печерський районний суд міста києва
757/45433/25-ц
2-9356/25
про залишення без руху
29 вересня 2025 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з указаним позовом.
Дослідивши позовну заяву та додані додатки, вважаю за необхідне залишити її без руху з таких підстав.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як убачається із поданої заяви, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у ст. 23 Цивільного кодексу України.
При цьому, пунктом 4 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Крім того, в роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, указано, що в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві.
Заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог. Зокрема, докази причино-наслідкового зв'язку між станом здоров'я позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, наприклад, докази витрат на лікування.
Як убачається, позивачем не зазначено, у чому полягає така шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно та якими доказами це підтверджується.
Крім цього, при визначенні розміру завданої моральної шкоди позивач зіслався на загальні норми законодавства, якими визначено компенсацію за моральні страждання, проте обґрунтування розміру компенсації моральної шкоди, завданої безпосередньо позивачеві та внаслідок протиправних дій саме відповідача, у позовній заяві не зазначено.
Відтак, позивачу слід надати докази заподіяння такої шкоди та надати розрахунки, які було покладено в обґрунтування заявленої суми.
При цьому, у разі здійснення відповідачем грошової оцінки заподіяної моральної шкоди, за вказану вимогу необхідно сплатити судовий збір, оскільки моральна шкода, що визначена у грошовому еквіваленті є шкодою майнового характеру (позиція Верховного Суду у справі №761/11472/15-ц, постанова від 28.11.2018).
Відповідно до вимог підпункту 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При цьому, посилання позивача на положення ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" як на підставу звільнення від сплати від судового збору є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин положення вказаного закону не застосовуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 15 140,00 грн).
Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру у розмірі 10000 грн.
Однак, до позовної заяви не додано квитанції про сплату судового збору.
За таких підстав, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням означеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху, про що повідомити позивача та надати йому дводенний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України в разі невиконання позивачем вимог суду у встановлений строк заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, залишити без руху.
Надати позивачу дводенний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання позивачем вимог вказаних в ухвалі у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Єрмічова