23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/12459/24-к
провадження № 51-3232ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2025 року і
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 200 КК на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 72024000410000011 від 13 березня 2024 року щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року вказану ухвалу місцевого суду змінено та виключено з її мотивувальної частини посилання на посади та прізвища осіб, з якими ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, вказано цих осіб як Особа 1, Особа 2.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а також задовольнити його клопотання про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду від 15 травня 2025 року. Стверджує, що 15 травня 2025 року у судовому засіданні головуючим було оголошено резолютивну частину ухвали, яка відрізняється від резолютивної частини судового рішення, підписаного складом колегії суддів апеляційного суду. Зокрема в означеній резолютивній частині ухвали відсутнє посилання на «Особу 3».
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її «похідним» характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок (або відмову у внесенні таких виправлень). Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди обумовлений змістом судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно із оцінкою змісту виправленого судового рішення (ухвала ККС ВС від 24 червня 2019 року у справі № 757/5205/19-к).
Відтак перевірка законності оскаржуваної ухвали не може бути здійснена без надання оцінки змісту рішення суду апеляційної інстанції від 15 травня 2025 року, яке не є предметом цього касаційного оскарження.
Крім того, як вбачається з ухвали апеляційного суду, цей суд встановив, що під часвикладення суті пред'явленої ОСОБА_5 підозри суд першої інстанції зазначив посади та прізвища « ОСОБА_4 та ОСОБА_7 », розгляд справи щодо яких у провадженні не здійснювався, посилання на їх прізвища та посади необхідно було виключити з мотивувальної частини, вказавши цих осіб, як Особа 1 та Особа 2. Суд констатував, що це не впливає на правильність висновків про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Відповідно і в резолютивній частині ухвали колегія суддів апеляційної інстанції постановила виключити з мотивувальної частини ухвали при викладенні обставин повідомлення про підозру ОСОБА_5 посилання на посади та прізвища осіб, з якими інкримінується ОСОБА_5 вчинення кримінального правопорушення, вказавши цих осіб, як Особа 1, Особа 2. В ході прослуховування аудіозапису перебігу судового засідання від 15 травня 2025 року судом апеляційної інстанції встановлено, що головуючий суддя під час оголошення резолютивної частини ухвали помилково вказав і про «Особу 3». Однак апеляційний суд дійшов висновку про те, що це є очевидною обмовкою судді, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що апеляційні скарги було подано та їх розгляд здійснювався лише щодо двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
В ухвалі апеляційний суд також конкретизував, що прийняття в цьому випадку рішення на користь іншої особи, про яку зазначають заявники у заявах про виправлення описки, в інтересах якої не подавалась апеляційна скарга, потребувала б прийняття рішення відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК, проте зі змісту резолютивної частини ухвали та звукозапису оголошеного рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції таке рішення не приймалось.
Оскільки апеляційні скарги було подано ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , а розгляд цих скарг здійснювався лише щодо вказаних двох осіб, апеляційний суд, постановляючи рішення від 06 червня 2025 року, дійшов правильного висновку про неможливість виправлення описки в ухвалі апеляційного суду від 15 травня 2025 року.
Також неможливо доповнити резолютивну частину ухвали апеляційного суду тільки посиланням на «Особу 3», не включивши при цьому відповідні аргументи до мотивувальної частини означеної ухвали, що неодмінно призведе до суттєвого доповнення обсягу судового рішення та буде змінювати його зміст.
Такий висновок апеляційного суду кореспондується з висновком, викладеним в постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 березня 2021 року (справа № 660/1122/18), відповідно до якого у цілому Верховний Суд не виключає можливості виникнення ситуації, коли текст проголошеного судом вироку може дещо не відповідати тексту вироку, наявного в матеріалах справи, зокрема у зв'язку зі скороченням певних найменувань чи інформації, яка не впливає на суть прийнятого рішення. Однак, такі невідповідності повинні бути несуттєвими та не мають стосуватися обсягу судового рішення, яким обґрунтовуються або спростовуються певні встановлені судом факти, а також викривляти сам зміст судового рішення через зменшення чи доповнення його обсягу.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що в ухвалі апеляційного суду від 15 травня 2025 року залишився опис діянь, прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_8 , що порушує його права та дає можливість ідентифікувати в іншому кримінальному провадженні. Однак сама ОСОБА_8 не подавала апеляційну скаргу та не просила виправити описку в ухвалі апеляційного суду шляхом виключення з мотивувальної частини судового рішення її посади та прізвища.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить до висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена відповідно до вимог КПК.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3