вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2051/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод»
до фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Анатолійовича
про стягнення 22 892, 43 грн
Без виклику учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шульги Олександра Анатолійовича про стягнення 22 892, 43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019 в частині оплати за надані послуги. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 9 064, 38 грн основного боргу, 2 213, 06 грн інфляційних втрат, 2 232, 57 грн 10 % річних, 8 022,76 грн пені, 1 357, 66 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2025 було відкрито провадження у справі № 911/2051/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого «Електронного» кабінету ЄСІТС, ФОП Шульга Олександр Анатолійович не має зареєстрованого «Електронного кабінету» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Скоропадського Павла, буд. 74, м. Біла Церква, Київська обл., 09100.
Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 28.07.2025 із відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».
З огляду на зазначене, судом було повторно направлено ухвалу суду про відкриття провадження по справі адресу-місцезнаходження відповідача із позначкою «Судова повістка», проте поштове відправлення також повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».
Наразі суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (п. 8 та п. 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, уразі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.
Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 15, 83, 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий документ повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
01.07.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копію платіжної інструкції № 2422 від 04.06.2025 на суму 6 000, 00 грн, яка підтверджує витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи в суді.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
01.03.2019 між Державним підприємством «Білоцерківський завод «Еталон» (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Шульгою Олександром Анатолійовичем (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 30/19 (далі - договір оренди), за змістом п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» площею 79, 6 кв. м, що розміщується за адресою:м. Біла Церква, Київської обл., вул. Сухоярська, 16 (Будівля «Б» (гараж) - кімната: № 111 - 16, 2 кв. м, Будівля «А» (підвальне приміщення) кімнати № XLV - 46, 7 кв. м, № XLIV - 5, 6 кв. м, № XLVI - 11, 1 кв. м, загальна площа - 79,6 кв. м, що перебуває на балансі Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2008.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору оренди, майно передається в оренду з метою: офіс, склад, виробниче приміщення. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання майна.
Згідно з п. 2.1 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Пунктом 5.11 договору оренди визначено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після підписання договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до тарифів, встановлених для такої групи споживачів.
Відповідно до пп. 10.1, 10.2 договору оренди, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 31.12.2019 включно. Дію даного договору може бути подовжено за згодою сторін шляхом укладення сторонами письмової додаткової угоди до цього договору. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у Випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати та нарахованих санкцій - до повного виконання цих зобов'язань.
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору (п. 10.4 договору оренди).
За змістом пп. 10.5, 10.6 договору, реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників) за винятком випадку приватизації орендованого майна. Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема приватизації орендованого майна.
01.03.2019 орендодавець на виконання умов договору оренди передав, а орендар за актом прийому-передачі прийняв у тимчасове платне користування площі нежитлового приміщення згідно з договором № 30/19 від 01.03.2019, а саме: будівлю Б (гараж), кімната № 111, площею 16, 2 кв. м; будівлю А (підвальне приміщення) кімнати № XLV площею 46, 7 кв. м, № XLIV площею 5, 6 кв. м, № XLVI площею 11, 1 кв. м.
01.03.2019 між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та ФОП Шульгою О.А., на виконання п. 5.11 договору оренди, укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 (далі - договір про відшкодування витрат), за змістом п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується у порядку та на умовах передбачених цим договором, забезпечити утримання (охорона, вивіз сміття, ремонт, інше) та можливість користування комунальними послугами (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення) державного майна за адресою: м. Біла Церква, Київська область, вул. Сухоярська, 16 (будівля «Б» (гараж) кімната № 111 - 16,2 кв. м, будівля «А» (підвальне приміщення) кімнати № XLV - 46, 7 кв. м, № XLІV - 5,6 кв. м, № XLІVІ - 11,1 кв. м, загальна площа - 79,6 кв. м), а орендар зобов'язується відшкодувати вартість за фактично спожитий обсяг комунальних послуг згідно діючих тарифів на дату розрахунку та відшкодувати всі витрати орендодавця пов'язані з утриманням та наданням послуг вищевказаного майна, згідно складеного орендодавцем розрахунку споживання орендарем зазначених послуг з виставленими орендодавцю до оплати рахунків у порядку, передбаченому п. 3 цього договору.
Орендар користується державним окремим індивідуально визначеним майном площею 79, 6 кв. м на підставі договору оренди № 30/19 від 01.03.2019, укладеного між орендарем та орендодавцем (п. 1.2 договору про відшкодування витрат).
Згідно з п. 2.1 договору про відшкодування витрат, ціна договору складається із суми виставлених рахунків орендодавця, та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги орендодавця.
Відповідно до п. 2.2 договору про відшкодування витрат, розмір щомісячної плати за відшкодування витрат на утримання орендованого майна встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії природного газу (розраховується пропорційно займаній площі), холодної води (згідно норм водопостачання, водовідведення), електроенергії (згідно розрахунків) та інших витрат орендодавця пов'язаних з наданням вказаних вище послуг та утриманням майна (включаючи оплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів відповідно до вимог законодавства України).
За умовами п. 3.1 договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язаний наперед сплачувати до 10 числа поточного місяця компенсацію за послуги передбачені п. 1 договору у розмірі 90 % від попередньої суми оплати за минулий місяць, за винятком відшкодування оплати за електроенергію, що окремо регулюється п. 3.2 цього договору, а також провести остаточний розрахунок за попередній місяць на підставі рахунків, виставлених орендодавцем протягом трьох днів шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок або касу орендодавця. Днем внесення орендарем плати за відшкодування витрат вважається день зарахування всієї суми відшкодування, належної до щомісячної сплати на банківський рахунок або касу орендодавця.
Пунктом 3.2 договору про відшкодування витрат передбачено, що орендар зобов'язаний наперед компенсувати орендодавцю витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією наступному місяці з урахуванням розрахункового коефіцієнта, помноженого на величину спожитої орендарем електроенергії у поточному місяці. Розрахунковий коефіцієнт визначається відношенням заявленої договірної величини орендодавця до спожитої електроенергії по підприємству.
Відповідно до п. 4.1 договору про відшкодування витрат, орендодавець забезпечує утримання орендованого майна протягом строку дії даного договору з урахуванням укладених ним договорів з постачальниками комунальних послуг.
У пункті 4.2 договору про відшкодування витрат визначено, що уповноважені представники сторін зобов'язуються не пізніше ніж до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем належним чином оформити акт прийому-передачі наданих послуг. Зобов'язання по складанню актів прийому-передачі наданих послуг покладається на орендодавця.
Згідно з пп. 5.1.1, 5.2.5 договору про відшкодування витрат, орендодавець зобов'язується, зокрема забезпечувати виконання всього комплексу послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням орендованого майна, створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями, який кореспондує обов'язку орендаря відшкодувати орендодавцеві витрати на утримання майна на умовах та в порядку цього договору.
Відповідно до п. 9.1 договору про відшкодування витрат, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що орендарем було порушено зобов'язання за договором про відшкодування витрат в частині відшкодування орендодавцю вартості фактично спожитого обсягу комунальних послуг та всіх витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням та наданням послуг вказаного вище майна, у зв'язку із чим станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованість ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» за договором про відшкодування витрат складає 9 064, 38 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію оборотно-сальдової відомості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» по рахунку 361 за 2025 рік, картку рахунку ДП «Білоцерківський завод «Еталон» по контрагенту ФОП Шульга О.А. 3772 за 01.11.2021 - 31.12.2021, підписаний між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та ФОП Шульгою О.А. акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 11.11.2022 за договором № 30-03/19 від 01.03.2019, за змістом якого станом на 11.11.2022 заборгованість ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» складає 9 064, 38 грн та розшифровку дебіторської заборгованості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» № 1/22-25 від 24.01.2023.
21.04.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» (далі - покупець, позивач) укладений договір № 6/23 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» (код ЄДРПОУ 05828703), розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, за результатами електронного аукціону № SPE001-UA-20230309-55991 (далі - договір № 6/23), за змістом п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, котрий єдиний подав заяву на участь в електронному аукціоні № SPE001-UA-20230309-55991, об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» (код ЄДРПОУ 05828703), за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, 16 (далі - об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, виконати визначені в договорі умови.
Відповідно до п. 1.2 договору № 6/23, об'єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви згідно із фінансовою звітністю ДП «Білоцерківський завод «Еталон» (код за ЄДРПОУ 05828703).
Покупець сплатив у повному обсязі ціну продажу об'єкта приватизації, визначену за результатами електронного аукціону, яка становить 22 561 057, 20 грн.
Об'єкт нерухомого майна: комплекс, нежитлових будівель літ.: «А», «Б», «Д», «І», «И», «Й», «К», « 1Л»; опис об'єкта: нежитлова будівля, адмінбудівля та виробничий корпус, А, загальна площа 10377,4 кв. м; нежитлова будівля гараж легкових та грузових автомашин, Б, загальна площа 938,0 кв. м; нежитлова будівля склад покрасочних матеріалів, Д, загальна площа 470,1 кв. м; нежитлова будівля, закрита мийка для автомобілів, І, загальна площа 88,5 кв. м; нежитлова будівля АЗС (будівля оператора), И, загальна площа 9,9 кв. м; нежитлова будівля, прохідна № 1, Й, загальна площа 16,6 кв. м, нежитлова будівля, прохідна № 2, К, загальна площа 17,3 кв. м; нежитлова будівля, склад ІЛ, загальна площа 248,9 кв. м - у складі об'єкта приватизації належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: дата реєстрації 15.09.2021, номер запису про право власності: 44094703, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2461737632020, державним реєстратором Бурімською Н.І., Білоцерківська міська рада, Київська область, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.09.2021 за індексним номером № 276126849, сформованим Бурімською Н.І., Білоцерківська міська рада, Київська область.
Перелік нерухомого майна, транспортних засобів, які входять до складу об'єкта приватизації та передаються у власність покупцю, наведено у додатку № 1, № 2 відповідно, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 3 договору № 6/23).
Пунктом 2.1 договору № 6/23 встановлено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладання цього договору та підписання акту приймання-передачі об'єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.
Відповідно до п. 2.2 договору № 6/23, згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на об'єкт нерухомого майна виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночасно з посвідченням даного договору.
Пунктом 3.1 договору № 6/23 встановлено, що покупець, який придбав об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору та законодавства України.
Пунктом 4.1 договору № 6/23, передача об'єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем в день укладення цього договору, а у разі, якщо законом вимагається отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, протягом п'яти робочих днів з дня отримання продавцем звіреної копії такого дозволу від покупця.
Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності) (п. 4.2 договору № 6/23).
Згідно з п. 6.2 договору № 6/23, покупець зобов'язаний об'єкт приватизації за актом приймання-передачі в установлений договором строк, який кореспондує обов'язку подавця передати покупця обов'язку передати покупцю об'єкт приватизації за актом приймання-передачі (підп. 7.1.1 п. 7.1 договору).
Підпунктом 6.4.3 п. 6.4 договору № 6/23 визначено, що покупець зобов'язаний виконати умови продажу об'єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме забезпечити не пізніше одного року з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта приватизації вжиття передбачених законодавством та договором заходів з припинення юридичної особи ДП «Білоцерківський завод «Еталон» (код за ЄДРПОУ 05828703) за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вул. Сухоярська, 16.
Згідно з п. 13.1 договору № 6/23, після укладення цього договору орган, до сфери управління якого належить підприємство, єдиний майновий комплекс якого є об'єктом приватизації, приймає рішення про припинення такого підприємства у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України. Головою комісії з припинення (ліквідатором) призначається представник покупця, який вживає передбачені законодавством заходи з припинення підприємства, єдиний майновий комплекс якого є об'єктом приватизації. Припинення юридичної особи ДП «Білоцерківський завод «Еталон» (код за ЄДРПОУ 05828703) за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, 16, здійснюється не пізніше одного року з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта приватизації.
Відповідно до п. 15.2 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.
Договір № 6/23 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М. 21.04.2023 та зареєстрований в реєстрі за № 95.
Додатком № 1 до договору є «Перелік нерухомого майна, що входить до складу об'єкта приватизації», Додатком № 2 до договору є «Перелік транспортних засобів, що входять до складу об'єкта приватизації».
З огляду на наведене вище, за ствердженням позивача, право власності на єдиний майновий комплекс державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» перейшло до ТОВ «Машгідропривод» як до правонаступника.
Позивач у позові зазначив, що за даними фінансової звітності Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» станом на 31.12.2022 сума кредиторської заборгованість, зокрема ФОП Шульги О.А. становить 9 064, 38 грн, що підтверджується розшифровкою дебіторської заборгованості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» № 1/22-25 від 24.01.2023.
Крім того, позивач зауважив, що відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 11.11.2022, підписаного між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» і ФОП Шульгою О.А. за договором № 30-03/19 від 01.03.2019, заборгованість відповідача перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» за договором № 30-03/19 від 01.03.2019 складає 9 064, 38 грн, з якою відповідач погодився підписавши зазначений акт звірки.
За ствердженням позивача, підписання акта звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою відповідача та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання відповідачем такого боргу, на підтвердження чого посилається на правову позицію Верховного Суду, викладені у постанові від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Враховуючи приписи ст. 1, 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», а також п. 3.1 договору № 6/23, позивач стверджує про те, що ТОВ «Машгідропривод» є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Білоцерківський завод «Еталон», у тому числі за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019.
Як зазначив позивач, 31.08.2023 він направив відповідачу претензію вих. № 699 від 30.08.2023, якою повідомив, що ТОВ «Машгідропривод» відповідно до укладеного договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «Білоцерківський завод «Еталон» (код ЄДРПОУ 05828703), розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, за результатами електронного аукціону № SPE001-UA-20230309-55991, є правонаступником ДП «Білоцерківський завод «Еталон», у зв'язку із чим просив відповідача в десятиденний строк з дня отримання претензії сплатити суму простроченої заборгованості в розмірі 9 064, 38 грн.
На підтвердження направлення претензії позивач долучив до матеріалів справи фіскальний чек від 31.08.2023 до поштового відправлення за № 6112406506171, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6112406506171 та поштовий конверт, який повернувся відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
17.02.2025 Фондом державного майна України наказом № 254 від 17.02.2025 «Про припинення юридичної особи - Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» шляхом ліквідації» наказано припинити юридичну особу ДП «Білоцерківський завод «Еталон» (код за ЄДРПОУ 05828703) шляхом ліквідації на підставі пункту 7 частини першої статті 11 та частини першої статті 23 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» та призначено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» - Шатну Любов Василівну керуючим припиненням юридичної особи - Державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон» (за згодою).
Пунктом 7 наказу Фонду державного майна України наказом № 254 від 17.02.2025 встановлено термін припинення ДП «Білоцерківський завод «Еталон» протягом шести місяців з дати видання цього наказу.
27.02.2025 керуючою припиненням ДП «Білоцерківський завод «Еталон» Шатною Л.В. направлено відповідачу претензію № б/н від 26.02.2025 про сплату в десятиденний строк з дня отримання претензії на розрахунковий рахунок ТОВ «Машгідропривод» загальну суму заборгованості в розмірі 15 002, 67 грн, з якої 9 064, 38 грн основного боргу та 5 938, 29 грн штрафний санкцій з урахуванням інфляційного збільшення.
На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0911200049627, поштову накладну та фіскальний чек від 27.02.2025 до вказаного поштового відправлення.
Проте, як зазначив позивач, будь-якої відповіді на зазначені вище претензії від відповідача на адресу керуючого припиненням Шатної Л.В. чи на адресу позивача не надходило, зазначена вище заборгованість не погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Машгідропривод» вимушено звернутися до суду для захисту свого порушеного права та інтересу.
За ствердженням позивача, ДП «Білоцерківський завод «Еталон» виконало свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019, проте відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 9 064, 38 грн.
Враховуючи неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019, укладеного між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та ФОП Шульгою О.А., а також оскільки, за доводами позивача, ТОВ «Машгідропривод» є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Білоцерківський завод «Еталон» відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації № 6/23 від 21.04.2023, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 9 064, 38 грн основного боргу за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019, а також за порушення грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 213, 06 грн інфляційних втрат, 2 232, 57 грн 10 % річних, 8 022, 76 грн пені, 1 357, 66 грн штрафу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та ФОП Шульгою О.А. договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.09.2019, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що ФОП Шульгою О.А. було порушено зобов'язання за договором про відшкодування витрат № 30-03/19 від 01.03.2019 в частині відшкодування орендодавцю вартості фактично спожитого обсягу комунальних послуг та всіх витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням та наданням послуг орендованого майна, у зв'язку із чим станом на дату звернення до суду із даним позовом заборгованість ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» за договором про відшкодування витрат складає 9 064, 38 грн, що підтверджується копіями оборотно-сальдової відомості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» по рахунку 361 за 2025 рік, карткою рахунку ДП «Білоцерківський завод «Еталон» по контрагенту ФОП Шульга О.А. 3772 за 01.11.2021 - 31.12.2021, підписаним між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та ФОП Шульгою О.А. актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 11.11.2022 за договором № 30-03/19 від 01.03.2019, за змістом якого станом на 11.11.2022 заборгованість ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» складає 9 064, 38 грн, а також розшифровкою дебіторської заборгованості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» № 1/22-25 від 24.01.2023.
Згідно з п. 2.1 договору про відшкодування витрат, ціна договору складається із суми виставлених рахунків орендодавця, та визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги орендодавця.
Відповідно до п. 2.2 договору про відшкодування витрат, розмір щомісячної плати за відшкодування витрат на утримання орендованого майна встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії природного газу (розраховується пропорційно займаній площі), холодної води (згідно норм водопостачання, водовідведення), електроенергії (згідно розрахунків) та інших витрат орендодавця пов'язаних з наданням вказаних вище послуг та утриманням майна (включаючи оплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів відповідно до вимог законодавства України).
За умовами п. 3.1 договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язаний наперед сплачувати до 10 числа поточного місяця компенсацію за послуги передбачені п. 1 договору у розмірі 90 % від попередньої суми оплати за минулий місяць, за винятком відшкодування оплати за електроенергію, що окремо регулюється п. 3.2 цього договору, а також провести остаточний розрахунок за попередній місяць на підставі рахунків, виставлених орендодавцем протягом трьох днів шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок або касу орендодавця. Днем внесення орендарем плати за відшкодування витрат вважається день зарахування всієї суми відшкодування, належної до щомісячної сплати на банківський рахунок або касу орендодавця.
Пунктом 3.2 договору про відшкодування витрат передбачено, що орендар зобов'язаний наперед компенсувати орендодавцю витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електроенергією наступному місяці з урахуванням розрахункового коефіцієнта, помноженого на величину спожитої орендарем електроенергії у поточному місяці. Розрахунковий коефіцієнт визначається відношенням заявленої договірної величини орендодавця до спожитої електроенергії по підприємству.
Відповідно до п. 4.1 договору про відшкодування витрат, орендодавець забезпечує утримання орендованого майна протягом строку дії даного договору з урахуванням укладених ним договорів з постачальниками комунальних послуг.
У пункті 4.2 договору про відшкодування витрат визначено, що уповноважені представники сторін зобов'язуються не пізніше ніж до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем належним чином оформити акт прийому-передачі наданих послуг. Зобов'язання по складанню актів прийому-передачі наданих послуг покладається на орендодавця.
За змістом пп. 5.1.1, 5.2.5 договору про відшкодування витрат, орендодавець зобов'язується, зокрема забезпечувати виконання всього комплексу послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням орендованого майна, створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями, який кореспондує обов'язку орендаря відшкодувати орендодавцеві витрати на утримання майна на умовах та в порядку цього договору.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, акти прийому-передачі наданих послуг є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість наданих послуг за договором про відшкодування витрат.
При цьому, за змістом п. 4.2 договору про відшкодування витрат саме на орендодавця (ДП «Білоцерківський завод «Еталон») покладений обов'язок по складанню актів прийому-передачі наданих послуг, тобто відповідні акти прийому-передачі наданих послуг в будь-якому випадку повинні бути в наявності в орендодавця.
В матеріалах справи відсутні складені та підписані між сторонами відповідно до умов п. 4.2 договору про відшкодування витрат акти прийому-передачі наданих послуг, зокрема на спірну суму 9 064, 38 грн.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів складення орендодавцем та надання/направлення орендарю, на виконання умов договору про відшкодування витрат, актів прийому-передачі наданих послуг на спірну суму заборгованості, які і відсутні докази виставлення орендодавцем орендарю рахунків на оплату наданих послуг на спірну суму відповідно до пп. 2.1, 3.1 договору. Протилежного матеріали справи не містять.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.02.2020 у справі № 909/146/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).
Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів суд позбавлений можливості встановити як період виникнення спірної заборгованості в розмірі 9 064, 38 грн, так і за які саме послуги/витрати у орендаря перед орендодавцем виникла спірна заборгованості у розмірі 9 064, 38 грн, з огляду на те, що відповідно до п. 2.2 договору про відшкодування витрат, розмір щомісячної плати за відшкодування витрат на утримання орендованого майна встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії, природного газу (пропорційно займаній площі), холодної води, електроенергії (згідно розрахунків) та інших витрат орендодавця, пов'язаних з наданням вказаних вище послуг та утриманням майна.
Розрахунків щомісячних платежів (кошторис витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги орендодавця, складених на виконання п. 2.1 договору про відшкодування витрат, зі змісту яких суд міг би встановити наявність заборгованості орендаря перед орендодавцем в сумі 9 064, 38 грн, до суду не надано.
Відомостей про фактичні витрати теплової енергії, природного газу (пропорційно займаній площі), холодної води (згідно норм водопостачання, водовідведення), електроенергії (згідно розрахунків) та інших витрат орендодавця пов'язаних з наданням вказаних вище послуг та утриманням майна, які орендар зобов'язаний був відшкодувати орендодавцю, проте не зробив цього, до суду також не надано.
Суд зазначає, що долучені позивачем до позовної заяви оборотно-сальдова відомість ДП «Білоцерківський завод «Еталон» по рахунку 361 за 2025 рік та картка рахунку ДП «Білоцерківський завод «Еталон» по контрагенту ФОП Шульга О.А. 3772 за 01.11.2021 - 31.12.2021 не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують здійснення господарських операцій, а фактично є зведеними обліковими документами, складеними в односторонньому порядку.
Розшифровка дебіторської заборгованості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» № 1/22-25 від 24.01.2023, за змістом якої у ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» наявна поточна дебіторська заборгованість зберігання товарно-матеріальних цінностей на сумі 9 064, 38 грн також не є первинним документом та не підтверджує наявність у ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019.
Крім того, розшифровка дебіторської заборгованості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» № 1/22-25 від 24.01.2023 не містить жодного посилання на договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019, натомість містить посилання на наявний акт звірки на суму 9 064, 38 грн без його ідентифікуючих ознак (дата складення акта, період здійснення звірки, договір, в рамках якого складений акт тощо), що не дає суду підстави для висновку, що у розшифровці дебіторській заборгованості ДП «Білоцерківський завод «Еталон» № 1/22-25 від 24.01.2023 йде мова саме про спірну заборгованість за договором про відшкодування витрат.
Стосовно посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 11.11.2022 за договором № 30-03/19 від 01.03.2019, за змістом якого станом на 11.11.2022 заборгованість ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» за договором № 30-03/19 від 01.03.2019 складає 9 064, 38 грн, який, на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем такого боргу, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
З огляду на наведене вище, підписаний між ДП «Білоцерківський завод «Еталон» та ФОП Шульгою О.А. акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 11.11.2022 за договором № 30-03/19 від 01.03.2019 може бути доказом наявності заборгованості ФОП Шульги О.А. за договором про відшкодування витрат № 30-03/19 від 01.03.2019 в розмірі 9 064, 38 грн за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Суд враховує, що акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 11.11.2022 за договором № 30-03/19 від 01.03.2019 містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб та відтиски їх печаток.
Водночас, інформація, відображена в акті, а саме наявність у ФОП Шульги О.А. перед ДП «Білоцерківський завод «Еталон» станом на 11.11.2022 заборгованості за договором № 30-03/19 від 01.03.2019 в розмірі 9 064, 38 грн, не підтверджена жодними первинними документами, у зв'язку із чим вказаний вище акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися доказом у даній справі в підтвердження наявності у ФОП Шульги О.А. станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019, в розмірі 9 064, 38 грн.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України докази наявності у ФОП Шульги О.А. станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019, в розмірі 9 064, 38 грн. Протилежного суду не доведено.
Стосовно посилання позивача, що ТОВ «Машгідропривод» в силу положень ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Білоцерківський завод «Еталон» (у тому числі за договором про відшкодування витрат № 30-03/19 від 01.03.2019) на підставі договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «Білоцерківський завод «Еталон», розташованого за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, за результатами електронного аукціону № SPE001-UA-20230309-55991, № 6/23 від 21.04.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», єдиним майновим комплексом державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу є усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
Стаття 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України. Правонаступництво щодо акцій (часток), придбаних у процесі приватизації, які належали державі (територіальній громаді) в майні суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних (комунальних) підприємств, підтверджується договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
Частиною 6 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій.
Пунктом 2.1 договору № 6/23 встановлено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладання цього договору та підписання акту приймання-передачі об'єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.
Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності) (п. 4.2 договору № 6/23).
Згідно з п. 6.2 договору № 6/23, покупець зобов'язаний об'єкт приватизації за актом приймання-передачі в установлений договором строк, який кореспондує обов'язку подавця передати покупця обов'язку передати покупцю об'єкт приватизації за актом приймання-передачі (підп. 7.1.1 п. 7.1 договору).
Пунктом 3.1 договору № 6/23 встановлено, що покупець, який придбав об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору та законодавства України.
Відповідно до п. 2.2 договору № 6/23, згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкт нерухомого майна підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на об'єкт нерухомого майна виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночасно з посвідченням даного договору.
Суд зазначає, що підписаного між сторонами договору № 6/23 акта приймання-передачі об'єкта приватизації позивач до суду не надав.
Також, позивачем на надано доказів та не зазначено у позовній заяви відомості про те, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом право власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, зареєстровано за ТОВ «Машгідропривод» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або інформаційної довідки з реєстру позивач до суду не надав та в матеріалах справ відсутні.
З вказаних обставин, з огляду на положення ч. 2 ст. 10, ч. 6 ст. 26, ст. 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та умови договору купівлі-продажу № 6/23 від 21.04.2023, у суду відсутні підстави вважати, що відбувся перехід права власності на майновий комплекс від ДП «Білоцерківський завод «Еталон» до ТОВ «Машгідропривод», оскільки ані акта приймання-передачі об'єкта приватизації, ані доказів реєстрації єдиного майнового комплексу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач до суду не надав.
Згідно з ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України докази наявності у ФОП Шульги О.А. станом на дату звернення до суду із даним позовом заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності, та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019 в розмірі 9 064, 38 грн, а також враховуюче те, що позивач до суду не надав ані акта приймання-передачі об'єкта приватизації, ані доказів реєстрації єдиного майнового комплексу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі яких суд міг би дійти висновку про перехід права власності на майновий комплекс від ДП «Білоцерківський завод «Еталон» до ТОВ «Машгідропривод», господарський суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Машгідропривод» до ФОП Шульги О.А. про стягнення 9 064, 38 грн заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна, що належить до державної власності та надання комунальних послуг орендарю № 30-03/19 від 01.03.2019 необґрунтовані та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 213, 06 грн інфляційних втрат, 2 232, 57 грн 10 % річних, 8 022,76 грн пені, 1 357, 66 грн штрафу є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, суд дійшов висновку, що похідні вимоги також задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 29.09.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко