст. 27 Закону реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п.1 ч.1).
Як слушно зауважено судом першої інстанції, до заяви про здійснення державної реєстрації ОСОБА_1 надала копію договору купівлі-продажу від 22 січня 2008р. за яким ОСОБА_19 продала, а ОСОБА_1 купила 75/100 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 ., але жодного нотаріального посвідченого договору про виділ частки або поділ будинку, а також рішення суду вона не додала.
Однак державний реєстратор, не перевіривши відомості про належність іншої частини 25/100 будинку, не встановила наявність розбіжностей у правовстановлюючих документах. Та безпідставно зареєструвала за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 у цілому.
При цьому, апеляційний суд, відхиляючи посилання в апеляційній скарзі в якості її доводів про залишення судом першої інстанції поза увагою правомірності набуття відповідачкою прав власності на відповідну частину домоволодіння, зважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину та договір купівлі-продажу такої частини незаконними не визнавались та не були скасовані, зауважує, що законність свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 січня 2007 року та договору купівлі-продажу від 22 січня 2008 року, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, не входять до предмету доказування у цій справі, у розумінні ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Щодо вимог про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, про припинення права спільної часткової власності, та усунення перешкод у здійсненні права власності.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Отже, при вирішенні спору про виділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого виділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту виділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює виділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, врахувавши принципи розумності, пропорційності та справедливості, а також висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22.05.2019 р., яка була проведена судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С., дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням балансу інтересів сторін, виділивши в натурі у самостійні одиниці: ОСОБА_2 13/25, а ОСОБА_1 12/25 (які на час вирішення справи складають 75/100) частин житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 359 кв.м., з визначенням конкретних частин житлового будинку, надвірних споруд та поворотних точок на земельних ділянка, що визнаються правом власності кожної зі сторін, відповідно до варіанта розподілу, запропонованого експертом.
Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний варіант розподілу є найбільш раціональним, враховуючи порядок користування житловим будинком, зауважуючи, що такий є найбільш наближеним до розміру часток сторін у праві спільної часткової власності та передбачає найменший відступ від ідеальних часток, враховує майнові права та інтереси сторін, сприяючи кожному з них використовувати приміщення за призначенням, що відповідає інтересам сторін та надає можливість нормального користування житловим будинком і надвірними спорудами.
Висновок місцевого суду в цій частині узгоджується, зокрема із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі N 285/5070/20 (провадження N 61-13036св22).
Щодо доводів апеляційної скарги про повторне вирішення судом питання про поділ домоволодіння АДРЕСА_1 .
Як убачається зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, предметом позову у цій справі є виділ в натурі частки із спільної часткової власності, про припинення права спільної часткової власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом демонтажу, про скасування рішення державного реєстратора.
Водночас, предметом позову у справі №2-2497/06 були вимоги до ВК ОМР про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт, у порядку ч.4 ст. 376 ЦК України.
Ураховуючи викладене колегія суддів відхиляє, як помилкові та такі, що ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні відповідачкою норм права та змісту вказаного вище судового рішення, посилання скаржниці на відсутність спору у цій справі.
Крім того, безпідставними є зауваження скаржниці про те, що суд першої інстанції помилково не залишив у постійному спільному доступі земельну ділянку на яку виходить стіна частини житлового будинку літ. «А,А-1», та гаражу літ. «Б».
Так, ухвалюючи рішення про поділ житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі у самостійні одиниці нерухомості та визначаючи порядок користування земельною ділянкою, площею 359 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , шляхом виділення у користування спільно з часткою, яка виділяється у самостійну одиницю та встановлення безоплатного земельного сервітуту, суд першої інстанції виходив з варіанту поділу, запропонованого експертом ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.
Відповідачка ОСОБА_1 , ознайомлена з вказаним висновком експерта, з яким не погоджується, при цьому клопотань про визнання такого необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, та призначення у справі повторної експертизи не заявляла, під час вирішення судом цієї, як і не заявляла про інші варіанти поділу, зокрема земельної ділянки на яку виходить стіна частини житлового будинку літ. «А,А-1», та гаражу літ. «Б».
Отже, посилаючись на необхідність постійного безперешкодного доступу до земельної ділянки на яку виходить стіна частини житлового будинку літ. «А,А-1», та гаражу літ. «Б», а не протягом одного місяця щорічно у порядку безоплатного земельного сервітуту, скаржниця, у порушення вимог ст. ст. 12, 77-81 ЦПК України, не надала суду жодного доказу, що визначений судом порядок користування земельною ділянкою, відповідно до запропонованого експертом варіанту, є незаконним, не пропорційним, несправедливим чи не враховує балансу інтересів сторін.
Доводи скаржниці про те, що вирішуючи цю справу суд вийшов за межі позовних вимог, зокрема, щодо зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати двері у гаражу літ. «Б», які мають вихід на земельну ділянку, площею 0,0197 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що виділяється ОСОБА_2 , а також закласти утворений отвір, спростовуються матеріалами справи.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі N 2114/2-3819/11 (провадження N 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , з викладених вище підстав.
Водночас, слушними є зауваження скаржниці про хибність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з неї на користь позивачки судових витрат, оскільки згідно із п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю І групи, звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тож, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачкою ОСОБА_2 підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
Колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду в частині розподілу судових витрат потрібно скасувати та ухвали у цій частині нове судове рішення, яким компенсувати позивачці понесені судові витрати по сплаті судового збору, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду потрібно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 1984 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Компенсувати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ) судові витрати по сплаті судового збору витрати у розмірі 1984 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
О.Ю. Карташов