Справа №613/1354/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/973/25 Доповідач - ОСОБА_2
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 15 липня 2025 року, якою повернуто скаргу заявника ОСОБА_6 на постанову дізнавача Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 28 травня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №12025226010000102 від 22 травня 2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України,-
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
15 липня 2025 року ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою на постанову дізнавача Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025226010000102 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 15 липня 2025 року скаргу повернуто заявнику на підставі п.2 ч.2 ст.304 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати слідчого суддю Богодухівського районного суду Харківської області прийняти до розгляду скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про повернення скарги, оскільки нею було оскаржено постанову саме дізнавача Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, яка була прийнята до зміни підслідності кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні заявник підтримала апеляційну скаргу.
Мотиви суду
Повертаючи заявнику скаргу, подану в порядку ст. 303 КПК України, слідчий суддя керувався вимогами ст. 304 КПК України, а також виходив з того, що в силу положень ст. 38, 306 КПК України розгляд даної скарги не відноситься до територіальної юрисдикції Богодухівського районного суду Харківської області, що унеможливлює її розгляд слідчим суддею Богодухівського районного суду Харківської області.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з наступних підстав.
Згідно вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, відповідно до правової позиції, висловленої ККС у складі ВС у рішенні від 22.04.2020 року у справі №51-1901впс20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч.1 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. п. 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Нормами діючого КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачено, які саме випадки вказують на неможливість розгляду скарги саме в цьому суді.
Тому, колегія суддів вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме законності, що регламентована ст. 9 КПК України, а саме ч. 6 якої визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду за правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст.318-380 цього Кодексу, а також з урахуванням положення глави 26 КПК України. З урахуванням вимог ст.ст.32,33 цього Кодексу щодо територіальної та інстанційної підсудності, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Стаття 32 КПК України визначає лише загальні правила територіальної підсудності, які в основному стосуються судового розгляду кримінального провадження саме за результатами досудового розслідування, тобто скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Беручи до уваги, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування (ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України), з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань та скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч. 3 ст. 234, ч. 1 ст. 306 КПК України тощо).
Зважаючи на аналогію закону та численну судову практику, слушним є висновок стосовно того, що скарги на рішення, дії та бездіяльність дізнавача, слідчого або прокурора також повинні бути подані до слідчого судді місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування.
Так, заявником оскаржується постанова дізнавача СД Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №12025226010000102 за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України від 22.05.2025 року.
Разом з цим, відповідно до листа в.о. керівника Харківської обласної прокуратури від 20.06.2025 року, територіальна підслідність у кримінальному провадженні №12025226010000102 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України визначена за ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області.(а.с.9)
Також, до апеляційної скарги самою ОСОБА_7 було додано лист керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 від 16.06.2025 року, відповідно до якого 04.06.2025 року процесуальним керівником винесено постанову про визначення підслідності за місцем можливого вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої проведення дізнання у кримінальному провадженні №12025226010000102 від 22.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, визначено за ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області.
Крім того, 04.06.2025 року кримінальне провадження направлено до Харківської обласної прокуратури для подальшого спрямування до ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_7 зі скаргою, Богодухівський районний суд Харківської області (слідчий суддя) втратив процесуальні повноваження судового контролю на стадії досудового розслідування щодо зазначеного кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про повернення скарги на підставі п.2 ч.2 ст.304 КПК України, у зв'язку з тим, що розгляд даної скарги не відноситься до територіальної юрисдикції Богодухівського районного суду Харківської області, що унеможливлює її розгляд слідчим суддею Богодухівського районного суду Харківської області.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про повернення скарги, оскільки нею було оскаржено постанову саме дізнавача Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, яка була прийнята до зміни підслідності кримінального провадження є помилковими та такими, що ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті вимог законодавства, оскільки скарги на рішення, дії та бездіяльність дізнавача, слідчого або прокурора також повинні бути подані до слідчого судді місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування.
З наведених підстав, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Відповідно, ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
При цьому, ОСОБА_6 належить роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє її права повторного звернення до належного суду в порядку, передбаченому КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 15 липня 2025 року, якою повернуто скаргу заявника ОСОБА_6 на постанову дізнавача Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 28 травня 2025 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №12025226010000102 від 22 травня 2025 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4