24 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1130/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 (суддя Киричук О. А.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (головуючий - Медуниця О. Є., судді Істоміна О. А., Радіонова О. О.) у справі
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор. ЛТД"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича у виконавчому провадженні № 72666280 по судовому наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс"
до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор. ЛТД"
про видачу судового наказу про стягнення боргу за договором від 18.07.2018 № 1/2446 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 15.09.2021 по 31.05.2023 включно, у тому числі: основний борг у розмірі 108 262 грн, 3 % річних у розмірі 2553,94 грн, інфляційні нарахування в розмірі 17 055,04 грн.
Короткий зміст і підстави подання скарги
1. 16.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор. ЛТД" (далі - ТОВ "Вектор. ЛТД", Товариство, боржник, заявник) звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою (вх. № 3518 від 17.03.2025) на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (далі - приватний виконавець Скрипник В. Л., Виконавець) у виконавчому провадженні № 72666280 (далі - ВП № 72666280), в якій (скарзі) просило визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2023 і постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.09.2023, винесені приватним виконавцем Скрипником В. Л. у ВП № 72666280 з виконання судового наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23.
Скарга обґрунтовується тим, що:
1) внаслідок скасування судового наказу від 03.07.2023, що зумовило його недійсність з моменту прийняття, приватний виконавець Скрипник В. Л. втратив повноваження щодо примусового стягнення за цим наказом із моменту його прийняття, а вчинене Виконавцем примусове стягнення в рамках ВП № 72666280 перестало відповідати меті та засадам, встановленим статтями 1- 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404-VІІІ), зокрема, щодо спрямування обов'язковості виконання рішень, справедливості, неупередженості та об'єктивності, а відкриття виконавчого провадження, звернення стягнення приватним виконавцем Скрипником В. Л. на майно (кошти) боржника, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження в цій справі є протиправними, бо примусове стягнення в рамках ВП № 72666280 є таким, що вчинене Виконавцем без відповідних повноважень у зв'язку зі скасуванням судового наказу від 03.07.2023, що зумовило його недійсність з моменту прийняття, тому не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття;
2) станом на 13.08.2024 внаслідок повороту виконання скасованого судового наказу від 03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" (далі - ТОВ "Житлорембудсервіс", стягувач) і ТОВ "Вектор. ЛТД" як сторони ВП № 72666280 повернулися в попереднє становище, отже, фактичного стягнення у ВП № 72666280 не відбулося, тому примусово стягнуті в рамках ВП № 72666280 з боржника суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в загальній сумі 13 413,94 грн, у тому числі 12 813,94 грн основної винагороди, 337,48 грн мінімальних витрат у сумі та 262,52 грн додаткових витрат підлягають поверненню Товариству.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. 03.07.2023 Господарським судом Полтавської області (суддя Киричук О. А.) в справі № 917/1130/23 видано судовий наказ про стягнення з ТОВ "Вектор. ЛТД" на користь ТОВ "Житлорембудсервіс" боргу за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18.07.2018 № 1/2446 за період з 15.09.2021 по 31.05.2023 включно, у тому числі: основний борг у розмірі 108 262 грн, 3 % річних у розмірі 2553,94 грн, інфляційні нарахування в розмірі 17 055,04 грн, а також судові витрати в сумі 268,40 грн за видачу судового наказу.
Судовий наказ набрав чинності 02.08.2023 та виданий стягувачу 07.08.2023.
3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2024 (суддя Киричук О. А.), постановленою на підставі статей 119, 150, 158 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), поновлено строк для подання боржником заяви про скасування судового наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23. Зазначений судовий наказ скасовано.
4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 (суддя Киричук О. А.) заяву боржника (ТОВ "Вектор. ЛТД") про поворот виконання рішення - судового наказу від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23 задоволено частково. У поворот виконання судового наказу від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23 стягнуто з ТОВ "Житлорембудсервіс" на користь боржника грошові кошти в розмірі 128 139,38 грн. У задоволенні решти вимог заяви Товариства провадження в справі закрито.
01.08.2024 на виконання зазначеної ухвали місцевим господарським судом видано наказ.
5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, у задоволенні скарги ТОВ "Вектор. ЛТД" на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. відмовлено повністю.
Ухвала та постанова мотивовані посиланням на норми статей 1- 3, 5, 26, 39, 74 та абзацу 28 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VІІІ, статей 73, 74, 339, 343 ГПК України, застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість скарги боржника з огляду на те, що:
1) на момент відкриття виконавчого провадження судовий наказ від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23, виданий стягувачу 07.08.2023, не було скасовано, а передбачених законом підстави для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого провадження також не було, чим спростовується твердження боржника про те, що відкриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження є протиправними через вчинення приватним виконавцем Скрипником В. Л. примусового стягнення в рамках ВП № 72666280 без відповідних повноважень;
2) 11.09.2023 Виконавцем було закінчено виконавче провадження (ВП № 72666280) на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, а саме в зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі виконавчого документу (судового наказу № 917/1130/23), виданого Господарським судом Полтавської області, тобто ще до скасування вказаного судового наказу ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2024 та до постановлення ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 про поворот виконання судового наказу від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23, якою стягнуто з ТОВ "Житлорембудсервіс" на користь ТОВ "Вектор. ЛТД" грошові кошти в розмірі 128 139,38 грн. Тому обставини скасування судового наказу від 03.07.2023 після закінчення виконавчого провадження та поворот виконання судового наказу, внаслідок чого сторони у ВП № 72666280 повернулися в попереднє становище, не є підставами для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження;
3) рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/618/25, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ТОВ "Вектор. ЛТД" до приватного виконавця Скрипника В. Л. про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю з тих мотивів, що Виконавець, виносячи в межах ВП № 72666280 оскаржувані постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01.09.2023, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.09.2023 і постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 11.09.2023, діяв на підставі та в межах чинного законодавства, а виконавче провадження (ВП № 72666280) закінчено в зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом і до скасування такого документа, тому немає правових підстав для скасування таких постанов (про стягнення винагороди і витрат) та, як наслідок, і для повернення Товариству стягнутих сум основної винагороди приватного виконавця, мінімальних і додаткових витрат виконавчого провадження в межах ВП № 72666280.
Водночас, відхиляючи доводи заявника (апелянта) про те, що суми винагороди приватного виконавця та витрати виконавчого провадження (в загальній сумі 13 413,94 грн) підлягають поверненню боржнику з причин нездійснення фактичного стягнення у виконавчому провадженні через застосування повороту виконання рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про повернення винагороди Виконавця та витрат виконавчого провадження не містилися в скарзі ТОВ "Вектор. ЛТД" від 16.03.2025. Крім того, відповідь про безпідставність таких вимог надано боржнику в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/618/25 (у межах повноважень суду адміністративної юрисдикції), яке додано боржником до своєї скарги. За таких обставин апеляційний суд не розглядав доводи боржника (апелянта) про повернення стягнутих у виконавчому провадженні сум.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Вектор. ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення скарги боржника повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування відповідних норм права, які би регулювали спірні правовідносини, в зв'язку з чим пропонує сформувати такий висновок:
"у випадку, коли після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем на підставі судового наказу та його фактичного примусового виконання цей судовий наказ скасовано, а сторони виконавчого провадження повернулися в попереднє становище внаслідок повороту виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за цим скасованим судовим наказом (фактичного стягнення не відбулося), виконавче провадження перестало відповідати меті та засадам, встановленим статтями 1- 3 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", зокрема, щодо спрямування, обов'язковості виконання рішень, справедливості, неупередженості та об'єктивності, тому постанова про відкриття такого виконавчого провадження підлягає скасуванню".
Крім того, на думку скаржника, оскаржувана постанова не містить посилань апеляційного суду на відповідні норми права, які регулюють спірні правовідносини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Приватний виконавець Скрипник В. Л. у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.
ТОВ "Житлорембудсервіс" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Вектор. ЛТД" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 917/1130/23 та постановлено здійснити касаційний перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 01.09.2023 приватним виконавцем Скрипником В. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72666280 з примусового виконання судового наказу № 917/1130/23, виданого 07.08.2023 Господарським судом Полтавської області.
Приватним виконавцем Скрипником В. Л. у межах виконавчого провадження № 72666280 винесено, зокрема, такі постанови: 1) постанову від 01.09.2023 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 12 813,94 грн; 2) постанову від 01.09.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (загальна сума мінімальних витрат 337,48 грн); 3) постанову від 11.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (загальна сума додаткових витрат 262,52 грн).
Із виписки АТ "Райффайзен Банк" за рахунком ТОВ "Вектор. ЛТД" за період з 01.09.2023 по 11.09.2023 вбачається, що 11.09.2023 відбулося стягнення суми 141 553,32 грн. Призначення платежу "стягнення за ВП № 72666280 з виконання виконавчого документу: Судовий наказ № 917/1130/23 виданий 07.08.2023, документ видав: Господарський суд Полтавської області, суддя Киричук О. А.".
Відповідно до платіжних інструкцій від 11.09.2023 № 8590 та № 8592 з ТОВ "Вектор. ЛТД" стягнуто витрати за організацію та проведення виконавчий дій в загальному розмірі 600 грн. та основну винагороду приватного виконавця в загальному розмірі 12 813,94 грн.
Згідно з платіжною інструкцією від 11.09.2023 № 8591 з ТОВ "Вектор. ЛТД" стягнуто 128 139,38 грн на користь стягувача (ТОВ "Житлорембудсервіс").
11.09.2023 Виконавцем винесено постанову про закінчення ВП № 72666280 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, а саме з огляду на фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
11. 07.08.2024 ТОВ "Вектор. ЛТД" звернулося до приватного виконавця Скрипника В. Л. із заявою № 07/08/24-2, в якій просило повернути на рахунок підприємства грошові кошти в розмірі 13 413,94 грн. у зв'язку із тим, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2024 у справі №917/1130/23 скасовано судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 по справі №917/1130/23.
На вказану заяву Виконавець листом від 13.08.2024 № 35781 надав відповідь, в якій роз'яснив заявнику, що чинним законодавством, зокрема частиною 7 статті 27 Закону України № 1404-VІІІ встановлено вичерпну підставу для повернення стягнутого виконавчого збору (основної винагороди) виключно у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тобто на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ. Натомість вказаної підстави немає в цьому випадку, адже ВП № 72666280 закінчено у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, а судове рішення про скасування судового наказу постановлено лише 15.07.2024. Крім того зазначено, що витрати виконавчого провадження (фактично понесені виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій) при наявності чинної постанови про стягнення таких витрат не повертаються боржнику в зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з платіжною інструкцією від 13.08.2024 № 18 ТОВ "Житлорембудсервіс" з метою виконання наказу про примусове виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 у справі № 917/1130/23 здійснило безготівковий переказ у національній валюті в розмірі 128 139,38 грн на користь ТОВ "Вектор. ЛТД".
12. 18.09.2024 Товариство звернулося до приватного виконавця Скрипника В. Л. із заявою № 18/09/24-02, в якій просило в порядку пункту 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1404-VІІІ винести постанову (постанови) про скасування постанов, винесених у рамках ВП № 72666280, а саме скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2023; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01.09.2023; постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 01.09.2023 і від 11.09.2023 з огляду на наявність об'єктивних підстав, які полягають у скасуванні Господарським судом Полтавської області судового наказу від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23 (виконавчого документа), що був підставою примусового стягнення в рамках ВП № 7266680.
На зазначену заяву Виконавець листом від 20.09.2024 № 42650 надав відповідь, в якій роз'яснив заявнику, що винесені під час здійснення ВР № 72666280 постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2023, про стягнення з боржника основної винагороди від 01.09.2023 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.09.2023 прийнято відповідно до норм чинного законодавства та є законними, підстави для їх скасування відсутні.
13. 07.10.2024 ТОВ "Вектор. ЛТД" звернулося до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 07/10/24-01 (у порядку пункту 102 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1404-VІІІ) про скасування постанов, винесених у рамках ВП № 72666280, у зв'язку із скасуванням судового наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 у справі №9 17/1130/23 та здійсненням повороту виконання рішення.
За змістом заяви боржник просив скасувати постанови, винесені приватним виконавцем Скрипником В. Л. у рамках ВП № 72666280, а саме, постанову від 01.09.2023 про стягнення з боржника основної винагороди, постанову від 01.09.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову від 11.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження. При цьому заявник зазначив, що ці постанови підлягають скасуванню як такі, що з огляду на існуючий реальний стан справ, суперечать вимогам законодавства щодо примусового виконання рішень, а саме частинам 1- 5 статті 33 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", абзацу 2 частини 3 статті 42, частини 3 статті 45 Закону України № 1404-VІІІ, та порушують права та інтереси Товариства.
Листом від 06.11.2024 № 153796/171502-33-24/20.4.1 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив ТОВ "Вектор. ЛТД" про те, що не встановлено підстав для скасування винесених приватним виконавцем у ВП № 72666280 постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 01.09.2023, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.09.2023, про розмір додаткових витрат виконавчого провадження від 11.09.2023.
14. ТОВ "Вектор. ЛТД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Скрипника В. Л., в якій просило:
1) визнати протиправною бездіяльність Виконавця щодо винесення постанови (постанов) про скасування постанов, винесених у рамках ВП № 72666280, а саме: постанови від 01.09.2023 про відкриття ВП № 72666280, постанови від 01.09.2023 про стягнення з боржника основної винагороди, постанови від 01.09.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови від 11.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, та щодо повернення суми основної винагороди та витрат виконавчого провадження, а саме грошових коштів у розмірі 13 413,94 грн, у тому числі, 12 813,94 грн основної винагороди, мінімальних витрат у сумі 337,48 грн, додаткових витрат у сумі 262,52 грн;
2) скасувати постанову від 01.09.2023 про відкриття ВП № 72666280, постанову від 01.09.2023 про стягнення з боржника основної винагороди, постанову від 01.09.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову від 11.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження;
3) стягнути з приватного виконавця Скрипника В. Л. суму неповернутої основної винагороди та витрати виконавчого провадження в розмірі 13 413,94 грн, у тому числі 12 813,94 грн основної винагороди, мінімальних витрат у сумі 337,48 грн і додаткових витрат у сумі 262,52 грн як кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його бездіяльністю.
15. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 закрито провадження у справі № 440/618/25 у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця Скрипника В. Л. щодо винесення постанови про скасування постанови від 01.09.2023 про відкриття ВП № 72666280 та щодо скасування постанови від 01.09.2023 про відкриття ВП № 72666280 з тих підстав, що позов у цій частині вимог має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/618/25 у задоволенні позову ТОВ "Вектор.ЛТД" до приватного виконавця Скрипника В. Л. про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Позиція Верховного Суду
16. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
17. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
18. Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
19. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
20. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України № 1404-VІІІ.
21. Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
22. Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
23. Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як судові накази.
Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом положень частин 1, 5 статті 26 Закону України № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
24. Таким чином, на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України № 1404-VІІІ, чи надано усі документи, тому, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, виконавець відкриває виконавче провадження (схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 925/555/21, від 10.02.2025 у справі № 917/918/21, від 15.05.2025 у справі № 926/5372/23).
Отже, встановивши, що пред'явлений до примусового виконання судовий наказ як виконавчий документ, відповідає вимогам частини 1 статті 4 Закону України № 1404-VІІІ, тобто немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, то державний/приватний виконавець, діючи в межах наданих йому цим Законом повноважень, відкриває виконавче провадження, накладає арешт на кошти та майно боржника, а також вчиняє інші дії щодо примусового виконання відповідного виконавчого документа.
25. Згідно з частинами 1, 2 статті 42 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України № 1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
26. За змістом частин 1, 2, 4, 5, 7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині 4 цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою за вчинення ним заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 260/801/19).
27. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з аналізу змісту положень статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди, тобто винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
28. У свою чергу, відповідно до пунктів 5, 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
29. Верховний Суд зазначає, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ вочевидь йдеться саме про випадки, коли скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відбуваються в період триваючого виконавчого провадження - до винесення державним/приватним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.
При цьому норма пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ узгоджується з положеннями частини 7 статті 27 цього Закону, згідно з якими в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
30. Разом з тим колегія суддів зауважує, що ані Закон України № 1404-VІІІ, ані Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" не покладають на приватного виконавця обов'язок повертати боржнику стягнуті з нього основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження в разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, а саме в зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення, яке було в подальшому скасовано.
31. Як убачається зі змісту скарги ТОВ "Вектор. ЛТД" на дії приватного виконавця Скрипника В. Л. і встановлено судами попередніх інстанцій, заперечення боржника зводяться передусім до того, що в зв'язку із скасуванням судового наказу від 03.07.2023 внаслідок повороту виконання ТОВ "Житлорембудсервіс" (стягувач) і ТОВ "Вектор. ЛТД" (боржник) як сторони ВП № 72666280 повернулися в попереднє становище, тому, на думку заявника, примусово стягнуті з боржника в рамках ВП № 72666280 суми основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в загальній сумі 13 413,94 грн підлягають поверненню Товариству.
32. Проте, судами першої та апеляційної інстанцій достовірно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що Виконавцем 11.09.2023 було закінчено виконавче провадження (ВП № 72666280) на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ, а саме в зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі виконавчого документу (судового наказу № 917/1130/23), виданого Господарським судом Полтавської області, тобто це відбулося задовго (за 10 місяців) до скасування вказаного судового наказу ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2024 та до постановлення ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 про поворот виконання судового наказу від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23, якою стягнуто з ТОВ "Житлорембудсервіс" на користь ТОВ "Вектор. ЛТД" грошові кошти в розмірі 128 139,38 грн. Відтак, скасування судового наказу від 03.07.2023 після закінчення виконавчого провадження та поворот виконання судового наказу, внаслідок чого сторони у ВП № 72666280 повернулися в попереднє становище, не є підставами для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тим більше, що боржник у своїй скарзі на дії приватного виконавця Скрипника В.Л. не посилається на наявність станом на 01.09.2023 підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, а отже, не доводить і наявності передбачених законом підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2023, прийнятої Виконавцем у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.
33. При цьому судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано враховано покладений в основу рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/618/25 (за участю ТОВ "Вектор. ЛТД" і приватного виконавця Скрипника В. Л.) висновок про те, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України № 1404-VІІІ не передбачає повернення боржнику стягнутої основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
Адже з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено того, що в період винесення приватним виконавцем Скрипником В. Л. оскаржуваних постанов (з 01.09.2023 до 11.09.2023) виникли обставини скасування рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
34. Колегія суддів звертає увагу на викладений в пункті 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 загальний висновок про те, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.
35. У зв'язку з цим Верховний Суд зазначає, що саме по собі скасування судового наказу від 03.07.2023 у цій справі не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі зазначеного судового рішення, зокрема, в частині відкриття та закінчення ВП № 72666280 приватним виконавцем Скрипником В. Л., оскільки заявник не надав жодних доказів на підтвердження недобросовісності дій Виконавця, які були вчинені на виконання судового наказу від 03.07.2023.
36. Місцевим господарським судом також обґрунтовано відхилено доводи боржника про наявність об'єктивних підстав для скасування в період дії воєнного стану в Україні приватним виконавцем Скрипником В. Л. постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2023, передбачених абзацом 28 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VІІІ, оскільки зазначеною нормою закріплено право, а не обов'язок приватного виконавця своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.
37. Отже, наведеним вище повністю спростовуються безпідставні твердження Товариства про те, що відкриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження є протиправними через вчинення приватним виконавцем примусового стягнення в рамках ВП № 72666280 без відповідних повноважень.
38. Верховний Суд відхиляє бездоказові аргументи скаржника про те, що оскаржувана постанова не містить посилань апеляційного суду на відповідні норми права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки ухвалюючи вказану постанову суд апеляційної інстанції керувався нормами статей 1- 3, 5, 26, 39, 74 та абзацу 28 пункту 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VІІІ, статей 73, 74, 339, 343 ГПК України.
39. Водночас колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування відповідних норм права, які би регулювали спірні правовідносини, з огляду на таке.
40. Абзацом 6 частини 2 статті 287 ГПК України чітко визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті (до таких відносяться, зокрема ухвали суду першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) приватного виконавця) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Таким чином, наявні твердження скаржника ґрунтуються на помилковому ототожненні ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України (тобто рішень суду першої інстанції, ухвалених по суті спору в позовному провадженні, та ухвал суду першої інстанції в справах про банкрутство після їх апеляційного перегляду), та підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначеної в пункті 2 частини 1 цієї статті (оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця), які (підстави касаційного оскарження) врегульовані окремо.
41. У пункті 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України:
"У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися".
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19 та від 13.04.2021 у справі № 910/17693/19 (пункт 25).
42. Натомість у поданій касаційній скарзі Товариство якраз не зазначає конкретної норми (норм) матеріального чи процесуального права, яку (які) суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а запропонований скаржником висновок фактично зводиться до вимоги скасувати постанову про відкриття такого виконавчого провадження у випадку, коли після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем на підставі судового наказу та його фактичного примусового виконання цей судовий наказ скасовано, а сторони виконавчого провадження повернулися в попереднє становище внаслідок повороту виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за цим скасованим судовим наказом.
Як наслідок, наведене виключає самостійне визначення судом (замість скаржника) конкретних норм права, про формування висновку Верховного Суду щодо застосування яких просить боржник.
43. Водночас, відхиляючи доводи скаржника про те, що суми винагороди приватного виконавця та витрати виконавчого провадження (в загальній сумі 13 413,94 грн) підлягають поверненню боржнику з причин нездійснення фактичного стягнення у виконавчому провадженні через застосування повороту виконання рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про повернення винагороди Виконавця та витрат виконавчого провадження не містилися в скарзі ТОВ "Вектор. ЛТД" від 16.03.2025.
Колегія суддів наголошує на тому, що наявні заперечення скаржника фактично зводяться до ревізування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 440/618/25, яке набрало законної сили та не оскаржувалося Товариством в апеляційному порядку, що не відповідає як статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, так і рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України") та від 28.10.1999 (у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії"), оскільки існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.
44. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги боржника від 16.03.2025 з огляду на недоведеність Товариством неправомірних дій приватного виконавця Скрипника В. Л. при відкритті та закінченні у вересні 2023 року виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду Полтавської області від 03.07.2023 у справі № 917/1130/23, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
45. З викладених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами Виконавця, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Отже, оскаржувані ухвала та постанова відповідають вимогам Закону України № 1404-VІІІ та статей 86, 236, 269, 282, 343 ГПК України і не підлягають скасуванню.
48. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги боржника від 16.03.2025, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог зазначеної скарги.
51. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця Скрипника В. Л., у зв'язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали та постанови.
Розподіл судових витрат
52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор. ЛТД" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 917/1130/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай