Справа №482/2207/24
Провадження № 22-з/812/66/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Богдановою-Пуфф Тетяною Дмитрівною про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Заруднього О.В., звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2025 року заяву задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 22 грудня 2021 року по 18 жовтня 2023 року.
Судові витрати, понесені заявником у зв'язку з розглядом справи, віднесено на її рахунок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, діючи через свого представника адвоката Богданову-Пуфф Т. Д. подав апеляційну скаргу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Богдановою-Пуфф Тетяною Дмитрівною, задоволено.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.
15 липня 2025 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Богдановою-Пуфф Т.А. про ухвалення додаткового рішення.
Мотивуючи заяву вказувала, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, у постанові апеляційного суду не відображено питання про витрати на професійну правничу допомогу, про яку представником Дороша О.Ф. було заявлено в апеляційній скарзі.
Для обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу з метою стягнення судових витрат до заяви надано: Договір №101 про надання правничої (правової) допомоги від 04 лютого 2025 року, додаткову угоду від 05 червня 2025 року до договору №101 про надання правничої допомоги.
Просила стягнути на користь ОСОБА_1 витрати понесені ним на професійну правничу допомогу та пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції у сумі 10 000 грн.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, заперечення на заяву представника заявника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 3,4 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки предметом звернення є лише вирішення питання про судові витрати, тому необхідності у виклику сторін суд не вбачає.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин 1-2,4-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
В апеляційні скарзі на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2025 року, ухваленого у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 діючи через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 усі судові витрати. Проте до апеляційної скарги доказів понесених витрат за надання правничої допомоги надано не було.
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовому засіданні 08 липня 2025 року, його представник адвокат Богданова - Пуфф Т.Д. також просила про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 на користь апелянта.
У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 адвокат Богданова - Пуфф Т.Д. просить стягнути з заявника на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником відповідачів додано до заяви: 1) копію Договору про надання правової допомоги № 101, укладеного 04.02.2025 між адвокатом Богдановою - Пуфф Т.Д. та ОСОБА_6 ; 2) копію Додаткової угоди, укладеної 05 .06.2025 року між адвокатом Богдановою-Пуфф Т.Д. та ОСОБА_1 до Договору про надання правової допомоги №101, укладеного 04.02.20225
Згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року).
Крім того, ЄСПЛ у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, виклав висновки за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в Постанові від 21 липня 2020 року у справі №915/1654/19 зазначив, що обґрунтованість та співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача має відповідати критерію реальності таких витрат, тобто бути співмірною з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_7 не приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2022 року адвокат Богданова-Пуфф Тетяна Дмитрівна, свідоцтво право на заняття адвокатською діяльністю Серія ОД № 004246, видане 19 серпня 2020 року Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення Ради адвокатів Одеської області від 19 серпня 2020 року № 42, (надалі - Адвокат), з однієї сторони, і Дорош О.Ф. у подальшому «Клієнт», з іншої сторони, уклали Договір про надання правової допомоги № 101.
05 червня 2025 року між ними було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору про надання правової допомоги № 101 від 04 лютого 2025 року.
Предметом Додаткової угоди від 05 червня 2025 року є оплата послуг Адвоката при наданні професійної правової допомоги Клієнту по цивільній справі № 482/2207/24 у Миколаївському апеляційному суді (п. 1 додаткової угоди).
Сторонами визначена фіксована ціна в розмірі 10000 грн. за надання правової допомоги та юридичного супроводу Адвокатом Клієнту по цивільній справі № 482/2207/24 у Миколаївському апеляційному суді (п.2 Додаткової угоди).
Сума вказана в п. 1.2 є гонораром Адвоката та поверненню не підлягає.
Фактичні витрати Адвоката, пов'язані з наданням правової допомоги (транспортні розходи, відрядження, роздрукування та сканування матеріалів, відправлення поштової кореспонденції, інші витрати, відповідно до вимог адвоката) оплачуються додатково.
Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що клієнт здійснює оплату послуг за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 305299) відкрито рахунок:№ НОМЕР_1 , валюта UAН, дата відкриття 27.01.2022, адреса відділення: АДРЕСА_1 .
Однак, відомості щодо оплати зазначених послуг в матеріалах справи відсутні.
З адвокатом Богдановою - Пуфф Т.Д. було укладено договір про надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, яка і звернулася до Миколаївського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Новодеського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2025 року, у прохальній частині якої просила стягнути з заявника на користь апелянта всі судові витрати. У судовому засіаднні апеляційної інстанції також зазначала про вирішення питання про судові витрати.
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення просила про стягнення 10000 грн. витрат на правничу допомогу.
Представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Зарудній О.В. просив у задоволені цієї заяви відмовити, оскільки не надано жодних доказів понесення таких витрат, зокрема не надано детальний опис робіт виконаних адвокатом, доказів фактичної сплати заявленої адвокатом суми.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг - складення апеляційної скарги, участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.
Аргументи заяви представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Зарудного О.В. щодо ненадання доказів фактичної сплавати вищевказаної суми апелянтом не заслуговують на увагу, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).
З огляду на зазначене, заява про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 134,137, 381, 382 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Богдановою-Пуфф Тетяною Дмитрівною , про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.