8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2295/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Шаповалова Д.С.
розглянувши клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження (вх.№18448 від 11.08.2025) у справі
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м.Харків, в інтересах держави в особі: 1. Харківської обласної ради, м.Харків; 2. Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м.Харків 3. Північно-східного офісу Держаудитслужби, м.Харків
до 1. Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків 2. Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча клінічна лікарня", м.Харків
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 687786,13грн
за участю представників:
прокурора - Комісар О.О. (посвідчення №072864 від 01.03.2023);
позивачі -1,2,3 - не з'явилися;
відповідача-1 - Шемаєв В.В. (адвокат, довіреність 01-23/251від 26.12.2024);
відповідача-2 - не з'явився.
03.07.2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Харківської обласної ради, 2. Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної (військової) адміністрації, 3.Північно-східного офісу Держаудитслужби до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" та відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна дитяча клінічна лікарня", в якій просить суд:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 14.07.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 050720/2 від 30.05.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 21.08.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 050720/2 від 30.05.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 15.09.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 050720/2 від 30.05.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 15.12.2023 до Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 050720/2 від 30.05.2023;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" на користь Харківської обласної ради кошти в сумі 687786,13 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2025 року позовну заяву залишено без руху.
09.07.2025 року прокурор надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№16106).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2295/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2025 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 26.08.2025 року.
21.07.2025 позивач-3 надав до суду пояснення (вх.№16853), в яких зазначає, що перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі за номером № UA-2023-04-24-008915-а, зазначеної у позові закупівлі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня», не проводились. В зв'язку з чим, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова Харківської області та зазначених в позовній заяві по справі №922/2295/25, не вбачається за можливе.
Також, 21.07.2025 року позивач -2 надав до суду пояснення (вх.№16927), в яких зазначає, що ДОЗ ХОД(В)А не є власником КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», не здійснює управління його майном, а також не відноситься до державних контролюючих органів. Крім того, звертає увагу, що ДОЗ ХОД(В)А не є стороною Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії № 050720/2 від 30.05.2023 та Додаткових угод до зазначеного Договору, а тому не може надавати оцінку щодо правомірності чи неправомірності дій будь якої із сторін - учасників правочинів.
30.07.2025 року відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№17549), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач-2 стверджує, що під час укладення Договору сторони узгодили можливість збільшення ціни за одиницю товару, визначеної в Договорі на момент його укладення, у разі коливання ціни такого товару на ринку, а належним підтвердженням такого коливання визначили в тому числі інформацію, що розміщена на офіційному сайті ДП “Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/), дотримуючись п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, то вважаємо що Додаткові угоди №3-6 сторонами було укладено відповідно до умов укладеного Договору, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.
31.07.2025 року прокурор надав до суду відповідь на відзив відповідача-2 (вх.№17656), в якій позов підтримує в повному обсязі.
Прокурор зазначає, що ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» належними документами коливання ціни на ринку на електричну енергію не підтверджено, оскільки в якості підстави для збільшення ціни на електричну енергію зазначено постанову НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», яка не підтверджує коливання ціни електричної енергії на ринку після укладення Договору.
Крім того, за твердженнями прокурора основний договір № 050720/2 було укладено 30.05.2023, а спірні додаткові угоди підписані сторонами 14.07.2023, 21.08.2023, 15.09.2023, 15.12.2023. В свою чергу, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1788, яка стала підставою для внесення змін прийнята 21.12.2022 (у постанові вказано, що вона набирає чинності з 1 січня 2023 року). Таким чином, жодних змін регульованих цін (тарифів) з моменту підписання Договору (30.05.2023) по дату укладання Додаткових угод (14.07.2023, 21.08.2023, 15.09.2023, 15.12.2023) не відбувалося.
04.08.2025 року відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№17878), в якому просить відмовити у задоволенні позову Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області. Представник ПрАТ "Харківенергозбут" зазначає, що при укладанні додаткових угод про збільшення ціни було надано належні докази щодо підвищення цін. Отже оспорювані прокурором додаткові угоди №3, 4, 5, 6 ніяк не суперечать положенням пп.2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підп. 2 п. 19 Постанови Кабінету міністрів України №1178 від 12.10.2022 (Особливостям) та не можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
05.08.2025 року прокурор надав до суду відповідь на відзив відповідача-1 (вх.№18078), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
11.08.2025 року відповідач-1 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№18448), в якому просить суд зупинити провадження у справі № 922/2295/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 (у подібних правовідносинах).
Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач-1 зазначає, що на даний час на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2025 року, було передано справу №920/19/24 (у подібних правовідносинах) за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн. Підставою передачі справи №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду є: 1. У цій справі постало питання правомірності укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару до договору про публічні закупівлі. Сторони підвищували ціну не більше ніж на 10% від попередньо визначеної додатковими угодами про збільшення ціни, що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, що визначена основним договором. 2. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», вказавши, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Верховний Суд у цій справі з урахуванням відсутності стабільної ситуації на ринку товарів (зокрема, електричної енергії) вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від цього висновку Великої Палати Верховного Суду, вказавши при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку, ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, при цьому обмеження у 10% рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому, загальна ціна договору не повинна змінюватися. Отже, у разі відступлення Великою Палатою Верховного Суду від висновків викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, висновки, що покладені в основу позиції прокурора, стануть неактуальними, що буде підставою для відмови у задоволенні його вимог.
12.08.2025 року відповідач-1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№18511).
13.08.2025 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№18660).
Обґрунтовуючи свої заперечення, прокурор зокрема зазначає, що зупинення провадження у даній справі на підставі розгляду справи у подібних правовідносинах є не обов'язком, а правом суду, який може прийняти відповідне рішення, проаналізувавши наявні матеріали справи, доводи сторін та зважаючи на актуальну судову практику з вказаних питань. Також зазначає, що на теперішній час існує усталена судова практика щодо розгляду справ у подібних до даної справи правовідносинах, яка базується, зокрема, на Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22, якою визначено, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. (Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.02.2025 року у справі №916/747/24, від 28.08.2024 року у справі №918/694/23, від 10.12.2024 року у справі №924/413/24, від 15.10.2024 року у справі №918/18/24, від 08.10.2024 року у справі №918/728/23).
На думку прокурора, необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, яку обґрунтовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зазначивши власні міркування стосовно вирішення справи №920/19/24 по суті, не пов'язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а фактично зводиться до незгоди з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22. Більше того, безпідставне зупинення провадження у даній справі приведе до затягування судового процесу, що у свою чергу є порушенням принципу процесуальної економії.
26.08.2025 року представник відповідача-1 надав до суду письмові пояснення до заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№19521).
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 26.08.2025 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.09.2025 року.
Прокурор у підготовчому засіданні 24.09.2025 року заперечував проти клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 24.09.2025 року клопотання про зупинення провадження у справі підтримував, просив суд його задовольнити.
Інші представники сторін у призначене підготовче засідання 24.09.2025 не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Представники позивачів-2,3 та відповідача-2 надали раніше клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне.
Згідно з ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
Так, із відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 29.01.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до ТОВ "Енергетичне партнерство" про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів.
У справі №920/19/24 Верховний Суд вважає, необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
У цьому випадку підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону від 19.09.2019 №114-ІХ, втім, не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом від 03.06.2021 №1530-IX;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
При цьому Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду виходив з того, що використання законодавцем пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 03.06.2021 №1530-IX конструкції «або» фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару, і при цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу №920/19/24.
Суд зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог у даній справі прокурор, зокрема, посилається на висновок Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від якого Верховний Суд вважає за необхідне відступити у справі №920/19/24.
Як у справі № 920/19/24, так і у даній справі № 922/2295/25, підставою для визнання додаткової угоди недійсною, зазначено про порушення вимог пункту 2 частини 5статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто судом надається правова оцінка правовідносинам за договором про постачання, правомірності і обґрунтованості дій сторін при внесенні змін до договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару (укладення додаткових угод до договору). Отже, справи №920/19/24 та №922/2295/25 є подібними, а відтак вирішення спору у справі №920/19/24 матиме безпосередній вплив на результат розгляду справи № 922/2295/25 у разі формування або уточнення Великою Палатою Верховного Суду відповідних правових висновків щодо питання застосування пункту 2 частини 5статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
З наведеного вбачається, що на вирішенні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа, в якій має бути висловлений висновок про застосування норм матеріального права у подібних з даною справою правовідносинах за суб'єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням, а тому, з урахуванням підстав та предмету позову у даній справі, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
Суд враховує, що рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти не тільки такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також рішення, правовідносини в яких мають однакове матеріально-правове регулювання. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц, від 12.10.21 у справі №233/2021/19.
У цих постановах Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін подібні правовідносини, зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об'єкт (об'єктом правовідносин за кредитним договором є кошти). Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність.
Тому у кожному випадку порівняння правовідносин для їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Також, судом враховано й те, що Верховним Судом ухвалами від 05.02.2025 у справі №918/379/24, від 12.02.2025 у справі №915/1744/23, від 04.03.2025 у cправі №916/2486/23, від 06.03.2025 у справі №918/684/24, від 12.03.2025 у справі №916/1116/23, від 12.03.2025 у справі №916/3461/23 зупинено касаційні провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Таким чином, вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 дозволить всесторонньо та повно розглянути справу № 922/2295/25, з урахуванням єдності практики з означених питань.
Характер спірних правовідносин у справі №920/19/24 є подібним до справи яка розглядається судом.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на обставини справи №922/2295/25 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 177, 182, 183, п. 7 ч. 1 ст. 228, статтями 229, 232, 233, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про зупинення провадження у справі задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі №922/2295/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення.
3. Учасникам справи невідкладно повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Повна ухвала складена 29.09.2025
Суддя К.В. Аріт