25 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1358/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Літвінова С.В.
від 03.03.2025
та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Таран С.В., Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.,
від 04.06.2025
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
про визнання недійсним наказу,
за участю представників:
від позивача: Пилаєва В.В.,
від відповідача: Никисла О.І.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Фізична особа-підприємець Бальшина Вікторія Рахмільєвна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», у якій просила, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: 1) визнати недійсним наказ ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» №179-о/д від 30 грудня 2021 року «Про затвердження та введення в дію плати за обслуговування системи автоматизованої передачі даних та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води»; 2) зобов'язати ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» перерахувати з 1 січня 2022 року отримані грошові кошти від ФОП Бальшиної Вікторії Рахмільєвни за плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку як окремої складової послуги за абонентське обслуговування та зарахувати їх у рахунок авансової плати за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю встановлення відповідачем плати за безпідставно відокремлену останнім послугу з обслуговування та заміни вузла комерційного обліку холодної води.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №120074797 від 10.04.2018 вбачається, що Бальшиній Вікторії Рахмільєвні на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу №503 загальною площею 94,8 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 26.
19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" ("Водоканал", "Виконавець") та Фізичною особою-підприємцем Бальшиною Вікторією Рахмільєвною ("Споживач") укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №32778 (далі договір №32778 від 19.09.2018), за умовами пункту 1.1 якого Водоканал зобов'язується надавати Споживачу відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі послуги), а Споживач зобов'язується оплачувати послуги в порядку і умовах, визначених договором та чинним законодавством.
Відповідно до проекту водомірного вузла за адресою: вул. Жуковського, 26, офіс, акту технічного обстеження водомірного вузла №2056 від 01.06.2018 та додатку №1 до договору №32778 від 19.09.2018 підключення водопровідного вводу діаметром 15 мм до внутрішньо дворової мережі діаметром 40 мм здійснено в колодязі.
На підставі заяви Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни (вх.№10856 від 26.11.2020) у зв'язку з закінченням терміну дії договору №32778 від 19.09.2018 між сторонами було переукладено договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) №36222 від 21.04.2021 (далі договір №36222 від 21.04.2021).
Згідно з пунктом 1.1 договору №36222 від 21.04.2021 Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а Споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором. Послуги надаються Виконавцем Споживачеві в таких обсягах і межах:
1) за кодом 36.00.2 (Оброблення та розподілення води трубопроводами - ДК 016-2010):
- в обсягах згідно з розрахованими водогосподарськими балансами 2,6 куб.м/місяць або у розмірах, зазначених в технічних умовах і проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановленими на об'єктах Споживача;
- в межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною";
2) за кодом 37.00.1 (Послуги каналізаційні - ДК 016-2010):
- в обсягах згідно з розрахованими водогосподарськими балансами 2,6 куб.м/місяць або у розмірах, зазначених в технічних умовах і проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановленими на об'єктах Споживача;
- у межах розрахункових додаткових об'ємів дощових і талих стічних вод, визначених у пунктах 4.10. 4.11, 4.12 Правил № 190, по ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведення дощових і снігових стічних вод з територій міст промислових підприємств", ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування", а також в залежності від кількості опадів по даним Гідромедцентру;
- у межах показників ГДК (гранично-допустимі концентрації), встановлених додатком №2 до договору та Правилами №561.
В силу пункту 3 договору №36222 від 21.04.2021 послуги надаються Споживачеві безперервно, крім перерв, визначених частиною першої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У пункті 4 договору №36222 від 21.04.2021 визначено адресу об'єкта споживання вул.Жуковського, 26.
Тарифи на послуги встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону та становлять: на послугу з централізованого водопостачання 16,44 грн за 1 куб.м з ПДВ; на послугу з центрального водовідведення 13,584 грн за 1 куб.м з ПДВ. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну тарифів на послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це Споживачам із зазначенням рішення відповідних органів. У разі зміни тарифів у період дії договору нові тарифи засовуються з моменту їх введення в дію без внесення додаткових змін до договору.
За умовами пункту 7 договору №36222 від 21.04.2021 плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. Плата за абонентське обслуговування сплачується споживачем з розрахунку на одного Споживача, виходячи з кількості його окремих приміщень (об'єктів), які розташовані у багатоквартирних будинках, і послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення отримуються Споживачем за індивідуальним договором.
Пунктами 8-10 договору №36222 від 21.04.2021 встановлено, що розмір внесків за встановлення та заміну вузлів комерційного обліку (у разі встановлення Виконавцем) визначається окремо для кожної будівлі. Сплата внесків розстрочується у строк, встановлений додатковою угодою. Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік та коригується щороку. Розмір внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та становить суму, зазначену у додатковій угоді.
Згідно з пунктом 18 договору №36222 від 21.04.2021 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 30 числа поточного місяця, якщо інше не визначено договором. Рахунки на оплату послуг формуються Виконавцем (якщо не визначено споживачами особу, що здійснює розподіл обсягів, послуг), на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються Споживачеві (його представникові) у строк не пізніше ніж за 5 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою Споживача рахунки можуть надаватися йому в електронному вигляді, зокрема, шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків. Рахунки надаються Споживачеві на безоплатній основі.
Договір укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на один рік (пункт 58 договору №36222 від 21.04.2021).
Додатком №1 до договору №36222 від 21.04.2021 є "Дислокація об'єктів", додатком №2 "Допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до системи централізованого водовідведення м. Одеси (Північний район каналізування)", а додатком №3 "Водогосподарчий баланс".
07.07.2021 представниками відповідача на підставі заяви позивачки №4972 від 05.07.2021 у зв'язку з державною повіркою демонтовано у робочому стані водомір ЛК-15 №0177961 та здійснено опломбування штуцерного з'єднання вузлу обліку води POWOGAS JS 1.6 №68393971 пломбою ИВК УКПВ 50045166, що підтверджується копією акту №17678 від 07.07.2021.
30.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" було прийнято наказ №179-о/д "Про затвердження та введення в дію плати за обслуговування системи автоматизованої передачі даних та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води", яким затверджено та введено в дію з 01.01.2022 плату за обслуговування системи автоматизованої передачі даних у розмірі 97,7917 грн без ПДВ (117,35 грн з ПДВ) на місяць за один вузол комерційного обліку холодної води, а також плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води згідно з додатком до цього наказу.
10.05.2023 на адресу відповідача надійшло звернення Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни №1 від 10.05.2023, в якому позивачка просила виключити з її рахунків щомісячний авансовий збір на обслуговування та заміну комерційного вузла обліку водоспоживання.
В адресованому відповідачу листі №2 від 16.08.2023 Фізична особа-підприємець Бальшина Вікторія Рахмільєвна зазначила, що додаткова угода щодо розміру та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" не укладалася, у зв'язку з чим позивачка просила виключити стягнення плати за таке обслуговування та повернути їй безпідставно сплачені нею кошти за неіснуючу послугу шляхом зарахування їх як авансового платежу за абонентське обслуговування, послуги з водопостачання та водовідведення.
За результатами опрацювання вищенаведеного звернення Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" надало відповідь №4558вк-01 від 24.08.2023, в якій повідомило про те, що з січня місяця 2022 року філія "Інфоксводоканал" своїм наказом затвердила для споживачів щомісячну плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води в залежності від діаметра вузла обліку, до складу якої включено витрати на проведення періодичної повірки вузла комерційного обліку з врахуванням міжповірочного інтервалу та його заміни фахівцями даної філії. Однак, споживач може визначити іншу особу, яка буде здійснювати обслуговування вузла комерційного обліку, після чого надати до філії "Інфоксводоканал" копію укладеної угоди з цією особою. Враховуючи вищевикладене, у разі надання зазначеної угоди з іншою особою, яка буде здійснювати обслуговування вузла комерційного обліку, нарахування плати за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води буде припинене.
05.10.2023 представником позивачки засобами поштового зв'язку було надіслано відповідачеві адвокатський запит б/н та б/д, в якому адвокат просила надати письмову інформацію з питань правомірності здійснених нарахувань плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води.
У відповіді №554ВК-01 від 01.02.2024 на вказаний адвокатський запит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" зазначило, що на виконання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», постанови Кабінету Міністрів України №690 від 05.07.2019 "Про затвердження Правил надання послуг з центрального водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення" наказом відповідача №119-о/д від 30.12.2022 введено в дію з 01.01.2023 щомісячну плату за абонентське обслуговування з центрального водопостачання та централізованого водовідведення за індивідуальними договорами у розмірі 76,14 грн (плата за абонентське обслуговування на 1 об'єкт нерухомого майна, грн з ПДВ).
У матеріалах справи також містяться копії рахунків, які виставлені позивачці Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" за період з січня місяця 2022 року по січень місяць 2024 року та до яких включено плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Предметом спору у даній справі, з урахуванням заяви про уточнення позову б/н від 30.09.2024 (вх.№35835/24 від 02.10.2024), є вимога позивачки про визнання недійсним наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" №179-0/д від 30.12.2021 "Про затвердження та введення в дію плати за обслуговування системи автоматизованої передачі даних та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води".
Короткий зміст ухвали та рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 провадження у справі №916/1358/24 в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з 1 січня 2022 року отримані грошові кошти від Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни за плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку як окремої складової послуги за абонентське обслуговування та зарахування їх у рахунок авансової плати за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 у справі №916/1358/24 у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати по сплаті судового збору покладено на позивачку.
Судове рішення мотивоване неналежністю обраного позивачкою способу захисту у вигляді позовної вимоги про визнання недійсним наказу, який є внутрішнім розпорядчим документом відповідача.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Зазначив про те, що у даному випадку заявлена Фізичною особою-підприємцем Бальшиною Вікторією Рахмільєвною позовна вимога про визнання недійсним наказу не спрямована на захист прав або законних інтересів позивачки, а фактично направлена на встановлення юридичного факту незаконності введення в дію нового відокремленого від абонентської плати тарифу за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що виходить за межі компетенції господарського суду, оскільки у такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Фізична особа-підприємець Бальшина Вікторія Рахмільєвна звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 916/1358/24, у якій просила їх скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсним наказ ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» №179-о/д від 30 грудня 2021 року «Про затвердження та введення в дію плати за обслуговування системи автоматизованої передачі даних та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води»
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Наявність підстав для касаційного оскарження обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без врахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, згідно з яким вирішуючи спір, суд з'ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес, якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги;
- від 07.02.2024 у справі № 925/1368/22, у якому зазначено, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором ; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Подібний висновок викладений також у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Вказала на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 3, 15, 16 ЦК України та положення статті 20 ГК України. Не врахували, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову вертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 пункт 6.13., від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц пункт 82, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 пункт 24).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 пункт 63).
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Одночасно з поданням відзиву відповідач заявив клопотання про продовження строку на його подання, яке обґрунтовано наявністю об'єктивних причин пропуску встановленого судом строку на подання відзиву, яке не залежало від волі відповідача, а саме отриманням копії ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі №916/1358/24 лише 15.09.2025.
Верховний Суд, оцінивши наведені відповідачем доводи, вважає за можливим продовжити йому строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.09.2025.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Позивачка у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначила пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.
Предметом спору у справі № 916/1358/24 є вимога позивачки про визнання недійсним наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії «Інфоксводоканал» №179-0/д від 30.12.2021 "Про затвердження та введення в дію плати за обслуговування системи автоматизованої передачі даних та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води".
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту у вигляді позовної вимоги про визнання недійсним наказу відповідача.
Рішення судів обгрунтовані тим, що у даному випадку заявлена Фізичною особою-підприємцем Бальшиною Вікторією Рахмільєвною позовна вимога про визнання недійсним наказу не спрямована на захист прав або законних інтересів позивачки, а фактично направлена на встановлення юридичного факту незаконності введення в дію нового відокремленого від абонентської плати тарифу за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що виходить за межі компетенції господарського суду, оскільки у такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання
Заявлена позивачкою у цій справі вимога про визнання недійсним наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" №179-0/д від 30.12.2021 "Про затвердження та введення в дію плати за обслуговування системи автоматизованої передачі даних та плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку холодної води" не може розглядатися самостійно, зокрема, внаслідок того, що оцінка цього наказу через призму його практичної реалізації відповідачем до позивача може бути предметом доказування і розглядатися судом лише при існуванні та розгляді спору між сторонами щодо виконання зобов'язання в частині перерахування нарахованої на підставі відповідного наказу плати.
Водночас під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у добровільному порядку здійснено перерахування грошових коштів, зарахованих з 01.01.2022 як плата за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку, в рахунок авансової плати за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування з подальшим не нарахуванням по особовому рахунку позивачки плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку, а також зроблено перерахунок нарахувань послуги "Обслуговування та заміна вузла комерційного обліку" шляхом зняття дебіторської заборгованості по нарахуванням вказаної послуги з 01.01.2022, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2025, яка набрала законної сили та є чинною, було закрито провадження у справі №916/1358/24 в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" перерахувати з 01.01.2022 отримані грошові кошти від Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни за плату за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку як окремої складової послуги за абонентське обслуговування та зарахування їх у рахунок авансової плати за послуги з водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлений позивачкою спосіб захисту у вигляді самостійної позовної вимоги про визнання недійсним наказу не є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Позивачка у касаційній скарзі зазначає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, а обраний нею спосіб захисту про визнання недійсним наказу відповідача є належним та ефективним способам захисту, оскільки на її думку задоволення вказаної вимоги є підставою для припинення неправомірного нарахування плати за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку як окремої складової послуги за абонентське обслуговування. Вважає, що суди неправильно застосували вимоги статей 3, 15, 16 ЦК України та положення статті 20 ГК України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо їх застосування, які викладені у наведених нею постановах, у контексті: обрання ефективного способу захисту / захисту свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у відносинах з відповідачем.
Наведені позивачкою у касаційній скарзі підстави свого підтвердження не знайшли.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, на яку посилається позивачка у касаційній скарзі, розглядав спір про визнання за позивачем права на споживання природного газу. У цій справі встановлено, що позивачем заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.
Верховний Суд зазначив, що висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема за вимогою, спрямованою на ефективний захист прав або законних інтересів позивача, які можуть бути реалізовані. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі ефективним способом захисту не є.
Верховний Суд у цій справі зазначив про те, що висновки апеляційного суду про існування підстав для задоволення позову зроблені з неправильним застосуванням норм статті 16 ЦК України, порушенням статті 2 ГПК України, тому з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
У справі № 925/1368/22 на яку посилається позивачка у касаційній скарзі, покупець звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факти поставок бітуму відповідачем позивачеві за залізничними накладними у період з 16.11.2021 до 04.01.2022 і зобов'язати ТОВ "Сокар Ел Пі Джи" оформити акти приймання-передачі на поставлений товар за цей період. Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у цій справі погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що такий спосіб захисту є неналежним, втім змінив мотивування суду апеляційної інстанції, яким суд поряд із висновком про неналежність способу захисту також надав правові оцінки виконанню сторонами своїх зобов'язань за договором постачання у спірний період та вирішив питання щодо переходу права власності на товар.
Щодо наведеної позивачкою постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, то вона прийнята за наслідками розгляду спору про визнання припиненими договорів іпотеки. У цій справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненими з 22 серпня 2016 року спірних договорів іпотеки, укладених ПАТ «Банк «Петрокоммерц-Україна'з ТОВ «Свікон», ТОВ «АЗС-Нива-1» та ПП «Косвас» у 2013 році. При цьому позивач не є стороною спірних договорів іпотеки, а в такий спосіб бажає захистити своє право іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними з ТОВ «Люнакс» у 2017 році. Підставою позову позивач зазначив, що право власності на іпотечне майно зареєстроване за ТОВ «Запоріжжя інвест», яке придбало його за договорами купівлі-продажу в ТОВ «ФК «Централ капітал», яке у свою чергу звернуло стягнення на це майно на підставі припинених спірних договорів іпотеки.
Отже, між учасниками цієї справи фактично існує спір щодо відсутності або наявності права іпотеки зі спірних договорів іпотеки та наявності права іпотеки позивача з договорів іпотеки, укладених ним з ТОВ «Люнакс» у 2017 році. У цьому спорі позивач через обраний ним спосіб захисту намагається підтвердити правомірність отримання ним нерухомого майна в іпотеку.
За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненими в минулому (з 22 серпня 2016 року) спірних договорів іпотеки не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача як іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними з ТОВ «Люнакс».
Щодо посилання позивачки у касаційній скарзі на необхідність врахування пункту 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, то ця постанова прийнята за результатами розгляду справи за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач не довів, а суди не встановили, що відповідач вважає наявними будь-які свої права, крім тих, за захистом яких 30 жовтня 2009 року АКБ СР «УкрСоцбанк» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості до ПМП «ВКФ «Влад» та фізичних осіб - поручителів. У зв'язку з чим дійшов висновку, що позивач мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу. У зв'язку з цим у пункті 82 цієї постанови вказав на важливість дотримання принципу процесуальної економії відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим. Оскільки у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судові рішення, прийняті в іншій справі № 2-262/11, що є неприпустимим.
Щодо наведеної позивачкою постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 то у цій справі вирішувався спір про поділ спільної сумісної власності подружжя на неподільну річ.
У пункті 24 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63) зазначено щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій НБУ щодо прийняття постанови Правління НБУ від 31 березня 2016 року № 219 «Про звернення стягнення на цінні папери, передані Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» у заставу Національному банку України» суди попередніх інстанцій з посиланням на практику ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) дійшли висновку, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким розумінням належного способу захисту. Звідси висновки судів попередніх інстанцій про те, що визнання протиправними дій Правління НБУ щодо прийняття оскаржуваної постанови не є ефективним способом захисту, є правильними. Адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту (пункт 64).
Верховний Суд вважає, що доводи позивачки про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, посилання на які містяться у касаційній скарзі, свого підтвердження не знайшли. Висновки у справах, на які є посилання у касаційній скарзі, мають загальний характер і зроблені судами у неподібних правовідносинах, за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень, не містять протилежних висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, а також жодним чином не підтверджують помилковість зроблених судами попередніх інстанцій у цій справі № 916/1358/24 висновків щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту у цій справі.
Отже, позивачкою не наведено судової практики щодо застосування норм статей 3, 15, 16 ЦК України та положення статті 20 ГК України стосовно способів захисту цивільних прав та інтересів судом у подібних правовідносинах, а саме у спорах про визнання недійсним наказу товариства.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі №916/1358/24, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею- доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційне провадження у справі №916/1358/24, відкрите за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бальшиної Вікторії Рахмільєвни на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, закрити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Мамалуй