26 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1998/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на рішення Господарського суду Полтавської області (Тимощенко О.М.)
від 01.04.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду (Стойка О.В., Істоміна О.А., Попков Д.О.)
від 30.07.2025 (повний текст складений 18.08.2025)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор"
про стягнення 9 784 090,83 грн,
1. Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор" (далі - Відповідач) про стягнення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ у розмірі 9 784 090,83 грн.
2. Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі №917/1998/24, у позові відмовлено.
3. 09 вересня 2025 року, Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на зазначені рішення, в якій просить:
- поновити пропущений строк на касаційне оскарження;
- задовольнити касаційну скаргу;
- скасувати вищезазначені рішення;
- судові витрати покласти на Відповідача.
4. Крім того, у тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
5. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України.
6. Згідно пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до абзацу 2 частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
7. До матеріалів касаційної скарги Скаржник долучив докази, що підтверджують отримання ним повного тексту копії постанови апеляційного суду - 20.08.2025 року о 02:57 (картка руху документу з кабінету підсистеми Електронний суд).
8. Таким чином, датою отримання повного тексту копії постанови апеляційного суду є 20 серпня 2025 року.
9. З урахуванням викладеного вище, оскільки касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, передбаченого приписами статті 288 ГПК України, клопотання Скаржника про його поновлення залишається без розгляду.
10. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України.
11. При цьому, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник дослівно навів положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України: "відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку".
12. Разом з тим, у тексті касаційної скарги Скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема:
- суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що Акт про порушення є належним і достатнім доказом, яким зафіксовано порушення, що передбачено підпунктом 3 пунктом 8.4.2. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ);
- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою пункт 8.6 Договору, який зобов'язує споживача компенсувати не обліковану електроенергію у разі порушення обліку;
- судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано положення статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка встановлює відповідальність за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
- суди порушили статті 73-86 ГПК України, оскільки не надали належної оцінки доказам: акту про порушення, фото- та відеоматеріалам, висновку експерта від 12.02.2024 року №082.
- суди попередніх інстанцій не врахували об'єктивну неможливість надання погодинних даних з лічильника за спірний період, посилаючись на п. 9.3.2 Кодексу комерційного обліку - зберігання лише протягом 3 років;
- судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання, що наявність перемички та пошкодженого запобіжника підтверджує порушення схеми підключення і свідчить про втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, що підтверджується висновком експерта від 12.02.2024 року №082.
13. Окрім наведеного, Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій прийняті рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено:
- у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №903/378/22 та від 08.09.2023 року у справі №906/707/22, де наведена правова позиція, відповідно до якої у разі виявлення порушення, яке полягає в інших діях споживача, що призвели до недообліку електричної енергії, правові підстави для проведення експертизи відсутні;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17, де наведено правовий висновок, що акт про порушення є єдиним і основним доказом факту протиправного діяння споживача.
14. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
15. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
16. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
17. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
18. Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
19. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).
20. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести цей висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
21. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
22. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржнику необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
23. Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі та до переоцінки доказів, які були здійсненні судом апеляційної інстанції і які з огляду на статус Верховного Суду та повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.
24. Водночас ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України.
25. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
26. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суто в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
27. Отже, з урахуванням викладеного вище вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не були виконані з огляду на відсутність чіткого зазначення та належного обґрунтування обраних Скаржником підстав касаційного оскарження.
28. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
29. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
30. З урахуванням викладеного, усунення недоліків у цій частині Скаржник має належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження із зазначенням конкретно передбачених пунктів частини другої статті 287 цього Кодексу як підстав касаційного оскарження з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
31. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.
Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі №917/1998/24 залишити без руху.
2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб - належним чином обґрунтувати підстави касаційного оскарження із зазначенням конкретно передбачених пунктів частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням викладеного в цій ухвалі.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №917/1998/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська