вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. м. Рівне Справа №918/152/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" про звернення стягнення на грошові кошти у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" (01033, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 33-Б, приміщення 27; код ЄДРПОУ 44536150)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" (33010, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Малиновського академіка, будинок 7; код ЄДРПОУ 45256151)
про стягнення 1 457 813,87 грн.
за участю представників учасників справи:
- від стягувача: Кричковська Анастасія Ігорівна (в режимі ВКЗ);
- від боржника:не з'явився;
- ОСОБА_1: не з'явився;
- приватний виконавець: Сідоренко Сергій Петрович
24 лютого 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" про стягнення 1 457 813,87 грн., (з яких: 1 426 870,48 грн. - основний борг, 5 100,94 грн - інфляційні втрати , 2 472,96 грн - 3 % річних, 23 369,49 грн. - пеня).
Рішенням від 08.04.2025 позов задоволено.
01 травня 2025 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025, яке набрало законної сили 01.05.2025, видано відповідний наказ.
20 травня 20225 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем відкрито виконавче провадження № 78138439 щодо примусового виконання судового наказу від 01.05.2025 у справі № 918/152/25.
16 вересня 2025 року від стягувача надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1, який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Транс Інвест» в розмірі 337 531 грн 40 коп. в рахунок погашення заборгованості за судовим наказом Господарського суду Рівненської області від 01.05.2025 у справі № 918/152/25.
Ухвалою від 16.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Транс Інвест» про звернення стягнення на майно у справі № 918/152/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.09.2025. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" про витребування доказів задоволено. Витребувано у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звіт про використання коштів, отриманих під звіт, з наданням первинної документації, або докази повернення невитрачених (використаних не за призначенням) коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик». Зобов'язано керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» ОСОБА_1 витребувані судом документи надати суду в строк до початку судового засідання. Роз'яснено, що у разі неможливості подати витребувані судом документи - подати письмові обґрунтовані пояснення щодо причин неможливості їх подання з наданням доказів в підтвердження. Викликано в судове засідання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» ОСОБА_1. Викликано в судове засідання приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича. Запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення/заперечення по суті заяви ТОВ "Карго Транс Інвест" про звернення стягнення на майно.
У судове засідання 25.09.2025 з'явився представник стягувача (у режимі ВКЗ) та приватний виконавець. Представник боржника та керівник боржника ОСОБА_1 не з'явилися, доказів та інформації, що витребовувалася, не надали. Про час, дату та місце проведення даного засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення ухвали від 16.09.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" в підсистемі "Електронний суд" (17.09.2025 о 15:36 год).
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Звіт суду про направлення копії судового рішення на офіційну електронну пошту або на вказану стороною адресу електронної пошти є належним доказом отримання стороною такої копії.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак боржник отримав ухвалу 17.09.2025.
Також суд здійснив направлення ухвали від 16.09.2025 окремо для керівника боржника ОСОБА_1 на його адресу, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого на запит суду 16.09.2025, а саме: 33010, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Малиновського академіка, будинок 7.
Згідно з ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відтак, оскільки вручення копії судового рішення представнику юридичної особи прирівнюється до повідомлення самої юридичної особи, а представник діє від її імені, то ухвала, отримана юридичною особою, вважається врученою також її керівнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 336 ГПК України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Із урахуванням викладеного судове засідання 25.09.2025 проводиться без участі боржника та його керівника ОСОБА_1., оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення засідання, але не з'явилися і не надали витребувані судом докази.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Суд, розглянувши заяву, установив наступне.
Заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, обґрунтована тим, що рішенням від 08.04.2025 у справі № 918/152/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" про стягнення 1 457 813,87 грн. задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" 1 426 870 грн 48 коп. - основного боргу, 5 100 грн 94 коп. - інфляційних втрат, 2 472 грн 96 коп - 3 % річних, 23 369 грн 49 коп. - пені, 17 493 грн 77 коп. судового збору. 01.05.2025 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025, яке набрало законної сили 01.05.2025, видано відповідний наказ. 20.05.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем відкрито виконавче провадження № 78138439 щодо примусового виконання наказу № 918/152/25, виданого 01.05.2025 Господарським судом Рівненської області.
Стягувач у своїй заяві зазначив, що в ході виконавчого провадження йому стало відомо про отримання керівником ТОВ "Смарт преміум Логістик" ОСОБА_1 на господарчі потреби на картковий рахунок за період з 11.10.2024 по 10.01.2025 571 900,00 грн, які останнім боржнику не повернуті. Відтак стягувач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ТРАНС ІНВЕСТ» 337 531,40 грн. боргу в рахунок погашення заборгованості згідно з наказом Господарського суду Рівненської області від 01.05.2025 у справі № 918/152/25.
У судовому засіданні 25.09.2025 приватний виконавець повідомив, що будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої - четвертої ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 ГПК України, відповідно до частин 1, 5, 6 та 8 якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
Наразі існує послідовна та стала судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 ГПК України, підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
Системний аналіз приписів статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.
Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 ГПК України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення.
При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини не пропуску позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі № 902/831/23).
Водночас остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 ГПК України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20).
Як установлено судом із фактичних обставин справи, рішенням від 08.04.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Інвест" 1 426 870 грн 48 коп. - основного боргу, 5 100 грн 94 коп. - інфляційних втрат, 2 472 грн 96 коп - 3 % річних, 23 369 грн 49 коп. - пені, 17 493 грн 77 коп. судового збору. Зобов'язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3 % річних на розмір основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Преміум Логістик" (33010, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Малиновського академіка, будинок 7; код ЄДРПОУ 45256151) як боржника за Договором оренди залізничного рухомого складу № 1610-2024 від 16.10.2024 до моменту повного виконання рішення суду у справі № 918/152/25 за наступною формулою: В=СОБ*3/100*КДН, де В - сума нарахованих відсотків, СОБ - сума основного боргу (яка становить 1 426 870 грн 48 коп.), КДН - кількість днів нарахування.
01 травня 2025 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025, яке набрало законної сили 01.05.2025, видано відповідний наказ.
20 травня 20225 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком Сергієм Петровичем відкрито виконавче провадження № 78138439 щодо примусового виконання судового наказу від 01.05.2025 у справі № 918/152/25.
За запитом приватного виконавця установлено, що ТОВ "Смарт преміум Логістик» має рахунки в АТ «КРЕДО БАНК».
Відповідно до виписки АТ «КРЕДО БАНК» по рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 перераховано грошові кошти на господарські потреби в сумі 571 900,00 грн.
Згідно з відповіді АТ «КРЕДО БАНК» від 12.05.2025 рух коштів по рахунках в банку за період з 01.10.2024 по 30.04.2025 відсутній.
Отже, зазначені кошти були отримані керівником на картковий рахунок за період з 11.10.2024 по 10.01.2025 та на момент подачі вказаної заяви на рахунок ТОВ "Смарт преміум Логістик" не повернуті.
13 червня 2025 року приватним виконавцем складено вимогу, відповідно до якої керівнику ТОВ "Смарт преміум Логістик" ОСОБА_1 вимагається надати звіт про використання коштів, отриманих під звіт, з наданням первинної документації, або повернути невитрачені (використані не за призначенням) кошти на рахунок боржника.
ОСОБА_1 не відредагував належним чином на вимогу приватного виконавиця С. Сідоренка та не надав жодних даних щодо заборгованості перед ТОВ "Смарт преміум Логістик".
Відповідно до пунктів 19,20 розділу ІІ постанови правління національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» готівка під звіт або на відрядження видається суб'єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України. Готівка видається під звіт: 1) на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів; 2) на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів - на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт; 3) на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт. Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження. Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України. Фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з рахунку із застосуванням платіжного інструменту, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб подають до підрозділу бухгалтерського обліку установи/підприємства Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом із підтвердними документами про використання коштів за призначенням та повертають невикористаний залишок коштів на рахунок установи/підприємства або в касу в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України.
Згідно з Порядком складання Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.09.2015 № 841 Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається з підстав, визначених підпунктом 170.9.4 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс). За наявності надміру витрачених коштів/електронних грошей така сума повертається платником податку в касу або зараховується на рахунок особи, що їх видала, в банку / небанківському надавачу платіжних послуг до або при поданні Звіту.
Статтею 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (пункт 2 статті 134 КЗпП України).
Статтею 136 КЗпП України визначено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
За частиною 3 статті 233 КЗпП для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Отже, у ОСОБА_1 перед ТОВ "Смарт преміум Логістик" існує заборгованість у вигляді коштів, що були видані під звіт і не повернуті у встановлений законом строк у розмірі 571 900,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2025 у справі № 918/160/25 звернено стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в розмірі 234 368,60 грн, який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» (33010, м. Рівне, вул. Малиновського академіка, буд. 7, ідентифікаційний код 45256151), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ТРАНС ІНВЕСТ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, ідентифікаційний код 44536150) в рахунок виконання судового наказу Господарського суду Рівненської області від 25.03.2025 у справі № 918/160/25.
Таким чином у ОСОБА_1 який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» залишилися грошові кошти в розмірі 337 531,40 грн.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, ОСОБА_1 отримання коштів під звіт та їх неповернення боржнику не спростував, доказів у підтвердження використання ним коштів на господарські потреби не надав, розміру заборгованості не заперечив.
Доказів існування не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент звернення до суду із даною заявою не надано. Позовна давність щодо вказаних вимог не спливла.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
У виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов'язки боржника, визначені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження.
Реалізуючи ці права у виконавчому провадженні, особа, яка має заборгованість перед боржником, вже як боржник може заперечувати проти стягнення з неї коштів, зокрема якщо рішення вже виконано.
Норма частини дев'ятої статті 336 ГПК України спрямована на захист особи, яка має заборгованість перед боржником, від повторного стягнення з неї цієї заборгованості таким боржником як стягувачем і реалізується у відповідному виконавчому провадженні. Однак вона не встановлює додаткових умов для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать цій особі, яка має заборгованість перед боржником (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 913/558/17 та постанові від 01.07.2024 № 910/177/22).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (стаття 7 ГПК України), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Суд зазначає, що під час вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, зокрема під час розгляду заяв про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суди та учасники судового процесу зобов'язані керуватися принципами змагальності, рівності та застосовувати стандарт доказування.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі №905/1642/19 зазначив, що подана в порядку ст.336 ГПК виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Тобто, положення ч.1 ст.336 ГПК передбачають можливість стягнення заборгованості з особи, яка має заборгованість перед боржником, якщо саме ця особа (а не боржник) не оспорює зазначену заборгованість. Аналогічна правова позиція викладена у п. 27 постанови Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 920/347/22.
Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст.336 ГПК, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Підсумовуючи викладене, оскільки судом на підставі первинних документів встановлена наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ "Смарт преміум Логістик" у розмірі 571 900,00 грн, яку останній не заперечив, не оспорює та не спростував, ураховуючи, що позовна давність щодо вказаної заборгованості не спливла, у ОСОБА_1 який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» залишилися грошові кошти в розмірі 337 531,40 грн. - відтак суд вважає заяву ТОВ «КАРГО ТРАНС ІНВЕСТ» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 235, 336 ГПК України, суд
1. Заяву ТОВ «Карго Транс Інвест» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задовольнити.
2. Звернути стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в розмірі 337 531, 40 грн, який має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт преміум Логістик» (33010, м. Рівне, вул. Малиновського академіка, буд. 7, ідентифікаційний код 45256151), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ТРАНС ІНВЕСТ» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, ідентифікаційний код 44536150), з метою виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 01.05.2025 у справі № 918/152/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України..
Повний текст ухвали складений та підписаний суддею - 29.09.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О.Пашкевич