29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 163/790/24
провадження № 51-1825 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 червня 2025 року,
установив:
Любомльський районний суд Волинської області вироком від 25 лютого 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудив за частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 70 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 4 місяці.
На підставі статті 75 КК звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням і встановив іспитовий строк тривалістю 2 роки, поклав на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_5 - без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Суд, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність залишення скарги без руху із наданням захиснику строку для усунення недоліків з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
У частині першій статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною першою статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставами для їх скасування, які, на її думку, були допущені судами під час ухвалення судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Однак, наведених вимог кримінального процесуального закону захисник не дотримався.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник,крім іншого, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та оспорює правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлені судові рішення. Таким чином, захисник просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її надано судами першої та апеляційної інстанцій, що згідно зі статтею 438 КПК не є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції.
У зв'язку із цим Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд є судом права, а не факту і відповідно до статті 433 КПК перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_5 за частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 358 КК, однак не наводить належних доводів такої позиції з урахуванням змісту оскаржуваних судових рішень та вимог щодо перекваліфікації дій засудженого в прохальній частині касаційної скарги не ставить.
Одночасно вважає, що вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за статтею 27, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінальних правопорушень. При цьому вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості.
Тобто, у своїй касаційній скарзі захисник допустив суперечності, оскільки не конкретизує з чим саме він не погоджується - з кваліфікацією дій засудженого, відсутністю в діях останнього складу кримінальних правопорушень, чи з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості.
Така позиція захисника позбавляє суд касаційної інстанції прийняти остаточне рішення за результатами розгляду касаційної скарги.
Отже, вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За правилами статті 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись частиною першою статті 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 червня 2025 року залишити без руху, надавши йому десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3