Справа №491/700/25
Провадження № 2-а/491/16/25
іменем України
25 вересня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Рачкової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову № 8645 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену 19 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000, 00 гривень, та закрити провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 19 червня 2025 року у відношенні нього та без його участі т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 безпідставно та неправомірно, в порушення вимог КУпАП, було винесено постанову № 8645 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З постановою позивач категорично не погоджується, оскільки інкримінованого йому правопорушення не вчиняв та вважає дії відповідача неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню. Так, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до витягу з Резерв+ оновив дані 05 січня 2025 року. Окрім того, відповідно до картки обстеження та медичного огляду № 3111, позивач 12 грудня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 за направленням для проходження військово-лікарської комісії, яку мав пройти в період з 12 по 18 грудня 2024 року і такі дані повинні міститися в книзі направлень військовозобов'язаних для проходження ВЛК, яка знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, станом на грудень 2024 року при зверненні для отримання направлення на ВЛК уповноваженим працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 вже було відомо про те, що позивачем нібито порушено правила військового обліку, однак жодного протоколу відносно нього на той час складено не було, двічі по повістці позивач приходив до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто вперше це було на 12 грудня 2024 року. Позивач посилається на статтю 38 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Таким чином, ще в період направлення позивача для проходження ВЛК 12-18 грудня 2024 року, відповідачеві було відомо про вчинене позивачем правопорушення, а отже і виявлено, а тому строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчились. Крім того, 07 червня 2022 року між позивачем та Подільською районною державною (військовою) адміністрацією Одеської області в особі голови (начальника) Подільської районної державної (військової) адміністрації Одеської області ОСОБА_3 було укладено договір (контракт) на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) № 5/1/1/Е, відповідно до якого позивач надає послуги пасажирських перевезень автомобільним транспортом, на умовах вказаного договору. У зв'язку з наявністю такого договору позивач ще у 2022 році звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де оновив дані, надав вказаний договір на підтвердження виконання мобілізаційних завдань (замовлень).
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачеві визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.32-33).
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та на вимогу частини дев'ятої статті 44 КАС України надав суду докази їх надсилання, а саме квитанцію № 4062910 від 23 липня 2025 року про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.26).
Відповідачеві ІНФОРМАЦІЯ_5 копію ухвали суду про відкриття провадження було доставлено до електронного кабінету відповідача, так як останній, у відповідності до положень статті 18 КАС України, має електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку (а.с.35).
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1548841 від 23 липня 2025 року (а.с.22), в судове засідання не прибули. Натомість через канцелярію суду представник позивача надала письмову заяву, в якій просить судове засідання, призначене на 25 вересня 2025 року, провести у відсутність позивача та представника позивача. Позовні вимоги позивача просить задовольнити в повному обсязі (а.с.41).
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.38), причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.
Частиною першою статті 268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Відповідно до частини другої статті 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на вебпорталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження в справі, дату, час та місце судового розгляду.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, проте представник відповідача 25 вересня 2025 року в судове засідання не прибув, про причини неприбуття до суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надходило.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Взявши до уваги заяву представника позивача, неприбуття належним чином повідомленого про день, час та місце судового засідання відповідача, оскільки його неприбуття у такому випадку не перешкоджає розгляду справи по суті, з урахуванням положень частини першої статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Однією із закріплених в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами частини першої статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Завданням адміністративного судочинства в силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, доходить до наступного.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 8645 від 19 червня 2025 року відносно нього про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Також просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 вересня 2019 в справі № 285/1535/15, який на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
З постанови № 8645 за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно із статтею 235 КУпАП такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 3 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.
19 червня 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 8645, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень (а.с.10 зворотний-11).
Зі змісту постанови № 8746 вбачається, що 16 червня 2025 року під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_4 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили 18 травня 2024 року в статті 1 Прикінцевих та перехідних положень встановлено: «громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Останнім днем, в який позивач повинен був уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані є 16 липня 2024 року. Поважних причин не уточнення у встановлений Законом строк персональних даних ОСОБА_1 не вказав. Тобто, ОСОБА_1 , у будь-який із передбачених законом способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно, безпідставно не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані, чим порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Отже, позивача визнано винуватим у тому, що не уточнив свої військово-облікові дані у встановлений законом строк.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Диспозиція статті 210-1 КУпАП є бланкетною і для розкриття її змісту та з'ясування конкретних ознак юридичного складу адміністративних правопорушень відсилає до відповідних регулятивних актів законодавства та передбачених ними правил і вимог.
Так, абзацом четвертим підпункту 1 пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов'язані уточнити вказані дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року.
Згідно військово-облікового документу, сформованого 16 червня 2025 року у за стосунку «Резерв+», позивач оновив свої дані 05 січня 2025 року (а.с.13).
Таким чином, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, встановленого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В той же час, положеннями частини першої статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу, підвідомчі суду (судді).
Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
В даному випадку адміністративне правопорушення, суть якого полягала у протиправній умисній бездіяльності (неуточнення персональних даних), було триваючим до моменту вчинення позивачем активних дій для усунення причин правопорушення - уточнення даних 05 січня 2025 року. З відповідної дати правопорушення є закінченим.
Отже з 05 січня 2025 року позивач є особою, яка дотрималась мобілізаційного законодавства та уточнила свої персональні дані (адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані) в спосіб встановлений законодавцем.
В той же час, відповідач, який має доступ до відповідних реєстрів, в т.ч. Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, мав виявити як сам факт вчинення правопорушення (неуточнення даних у встановлений термі), так і факт подання даних. За таких обставин, 3-місячний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності має відраховуватись від дати уточнення даних - 05 січня 2025 року та закінчився 04 квітня 2025 року.
Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 19 червня 2025 року тобто поза межами строку, визначеного частиною сьомою статті 38 КУпАП, що є підставою для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 8645 від 19 червня 2025 року.
В даному випадку виявлення позивача 16 червня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не змінює дату, з якої відповідач мав виявити факт вчинення правопорушення та притягнути позивача до адміністративної відповідальності.
Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.
Вказаний строк є преклюзивним (присічний, присікальний або обмежений) і чинним на момент спірних відносин законодавством не було передбачено можливості його поновлення.
Встановлення законодавцем обмеженого строку притягнення до відповідальності є однією із умов дисциплінування суб'єкта владних повноважень для належного виконання законодавчо визначених обов'язків.
Під час розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.
Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків передбачених статтею 38 КУпАП.
Також суд звертає увагу, що поєднання закриття провадження у справі з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року вказано, що у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не вирішується.
За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною третьою статті 38 КУпАП.
Суд також бере до уваги висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 06 листопада 2017 року, згідно якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Враховуючи викладене, вимоги статтей 38, 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, підлягало закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статі 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1).
З урахуванням процесуальних норм щодо розподілу судових витрат, оскільки позовна заява підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтею 210-1 КУпАП, статтями 72, 77, 139, 244-246, 262, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування рішеннязадовольнити.
Скасувати постанову № 8645 від 19 червня 2025 року про визнання винним та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Челябінськ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 11 березня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп., сплачений ним за подачу позовної заяви до суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Згідно частини четвертої статті 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляд.
Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 246 КАС України:
Позивач:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3
Копію рішення суду невідкладно вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя О.О. Желясков
Рішення суду набрало законної сили «_____» __________________20____ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах адміністративної справи № 491/700/25 Ананьївського районного суду Одеської області.