65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3105/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - Миронюк В.О.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1940,47 грн.,-
Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 року у загальному розмірі 1940,47 грн., з яких: основний борг у розмірі 1098,63 грн., пеня у сумі 96,01 грн., штраф у розмірі 54,93 грн., 3% річних у сумі 109,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 581,01 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
Як вказує позивач, між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 існують договірні зобов'язання за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 ВІД 26.10.2021 р. Також позивач зазначає, що спірні правовідносини, крім укладеного договору, регулюються Законом України "Про рекламу?, Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності?, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 р. № 369 (далі - Правила), рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.01.2011 р. № 15 (зі змінами) "Про затвердження типової форми договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу?, рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 р. № 203 "Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади?, розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 р. № 512р "Про врегулювання оплати за тимчасове користування місцями для розміщення (розташування) рекламних засобів в умовах воєнного стану на території Херсонської міської територіальної громади? (зі змінами) та іншими актами законодавства.
Так, позивач зазначає, що Положенням про управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 (копія додається), закріплено, що управління уповноважено здійснювати функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської територіальної громади відповідно до чинного законодавства.
Між тим позивач зауважує, що п. 3.2.2 зазначеного Положення визначено, що до повноважень управління віднесено укладання з розповсюджувачами зовнішньої реклами договорів про право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади. А пунктом 3.1.16 Правил визначено, що робочий орган здійснює операторські функції зі справляння плати за укладеними договорами та контроль за своєчасним надходженням плати.
Як вказує позивач, в результаті виконання Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради функцій робочого органу щодо здійснення контролю за своєчасним надходженням плати за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, укладеним з відповідачем, встановлено факт невиконання ним своїх зобов'язань за договором.
Наразі позивач вказує, що в п.п. 8.1, 8.2 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу. Дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк.
Так, позивач зауважує, що, зважаючи на строк дії пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу на розміщення зовнішньої реклами № 03-23-128/21 від 26.10.2021, договір № 03-20-89/21 мав діяти до 25.04.2022 року. Втім, як вказує позивач, після 25.04.2022 договір продовжив свою дію враховуючи відсутність звернень відповідача із заявами про припинення дії пріоритету, а також пролонгацію строку його дії на період воєнного стану та на 3 місяці з дня його припинення чи скасування згідно з п.п. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану".
Як вказує позивач, відповідачем зобов'язання з проведення повної та своєчасної оплати за договором у період з 26.10.2021 по 28.02.2022 не виконано, чим порушено вимоги чинного законодавства та умови договору
Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у останнього утворилася заборгованість до бюджету Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви з урахуванням штрафних санкцій складає 1940,47 грн., з яких: основний борг - 1098,63 грн.; пеня - 96,01 грн.; 5% штраф - 54,93 грн.; 3% річних - 109,89 грн.; інфляційні втрати - 581,01 грн.
Також позивач зауважує, що предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору згідно з п. 1.1 є те, що позивач, як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому договором, надає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами.
Крім того, позивач зазначає, що п.п. 1.2, 1.3 договору передбачено, що договір визначає відносини сторін щодо тимчасового платного користування відповідачем місцем, а адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору. Додатками та уточненнями до договору, які є його невід'ємними частинами, визначено перелік місць розташування рекламних засобів, дозвіл на розміщення яких надано відповідачу за рішенням виконавчого комітету, що є підставою для нарахування плати за право користування місцем для їхнього розміщення.
Між тим позивач зауважує, протягом періоду з 26.10.2021 по 28.02.2022, за який позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором, відповідач мав право на розміщення рекламних засобів: рекламний засіб розміром 2,8 х 7,14 м та рекламний засіб розміром 1,57 х 2,94м на фасаді будівлі № 13 по вул. Віктора Гошкевича у м. Херсоні на об'єкті комунальної власності на підставі встановленого за рішенням робочого органу пріоритету на місце розташування рекламного засобу № 03-23-128/21 від 26.10.2021. А тому, як вказує позивач, нарахування плати за розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності згідно пріоритету здійснювалося відповідно до положень пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору та пункту 6.4. Правил.
За твердженням позивача, умовами договору порядок здійснення оплати визначається його розділом 2, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 якого плата за користування місцем сплачується суб'єктом господарювання з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору, крім того у наступні три місяці дії встановленого пріоритету: 100% плати за користування місцем з дати прийняття рішення робочого органу про продовження дії пріоритету на підставі письмового звернення заявника, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проєктно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору та додатково 25% (у разі встановленого/розташованого РЗ).
Також позивач зазначає, що у період з 26.10.2021 по 28.02.2022 року розмір щомісячної оплати, що мала вноситися відповідачем за право користування, переданим йому робочим органом місцями для розміщення рекламних засобів, визначено додатками № 1, № 2 до договору та уточненням від 26.01.2022 до договору. Згідно з додатком № 2 до договору розмір щомісячної плати з 26.10.2021 по 25.01.2022 складає 920,48 грн.
Додатково позивач вказує, що згідно з додатком № 2 до договору визначено, що розмір щомісячної плати з 26.10.2021 по 25.01.2022 складає 920,48 грн.
В подальшому, як вказує позивач, згідно з уточненням до договору від 26.01.2022 у зв'язку із продовженням строку дії пріоритету розмір щомісячної плати з 26.01.2021 по 25.04.2022 встановлено у розмірі 920,48 грн.
Також позивач посилається на п. 2.4 договору, відповідно до якого відповідач мав зобов'язання сплачувати плату за користування місцем для розташування рекламних засобів щомісяця, за 5 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками згідно з додатками до договору, у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, відкритому в уповноваженому підрозділі казначейської служби України. При цьому обов'язок зі сплати не залежить від наслідків господарської діяльності організації чи наявності підписаних актів наданих послуг. Невнесення плати є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
Відтак, позивач стверджує, що у період з 26.10.2021 по 28.02.2022 відповідачем мало бути сплачено 3860,08 грн, натомість відповідач сплатив 2761,45 грн. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна сума заборгованості за договором у розмірі 1098,63 грн., що сформувалась у період з 26.10.2021 по 28.02.2022 унаслідок невиконання ним умов договору щодо своєчасної та повної оплати за право користування місцем для розташування рекламного засобу.
Із посиланнями на ч. 6 ст. 232 ГК України позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за право користування місцями для розташування рекламних засобів відповідач у строки та у розмірі, обумовлені договором, не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню відповідно до п. 6.3 договору, розмір якої становить 96,01 грн. та 5% штрафу відповідно до п. 6.4 договору, розмір якого становить 54,93 грн.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті грошового зобов'язання за договором, позивач на підставі ст. 625 ЦК України вважає правомірним заявлення, окрім іншого, вимоги про стягнення з відповідача 581,01 грн. інфляційних втрат та 109,89 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 р. вказану позовну заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3105/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28 серпня 2025 р. об 11:00 год. та витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
12.08.2025 р. від Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 25213/25), відповідно до якої представник позивача просить суд надати можливість представнику позивача - Миронюк Вероніці Олександрівні брати участь у засіданні, призначеному на 28.08.2025 року об 11:00 год. та всіх наступних судових засіданнях у справі 916/3105/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2025 р. задоволено заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради про участь у судовому засіданні по справі № 916/3105/25, яке призначене на 28 серпня 2025 р. об 11:00 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Судове засідання, призначене на 28.08.2025 р. об 11:00 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 р. призначено розгляд справи в засіданні суду на 25.09.2025 р. об 11:00 год.
09.09.2025 р. від Міністерства соціальної політики до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь (вх. №27988/25) шодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно ОСОБА_1, згідно з якою Мінсоцполітики повідомляє про те, що станом на 01.09.2025 року згідно з відомостями, внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, та фактично проживає з 07.05.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , причина переміщення - військові дії з 24.02.2022 р.
У судовому засіданні 25 вересня 2025 року представник позивача повідомив суду, що ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність.
Згідно зі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1817174 від 25.09.2025 р., що наявний в матеріалах справи, державним реєстратором 15.09.2025 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (номер запису: 2004810060002004902).
Таким чином, оскільки на цей час в державному реєстрі здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача, суд, враховуючи, що за вищенаведеними нормами права зобов'язання ФОП за господарськими договорами із втратою такого статусу не припиняються, вважає необхідним замінити відповідача у справі № 916/3105/25 - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України.
В силу ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/2260/17, від 21.08.2019 у справі N 922/4239/16, від 25.02.2020 у справі N 916/385/19, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі N 646/6644/17 (провадження N 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 214/4137/17).
При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/5179/20).
Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тому підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2437/17, від 03.02.2021 у справі № 902/655/19, від 01.06.2021 у справі № 910/15940/20, від 07.09.2021 у справі № 918/139/21).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.
Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські.
Як зазначено судом вище, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 1817174 від 25.09.2025 р.) 15.09.2025 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ФОП за рішенням ОСОБА_1.
Так, у даній справі господарським судом встановлено, що на момент укладення відповідачем спірного договору останній згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, незважаючи на припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 (відповідь № 1644063 від 06.08.2025 р.), а також за адресою, вказаною Міністерством соціальної політики з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_1. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 11.08.2025 р., про призначення розгляду справи від 03.09.2025 року були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також вказані ухвали були надіслані на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/3105/25/45944/25 від 14.08.2025 р., за вих. № 916/3105/25/50386/25 від 04.09.2025 р.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
26 жовтня 2021 року між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (правонаступник - Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради) (управління) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (організація) було укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21, відповідно до п. 1.1 якого управління як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому договором, надає, а організація приймає в тимчасове платне користування місце з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - РЗ), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).
Згідно з п. 1.2 договору від 26.10.2021 року останній визначає відносини сторін щодо тимчасового платного користування суб'єктом господарювання місцем.
В п. 1.3 договору від 26.10.2021 року визначено, що адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за договором, визначаються згідно з додатком 1 до договору.
Пунктом 2.1 договору від 26.10.2021 року передбачено, що за користування місцем суб'єкт господарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.
Підставою для нарахування та внесення суб'єктом господарювання на поточний рахунок робочого органу плати є цей договір та відповідні додатки до нього (п. 2.2 договору від 26.10.2021 року).
Положеннями п.п. 2.3.1 п. 2.3 договору від 26.10.2021 року сторони визначили, що плата за користування місцем сплачується суб'єктом господарювання з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 26.10.2021 р. № 02-23-128/21 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/ не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.
Відповідно до вимог п. 2.3.2 договору від 26.10.2021 року у наступні три місяці дії встановленого пріоритету плата становить:
- 100 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення робочого органу про продовження дії пріоритету на підставі письмового звернення заявника, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору, та додатково 25% (у разі встановленого/розташованого РЗ).
Згідно з вимогами п. 2.3.3 договору від 26.10.2021 р. у наступні три місяці дії встановленого пріоритету - 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
Пунктом 2.4 договору від 26.10.2021 року визначено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується суб'єктом господарювання щомісяця, за 5 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі, на поточний рахунок робочого органу, відкритого в уповноваженому підрозділі казначейської служби України, незалежно від наслідків господарської діяльності суб'єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг. Плата за місяць за тимчасове користування об'єктами і територіями для розташування рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади розраховується за формулою, визначеною відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради. Невнесення плати є підставою для нарахування робочим органом штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
Розмір плати за користування місцем може змінюватися у порядку, передбаченому договором (п. 2.5 договору від 26.10.2021 року).
За умовами п. 2.6 договору від 26.10.2021 року суб'єкт господарювання не звільняється від плати за цим договором при відсутності РЗ дозвіл на право розміщення якого виданий у встановленому чинним законодавством порядку. У разі визнання договору недійсним, сплачена до місцевого бюджету плата за тимчасове користування місцем для розташування РЗ не повертається, а у разі її невнесення - підлягає сплаті до місцевого бюджету.
Відповідно до п. 2.7 договору від 26.10.2021 року у разі прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про збільшення плати за користування місцем, робочий орган письмово повідомляє суб'єкта господарювання про такі зміни та надає копію відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування.
Пунктом 2.8 договору від 26.10.2021 року передбачено, що умови договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються відповідно до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.
В п. 3.1 договору від 26.10.2021 року визначено, що робочий орган має право, зокрема, нараховувати та вимагати від суб'єкта господарювання оплати штрафних санкцій за порушення умов договору в розмірі та в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством. (п.п. 3.1.6); вимагати від суб'єкта господарювання усунення порушень умов цього договору. (п.п. 3.1.7).
Умовами п. 4.2 договору від 26.10.2021 року закріплено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, використовувати надані місця відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України з питань реклами, рішень Херсонської міської ради та її виконавчого комітету (п.п. 4.2.3); своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором (п.п. 4.2.4).
Положеннями п. 6.1 договору від 26.10.2021 року сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.
Відповідно до вимог п. 6.3 договору від 26.10.2021 року за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб'єкт господарювання сплачує на користь робочого органу пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.
Згідно з вимогами п. 6.4 договору від 26.10.2021 року за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, суб'єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.
За умовами п. 6.11 договору від 26.10.2021 року у разі невиконання суб'єктом господарювання протягом двох місяців зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати платежів (виникнення двомісячної заборгованості), робочий орган надсилає йому претензію, в якій вказує розмір заборгованості, та термін, в який він повинен її погасити.
Положеннями п. 8.1 договору від 26.10.2021 року передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу. Дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк (п. 8.2 договору).
Відповідно до п. 8.3 договору від 26.10.2021 року усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вступають у силу з моменту підписання їх сторонами, за винятком випадків змін умов договору, передбачених пунктами 2.7, 2.8 договору, та уточнень до нього, у разі не продовження терміну дії дозволу на місце (-ця), передбачене в додатках 1, 2 до договору.
Пунктом 11.2 договору від 26.10.2021 року визначено, що всі додатки (уточнення, зміни) до договору, підписані та скріплені печатками сторін, у т.ч. передбачені у пунктах 1.3, 2.2, є невід'ємними частинами договору.
Так, договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 р. підписано представниками сторін та скріплено печаткою робочого органу.
Крім того, між сторонами до вказаного договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 р. підписано додатки № 1 та № 2, при цьому додатком № 1 сторонами визначено місце знаходження рекламних засобів, натомість додатком № 2 - розмір щомісячної плати.
Також до вказаного договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від № 03-20-89/21 від 26.10.2021 р. сторонами укладалося уточнення, відповідно до якого вносились зміни щодо плати за тимчасове користування.
Відповідно до п. 4.1.43 Положення про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73, управління уповноважено приймати та розглядати заяви про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та/або його скасування/анулювання, продовження строку дії дозволу, переоформлення дозволу, внесення змін та доповнень до дозволів (договорів).
Пунктом 3.2 зазначеного Положення до повноважень управління віднесено регулювання відносин у галузі розміщення (розташування) зовнішньої реклами, а саме:
- монтажу та демонтажу рекламних засобів у порядку, визначеному законодавством (пп. 3.2.1);
- поповнення бюджету Херсонської міської територіальної громади, шляхом укладання договорів про тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади (пп. 3.2.2);
- здійснення контролю за надходженням плати за договорами, укладеними з управлінням (пп. 3.2.3);
- здійснення контролю та обліку об'єктів зовнішньої реклами, згідно з установленим порядком їхнього розміщення (розташування) (пп. 3.2.4).
Відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р зі змінами від 06.11.2024 р. № 1032р та від 31.10.2024 № 1005р, плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Так, за результатом розгляду заяв відповідача від 19.10.2021 № 01-25-482/21 (114-22229-20), № 01-25-483/21 (114-22231-20) Управлінням маркетингу міста і туризму прийнято рішення про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу на фасаді будівлі № 13 по вул. Віктора Гошкевича - історичний ареал.
Відтак, у зв'язку з прийняттям рішення робочого органу про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, у відповідача - ФОП ОСОБА_1. існувало зобов'язання зі здійснення плати за право користування місцями для розміщення рекламних засобів.
В подальшому - 12.01.2022 року ФОП ОСОБА_1. звернувся до Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради з заявою про продовження терміну дії пріоритету № 03-23-128/21 від 26.10.2021 та договору № 03-20-89/21 від 26.10.2021 р. у зв'язку з оформленням погоджувальної частини дозволу та отримання необхідних погоджень.
За результатами розгляду зазначеної вище заяви від 12.01.2022 р. Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повідомило ФОП ОСОБА_1. про те, що строк дії пріоритету № 03-23-128/21 від 26.10.2021 р. відповідно до п. 4.1.3 Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації і місті Херсоні, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.10.2015 № 369, продовжено на три місяці - до 25.04.2022 р.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
При цьому відповідно до пунктів 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), закріплено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (далі - Правила).
Пунктом 6.1 Правил визначено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі договору, укладеного робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.
Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 203 від 18.05.2021 р. затверджено Тарифи на користування місцем на території та об'єкті під розміщення зовнішньої реклами та інформації на території Херсонської міської територіальної громади та Коефіцієнти зон розміщення засобів на території Херсонської міської територіальної громади.
Пунктом 2.1 договору від 26.10.2021 року передбачено, що за користування місцем суб'єкт госопдарювання щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.
Підставою для нарахування та внесення суб'єктом господарювання на поточний рахунок робочого органу плати є цей договір та відповідні додатки до нього (п. 2.2 договору від 26.10.2021 року).
Згідно з п. 2.3 договору від 26.10.2021 року плата за користування місцем сплачується організацією з дати прийняття робочим органом рішення про встановлення пріоритету від 26.10.2021 р. № 02-23-128/21 та становить 25% плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/ не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно з додатком 2 до договору.
Як встановлено судом, відповідачем рекламні засоби розміщувалися на об'єктах комунальної власності на підставі наданих виконавчим комітетом міської ради дозволів та наданого робочим органом пріоритету на місце розташування рекламного засобу.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, розміщення відповідачем рекламних засобів на об'єктах комунальної власності є підставою виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за користування відповідними місцями відповідно до умов договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 року та чинного законодавства.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог п. 2.3.2 договору від 26.10.2021 року у наступні три місяці дії встановленого пріоритету плата становить:
- 100 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення Робочого органу про продовження дії пріоритету на підставі письмового звернення заявника, якщо строк його дії продовжується у зв'язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проектно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору, та додатково 25% (у разі встановленого/розташованого РЗ).
Згідно з вимогами п. 2.3.3 договору від 26.10.2021 р. у наступні три місяці дії встановленого пріоритету - 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до договору.
Пунктом 2.4 договору від 26.10.2021 року визначено, що плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується суб'єктом господарювання щомісяця, за 5 днів до кінця поточного місяця, за розрахунками, згідно з додатком 2 до договору, у безготівковій формі, на поточний рахунок робочого органу, відкритого в уповноваженому підрозділі казначейської служби України, незалежно від наслідків господарської діяльності суб'єкта господарювання, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг. Плата за місяць за тимчасове користування об'єктами і територіями для розташування рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади розраховується за формулою, визначеною відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради. Невнесення плати є підставою для нарахування робочим органом штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради направлено ФОП ОСОБА_1 претензію про невиконання умов договору в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 09.05.2024 р. № 01-32-190/24, в якій вимагало у найкоротший строк з дня отримання претензії сплатити загальну суму заборгованості 1098,63 грн. за реквізитами, зазначеними в рахунку, який додається до претензії, та направити на електронну адресу управління квитанцію про оплату, додатками до якої є рахунок № 1062 на 1 аркуші в 1 примірнику, а також акт звірки взаємних розрахунків на 1 аркуші в 1 примірнику. Вказана претензія направлена на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.
В подальшому Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради повторно направлено ФОП Савельєву С.О. претензію про невиконання умов договору в частині внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу від 12.06.2024 року № 01-32-417/24, в якій вимагало у найкоротший строк з дня отримання даної претензії сплатити загальну суму заборгованості 1372,53 грн., з яких: основна сума боргу - 1098,63 грн., пеня - 201,84 грн., 5% штрафу - 27,81 грн., інфляційні втрати - 27,56 грн., 3% річних - 16,69 грн. Вказана претензія направлена за адресою, зазначеною відповідачем в договорі від 26.10.2021 р., про що свідчить фіскальний чек від 14.06.2024 р. № 7300300230104 та яка отримана останнім 26.06.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про поштове відправлення з відміткою про вручення та особистим підписом ОСОБА_1.
Разом з тим, за ствердженнями позивача, відповідачем не надано відповідь на зазначені претензії та не виконано вимог щодо сплати суми боргу.
Відтак, судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства та п. 2.4 договору від 26.10.2021 р. прострочено виконання зобов'язання зі сплати платежів за користування місцем для розташування рекламного засобу за період з 26.10.2021 р. по 28.02.2022 р., у зв'язку з чим у останнього існувала заборгованість перед Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради у розмірі 3860,08 грн., яка була частково погашена останнім у розмірі 2761,45 грн., з огляду на що позивачем заявлено до стягнення несплачену частину боргу у сумі 1098,63 грн.
Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості отриманого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем у встановлений договором строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання своїх зобов'язань, починаючи з наступного дня після спливу строку, визначеного п. 2.4 договору від 26.10.2021 року.
Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 96,01 грн. та штрафу в сумі 54,93 грн. суд зазначає наступне.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг з охорони) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог п. 6.3 договору № 03-20-89/21 від 26.10.2021 року за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем суб'єкт господарювання сплачує на користь управління пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення.
При цьому пунктом 6.4 договору № 03-20-89/21 від 26.10.2021 року сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів (у тому числі недоїмку) за користування місцем (-ями), що складає більше 3 місяців, суб'єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від простроченої суми.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню та штраф. Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені та штрафу, судом встановлено, що вказані розрахунки були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 96,01 грн. та штраф у розмірі 54,93 грн.
Щодо нарахування 3% річних у розмірі 109,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 581,01 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи вищенаведене, та прострочення відповідачем термінів виконання грошового зобов'язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 109,89 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено, контррозрахунку не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату орендної плати, в сумі 109,89 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в загальному розмірі 581,01 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснено позивачем правильно із застосуванням вірно обраного сукупного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 581,01 грн.
Разом з тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Наразі відповідач не оспорив розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за невиконання належним чином зобов'язання з оплати за користування місцями розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності у загальному розмірі 1940,47 грн. за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 року.
Так, простроченням сплати позивачу суми заборгованості згідно вказаного вище договору відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1940,47 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, просп. Незалежності (Ушакова), буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699) заборгованість за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 03-20-89/21 від 26.10.2021 у розмірі 1098/одна тисяча дев'яносто вісім/грн. 63 коп., пеню у сумі 96/дев'яносто шість/грн. 01 коп., штраф у розмірі 54/п'ятдесят чотири/грн. 93 коп., 3% річних у сумі 109/сто дев'ять/грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 581/п'ятсот вісімдесят одна/грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 29 вересня 2025 р.
Суддя В.С. Петров