печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46356/25-к
пр. 1-кс-39153/25
23 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4 ( в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42023000000000165 від 08.02.2023,-
23.09.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42023000000000165 від 08.02.2023.
Так, в обґрунтування клопотання зазначено, що слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000165 від 08.02.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 219, ч. 3 ст. 209 КК України.
22.08.2025 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (пособництво заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, організованою групою в особливо великих розмірах).
Слідчий вказує, що під час розслідування встановлено, що ОСОБА_6 23.07.2024 о 16 год 12 хв через пункт пропуску «Маяки-Удобне» (Одеська область) здійснила виїзд за межі державного кордону України і станом на сьогоднішній день на територію України не поверталася.
З огляду на неможливість вручення зазначеного повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення, станом на 22.08.2025, місцезнаходження ОСОБА_6 , органом досудового розслідування вжито заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому повідомлення про підозру, а також пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, 22.08.2025 листом Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань скеровано за адресою: вул. Володимирська, смт. Глеваха, Васильківський, р-н., Київська обл. (остання відома органу досудового розслідування адреса проживання ОСОБА_6 ).
Крім того, 22.08.2025 повідомлення про підозру, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, а також повістки про виклик підозрюваної до органу досудового розслідування під підпис вручені матері ОСОБА_6 для передачі останній.
Таким чином, органом досудового розслідування вжито усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а також усіх можливих заходів, щоб ОСОБА_6 могла дізнатися про факт складання повідомлення їй про підозру, а отже, ОСОБА_6 у відповідності до вимог частини першої статті 42 КПК України, набула процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000165 від 08.02.2023.
З урахуванням необхідності проведення певних слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та завершення досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.05.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000165 продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 13.11.2025 включно.
Також, слідчий вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрювана ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_6 .
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_6 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_6 є особливо тяжким, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12-ти років, з конфіскацією майна та будучи обізнаним про покарання, що загрожує останньій з метою уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування, в подальшому від суду, а у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Летельє проти Франції» зазначено, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , у випадку визнання судом останньої винуватою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, співставляючи можливі негативні для неї наслідки у вигляді застосування покарання у вигляді позбавлення волі - ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду є достатньо високим.
Згідно інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_6 23.07.2024 о 16 год 12 хв через пункт пропуску «Маяки-Удобне» (Одеська область) здійснила виїзд за межі державного кордону України і станом на сьогоднішній день на територію України не поверталася.
22.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у спосіб, передбачений вимогами ст. 111, 135 та 278 КПК України.
22.08.2025 листом Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , надіслано повістки про виклик, як підозрюваної, для проведення слідчих розшукових та процесуальних дій (допиту підозрюваної) до приміщення Державного бюро розслідувань, за адресою: вул. Симона Петлюри, 15 на 26.08.2025, 27.08.2025, 28.08.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за останньою відомою адресою проживання ОСОБА_6 .
Крім того, 22.08.2025 повідомлення про підозру, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, а також повістки про виклик підозрюваної до органу досудового розслідування під підпис вручені матері ОСОБА_6 для передачі останній.
З урахуванням зазначеного, органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів щодо виклику підозрюваної ОСОБА_6 для проведення слідчих розшукових та процесуальних дій (допиту підозрюваної) до приміщення Державного бюро розслідувань за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, на зазначені вище дати.
Однак, підозрювана ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленою про виклики до органу досудового розслідування для участі у проведенні слідчих розшукових та процесуальних дій (допиту підозрюваного) до приміщення Державного бюро розслідувань за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15 - не з'явилася, поважних причин неприбуття на виклик - не повідомила.
Крім того, проведеними слідчими та процесуальними діями, а також згідно матеріалів оперативного підрозділу, які надані на виконання доручень слідчого, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 , міг покинути територію України шляхом незаконного перетину державного кордону та на даний час проживають разом з підозрюваною ОСОБА_6 на території Республіки Туреччина.
Ураховуючи те, що підозрювана ОСОБА_6 без поважних причин не з'являється на виклики слідчого і на даний час переховується за межами України, при цьому фактичне місце перебування ОСОБА_6 за межами України наразі невідоме, постановою слідчого від 29.08.2025 її оголошено в міжнародний розшук.
Здійснення розшуку ОСОБА_6 доручено Національній поліції України.
Вказані обставини об'єктивно підтверджують факт того, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для переховування підозрюваної ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Також, на даний час не вилучені та до матеріалів кримінального провадження не долучені всі речі та документи, необхідні для повного та об'єктивного досудового розслідування, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які можуть бути причетні до його вчинення. Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
У зв'язку із чим ОСОБА_6 , зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється, та суворість покарання, яке загрожує останній у разі доведення її вини, перебуваючи на волі без обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи її соціальні зв'язки у суспільстві, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням ще не завершено, що значно вплине на процес доказування її вини у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та встановлення усіх обставин його вчинення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні) виражається у тому, що є ризик здійснення ОСОБА_6 як особисто, так і через третіх осіб, незаконного впливу на свідків та експертів, показання та висновки яких свідчать про їх значущість для доведення обставин, що підлягають доказуванню.
За таких обставин, обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та забезпечення у такий спосіб неможливості спілкуватися їй із вказаними особами та як наслідок унеможливлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань учасників кримінального провадження, які мають доказове значення.
Наявність у ОСОБА_6 можливих сталих зв'язків у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності, у випадку обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення, в тому числі ОСОБА_6 можливого надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які причетні до вчинення вказаного особливо тяжкого злочину. Крім того, підозрювана може передати анкетні дані експертів та свідків невстановленим на даний час особам - учасникам організованої групи з метою впливу на них для уникнення кримінальної відповідальності.
Зазначені вище обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ( перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зокрема наявність соціальних зв'язків у суспільстві, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, посадових осіб АТ «Банк Січ» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, обізнаність про форми та методи роботи правоохоронних органів, може бути використано ОСОБА_6 для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом зловживання процесуальними правами підозрюваного в частині подачі звернень та клопотань, правами на невідкладний прийом тощо, а також шляхом вжиття заходів до приховування майна, яке може бути арештовано та конфісковано.
Ураховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у пособництві заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в умовах воєнного стану, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, а також те, що ОСОБА_6 підтримує відносини з посадовими особами АТ «Банк Січ» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особами, що можуть бути причетними до вчинення вказаного злочину, слід прийти до висновку, що ОСОБА_6 у випадку обрання їй запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, призведе до вчинення останнью інших кримінальних правопорушень стосовно свідків/експертів з метою впливу на них або продовжити свою злочинну діяльність.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких вона підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, наявність ризиків, які передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно необхідним є обрання відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий просить слідчого суддю обрати підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженці селища Володарка Володарського району Київської області, громадянку України, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідним та достатнім для застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що наявні дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання.
Окрім цього, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Окрім цього, ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Відтак, слідчий суддя вважає, що доводи сторони обвинувачення стосовно наявності ризиків є обгрунтованими та доведеними.
Таким чином, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведеному у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у розшук.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого було оголошено підозрювану у національний та міжнародний розшук.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, а саме, те що підозрювана має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства. вчиняти наявне.
Окрім цього, при вирішення питання щодо визначення запобіжного підозрюваній, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в силу обгрунтувань сторони обвинувачення є дієвим заходом для досягнення цілей кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1