Справа №: 644/9324/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/1978/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України
18 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , належним чином повідомлених про розгляд справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи без них, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 11.07.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Харкова, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 17.08.2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, 23.06.2018 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 6 днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк покарання ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 завдану матеріальну шкоду в сумі 8537, 64 гривні, моральну шкоду в сумі 5000 гривень, а також витрати на надання правової допомоги в сумі 4000 гривень, а всього 17537 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 64 копійки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 завдану матеріальну шкоду в сумі 3334 гривень, моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а всього 4334 (чотири тисячі триста тридцять чотири) гривні.
Долю речових доказів і судових витрат вирішено відповідно до ст.ст. 100, 126 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що 08.01.2023, точний час встановити не видалось можливим, у ОСОБА_7 , який перебував в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить потерпілій ОСОБА_9 , маючи вільний доступ до квартири, оскільки остання добровільно надала йому ключі та достовірно знаючи, що в квартирі потерпілої є цінне майно, виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді порушення суспільніх, відносин у сфері власності та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 6/ 2022 «Про введення? воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022, будучи упевненим, що його дії залишаться не поміченими, ОСОБА_7 08.01.2023 приблизно о 15-50 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 шляхом вільного доступу викрав належне потерпілій майно, а саме: мультиварку фірми Philips HD 3036, вартість якої згідно висновку експерта № 5006 від 20.11.2023 складає 2833,33 грн.
Після чого, ОСОБА_7 , з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 , матеріальну шкоду на загальну суму 2833,33 грн.
Окрім цього, 22.01.2023, за аналогічних обставин, ОСОБА_7 , будучи упевненим, що його дії залишаться не поміченими, приблизно об 11-00 годині, знаходячись, за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу викрав належне потерпілій майно, а саме: вирівнювач для волосся фірми Philips BHS378, вартість якого згідно висновку експерта № 5006 від 20.11.2023 складає 1000 грн., фен фірми Rowenta CV6130, вартість якого згідно висновку експерта № 5006 від 20.11.2023 складає 647,64 грн., мікрохвильову піч фірми LG модель МН 6346А, вартість якого згідно висновку експерта № 5006 від 20.11.2023 складає 2566,67 грн.
Після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4214,31 грн.
Окрім цього, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за скоєння умисних корисливих злочинів проти власності, судимості за які не зняті та не погашені в передбаченому законом порядку, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову, повторно, скоїв умисний, корисливий злочини при наступних обставинах.
Так, 22.01.2024 близько 17-00, ОСОБА_7 , перебував біля Храму Святого ОСОБА_11 , розташованого за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 162А, де познайомився із раніше незнайомим ОСОБА_10 , який запропонував разом розпивати спиртні напої.
Під час сумісного розпивання спиртних напоїв 22.01.2024 близько 18-00, ОСОБА_7 , знаходячись на сходинковому майданчику другого поверху в 1 під'їзді буд. 156 по пр-ту Олександрівському в м. Харкові, отримав від ОСОБА_10 мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 8Т, що належить останньому, для відповіді на телефонний дзвінок на прохання потерпілого. Після відповіді на дзвінок ОСОБА_7 поклав мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 8Т до своєї кишені, в цей час у ОСОБА_7 раптово виник умисел на таємне викрадення вказаного мобільного телефону.
Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, із корисливих мотивів, повторно, будучи обізнаним, що в Україні введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України» та дія воєнного стану постійно продовжувалась, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а потерпілий ОСОБА_10 відійшов до магазину, 22.01.2024 близько 18.30, перебуваючи біля торгової точки №454 ТОВ «Аттіка-2007», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 21, таємно викрав мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 8Т ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в корпусі світло сірого кольору вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-24/4234-ТВ від 15.02.2024, 3334,00 гривень, що належить ОСОБА_10 ..
Після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, просить вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 11.07.2025 року скасувати, а кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що оскільки у даному випадку мав місце факт усного договору за ініціативою потерпілої, між потерпілою та обвинуваченим, предметом якого був нагляд обвинуваченим за квартирою, наслідком чого стала передача обвинуваченому ключів від квартири, то фактично мають місце цивільні правовідносини, а саме цивільний договір, предметом якого був нагляд за майном потерпілої.
Разом з тим, апелянт вважає, що орган досудового розслідування помилково кваліфікував такі правовідносини обвинуваченого і потерпілої, як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Вважає, що для правильної правової кваліфікації дій обвинуваченого має бути правильне розуміння такої обставини, як проникнення обвинуваченого у житло.
За вказаних обставин, якщо доступ до квартири був дозволений потерпілою, то перебування у приміщенні квартири вважається законним і, як слідство, така кваліфікуюча ознака, як проникнення виключається, навіть, якщо мав місце умисел на заволодіння чужим майном.
Таким чином, вважає, що в ході судового розгляду встановлено, що дії обвинуваченого не мають ознак такого кримінального правопорушення, як крадіжка, а мають ознаки невиконання обвинуваченим прийнятих на себе обов'язків по цивільно-правовому договору.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про задоволення апеляційних вимог у повному обсязі.
Прокурор просив залишити апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Потерпілі, будучи належним чином повідомленими про розгляд апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися. Надали заяви з проханням розгляду справи без їх участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При постановленні обвинувального вироку, суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. По справі здобуто докази, що були отримані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими, у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, поза розумним сумнівом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні під час ухвалення вироку, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому діяннях не визнав, та зазначив, що з донькою ОСОБА_9 у нього спільні діти, він проживав з її донькою спільно на зйомній квартирі. Після початку війни вони довірили йому доглядати за котом. Донька ОСОБА_9 надала йому ключі від квартири, а вони з дітьми виїхали за кордон. Він постійно підтримував відеозв'язок з ними, дійсно спочатку просто приходив, потім попросив пожити в квартирі, жив там приблизно місяць в 2023 році. На той момент лікувався в наркологічному диспансері. Ключі повернув через рік, коли потерпіла сказала їх повернути. Дійсно не питав у потерпілої коли здавав речі до ломбарду, але йому були потрібні гроші, розраховував викупити. Приносив вибачення, повідомляв, що готовий відшкодувати матеріальну шкоду. Вважав, що він не вчиняв крадіжку, оскільки йому було надано ключі, він не проникав до квартири, а без проникнення не може бути крадіжки. Вважав, що він незаконно розпорядився ввіреним йому чужим майном.
По епізоду з потерпілим ОСОБА_10 провину свою у вчиненні крадіжки також не визнав, пояснював, що познайомився із потерпілим біля храму, дійсно він запропонував випити алкоголь, пішли до будинку по АДРЕСА_4 , там на сходовій клітині випили, він був в нетверезому стані, зателефонував його мобільний, він сказав, що не хоче розмовляти з братом, бо той буде сваритись, надав йому телефон та просив відповісти, він виконав прохання та поклав телефон собі в карман, потім вирішили ще купити алкоголю, потерпілий зайшов в магазин, а він залишився на вулиці, чекав, потерпілий не повернувся, тому він пішов. Потім телефон розрядився, він дістав сім-картку з нього та його співмешканка віднесла цей телефон в ремонт, щоб розплатитись ним за свій телефон. Вважав, що він не вчиняв крадіжку, потерпілий сам передав йому телефон, залишив у нього, а потім пішов та за ним не повернувся, оскільки вони не були знайомі, не знав як його повернути.
Проте, незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, дійшов правильного висновку про наявність у діях обвинуваченого складу вищевказаного кримінального правопорушення, а призначаючи покарання за його вчинення, дотримався вимог ст.65 КК України і призначив покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Висновки суду, зокрема ґрунтуються на показаннях самого обвинуваченого, який по суті, не заперечував того факту, що він дійсно заволодів речами з квартири потерпілої та не питаючи її дозволу, здав їх до ломбарду. Що стосується епізоду заволодіння телефоном потерпілого ОСОБА_10 , обвинувачений також підтвердив, що не дочекавшись потерпілого з магазину, поклав телефон останнього собі у карман, у подальшому обернувши на свою користь.
Доводи ж апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, зокрема:
-свідченнями потерпілої ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що обвинувачений є біологічним батьком її онучок, але батьківство не встановлювалось, обвинувачений сидів в тюрмі, у зв'язку з війною вона з донькою та онучками виїхали з міста, дійсно, донька передала йому 03.03.2022 року ключі від їх квартири, за її згодою, але для того, що б він приглядав за їх котом, кормив його. Через деякий час донька попросила дозволити ОСОБА_12 пожити в квартирі, потім, як повідомив ОСОБА_13 кіт зник, але він продовжував там жити. 30.08.2023 року вона повернулась до України та побачила, що в квартирі зникло багато техніки, телевізор, мультиварка, фен, мікрохвильовка, соковижималка, міксер, блендер, випрямитель, деякі речі взагалі були новими та ОСОБА_7 виносив їх в коробках. Ключі ОСОБА_7 віддав її матері, та коли вона вернулась ключі були у мами. Мати старенька, вона сама заїхала та забрала у неї ключі. Сусіди бачили, що приїжджали якісь люди до квартири, щось там влаштовували, їй про це почали казати, тому, вона зателефонувала доньці та сказала, щоб ОСОБА_7 віддав ключі та виїхав з квартири. В квартирі замки булі цілі, не пошкоджені, 2 замки, вона їх відкрила ключами та коли вона зайшла в квартирі був безлад, речі брудні, коли вона все це побачила та прийшла до тями то зателефонувала в поліцію. З ОСОБА_7 не розмовляла коли повернулась, у неї був шок, потім його поліція возила в ломбард. Наполягала на тому що вони домовлялись лише про те, що він буде приглядати за твариною, кормити його, вона йому дозволила брати їжу та консервацію, оплату комунальних послуг проводила самостійно через Інтернет. Наразі мешкає в Норвегії. Просила стягнути завдану шкоду відповідно до поданого позову, суму матеріальних збитків вона визначила виходячи з повного переліку того, що була викрадено, також просила врахувати, що у неї був шок, коли вона побачила свою квартиру, не давала згоди ОСОБА_7 продавати чи закладати речі. При підготовці позову зверталась до адвокатів, витрачала кошти;
-свідченнями потерпілого ОСОБА_10 , який суду першої інстанції пояснив, що у нього помер брат, та він 22.01.2024 року приїхав з Куп'янська щоб його ховати, приїхав з другим братом, поїхав подивитись хто мешкає в квартирі по АДРЕСА_4 , де жив брат, а саме АДРЕСА_5 . Приблизно після обіду 15.00 години, зустрів біля ринку незнайомого ОСОБА_7 , розговорились та попросив з ним сходити, на той момент вже був випивший, запропонував ОСОБА_7 випити, там стояли на сходовій клітині другого поверху випивали. Потім йому почав телефонувати двоюрідний брат, з яким вони приїхали до міста, та він не хотів з ним розмовляти, бо той сварився, оскільки він був п'яний, тому і звернувся до ОСОБА_7 попросив відповісти за нього та дав йому свій телефон, потім він телефон йому не повернув, бачив як він поклав його в карман, але був п'яний та думав що він його поверне бо домовлялись продовжити пити алкоголь, пішов по горілку, а він зник. Телефон купував за 3500 гривень. Коли працівники поліції телефон повернули намагався поповнити рахунок, але телефон був не в робочому стані, змушений купувати новий. Зазначав, що ним заявлено цивільний позов, сума матеріальної шкоди визначена виходячи з вартості нового телефону, також вважав, що йому завдано моральну шкоду, бо він хвилювався;
-свідченнями ОСОБА_14 , яка суду першої інстанції пояснила, що вона працює в Ломбарді по проспекту Олександрівському, 99, обвинувачений ОСОБА_7 дійсно декілька разів здавав в ломбард товари, все оформлювалось, є відповідні документи. Які саме не пам'ятала, але вона його обслуговувала та впізнала під час проведення слідчої дії.
Крім того, висновки суду першої інстанції підтверджуються співставленими, проаналізованими і покладеними в основу обвинувального вироку наступними письмовими доказами:
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.11.2023 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_9 , та відеозаписом відповідної слідчої дії, в рамках якої обвинувачений не заперечував обставин отримання ключів від квартири, перебування в даній квартирі та викрадення з квартири речей, зазначав місця їх перебування в квартирі та здачу речей до ломбарду, дату та час повернення ключів;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.11.2023 року, в ході якого було пред'явлено для впізнання фотознімки свідку ОСОБА_14 , працівнику ломбарду, яка вказала саме на фотографію ОСОБА_7 , як особу, яка в період часу 08.01.2023 року, 22.01.2023 року, 14.02.2023 року, 14.03.2023 року здавала речі, повідомляла за якими рисами вона впізнає особу. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував даних обставин;
-повідомленням ПТ «Ломбард Донкредит» від 23.10.2023 року за №2396, відповідно до якого було надано інформацію про оформлення ОСОБА_7 кредитів 08.01.2023 року, 22.01.2023 року, 07.02.2023, 14.02.2023 року, 14.03.2023 року, оформлення проводилось ОСОБА_14 , та 06.02.2023 року, оформлення проводилось ОСОБА_15 ;
- відповіддю на запит про надання інформації ПТ «Ломбард Донкредит» від 14.11.2023 року за №2585, з наданням переліку заставного майна, із визначенням вартості, що було надано ОСОБА_7 , в тому числі, у відповідні дати;
-висновком експерта судової товарознавчої експертизи №5009 від 20.11.2023 року, відповідно до якого судовий експертом ОСОБА_16 було визначено загальну ринкову вартість майна, зазначеного у постанові про призначення експертизи. Вартість кожного майна визначена окремо у дослідницькій частині в таблиці №1. З урахуванням переліку майна викладеного в обвинувальному акті вартість майна складає 8537 гривень 64 копійки;
- протоколом огляду місця події від 15.09.2023 року з фототаблицею до нього, в ході якого проведено огляд квартири за адресою АДРЕСА_3 ;
- копіями гарантійного талону на мікрохвильову піч, з чеком на її придбання, копією пакування на фен, копією керівництва користувача мультиваркою;
- заявою ОСОБА_17 від 13.02.2024 року про добровільну видачу мобільного телефону, з посилання на те, що його йому залишив ОСОБА_18 ;
-постановою про визнання мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 8Т 4/128GB», речовим доказом від 13.02.2024 року та зберігальною розпискою потерпілого ОСОБА_10 про отримання на зберігання мобільного телефону, та товарний чеком про його придбання за 3500 гривень;
- протоколом огляду мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 8Т 4/128GB», який в робочому стані, має потертості та подряпини експлуатаційного характеру;
-ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про накладання арешту на майно, мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 8Т 4/128GB»;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2024 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_19 було пред'явлено для впізнання фотознімки осіб, на яких вона впізнала обвинуваченого, як особу на ім'я ОСОБА_13 , на прізвисько « ОСОБА_20 », який є співмешканцем ОСОБА_21 , з яким 23 чи 24.01.2024 року вона приходила та розплачувалась за ремонт свого телефону телефоном Redms8T;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2024 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_22 , було пред'явлено для впізнання фотознімки осіб, на яких він впізнав обвинуваченого, як особу на ім'я ОСОБА_13 , на прізвисько « ОСОБА_20 », який є співмешканцем ОСОБА_21 , з яким 23 чи 24.01.2024 року вона приходила та розплачувалась за ремонт свого телефону телефоном Redms8T;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.02.2024 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_10 , було пред'явлено для впізнання фотознімки осіб, на яких він впізнав обвинуваченого, як малознайому особу, з яким познайомився 22.01.2024 року, розпивав спиртні напої та забув у нього свій мобільний телефон, з яким ОСОБА_13 пішов, коли він придбав алкоголь;
-висновком експерта №СЕ-19/121-24/4234-ТВ від 15.02.2024 року, відповідно до якого встановлено ринкову вартість смартфону «Xiaomi Redmi Note 8Т 4/128GB», в сумі 3334 гривні, в момент дослідження телефон був в справному стані;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 22.02.2024 року з фототаблицею до нього, за участю ОСОБА_7 , в ході якого останній пояснював, що він познайомився біля храму на проспекті Олександрівському, з потерпілим ОСОБА_10 , той запропонував вжити алкоголь він погодився, пройшли до будинку по АДРЕСА_4 , у справах потерпілого, в цьому будинку піднялись на другий поверх, горілка була у ОСОБА_23 з собою, на ходовому майданчику вживали алкоголь, коли ОСОБА_23 зателефонували він не хотів розмовляти та попросив його відповісти, що він відсутній поруч та передав йому свій телефон. Після розмови, він поклав телефон до своєї кишені, а ОСОБА_23 не звернув на це увагу та запропонував сходити ще за алкоголем. Пішли до кіоску «Аттіка», та після того, як ОСОБА_23 зайшов до кіоску, з телефоном потерпілого відразу пішов.
Аналізуючи усі вищевказані докази, колегія суддів приходить до висновку про їх належність та допустимість, будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та їх оцінці, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, колегія суддів не вбачає.
На переконання ж колегії суддів апеляційні доводи сторони захисту, що містять твердження про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в той час, як вважає, що його дії мають ознаки невиконання обвинуваченим прийнятих на себе обов'язків по цивільно-правовому договору, мають суто суб'єктивний характер та спрямовані на ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з обраною лінією захисту.
Такі твердження апелянта повністю спростовуються об'єктивними відомостями дослідженими судом першої інстанції в судовому засіданні за участю сторін, внаслідок чого судом надано їм обґрунтовану оцінку в нарадчій кімнаті за наслідками проведення всього судового розгляду.
Так, матеріалами кримінального провадження встановлено, що органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 було інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні належні та допустимі докази за участю сторін кримінального провадження та надавши їм оцінку у нарадчій кімнаті, погодився з пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням, визнавши останнього винуватим саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Колегія суддів констатує, що виходу судом першої інстанції за межі пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, шляхом застосування такої кваліфікуючої ознаки, як «проникнення» не встановлено.
Більш того, колегія суддів вважає, що твердження захисника щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення через правомірність перебування останнього у квартирі потерпілої, позбавлені правових підстав, з огляду на наступне.
Так, об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України є саме відносини власності.
Об'єктивна сторона полягає у таємному викраденні чужого майна.
Тобто, констатації підлягає факт, що вказана категорія кримінальних правопорушень має своїм ключовим елементом саме таємність, тобто викрадення відбувається непомітно для власника або сторонніх осіб.
Суб'єктивна ж сторона виражається у прямому умислі, коли особа усвідомлювала, що викрадає чуже майно, і бажала настання цього наслідку. Метою злочинця є отримання вигоди.
Тобто, на переконання колегії суддів, правомірність перебування ОСОБА_7 на території домоволодіння не має значення для кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки його об'єктом у даному випадку є саме право власності, а не порушення меж домоволодіння.
У даному випадку факт незаконного проникнення, дійсно, відсутній, в той же час, наявні всі інші елементи, необхідні для кваліфікації крадіжки.
Резюмуючи викладене, на переконання колегії суддів жоден довод захисника не знайшов свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року), а тому підстав для задоволення апеляційних вимог за обставин, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Таким чином, на думку колегії суддів, вимога апелянта про скасування вироку відносно ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження, не має правового підґрунтя у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 11.07.2025 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ ____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4