Справа №: 638/11587/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2000/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 81 КК України
18 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме засудженого, належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 липня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу суду першої інстанції захисником засудженого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій остання, посилаючись на незаконність ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.07.2025 року просить про її скасування та про постановлення нової ухвали про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у клопотанні захисника, суд першої інстанції не з'ясував об'єктивні обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та не оцінив їх відповідно до статті 94 КПК, при цьому не навів належні і достатні мотиви та підстави такого рішення, вибірково підійшовши до з'ясування фактичних обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на епізодичний, а не систематичний характер праці ОСОБА_9 , при цьому не взявши до уваги доводи засудженого про те, що і в 2025 році він також виконує роботи, однак на безоплатній основі, про що останній написав відповідну заяву до адміністрації установи.
Вважає, що оскільки на час звернення до суду із заявою засуджений відбув 2/3 строку призначеного покарання та сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів, що став на шлях виправлення, засуджений ОСОБА_9 є таким, до якого слід застосувати положення ст. 81 КК України.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника засудженого, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім того, під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про відшкодування матеріальних збитків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, рішення про відмову у задоволенні заяви захисника щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_8 відповідно до положень ст.81 КК України суд першої інстанції аргументував тим, що за час відбування покарання засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, у зв'язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.
Так, з матеріалів особової справи вбачається, що вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2021 року ОСОБА_8 , 1984 року народження, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 17 липня 2020 року.
Вирок набрав законної сили 11 січня 2023 року.
14 березня 2023 року засуджений ОСОБА_8 прибув до ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» для відбування покарання.
Початок строку - 17.07.2020 року, кінець строку - 17.01.2026 року.
За час відбування покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_8 має три заохочення «Подяка» за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці (23.10.2023, 11.04.2024, 15.01.2025). Стягнень не має.
Відповідно до характеристики на засудженого, затвердженої начальником ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» 17 липня 2025 року, засуджений ОСОБА_8 за час відбування покарання в державній установі характеризується посередньо; до праці в установі виконання покарань ставиться з ініціативою, покладенні завдання виконує вчасно, до виконання робіт з благоустрою установи ставиться задовільно; не знає що саме потрібно змінити в своєму житті, має нестійку мотивацію до змін; емоційно стабільний, але у більшості випадках повторює свої минулі помилки; стикаючись з проблемою, іноді не здатен знайти шляхи її вирішення або легко здається і відступає перед труднощами, має низький рівень розвитку комунікативних навичок (замкнений, не вміє підтримувати розмову, не здатен конструктивно вести суперечку); до засудження підтримував зв'язки із особами з антисоціальною поведінкою, має нестійку вмотивованість обмежити свої зв'язки з даними особами після звільнення; у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні стосунки із засудженими позитивної спрямованості; переважно дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи; під час проведення бесід профілактично-виховного характеру проявляє тактовність; переважно утримує в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд; дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд; до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться задовільно; самостійно виконує роботи із самообслуговування; не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
У психологічній характеристиці засудженого ОСОБА_8 викладено прогноз поведінки: рішення приймає швидко, намагається брати до уваги усі обставини та наслідки; намагається уникати демонстрації лідерських якостей через наявну установку на підтримання доброзичливих зв'язків з оточуючими та відсутність бажання брати відповідальність за дії інших засуджених.
Згідно з Оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, рівень впливу історії правопорушень на протиправну поведінку оцінюється як середній.
Згідно з довідкою Помічника начальника установи з ЗЗПтаТА ОСОБА_10 , засуджений ОСОБА_8 , 1984 р.н., виводився на оплачувані роботи в лютому-серпні 2024 року, а саме:
лютий 2024 року - бригада МЗП - норма виробітку - 16,3%;
березень 2024 року - бригада МЗП - норма виробітку - 59,2 %;
квітень 2024 року - бригада 130 - норма виробітку - 17,4 %;
квітень 2024 року - бригада МЗП - норма виробітку - 52,2 %;
травень 2024 року - бригада 130 - норма виробітку - 22,8 %;
травень 2024 року - бригада 132 - норма виробітку - 32,0 %;
червень 2024 року - бригада 130 - норма виробітку - 31,6 %;
липень 2024 року - бригада 130 - норма виробітку - 25,8 %;
серпень 2024 року - бригада 130 - норма виробітку - 25,7 %;
вересень 2024 року - бригада 130 - норма виробітку - 25,9 %, працював на посаді «підсобний робітник».
Так, відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Крім того, під час вирішення питання про умовно-дострокове звільнення, суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання.
На підставі ст. 181 КВК України засуджений має залучатися до робіт із благоустрою установи та робіт з забезпечення установи продовольством.
Відповідно до статті 123 КВК України засуджений має брати участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Професія», відвідувати заплановані заходи, робити для себе належні висновки.
Відповідно до ст. 110 КВК України засуджений має підтримувати зв'язки з рідними.
Колегія суддів, шляхом ретельного вивчення матеріалів особової справи засудженого, вважає за необхідне констатувати, що ОСОБА_8 раніше неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, а не відбувши покарання, вчиняв нові кримінальні правопорушення, до останнього вже раніше застосовувався інститут умовно-дострокового звільнення, проте належних висновків для себе не зробив та вчинив нові кримінальні правопорушення.
Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника засудженого щодо можливості задоволення його заяви про його умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 , незважаючи на наявність у засудженого трьох заохочень, на даний час є безпідставними.
При цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що утримання від порушень правил внутрішнього розпорядку є прямим обов'язком засудженого, передбаченим ст.107 КВК України, та не є підтвердженням того, що він повністю став на шлях виправлення.
Колегія суддів вважає за необхідне звернутись у даному випадку до роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, відповідно до яких суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчинених злочинів, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Згідно ст.6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника засудженого щодо скасування ухвали суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки засуджений на даний час своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
Застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви захисника засудженого про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, через що, апеляційна скарга захисника засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 537, 539, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, ст. 81 КК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 липня 2025 року про відмову в задоволенні заяви захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника засудженого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4