25 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.09.2025 року, якою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст. 89 КК України
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 листопада 2025 року включно.
Учасники судового провадження:
захисник: ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції )
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його постійного проживання.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 листопада 2025 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необгрунтованою.
Стверджує, що прокурором не було доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, ані прокурором, ані суддею в рішенні не доведено недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Вважає, що суд не надав жодної правової оцінки заявленим стороною обвинувачення ризикам, наведеним у клопотанні прокурора та дійшов помилкового висновку про неможливість запобігти заявленим ризикам шляхом застосування будь-якого більш м'якого запобіжного заходу.
На думку захисника, наявна можливість застосування до ОСОБА_6 іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, який може забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків передбачених кримінально-процесуальним законодавством.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України.
Ухвалою суду від 18.07.2025р. ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.09.2025 включно.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що продовжують існувати всі ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , тому наразі запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою не видається за можливе, оскільки судовий розгляд продовжується.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307,ч.2 ст.317 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція одного з них передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватись від суду.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає вірним зазначене судом першої інстанції, що наявним є ризик того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків з метою зміни показань, наданих ними на досудовому розслідуванні, оскільки ще не проведено допит свідків судом, а отже обвинувачений може впливати на них, з метою надання ними показів на свою користь.
Судом першої інстанції також було враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, що передбачає наявність корисливого мотиву в його діях та дає підстави вважати, що він може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин.
Вищенаведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризиків переховування обвинуваченим від суду, незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інші злочини, тобто продовжити свою злочинну діяльність.
Тому не є слушними доводи захисника обвинуваченого, щодо відсутності на теперішній час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, як того просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.09.2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: