Іменем України
29 вересня 2025 року
м. Харків
справа №627/691/24
провадження №22-ц/818/4399/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справив приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року, постановлене під головуванням судді Вовк Л. В.,-
У червні 2024 року акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.12.2019 , станом на 25.05.2024, у розмірі 65 886,34 грн та сплачені судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 18 червня 2025року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.12.2019 року у загальній сумі 24 271 грн 80 коп, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 23 205,33 грн та сплаченого судового збору у сумі 1066,47 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у загальній сумі 1974 29 коп, яка складається з сплаченого судового збору у сумі 213,29 грн та сплачених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1761,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент - Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що в анкеті-заяві містяться істотні умови договору, між сторонами було узгоджено всі істотні умови кредитування, вважає, що суд неналежним чином перевірив всі істотні обставини справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно виписки по картці від 25.05.2024 року, вбачається, що за період з 28.12.2019 по 25.05.2024 , відповідачем ОСОБА_1 було витрачено коштів у розмірі 152 336,66 грн, зараховано у сумі 86 498,00 грн. При цьому, впродовж користування карткою банком нараховано та списано відсотків у сумі 42 633,33 грн, а тому вказана сума підлягає вирахуванню з вищевказаних витрат за картковим рахунком. Оскільки відсутні підстави для нарахування процентів, тому вони не підлягають обліку при розрахунку заборгованості. Враховуючи вищенаведене , суд вважає, що з моменту укладення договору ОСОБА_1 витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму 23 205,33 грн (152 336,66 грн (загальна сума витрат) - 42 633,33 грн. (сума безпідставно нарахованих та списаних відсотків) - 86498,00 грн (сума зарахувань), тобто, різниця між фактично витраченими відповідачем коштами та внесеними коштами, що і підлягає стягненню з відповідача. Тому за вирахуванням вказаних грошових сум, розмір фактично отриманих, використаних та в добровільному порядку не повернених позичальником грошових коштів складає 23 205,33 гривень.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено, що 28.12.2019 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у ПАТ «Акцент-Банк». У зазначеній Анкеті-заяві містяться персональні дані про ОСОБА_1 , а саме дата народження, РНОКПП, місце проживання, сімейний стан, соціальний статус( а.с. 9).
В Анкеті-заяві ОСОБА_1 підписом підтвердив, що зазначена заява разом з Умовами та правилами надання банківських послу, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Вказана Анкета-заява не містить відомостей розмір відсотків.
Також до позову долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на веб-сайті, тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна Голд», «Зелена», які не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладання кредитного договору.( а.с. 20-27 зворотня сторінка )
Згідно з довідкою за картами, доданою до позову, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 , строком дії до вересня місяця 2026 року (а.с.17).
Відповідно до довідки за лімітами , ОСОБА_1 за період з 28.12.2019 року по 25.05.2024 року , було встановлено наступні кредитні ліміти: 28.12.2019 року - 14 500,00 грн ; 28.12.2019 року - 14 500,00 грн; 29.01.2021 року - 40 000,00 грн; 29.05.2023 року - 39 866,57 грн; 23.02.2024 року - 39 900,00 грн. ( а.с. 18).
З виписки по картці відповідача вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 28.12.2019 року, активно користувався банківською карткою, що видавалась йому, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу в споживчих цілях , шляхом зняття готівки, погашення заборгованості, здійснення розрахунків тощо (а.с.11-16).
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами, що підтверджується випискою по картці, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 25.05.2025 року, має заборгованість. Розмір якої, згідно довідки позивача становить 65 886,34 грн, яка складається з: 39 866,57 грн - заборгованості за кредитом, 26 019,77 грн - заборгованості за відсотками (а.с.6-8).
Як на підставу позовних вимог АТ «Акцент - Банк» посилався на те, що 28.12.2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної карти, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44, 4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну карту. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на сайті банку https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Проте, в порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав. Таким чином, станом на 25.05.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 65 886,34 грн, з яких : 39 866,57 грн- заборгованість за кредитом, 26 019,77 грн -заборгованість за відсотками, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент - Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Також обґрунтовуючи свої вимоги, банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 - 28.12.2019 року.
Зі змісту паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У вказаному Паспорті зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.
Анкета-заява, яка підписана відповідачкем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані.
В Паспорті зазначено, що датою актуальності надання вказаної інформації є 01.01.2020 року, а анкета-заява про надання банківських послуг відповідачем підписана 28.12.2019 року.
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка отримана відповідачем вже після підписання договору про отримання кредиту, дана інформація не може бути взята судом до уваги, як доказ підтвердження погодження конкретних умов кредитування, запропонованих відповідачу ОСОБА_1 щодо сплати відсотків згідно кредитного договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки на підставі укладеного договору від 28.12.2019 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив розрахунок заборгованості за договором, укладений між АТ «Акцент - Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 25.05.2024 року та відповідно дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом.
Відповідачем в період дії кредитного договору в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесено кошти в розмірі 86 498,00 грн, а використано з кредитної картки грошові кошти в сумі 152 336,66 грн, також впродовж користування карткою банком нараховано та списано відсотків у сумі 42 633,33 грн, які не були встановлені умовами кредитного договору, а тому вказана сума підлягає вирахуванню з вищевказаних витрат за картковим рахунком.
Виходячи з вищевикладеногозалишок боргу відповідача перед позивачем, за тілом кредиту складає 23 205,33 грн (152 336,66 грн (загальна сума витрат) - 42 633,33 грн (сума безпідставно нарахованих та списаних відсотків) - 86498,00 грн (сума зарахувань), який підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
Оскільки доказів узгодження умов договору в частині сплати відсотків позивачем суду не надано, підстав для зарахування сплачених сум на рахунок відсотків не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спротсовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» - залишити без задоволення.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 18 червня 2025 року в оскаржуваній частині- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова