Справа № 544/2011/24
пров. № 2/544/487/2025
Номер рядка звіту 69
26 вересня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Киричевської В.М., Костенко Т.В.,
учасників справи:
позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Негодяєва С.В.,
представника відповідача - адвоката Сіваченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пирятин цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.12.2005 до 25.05.2012. Від спільного проживання мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на утриманні позивачки. Спільне життя з відповідачем не склалося, і тому вони розірвали стосунки, проживають окремо. Позивачка зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини з колишнього чоловіка, суд звернення задовольнив і колишній чоловік платив аліменти. 20 червня 2024 року сину виповнилося 18 років і закінчився термін, до якого колишній чоловік повинен був платити аліменти на його утримання. З 05.10.2023 син вступив на навчання до Університету ВСБ Меріто в Познані (Польща), на факультет підприємництва та інновацій у Варшаві за напрямком Інформатика UA, і зараз навчається на І курсі денної форми навчання, тому згідно ст.199 СК України колишній чоловік зобов'язаний утримувати сина до закінчення навчання, тобто до 28 лютого 2027 року. Крім цього, позивачка вказує на те, що оскільки син навчається на контракті, нею 12 вересня 2024 року було витрачено кошти в сумі 4890 польських злотих, що згідно довідки АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ» станом на 12.09.2024 еквівалентно сумі 51902грн за навчання в 2023-2024 навчальному році (4890 польських злотих х 10,6410 - курс польського злотого відносно гривні = 51902грн). До цього позивачкою були сплачені кошти в сумі 4086 польських злотих (4086 польських злотих х 10,6410 курс польського злотого відносно гривні = 43369грн). Загалом нею сплачені кошти в сумі 8976 польських злотих (8976 польських злотих х 10,6410 - курс польського злотого відносно гривні = 95271грн), що еквівалентно сумі 95271 (дев'яносто п'ять тисяч двісті сімдесят одна) гривня. Отже, половина суми, яку повинен заплатити відповідач на її користь, становить 47635грн (95271 /2=47635,5грн). У майбутньому за навчання сина позивачці належить сплатити ще 23635 польських злотих, що еквівалентно сумі 250862грн (815 польських злотих х 29 платежів = 23635 польських злотих х 10,6140 - курс польського злотого відносно гривні = 250862грн). Отже відповідач в майбутньому має сплатити позивачці половину вказаної суми, що становить 125431грн (250862грн/2 = 125431грн). При стягненні аліментів з боржника позивачка просить врахувати, що він є працездатною особою, не має інших утриманців та може надавати матеріальну допомогу. З огляду на зазначене позивачка просить: стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подачі заяви та до закінчення навчання, тобто до 28 лютого 2027 року; стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 47635,50грн на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (навчанням у ВНЗ); стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 125431грн на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (навчанням у ВНЗ) на майбутнє до закінчення навчання.
Ухвалою Пирятинського районного суду від 06.08.2025 позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за клопотанням позивачки ОСОБА_1 та її представника - залишено без розгляду.
Відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Сіваченка В.В. подав відзив на позов (т.2 а.с.1-11), в якому зазначив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син ОСОБА_4 є студентом Університету ВСБ Меріто в Познані Факультету підприємництва та інновацій у Варшаві, термін навчання - з 05.10.2023 до 28.02.2027, форма навчання - стаціонар. Навчання платне.
В матеріалах справи наявний графік платежів, де зазначено, що на сьогоднішній день студент сплатив 8976,00 злотих, зокрема, за період з 01.11.2023 по 31.08.2024 по 748 злотих на місяць.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачка в частині стягнення додаткових витрат посилається на те, що нею 12 вересня 2024 року було витрачено кошти в сумі 4890,00 польських злотих, що згідно довідки AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ» станом на 12.09.2024 еквівалентно сумі 51902грн за навчання в 2023-2024 навчальному році (4890 польських злотих х 10,6410 - курс польського злотого відносно гривні = 51902грн). До цього позивачкою були сплачені кошти в сумі 4086 польських злотих (4086 польських злотих х 10,6410 курс польського злотого відносно гривні = 43369грн). Загалом нею сплачені кошти в сумі 8976 польських злотих (8976 польських злотих х 10,6410 - курс польського злотого відносно гривні = 95271грн), що еквівалентно сумі 95271грн. Отже, половина суми, яку повинен заплатити відповідач на її користь, становить 47635,00грн (95271 /2=47635,5грн).
Проте ці доводи частково не відповідають дійсності, зокрема, в частині сплати позивачкою грошових коштів за навчання сина в сумі 8976 польських злотих за 1 курс 2023-2024 навчального року. В матеріалах справи міститься лише один документ, який підтверджує сплату грошових коштів позивачкою на суму 4890 польських злотих, а саме позивачкою надано копію автоплатежу (Autopay) від 12.09.2024 на підтвердження здійснення транзакції на суму 4890,00 польських злотих, отримувач: Університет ВСБ Меріто у Познані. Однак будь-які інші грошові кошти за навчання сина позивачкою не сплачувались.
Сплачені 12.09.2024 позивачкою грошові кошти у сумі 4890 польських злотих - це оплата за навчання ОСОБА_3 на 2 курсі 2024-2025 навчального року, а не оплата грошових коштів за 1 курс 2023-2024 року навчального року, як зазначено в позовній заяві. Позивачка не могла 12.09.2024 здійснити оплату за 1 курс 2023-2024 навчального року, оскільки згідно з довідкою № 15463/2024 від 11.09.2024, яка була видана за день до сплати позивачкою грошових коштів у сумі 4890 польських злотих, зазначено, що на сьогоднішній день, тобто станом на 11.09.2024, студент вже сплатив 8976 злотих, зокрема, за період з 01.11.2023 по 31.08.2024 по 748 злотих на місяць.
Іншими словами позивачка не могла сплатити грошові кошти 12.09.2024 за той період, за який вказано в довідці № 15463/2024 учбового закладу, яка була видана 11.09.2024, тобто за день раніше. Це неможливо не з юридичної, не з технічної точки зору.
За таких обставин позивачка помилково вважає, що має право на стягнення з відповідача 1/2 частини сплачених позивачкою 12.09.2024 грошових коштів за термін навчання сина з 01.11.2023 по 30.06.2024 включно, виходячи із начебто сплаченої позивачкою грошової суми у розмірі 7480 злотих, оскільки 12.09.2024 позивачкою було сплачено не за 1 курс навчального 2023-2024 року, а частково за 2 курс 2024-2025 року навчального року і не 7480 польських злотих, як зазначено в позові, а 4890 польських злотих.
11.07.2023 ОСОБА_5 переїхав жити до батька - відповідача у справі на територію Польщі. Таким чином, починаючи з 11.07.2023 неповнолітній на той час син почав проживати з батьком, знаходився на повному утриманні батька. Проживаючи на території Польщі відповідач та його дружина - ОСОБА_6 уклали договір оренди житла від 02.03.2023, згідно з яким почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб 24.02.2024.
Після переїзду сина ОСОБА_4 до ОСОБА_8 з метою отримання відповідних дозвільних документів для вступу в університет на території Польщі, орендодавці вписали в договір оренди сина, зареєструвавши таким чином місце проживання ОСОБА_3 на території Польщі.
Таким чином починаючи з 11.07.2023 і весь 2023-2024 навчальний рік ОСОБА_5 проживав разом з відповідачем та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме з банківського рахунку дружини відповідача - ОСОБА_6 було оплачено навчання ОСОБА_3 в Університеті ВСБ Меріто в Познані на 1 та 2 семестрах 1 курсу 2023-2024 навчального року, що підтверджується транзакціями від 28.10.2023 та 08.03.2024 на суму загальну суму 8976 польських злотих, що повністю узгоджується із графіком платежів до довідки № 15463/2024 від 11.09.2024.
Відповідач зазначає, що саме він має право на стягнення з позивачки додаткових витрат за навчання ОСОБА_3 на 1 курсі 2023-2024 навчального року Університету ВСБ Меріто в Познані, оскільки повна оплата за на навчання на 1 курсі 2023-2024 навчального року була здійснена дружиною відповідача - ОСОБА_6 із сімейних грошових коштів, спільного сімейного бюджету подружжя.
Також під час спільного проживання ОСОБА_3 на території Польщі, окрім повного фінансового утримання сина за місцем проживання, додатково перераховувались грошові кошти сину на кишенькові витрати. Так, відповідно до виписки з банку від 10.03.2025 щодо перерахування грошових коштів відповідачем сину за період з 01.08.2023 по 01.07.2024 було перераховано кошти, а саме: 11.08.2023 - 340 польських злотих, 10.10.2023 - 500 польських злотих, 09.11.2023 - 500 польських злотих, 08.12.2023 - 500 польських злотих, 31.12.2023 - 45 польських злотих, 19.02.2024 - 500 польських злотих, 10.04.2024 - 500 польських злотих.
Крім того перед початком навчання сина виникло питання щодо придбання потужного ноутбуку для виконання навчальних завдань. Влітку 2023 року відповідач звернувся до позивачки з проханням прийняти частково участь у купівлі дороговартісного ноутбука, оскільки без купівлі відповідної техніки сину неможливо було б виконувати навчальні завдання, враховуючи обрану спеціальність. Оскільки позивачка відмовилась надавати будь-яку допомогу щодо купівлі дороговартісного ноутбука, 14.08.2023 дружиною відповідача - ОСОБА_6 за сімейні грошові кошти було придбано ОСОБА_9 за 7198,97 польських злотих, що підтверджується відповідними документами.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення понесених позивачем додаткових витрат на навчання неповнолітнього сина задоволенню не підлягають.
Також відповідач просить суд розглянути питання щодо притягнення позивача - ОСОБА_1 до відповідальності за свідоме та умисне введення суду в оману щодо фактичних обставин даної справи.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання відповідач зазначив наступне.
Відповідно до частини першої статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Таким чином законодавець абсолютно чітко і імперативно передбачив коло суб'єктів звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Такими суб'єктами звернення до суду можуть бути: той з батьків з ким проживає повнолітній син, який продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги; безпосередньо сам син, який продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Таким чином обов'язковою і необхідною умовою щодо набуття права матір'ю повнолітнього сина на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, причому стягнення на свою користь є спільне проживання такої матері і повнолітнього сина, підтверджене належними та допустимими доказами.
В даному конкретному випадку до суду звернулась позивачка, яка не має права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, оскільки з нею не проживає повнолітній ОСОБА_5 .
Так, позивачка постійно проживає на території України, а повнолітній син ОСОБА_5 проживає у м. Варшава на території Польщі і навчається зараз на другому курсі денної форми навчання.
Таким чином позивачка і повнолітній син не проживають разом, проживають в різних країнах, у зв'язку з чим позивачка не має права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, оскільки законодавець надав право на звернення з таким позовом батьку, матері повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, виключно у випадку проживання повнолітнього сина, доньки з такими батьками, що прямо і імперативно передбачено ч.3 ст.199 СК України.
Відповідач надає матеріальну допомогу синові. Так, 21.04.2025 він перерахував йому 4000 польських злотих.
Також у відповідача на утриманні перебуває його дружина - ОСОБА_6 , яка є інвалідом третьої групи довічно, що підтверджується відповідними документами.
Відповідач у 2023 році отримав 24009,31 польських злотих доходу за рік, що підтверджується інформацією щодо доходів відповідача за 2023 рік, у 2024 році - 21705,48 злотих, що підтверджується інформацією щодо доходів відповідача за 2024 рік.
За таких обставин відповідач не може надавати матеріальну допомогу в контексті частини першої статті 199 Сімейного кодексу України.
Відповідач уважає, що враховуючи викладене позовна вимога про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не може бути задоволена, а тому просить суд повністю відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.
Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 подала заперечення проти відзиву на позовну заяву (т.2 а.с.39-44). Суть письмових заперечень ОСОБА_1 стосується складних відносини з колишнім чоловіком та його дружиною з приводу утримання дитини за період, коли ОСОБА_2 зобов'язаний був рішенням суду сплачувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , а також щодо періоду після досягнення сином повноліття. Крім того у запереченнях ОСОБА_1 зазначила, що з 18.08.2024 син ОСОБА_4 не проживає з батьком, ОСОБА_4 проживає за іншою адресою, про що уклав договір оренди житла. Відповідач ОСОБА_2 , маючи декілька джерел доходів, надав довідку про свої доходи лише з одного джерела, отже він надав неповну інформацію щодо своїх доходів. Дружина відповідача - ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю 3-ї групи, також не надала довідку про свої доходи. Наявність у відповідача дружини не звільняє його від обов'язку утримувати дитину. Позов про стягнення аліментів на повнолітнього сина було подано до суду у вересні 2024 року після того, як син залишив місце проживання з батьком. Просила задовольнити її первісний позов.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 подав зустрічний позов про стягнення додаткових витрат на дитину (т.2 а.с.17-24), за яким ухвалою Пирятинського районного суду від 16.07.2025 було відкрито провадження та об'єднано його з первісним позовом в одне провадження.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив , що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син ОСОБА_4 є студентом Університету ВСБ Меріто в Познані Факультету підприємництва та інновацій у Варшаві, термін навчання - з 05.10.2023 до 28.02.2027, форма навчання - стаціонар. Навчання платне.
11.07.2023 ОСОБА_5 переїхав жити до батька у Польщі, знаходився на повному утриманні батька.
Проживаючи на території Польщі ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_6 уклали договір оренди житла від 02.03.2023, згідно з яким почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживав і син ОСОБА_5 , тому він був також вписаний у договір оренди житла та мав зареєстроване місце проживання в орендованому житлі.
Отже, починаючи з 11.07.2023 і весь 2023-2024 навчальний рік ОСОБА_5 проживав з відповідачем та його дружиною.
З банківського рахунку ОСОБА_6 було оплачено навчання ОСОБА_3 за 1 семестр 1 курсу 2023-2024 навчального року на суму 4488 польських злотих.
Також з банківського рахунку ОСОБА_6 було оплачено навчання ОСОБА_3 за 2 семестр 1 курсу 2023-2024 навчального року на суму 4488 польських злотих.
Отже, ОСОБА_6 було здійснено дві транзакції по 4488 польських злотих за кожен семестр навчання ОСОБА_3 на загальну суму 8976 польських злотих за період навчання з 01.11.2023 по 31.08.2024 по 748 злотих на місяць.
Крім того ОСОБА_6 14.08.2023 за сімейні кошти для ОСОБА_3 було придбано ОСОБА_9 за 7198,97 польських злотих.
На підставі викладеного та з урахуванням положень ст.185 СК України ОСОБА_2 уважає, що з ОСОБА_1 на його користь належить стягнути частину додаткових витрат на навчання сина ОСОБА_3 за період навчання сина з 01.11.2023 по 30.06.2024 в сумі 3740 злотих (748 злотих х 10 місяців = 7480 злотих / 2 = 3740 злотих), що за офіційним курсом НБУ становить 41346,44грн; а також частину додаткових витрат на придбання ОСОБА_9 в сумі 3599,48 злотих, що за офіційним курсом НБУ становить 39792,97грн. А всього ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 81139,41грн.
Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову. У відзиві зазначила, що відповідач, будучи зобов'язаним сплачувати аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина, протягом часу з 2012 року по 2019 рік не здійснив жодного платежу, аліменти на утримання неповнолітнього сина не платив. Зазначає, що ноутбук для сина ОСОБА_4 та оплату за навчання здійснила дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , а не сам відповідач. Крім того ОСОБА_2 не надав суду чи приховав інформацію про те, що після приїзду неповнолітнього сина в Польщу дитина була оформлена як біженець, тому ОСОБА_2 отримував кошти за сина. Цими коштами розпоряджався ОСОБА_2 на власний розсуд. Також відповідач не надав повних даних про свої доходи, а надані ним довідки про доходи не відображають всіх джерел його доходу. Довідка про інвалідність дружини не є підставою для ухилення від сплати аліментів. Позов про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина був нею поданий до суду після того, як син пішов від батька та став проживати з одногрупниками. З 18.08.2024 син ОСОБА_4 з батьком не проживає. Перерахування відповідачем 4000 злотих на картку сина, на її думку, свідчить про створення видимості участі в житті дитини, уникнення сплати аліментів у майбутньому. З вересня 2024 року вона систематично здійснює перекази на картку сина на кишенькові витрати та на початку березня 2025 року переказала кошти для оплати за навчання за ІV семестр. Крім того вона систематично передавала посилки автобусним сполученням із зимовими речами, смаколиками, ліками та іншими речами, які потребувала дитина. Позивачка просить задовольнити її позовну заяву.
У судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 підтримала свої доводи, викладені у позові, запереченнях та відзиві, та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання, у розмірі однієї 1/3 заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подачі заяви та до закінчення навчання, тобто до 28 лютого 2027 року. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Сіваченко В.В., підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та зустрічному позові, просив відмовити у задоволенні первісного позову з підстав, викладених у відзиві на позов, та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог за первісним та зустрічним позовами, вислухавши доводи сторін та їх представників, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом та позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом такими, що задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Судом установлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 14.05.2012 розірвано (т.1 а.с.7).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1 а.с.4).
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в Україні за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.3, 22).
Відповідач ОСОБА_2 з 2016 року постійно проживає в Республіці Польщаза адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями його паспортів, віз, карти побиту та договором оренди житла (т.1 а.с.92-128, 133-146, 170-172).
24 лютого 2024 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб зі ОСОБА_6 , про що свідчить скорочена копія свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.173-178).
У відповідності до довідки, виданої спеціалістом студентського відділу Університету ВСБ Меріто в Познані Факультету підприємництва та інновацій у Варшаві від 08.11.2023, перекладеної з польської мови на українську, ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий на термін від 05.10.2023 до 28.02.2027 на стаціонарне навчання І ступеню (інженерні спеціальності) за напрямом Інформатика UA, на принципах оплати та продовжує навчання на 1 семестрі; стаціонарне навчання розпочалося 05.10.2023 (т.1 а.с.11-13).
Згідно з довідкою № 15463/2024 від 11.09.2024, виданою деканом Факультету підприємництва та інновацій у Варшаві, перекладеною з польської мови на українську, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 2023/2024 академічному році є студентом 1 курсу Університету ВСБ Меріто в Познані Факультету підприємництва та інновацій у Варшаві, який внесений до реєстру недержавних вищих навчальних закладів під номером 47; навчання триває 3,5 роки навчання І ступеню (інженерна спеціальність) за напрямком: інформатика UA, денна форма навчання (т.1 а.с.14, 15).
Відповідно до графіку платежів до довідки № 15463/2024 від 11.09.2024 на сьогоднішній день студент сплатив 8976,00 злотих, зокрема, за період з 01.11.2023 по 31.08.2024 по 748 злотих на місяць (т.1 а.с.16).
14.08.2023 ОСОБА_6 придбала ОСОБА_9 та комплектуючі до нього загальною вартістю 7198,97 польських злотих (т.1 а.с.184-192).
Згідно копій квитанцій від 28.10.2023 та 08.03.2024 ОСОБА_6 зі свого власного банківського рахунку перерахувала на рахунок Університету ВСБ двома платежами по 4488 злотих, а всього на загальну суму 8976 злотих (т.1 а.с.195-200, 209-2143).
Суд не приймає до уваги копії документів, подані ОСОБА_2 (т.1 а.с.147-156, 159-166, т.2 а.с.12), які викладені іноземною мовою, без їх перекладу державною мовою, а тому вони не є належними і допустимими доказами.
Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 199 Сімейного Кодексу України, передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення дитиною двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Аналізуючи вказані норми матеріального права в їх застосуванні до спірних правовідносин, що склалися між сторонами, оцінюючи надані позивачкою та відповідачем докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Доказами, наданими сторонами по справі, підтверджено, що повнолітній ОСОБА_5 з липня 2023 року постійно проживає у Польщі, позивачка ОСОБА_1 - проживає в Україні, відповідач ОСОБА_2 - проживає у Польщі (т.1 а.с.3, 92-128, 133-146, т.2 а.с.46-54).
Вказані обставини також визнано сторонами у судовому засіданні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 досяг повноліття.
На момент досягнення повноліття ОСОБА_5 проживав разом з батьком, що підтверджено договором оренди житла (т.1 а.с.133-146), та визнано сторонами по справі.
Будучи повнолітнім ОСОБА_5 як орендар 14.08.2024 уклав договір оренди приміщення та став проживати за адресою: ЖУПНІЧА 30/51 03-821 ВАРШАВА (т.2 а.с.46-54).
Отже, вказаними доказами безпосередньо підтверджено, що позивачка постійно проживає в Україні, а повнолітній син, який продовжує навчання, та на утримання якого вона просить стягнути аліменти, з липня 2023 року постійно проживає в Польщі, а тому відсутні підстави вважати, що повнолітній син, який продовжує навчання, проживає з матір'ю.
ОСОБА_1 не довела, що повнолітній син ОСОБА_3 станом на час звернення до суду (25.09.2024) та розгляду справи в суді проживає з позивачкою в АДРЕСА_2 , оскільки надана позивачкою довідка про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 (т.1 а.с.6) видана 17.07.2020, тобто вказана довідка є недостовірним доказом, оскільки на її підставі не можна встановити дійсні обставини справи.
З огляду на зазначене та на підставі ч.3 ст.199 Сімейного Кодексу України суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_11 про стягнення на її користь аліментів з ОСОБА_2 на утримання сина, який продовжує навчання, оскільки позивачкою не доведено факт проживання з нею повнолітнього сина, який продовжує навчання.
При вирішенні справи судом також враховано, що позивачка не надала доказів, що вона утримує повнолітнього сина, який продовжує навчання та проживає в іншій державі, не надала розрахунок витрат та не обґрунтувала заявлений нею в позові розмір аліментів (1/3 частина доходів відповідача).
Так, з квитанції від 12.09.2024 (т.1 а.с.18) про перерахування платежу на суму 4890 польських злотих, де одержувачем коштів є Університет ВСБ Меріто у Познані, не убачається, що саме ОСОБА_1 є платником вказаної суми. Отже вказана квитанція не містить інформації щодо предмета доказування, а тому суд визнає її неналежним доказом.
Виписка з карткового рахунку ОСОБА_1 (т.2 а.с.78-81), в якій зазначено, що з її картки щомісяця здійснюється перерахування грошових коштів на картку ОСОБА_3 , не доводить факту перебування сина ОСОБА_4 на її утриманні, а свідчить лише про виконання нею свого обов'язку, передбаченого ст.199 СК України, по утриманню повнолітнього сина, який продовжує навчання. Крім того як сама позивачка зазначила, ці кошти вона перераховує сину на кишенькові потреби.
Також позивачкою не доведено належними та допустимими доказами те, що вона купувала повнолітньому сину ОСОБА_4 зимові речі, смаколики, ліки та інші речи та передавала їх йому посилками.
Суд уважає неналежними та недопустимими доказами письмові копії електронних доказів та електронні докази, подані позивачкою ОСОБА_1 (т.2 а.с.67-77, 86-99, 105), оскільки вони містять ненормативну лексику, а також не стосуються предмету доказування в даній справі.
Доводи позивачки про те, що відповідач не платив аліменти на утримання неповнолітнього сина за рішенням суду та має заборгованість по аліментам, а також надані позивачкою на підтвердження вказаних доводів докази, суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування.
За вищевикладених обставин суд повністю відмовляє позивачці в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за їх недоведеністю та безпідставністю, що не позбавляє повнолітнього ОСОБА_3 права звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на його користь на період навчання.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину.
З наданих відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 доказів, а саме: фіскального чеку на суму 7198,97 польських злотих від 14.08.2023, нефіскального друку на суму 1600 польських злотих від 14.08.2023, рахунку до чеку на суму 7198,97 польських злотих від 14.08.2023, договору страхування від 14.08.2023, підтвердження переказу коштів на суму 4488 злотих від 28.10.2023, підтвердження переказу коштів на суму 4488 злотих від 08.03.2024, убачається що вказані платежі здійснені ОСОБА_6 , про що зазначено у вказаних документах, а не позивачем ОСОБА_2 (т.1 а.с.184-193, 195-200).
У відповідності до норм частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Зі змісту статті 185 СК України вбачається, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Отже, враховуючи вказані норми матеріального та процесуального права предметом доказування за позовом ОСОБА_2 є факти, які обґрунтовують заявлені ним вимоги, тобто що саме він як батько, з яким проживав неповнолітній ОСОБА_3 , поніс додаткові витрати, викликані особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Проте, відповідачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами того факту, що саме він поніс додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Доводи ОСОБА_2 та його представника в тій частині, що відповідач має право на стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат за навчання ОСОБА_3 та за придбання ноутбуку, оскільки оплата була здійснена дружиною відповідача - ОСОБА_6 із сімейних грошових коштів, спільного сімейного бюджету подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки це не є предметом доказування в даній справі.
Також суд не приймає до уваги виписку з рахунку ОСОБА_2 за період з 11.08.2023 по 10.04.2024, у якій зазначено про перерахування ним коштів на рахунок сина ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (набуття повноліття), оскільки інформація, що міститься в цій довідці, не стосується предмета доказування, так як вказані кошти були перераховані на рахунок сина ОСОБА_4 до набуття ним повноліття (т.1 а.с.180-183).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом до ОСОБА_1 , а тому відмовляє в його задоволенні з указаних вище підстав.
Керуючись ст.2-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та проголошено 26.09.2025.
Суддя Н.В.Нагорна