65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про визнання вимог кредитора
"25" вересня 2025 р. Справа № 916/2610/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф. при секретарі судового засідання Борисовій Н.В. дослідивши матеріали справи №916/2610/25 за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність
за участю представників:
від боржника Гудз С.С.
від кредитора - ОСОБА_2
керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Дарієнко В.Д.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.
23.07.2025р. відбулась публікація оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 № 76705.
19.08.2025р. з заявою про визнання кредитором до боржника звернувся ОСОБА_2 з вимогами в сумі 1 237 767,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2025р. прийнято заяву про визнання кредиторських ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 1 237 767,00 грн. та призначено до розгляду в попередньому засіданні.
02.09.2025р. до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника, відповідно до якого вимоги кредитора щодо заборгованості визнані арбітражним керуючим в повному обсязі.
Заперечень на заяву ОСОБА_2 до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, судом встановлено наступне.
22.07.2025р. господарським судом було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи заявою ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Так, публікація оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи заявою ОСОБА_1 відбулась 23.07.2025 за № 76705.
19.08.2025р. з заявою (вх. № 3-728/25) про визнання кредитором до боржника звернувся ОСОБА_2 з вимогами в сумі 1 237 767,00 грн.
Вказана заборгованість боржника виникла на підставі того, що 07 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, згідно якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність 30 000,00 доларів США. В підтвердження фактичного отримання ОСОБА_3 суми позики, ОСОБА_1 зобов'язався надати ОСОБА_2 власноручно підписану розписку, в якій дублюється розмір суми позики. Позика вважається повернутою в момент передання ОСОБА_1 ОСОБА_2 суми позики готівкою.
07.02.2023 року ОСОБА_1 написано розписку, в якій зазначалось, що ОСОБА_1 , РНОКГІП: НОМЕР_1 , відповідно до договору позики грошей від 07.02.2023 року, отримав у м. Одеса у власність від ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , у борг грошові кошти у розмірі 30 000,00 доларів США на власні потреби, які зобов'язується повернути ОСОБА_2 в повному обсязі, згідно умов зазначених в договорі позики грошей від 07.02.2023 року. Розписка підписана ним власноручно, без психологічного та фізичного впливу.
Протягом тривалого часу ОСОБА_1 свої боргові зобов'язання перед ОСОБА_2 не виконував, пояснюючи це наявністю поважних причин, зокрема, захворювання та військові дії. що завдало йому труднощів в підприємницькій діяльності від чого він зазнав матеріальних збитків.
Наданий час вказаний борг ОСОБА_1 не повернуто, незважаючи на наявність доказу отримання ОСОБА_1 вказаної суми грошей, а саме - розписки та договору позики грошей від 07.02.2023 року, згідно яких ОСОБА_1 взяв в борг у ОСОБА_2 гроші в сумі 30 000,00 доларів США.
Станом на дату звернення до суду заборгованість боржника за договором складає 30 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 237 767,00 грн.
Згідно наданого відзиву, керуючим реструктуризацією визнано вимоги ОСОБА_2 до боржника фізичної особи ОСОБА_1 щодо заборгованості за договором в повному обсязі.
Також боржник в своїй заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підтверджує, що він має заборгованість перед ОСОБА_2 у сумі 30 000,00 доларів США.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За положеннями ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 викладено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
В постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 викладено наступні висновки про застосування норм права:
- судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей;
- втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду;
- натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою;
- зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог;
- беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора;
- за таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою;
- тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім;
- необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики;
- у разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи;
- при цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів;
- тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Ухвалою суду від 25.08.2025 запропоновано ОСОБА_2 надати до суду документальне підтвердження джерел походження коштів наданих у позику боржнику фізичній особі ОСОБА_1 .
17.09.2025 ОСОБА_2 , на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2025, подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме копії податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2022-2023 роки.
Згідно податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_2. загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить: у 2022 році - 4 776 141,95 грн., у 2023 році - 5 000 803,88 грн.
Враховуючи викладені вище позиції Верховного Суду з урахуванням комплексного дослідження доданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів, які підтверджують фінансову спроможність кредитора надати відповідну позику боржнику та реальну потребу боржника(хвороба) в їх одержанні, у зв'язку із чим заява ОСОБА_2 про визнання грошових вимог на суму 1 237 767,00 грн підлягає задоволенню судом.
Разом з тим, заявником сплачено судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6056,00 грн, який підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Розглянувши заяву кредитора, дослідивши наявні докази, з врахуванням відзиву керуючого реструктуризацією, суд вважає вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають визнанню в сумі 1 237 767,00 грн.
Керуючись ст.ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 1 237 767,00 грн. та 6 056,00 грн. судового збору.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України та ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 29 вересня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут