Справа № 544/2159/25
пров. № 1-кп/544/210/2025
Номер рядка звіту 387
25 вересня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця
за ч.5 ст. 407 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 62024170010001579, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 18.12.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження підсудне Пирятинському районному суду Полтавської області.
Підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.
Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до вимог КПК України.
Клопотань від учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту та витребування певних речей та документів не надходило.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.27 КПК України суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан.
В ході підготовчого судового провадження прийнято рішення про судовий розгляд суддею одноособово у закритому судовому засіданні, з метою нерозголошення відомостей, що охороняється законом, оскільки їх розкриття може завдати шкоди державним інтересам.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . Зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини та ризики, які слугували підставами для обрання вказаного запобіжного заходу не зменшились та не відпали. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_4 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв'язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. Крім того, вказані особи проходять військову службу в одному підрозділі, приймають участь в бойових діях, тому підозрюваний залишаючись в підрозділі буде володіти зброєю, що створюватиме загрозу впливу на свідків.
Також обвинувачений може вплинути на свідків, використовуючи своє становище, як військовослужбовця, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що в разі залишення обвинуваченого на волі, він перебуватиме в підрозділі, що створить у співслужбовців уяву про відсутність у командування частини та правоохоронних органів дієвих важелів впливу на військовослужбовців в разі відмови від виконання бойових завдань, потягне за собою подальший підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності, невиконання завдань за призначенням.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений, будучи військовослужбовцем, може вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема, самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України) тощо, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.
Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної його поведінки, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу обвинуваченого він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Не можливе і застосування до обвинуваченого і запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та виконуючи бойові завдання у складі підрозділу військової частини може змінювати місце проживання та дислокації.
Не можливе і застосування до обвинуваченого і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки до суду не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого саме такого запобіжного заходу.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.
Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Тому просив продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого строком на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З'ясувавши думку учасників провадження щодо заявленого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, вивчивши матеріали провадження у межах заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
За приписами ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч.7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 ч.1 ст. 176 КПК України передбачений запобіжний захід тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 01.08.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 29 вересня 2025 року.
08.09.2025 до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням його у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407 КК України. З обвинувального акту вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. При цьому суд не з'ясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів. Оскільки вказане не допустиме на даній стадії судового провадження з огляду на принципи змагальності та диспозитивності кримінального судочинства.
Також суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у сукупності із такими обставинами як вік обвинуваченого, стан його здоров'я, відсутність попередніх судимостей. Суд вважає, що в сукупності вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик можливості переховуватись від суду.
Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування тощо).
Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Ризик переховуватися від суду обґрунтовано доведено прокурором при розгляді клопотання. Суд погоджується з доводами прокурора, що переховуватися від суду обвинувачених може спонукати тяжкість можливого покарання.
Наявний і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: спроби обвинуваченого незаконно впливати на свідків, оскільки свідки ще не допитувались судом. А відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність вказаних ризиків суд уважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачуються, та пов'язаними із цим негативними для обвинуваченого наслідками.
З огляду на вищезазначені обставини, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів згідно закону, суд приходить до висновку про необхідність продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку тримання під вартою, передбаченого ст. 197 КПК України, на строк 60 (шістдесят) днів, з 25.09.2025 до 23.11.2025 включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 110, 183, 193, 197, 199, 314-316, 369 КПК України, суд,
Призначити до судового розгляду у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України на 10 год. 00 хв. 03 жовтня 2025 року, про що повідомити зацікавлених осіб.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово у закритому судовому засіданні.
Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Клопотання прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», строком на 60 днів, який обчислюється з дня постановлення даної ухвали 25.09.2025, і діє до 23.11.2025 включно.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала в іншій частині окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1