Справа №760/15977/25 4-с/760/101/24-с/760/101/25
08 вересня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого-судді Букіної О.М.
при секретарі - Черчукан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК»,-
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Тукман Ю. В. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на дії Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:
-зобов'язати заступника начальника Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матвієнка В.В. зняти арешт, що був накладений на все нерухоме майно ОСОБА_2 , на підставі постанови заступника начальника відділу Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Матвієнка В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.10.2016р. по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, номер запису про обтяження: 17244521.
В обґрунтування заявлений вимог представник заявника зазначив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2015 р. у справі № 760/15149/15-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11131845000 від 23.03.2007 у розмірі 95 276,76 доларів США та пеню 55 335,74 грн.
На виконання цього рішення Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист від 28.01.2016 за № 760/15149/15-ц, який 15.09.2016 подано ПАТ «УкрСиббанк» до Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області.
Зазначає, що постановою державного виконавця від 05.10.2016 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа.
Постановою заступника начальника відділу Вишгородського РВ ДВС Матвієнка В.В. від 26.10.2016 у цьому провадженні накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно боржника ОСОБА_2 .
У подальшому постановою державного виконавця Ємельянової І.О. від 05.07.2019 виконавчий лист № 760/15149/15-ц повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертає увагу, що трирічний строк для подання виконавчого документа на примусове виконання розпочався 28.01.2016 (дата видачі виконавчого документа), оскільки 05.10.2016 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, цей строк переривався до 05.07.2019 - дати завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно, трирічний строк подання виконавчого документа у стягувача АТ «УКРСИББАНК» закінчився 05.07.2022.
Згідно з інформаційною довідкою про виконавче провадження та даними АСВП виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено 05.07.2019, воно не поновлювалося, а ОСОБА_2 не перебуває у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України.
Крім того, 03.02.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу № 03/02/2022 про передачу права вимоги на стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11131845000 від 23.03.2007.
У подальшому боржником задоволено вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» щодо цієї заборгованості у добровільному порядку.
Повідомляє, що відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» за договором про надання споживчого кредиту №11131845000 від 23.03.2007 до ОСОБА_2 жодних майнових претензій не має, борг погашено у повному обсязі.
Як убачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, незважаючи на повернення виконавчого документа, арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , накладений постановою від 26.10.2016, станом на 03.06.2025 не знято.
Зазначає, що листом від 06.06.2025 за № 62905 скаржником отримано відповідь заступника начальника Вишгородського РВ ДВС Матвієнка В.В., зі змісту якої вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено 05.07.2019, але з огляду на вимоги ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт не може бути знятий постановою державного виконавця.
ОСОБА_1 вважає дії (бездіяльність) державного виконавця неправомірними, оскільки виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено, а існування арешту на майно порушує її конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, закріплене у ст. 41 Конституції України.
За таких обставин, наявність не знятого арешту на все нерухоме майно, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, порушує право позивача на вільне володіння її майном.
Просить скаргу задовольнити.
12.06.2025 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 13.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити позовне провадження у справі з повідомлення (викликом) сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Тукман Ю.В. подав заяву про розгляд скарги за відсутності заявника та його представника, в якій вимоги скарги підтримали, просила їх задовольнити.
Суд враховує, що за змістом ч.1, ч.2 ст.450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду скарги у відсутність учасників справи.
З'ясувавши доводи та аргументи представника скаржника, викладені в його скарзі, обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.10.2015 рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/15149/15-ц солідарно стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11131845000 від 23.03.2007 р. у розмірі 95 276,76 доларів США та пеню 55 335,74 грн.
28.01.2016 Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №760/15149/15-ц на виконання зазначеного рішення.
15.09.2016 виконавчий лист подано ПАТ «УкрСиббанк» до Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області.
05.10.2016 постановою державного виконавця Матвієнка В.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа.
26.10.2016 постановою заступника начальника відділу Вишгородського РВ ДВС Матвієнка В.В. у цьому провадженні накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно боржника ОСОБА_2
05.07.2019 постановою державного виконавця Ємельянової І.О. виконавчий лист №760/15149/15-ц повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, 05.07.2019 виконавче провадження НОМЕР_3 завершено, та як вбачається з матеріалів справи , дане виконавче провадження не поновлювалося, а ОСОБА_2 не перебуває у Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України.
03.02.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу № 03/02/2022 про передачу права вимоги на стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11131845000 від 23.03.2007, а у подальшому боржником задоволено вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у добровільному порядку.
Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» за договором про надання споживчого кредиту №11131845000 від 23.03.2007 до ОСОБА_2 жодних майнових претензій не має, борг погашено у повному обсязі.
Як убачається з довідки з Єдиного реєстру боржників від 02.06.2025 р., стосовно ОСОБА_1 відомості у реєстрі відсутні.
03.06.2025 згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, незважаючи на повернення виконавчого документа стягувачу, арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , накладений постановою від 26.10.2016, не знято.
06.06.2025 скаржником отримано відповідь заступника начальника Вишгородського РВ ДВС Матвієнка В.В., зі змісту якої вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено 05.07.2019, але з огляду на вимоги ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт не може бути знятий постановою державного виконавця.
Вважаючи таку відмову у знятті арешту з майна неправомірною, заявник звернувся до суду з указаною скаргою.
Суд враховує, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ЦПК України (подібний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у справі 927/322/14).
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).
Виходячи зі змісту п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам роз'яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28.10.2020 (справа №204/2494/20), в якій зазначено, що повернення державним виконавцем своєю постановою виконавчого документу стягувану не змінює характеру правовідносин та вимоги боржника про скасування арешту майна не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України.
Боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18).
Згідно статті 129 Конституції України виконання судового рішення є обов'язковим.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Відтак, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до того п.2 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05.07.2019, тобто на момент закінчення виконавчого провадження), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
За таких обставин всі арешти, які пов'язані з виконавчим провадженням, яке закривається, мають бути скасовані.
Суд вважає, що відмова виконавчої служби у скасуванні арешту майна боржника у даній справі, за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред"явлено, не може свідчити про законність відмови у скасуванні такого арешту та про доцільність збереження арешту протягом більше, ніж 8 років, з моменту його накладення.
Враховуючи те, що арешт накладено за постановою саме виконавчої служби, то саме на цей орган покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій.
Враховуючи, що виконавче провадження закінчено у зв'язку з повернення виконавчого листа стягувачу та відсутності доказів пред"явлення виконавчого листа стягувачем повторно, виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених фактичних обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати заступника начальника Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління МЮ усунути порушення (поновити порушене право заявників) шляхом зняття арешту з майна боржника.
Таким чином, подана скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259-261, 268, 352, 354, 355, 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» - задовольнити.
Зобов'язати заступника начальника Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління МЮ ( м.Київ) Матвієнка В.В. зняти арешт, що був накладений на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі постанови заступника начальника відділу Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Матвієнка В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.10.2016 по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, номер запису про обтяження: 17244521.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 15.09.2025.
Суддя О.М.Букіна