24.09.25
22-ц/812/1710/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/11055/24
Номер провадження: 22-ц/812/1710/25 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
24 вересня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участю: представника позивачів - адвоката Ткачук Г.М., представника відповідача - адвоката Ковалевського Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», подану в його інтересах адвокатом Ковалевським Євгеном Володимировичем
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді - Скоринчук К.М. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (надалі - ТОВ «Укрдебт Плюс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Руда Оксана Миколаївна про визнання іпотеки припиненою, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ТОВ «Укрдебт Плюс» про визнання іпотеки припиненою, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень.
Позов обґрунтовував тим, що 22 грудня 2006 року між АКБ «ТАС Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1401/1206/71-006, за умовами якого останній отримав споживчий кредит на придбання нерухомості у розмірі 31 200 доларів США, що еквівалентно 157 560 грн на момент укладення договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року між АКБ «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким останній передав в заставу квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. за р/№ 4273237 та внесено відомості в реєстр заборони відчуження нерухомого майна.
Також в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 22 грудня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1401\1206/71-006-р-1 за умовами якого останній як поручитель зобов'язався відповідати за неналежне виконання боржником умов кредитного договору.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.
06 травня 2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі №487/2746/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 92 373,50 грн кредитної заборгованості.
13 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір №2245/К про відступлення прав вимоги, згідно якого право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, укладеними між Банком та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Укрдебт Плюс».
16 листопада 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва сторону стягувача ПАТ «Дельта Банк» змінено на правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс».
Заводським відділом ДВС 29 листопада 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №43831907 за виконавчим листом №2/487/2746/14-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 20 травня 2014 року у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2022 року частково задоволено позов ТОВ «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто з відповідачів інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму 26 505,25 грн.
Постановою Заводського відділу ДВС від 26 червня 2024 року відкрито виконавче провадження №75387897 за виконавчим листом №487/1077/22 де стягувачем є ТОВ «Укрдебт Плюс», однак того ж дня виконавче провадження було завершено у зв'язку з повним виконанням зобов'язань.
Після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв'язку з виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.
Позивачами було виконано зобов'язання за кредитним договором, однак Банк не виконав вимоги закону щодо вчинення відповідних дій з припинення іпотеки у зв'язку з повним погашення боргу за основним зобов'язанням.
Враховуючи припинення основного зобов'язання, припинилось також і додаткове (іпотека), разом з тим записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Посилаючись на викладене та на ст. 599 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», позивачі просили суд визнати такою, що припинена іпотека квартири АДРЕСА_2 , що виникла на підставі договору іпотеки від 22 грудня 2006 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (кінцевий правонаступник якого є ТОВ «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. Скасувати запис про реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження:4273237, об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , номер РПВН: 443000110, зареєстрованого в реєстрі заборон за №182 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М.
03 січня 2025 року ТОВ «Укрдебт Плюс» в інтересах якого діяв адвокат Пивоваров В.І. подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмови у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не виконано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2022 року у справі №487/1077/22.
29 травня 2025 року представником ТОВ «Укрдебт Плюс» - адвокатом Ковалевським Є.В. надано заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2025 року позов задоволено. Визнано припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_2 , що виникла на підставі договору іпотеки від 22 грудня 2006 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (кінцевий правонаступник якого ТОВ «Укрдебт плюс) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. Скасовано запис про проведену реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4273237, об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 , номер РПВН: 44300110, зареєстрованого в реєстрі заборон за № 182 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачі надали суду належні докази у підтвердження виконання ним основного зобов'язання, а саме сплати відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року у сумі 92373,50 грн за вимогою ПАТ «Дельта Банк» про дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року, що також не заперечується і відповідачем.
Відповідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.
Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації. Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За вище вказаних обставин суд дійшов до переконання, що заявлений позов є обґрунтований, доведений належними та достатніми в своїй сукупності доказами.
Відповідач у свою чергу, не довів правомірність невжиття заходів по виконанню вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку». Посилання відповідача на те, що невиконання позивачем рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2022 року у справі №487/1077/22 є підставою для відмови у позові, оскільки, як вбачається із досліджених судом витребуваних виконавчих проваджень, ТОВ «Укрдебт Плюс» з власної ініціативи відкликав виконавчий документ за відкритим виконавчим провадженням №75387897, хоча міг реалізувати своє право на отримання коштів в сумі 26505,25 грн в порядку примусового виконавчого провадження, які надійшли на депозитний рахунок Заводського ВДВС та були повернути на рахунок ОСОБА_1 . Окрім того, як було встановлено судом, вказана сума боргу є сумою інфляційних витрат та 3% річних, ухвалених до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України у той час, коли питання основного зобов'язання за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року було вирішено рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року у справі №487/2746/14-ц і яке було виконане в повному обсязі, шляхом погашення позивачами у даній справі боргу, наслідком чого виконавче провадження №43831907 було закрито.
Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, та у подальшому неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Укрдебт Плюс» в інтересах якого діє адвокат Ковалевський Є.В. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем при поданні позову не було доведено належними доказами, що він в повному обсязі виконав основне зобов'язання за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року. Вказує, що рішення суду у справі №487/2746/14-ц від 05 травня 2014 року не виконано позивачем, який є боржником на користь належного кредитора, яким є ТОВ «Укрдебт Плюс». Попередні кредитори не є належними стягувачами та отримувачами коштів, тому перерахування грошових коштів на їх користь не може розглядатись, як належне, повне та фактичне виконання судового рішення. Крім того, жодних відомостей про сплату заборгованості кредитори не надали. Також, відповідач звертає увагу на те, що суд неправомірно відхилив заяву про застосування строку позовної давності, пропущеного позивачем, адже посилання на воєнний стан не може бути єдиною підставою вважати, що строк пропущений з поважних причин.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачів - адвокат Ткачук ГМ. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення повній мірі відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 22 грудня 2006 року між АКБ «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1401/1206/71-006, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 31 200 доларів США зі сплатою відсотків 14% річних на строк до 22 грудня 2016 року (а.с.29-35).
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між Банком та ОСОБА_2 22 грудня 2006 року було укладено договір поруки №1401/1206/71-006-Р-1 за умовами якого ОСОБА_2 , як поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року між АКБ «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_1 22 грудня 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М., р/№1325 (а.с. 25).
Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира за номером АДРЕСА_2 , належна іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М. 22 грудня 2006 року, р/ №1324 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 22 грудня 2006 року за №1820681.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №408152874 від 15 грудня 2024 року, відносно вказаної квартири зареєстровано обтяження. Тип обтяження: заборона на нерухоме майно. Реєстраційний номер обтяження №4273237, зареєстровано 22.12.2006 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рудою О.М.; підстава обтяження: іпотека №1325 від 22.12.2006 (а.с. 11).
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року у справі №487/2746/14-ц задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» достроково заборгованість за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року в розмірі 92373,50 грн (а.с.41-42).
На підставі вказаного рішення суду Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2/487/1501 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №1401/1206/71-006 від т22 грудня 2006 року в розмірі 92 373,50 грн.
Вказаний лист перебував на виконані у Заводському відділі ДВС (ВП №59719972) та постановою головного державного виконавця Шевченко Т.Г. було перевернуто за заявою стягувача на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.46).
В подальшому виконавчий лист №2/487/1501 скеровано до Заводського відділу ДВС та відкрито ВП 43831907, яке 29 листопада 2021 року завершено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом. Вказане виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання, про що свідчить лист Заводського ВДВС у місті Миколаєві №31540/2011-34/9 від 20.03.2025 (а.с.109).
13 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладений Договір № 2245/К про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №682, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором перейшло до ТОВ «Укрдебт Плюс».
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2020 року замінено сторону стягувача ПАТ «дельта Банк» на правонаступника - ТОВ «Укрдебт Плюс» у справі №2/487/1501/14 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості (а.с.42-43).
20 грудня 2021 року ТОВ «Укрдебт Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року 3% річних та заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 188 792,54 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2022 року (справа №487/1077/22) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» інфляційні втрати у розмірі 18 206,82 грн та три відсотки річних у розмірі 8 298,43 грн (а.с.37-40).
03 липня 2023 року на підставі вказаного рішення суду Заводським районним судом м. Миколаєві видано виконавчий лист №487/1077/22 на підставі якого 26 червня 2024 року Заводським відділом ДВС відкрито виконавче провадження №75387897 про стягнення коштів в загальному розмірі 26505,25 грн та боржником вказано ОСОБА_1
11 вересня 2024 року Заводським відділом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ «Укрдебт Плюс» за його ж заявою від 09 вересня 2024 року. Також, розпорядженням №75387897 від 18 вересня 2024 року грошові кошти в сумі 26505,25 грн, що надійшли 17 вересня 2024 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №487/1077/22 від 03 липня 2023 року, перераховано ОСОБА_1 .
Вказані обставини були встановлені судом першої інстанції з оглянутих матеріалів ВП №75387897, витребуваних ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2025 року у Заводському відділ ДВС.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони у повному обсязі виконали основне зобов'язання, сплативши заборгованість за кредитним договором згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року (справа №2/487/1501/14) у загальному розмірі 92 373,50 грн, що є підставою для припинення іпотеки.
Заперечуючи проти позову, ТОВ «Укрдебт Плюс» зазначало, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2022 у справі №487/1077/22 не виконано, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України та частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Отже, іпотека, яка має похідний характер від основного зобов'язання, є дійсною до припинення основного зобов'язання. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв'язку з виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц та постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п'ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачі надалі суду належні докази на підтвердження виконання ними основного зобов'язання, а саме сплати відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року у сумі 92373,50 грн за вимогою ПАТ «Дельта Банк» про дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 344/17498/20 Верховний Суд виходив з того, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором дає підстави для висновку про те, що зобов'язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України, в день остаточного погашення заборгованості (26 жовтня 2020 року), стягнутої судовим рішенням.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Оскільки основне зобов'язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про визнання припиненою іпотеки з 26 жовтня 2020 року та задоволення позовних вимог про зняття обтяження з об'єкта нерухомого майна.
У даній справі встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року у справі №487/2746/14-ц задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року в розмірі 92373,50 грн
На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №2/487/1501 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №1401/1206/71-006 від 22 грудня 2006 року в розмірі 92 373,50 грн.
Вказаний виконавчий лист №2/487/1501 перебував на виконані у Заводському відділі ДВС ВП 43831907, яке 29 листопада 2021 року завершено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
На підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення всієї суми заборгованості ОСОБА_1 надав копію квитанції №7 на суму залишок суми 79 780,10 грн від 05 листопада 2021 року в якій зазначено призначення платежу ВП 4381907 (а.с.27).
У постановах від 17 травня 2023 року у справі № 607/14567/67 та 06 листопада 2023 року у справі № 725/8953/21, Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що квитанції про сплату грошових коштів є належними доказами, що підтверджують виконання позивачкою зобов'язань за кредитним договором.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, здійснивши останній платіж 05 листопада 2021 року, у зв'язку з чим основне зобов'язання припинилося на підставі статті 599 ЦК України та внаслідок цього згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» припинилося і акцесорне зобов'язання за похідним від основного - договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору.
Суд першої інстанції, повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин та, надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і поданим сторонами доказам, дійшов мотивованого висновку про припинення іпотеки у зв'язку з припинення основного зобов'язання та задовольнив позовні вимоги.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що із досліджених судом витребуваних виконавчих проваджень, ТОВ «Укрдебт Плюс» з власної ініціативи відкликало виконавчий документ за ВП№75387897 з виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2022 року у справі №487/1077/22, хоча міг реалізувати своє право на отримання коштів в сумі 26505,25 грн в порядку примусового виконавчого провадження, які надійшли на депозитний рахунок Заводського ВДВС та були повернути на рахунок ОСОБА_1 . Окрім того, як було встановлено судом, вказана сума боргу є сумою інфляційних витрат та 3% річних, ухвалених до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України.
Під час апеляційного розгляду представник ТОВ «Укрдебт Плюс» пояснив, що вказаний вище виконавчий лист було відкликано для передачі на примусове виконання приватному виконавцю у зв'язку з недовірою державним виконавцям Заводського відділу ДВС, який до теперішнього часу не пред'явлено до виконання.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів на підтвердження виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/2746/14-ц від 05 травня 2014 року боржником на користь належного кредитора, яким є ТОВ «Укрдебт Плюс» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими обставинами на підставі наявних матеріалів справи.
Доводи апеляційної скарги проте, що суд неправомірно відхилив заяву про застосування строку позовної давності, пропущеного позивачем, адже посилання на воєнний стан не може бути єдиною підставою вважати, що строк пропущений з поважних причин не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 18 серпня 2023 року.
Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (17 грудня 2024 року) про стягнення надлишково сплачених коштів в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з його пропуском не було.
Інші в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», подану в його інтересах адвокатом Ковалевським Євгеном Володимировичем - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.