ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/565/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.
Секретар судового засідання Пугач А. Є.,
за участю: представника позивачів - Селяніна В. О.,
представника відповідача - Устінського А. В.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Медицької С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ПП "Прикарпаттурист", вул. Пасічна, 127, оф. 23, м. Львів, 79028,
Фізичної особи-підприємця Бородайко Світлани Мирославівни, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Комунального підприємства "Центру розвитку міста та рекреації", вул. Чорновола 126, м. Івано-Франківськ, 76005, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано - Франківської міської ради, про визнання укладеним Договору сервітуту (сервітутного користування) на земельну ділянку площею 0, 1505 га., як частини земельної ділянки загальною площею 24, 2047 га., (кадастровий номер 2610100000:24:003:0007), що перебуває в постійному користуванні КП "Центр розвитку та рекреації" і належить на праві комунальної власності Івано-Франківській міській раді", в редакції викладеній позивачем у позові та стягнення судових витрат,
встановив, що ПП "Прикарпаттурист", ФОП Бородайко Світлана Мирославівна звернулись до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КП "Центру розвитку міста та рекреації" про визнання укладеним Договору сервітуту (сервітутного користування) між ПП "Прикарпаттурист" та ФОП Бородайко С. М. із однієї сторони та КП "Центр розвитку міста та рекреації" на земельну ділянку площею 0, 1505 га., як частини земельної ділянки загальною площею 24, 2047 га., (кадастровий номер 2610100000:24:003:0007), що перебуває у постійному користуванні КП "Центру розвитку міста та рекреації" і належить на праві комунальної власності Івано-Франківської міської ради в редакції викладеній позивачем у позові та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позову вказали на те, що їм, як власникам адміністративного будинку загальною площею 530,9 кв.м., який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 135, в міському парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 24,2047 га (кад. номер 2610100000:24:003:0007) і перебуває в постійному користуванні КП "Центр розвитку міста та рекреації", потрібен безперешкодний доступ і проїзд до будівлі, а, відтак, відмова (лист від 25.01.2024 №19/73-1.13/3 КП "Центр розвитку міста та рекреації") у погоджені технічної документації із встановлення земельного сервітуту, виключає можливість захистити свої права і законні інтереси.
В підтвердження позивачі надали копії: квитанції №6158-5329-2954-0716 від 11.06.2024, витягів є Державного реєстру речових прав №358781737 від 18.12.2023, №356518005 від 30.11.2023, технічного паспорту на громадський будинок, довідки з містобудівного кадастру №39158 від 09.11.2023, виписки, витягу з ЄДР щодо позивачів, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9930443402023 від 25.10.2023, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №351747163 від 25.10.2023, проекту договору про встановлення земельного сервітуту, витягу №НВ-2600730412023 від 19.12.2023, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (площею 0,1505 га) для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та обслуговування адміністративного будинку, що знаходиться за адресою вул. Г. Мазепи, 135 в м. Івано-Франківську гр. Бородайко С. М. та ПП "Прикарпаттурист", а саме на земельну ділянку комунальної власності загальною площею 24,2047 га, що перебуває в постійному користуванні КП "Центр розвитку міста та рекреації" (кадастровий номер 2610100000:24:003:0007) за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Чорновола, 126, договору сервітутного користування реальною часткою земельної ділянки від 23.02.2010, плану-схеми частини прибудинкової території з реальною часткою сервітутного землекористування, витягів з рішення Івано-Франківської міської ради (ХХІХ сесія) п'ятого демократичного скликання від 10.07.2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розрахунку розміру плати за реальну частку земельної ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 23.02.2010, клопотання від 09.01.2024 з доказами направлення, клопотання від 09.01.2024 з доказами направлення, листа Департаменту благоустрою Івано-Франківської міської ради КП "Центр розвитку міста та рекреації" за ВИХ №19/73-1.13/3 від 25.01.2024, листа Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19/01-18/323 від 09.02.2024, докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Суд, за наслідками розгляду позову, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання, яке неодноразово відкладалось.
Відповідач, щодо позову заперечив та вказав на те, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, є землею природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, на якій знаходиться пам'ятка садово - паркового мистецтва місцевого значення "Парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка", а відтак, в силу ст. ст. 43, 46-1 ЗК України, їх використання здійснюється з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об'єкти, положенням про пам'ятку, в свою чергу, забороняється передача у господарське використання окремих земельних ділянок, в'їзд на територію Парку всіх видів механізованого транспорту, відповідно, спірний сервітут може бути встановлений виключно за рішенням Івано-Франківської міської ради, як власника землі, за умови взяття на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму з охорони збереження пам'ятки садово - паркового мистецтва.
В підтвердження викладеного долучив копії: статуту КП "Центр розвитку міста та рекреації" затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №44-4 від 28.01.2021, довіреності від 17.06.2024, ордеру на надання правничої допомоги від 26.06.2024, охоронного зобов'язання від 26.12.2016 №23, положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Т. Г. Шевченка" затвердженого Начальником управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2016, квитанцій №1306780, 31306779.
31.07.2024, від позивача надійшла заява про залучення Івано - Франківської міської ради до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, виходячи з вимог ст. 50 ГПК України та того, що власником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору, є Івано - Франківська міська рада.
Відповідач вказане клопотання підтримав та також наполягав на залученні.
Суд, за наслідками розгляду заяви, 31.07.2024 залучив Івано-Франківську міську раду до участі у справі № 909/565/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
31.07.2024, Івано-Франківська міська рада надала пояснення та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В поясненнях вказала на те, що позивачами не надано жодних доказів на підтвердження створення будь-яких перешкод в користуванні належним їм нерухомим майном, не обґрунтовано в чому полягає неможливість ефективного використання належної їм будівлі, наявності будь-яких обмежень в доступі до будівлі та необхідність встановлення сервітуту на право проїзду з урахуванням такої незначної відстані. Крім того, встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:24:003:0007, за відсутності наявного шляху, суперечить ст. 99 ЗК України. На вказаній земельній ділянці знаходиться пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка», відповідно, встановлення сервітуту на право проїзду суперечить ч. 1 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», розділу 3 Положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Т. Г. Шевченка" від 26.12.2016.
02.09.2024, за наслідками розгляду заяви позивачів про призначення судової земельно-технічної експертизи, суд виніс ухвалу про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи на вирішення якої поставив наступні питання: Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці кадастровий номер 2610100000:24:003:0007 з метою обслуговування та проїзду по наявному шляху до адміністративного будинку загальною площею 530,9 кв.м., що розташований за адресою в м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 135? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту та зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.
Після повернення матеріалів справи з висновком експерта, суд поновив провадження, призначив розгляд справи.
18.06.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши матеріали, заслухавши представників сторін, які підтримали викладені у відповідних заявах свої позиції, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом спору є визнання укладеним договору сервітуту земельної ділянки.
Підставою є необхідність безперешкодного доступу і проїзду до будівлі, яка належить позивачам на праві власності, а, відтак, безпідставна відмова відповідача (лист від 25.01.2024 №19/73-1.13/3 КП "Центр розвитку міста та рекреації") у погоджені технічної документації із встановлення земельного сервітуту, виключає можливість захистити свої права і законні інтереси.
Згідно із ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ч. 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ст. 402 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частини).
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч. 1-2 ст. 404 ЦК України).
Особливості та порядок встановлення земельного сервітуту визначено ЗК України.
Ч. 1 ст. 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);
в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування;
в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту;
в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу;
в-4) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
в-5) право на розгортання, експлуатацію електронних комунікаційних мереж;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
ж-1) право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;
ж-2) право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;
ж-3) право розміщення (без здійснення капітального будівництва) об'єктів рекреаційної інфраструктури, а також інженерної інфраструктури, необхідної для їх функціонування та обслуговування;
з) інші земельні сервітути.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст. 100 ЗК України).
Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності обумовлено ст. 124-1 ЗК України.
Особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою у разі, якщо:
а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;
б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.
У заяві має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До заяви додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки) (ч. 1 ст. 124-1 ЗК України).
У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці: особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду (ч.2 ст. 124-1 ЗК України).
П. 1 ч. 5 ст. 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту.
Ст. 46-1 ЗК України визначено, що землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об'єкти.
На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню (ст. 38 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").
Відповідно до п. 1.5 Положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Т. Г. Шевченка", затвердженого начальником управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2016 (далі - положення), землекористувач земельної ділянки, у межах якої розташований Парк, у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про природно-заповідний фонд України", іншими законодавчими і нормативно-правовими актами та цим Положенням, забезпечує і несе відповідальність за належний стан території Парку та додержання встановленого режиму території.
На території Парку обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про Парк. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням Парку, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього середовища, а саме: зокрема і передача у господарське використання окремих земельних або водних ділянок парку; в'їзд на територію парку всіх видів механізованого транспорту, окрім службового спец транспорту КП "Центр розвитку міста та рекреації", комунальних служб міста (п. 3.1 положення).
Відповідно до п. 4.1 Статуту КП "Центр розвитку міста та рекреації", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №44-4 від 28.01.2021, підприємство має право: укладати цивільні та господарські договори, виконувати роботи, надавати послуги за встановленими цінами або на договірній основі; бути учасником цивільного, господарського, адміністративного, кримінального процесу та користуватися усіма правами та обов'язками гарантованими чинним законодавством України; самостійно планувати свою діяльність, визначати стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до плану розвитку Підприємства з урахуванням завдань, визначених Івано-Франківською міською радою та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради; залучати до роботи на договірних засадах необхідних спеціалістів; розробляти і затверджувати Положення про оплату праці, Положення про преміювання, Положення про порядок доплат і надбавок до посадових окладів працівників Підприємства, визначати та встановлювати чисельність працівників, структуру та штатний розпис за погодженням Уповноваженого органу; брати участь у публічних торгах, аукціонах, тендерах; встановлювати ціни та тарифи на окремі види робіт та послуг; придбавати або орендувати необоротні та оборотні активи за рахунок фінансових ресурсів, які має Підприємство; створювати відокремлені структурні підрозділи, виступати засновником інших юридичних осіб, вступати в договірні відносини з будь-якими суб'єктами господарювання як на території України, так і за її межами, проводити переговори з іноземними партнерами; бути учасником цивільного, господарського, адміністративного кримінального процесу та користуватися усіма правами та обов'язками гарантованими чинним законодавством України; підприємство може здійснювати інші права, передбачені чинним законодавством і цим Статутом.
З матеріалів справи суд встановив, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав №358781737 від 18.12.2023, №356518005 від 30.11.2023, позивачам на праві спільної часткової власності (розмір частки 1/2) належить адміністративний будинок загальною площею 530,9 кв. м., який розташований за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, буд. 135.
Вказаний адміністративний будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 24,2047 га (кадастровий номер 2610100000:24:003:0007), яка розташована в Івано-Франківській обл., м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 126, цільове призначення: для збереження та використання парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, власником якої є Івано-Франківська міська рада, правокористувачем - КП "Центр розвитку міста та рекреації".
26.12.2016 Управлінням екології та природних ресурсів Івано - Франківської обласної державної адміністрації передано під охорону та дотримання встановленого режиму території (частина території, об'єкт) парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Т. Г. Шевченка", загальною площею 24,3979 га, у межах Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 126 (охоронне зобов'язання від 26.12.2016 №23).
На замовлення позивача Бородайко С. М., ТОВ "Гектар-ІФ" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (площею 0,1505 га) для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та обслуговування адміністративного будинку, що знаходиться за адресою вул. Г. Мазепи, 135 в м. Івано-Франківську гр. Бородайко С. М. та ПП "Прикарпаттурист", а саме на земельну ділянку комунальної власності загальною площею 24,2047 га, що перебуває в постійному користуванні КП "Центр розвитку міста та рекреації" (кадастровий номер 2610100000:24:003:0007) за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Чорновола, 126 від 12.12.2023.
09.01.2024, позивачі звернулися до відповідача КП "Центр розвитку міста та рекреації" із клопотанням про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та забезпечення укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
КП "Центр розвитку міста та рекреації" відмовило заявникам у погодженні поданої технічної документації та рекомендувало звернутись з даного приводу до власника - Івано-Франківської міської ради (лист за вих. №19/73-1.13/3 від 25.01.2024).
09.02.2024 за №19/01-18/323, заступник міського голови - директор Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства, на клопотання позивачів від 09.01.2024, зареєстрованого 19.01.2024, про укладення договору про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:24:003:0007, посилаючись на діючі норми законодавства, повернув матеріали долучені до клопотання та повідомив про те, що відповідний проект рішення буде підготовлено на розгляд виконавчого комітету та сесії міської ради після отримання через ЦНАП повного пакета документів.
За висновком експерта №СЕ-19/109-24/13110-ЗТ від 23.05.2025, технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:24:003:0007 з метою обслуговування та проїзду по наявному шляху до адміністративного будинку загальною площею 530,9 кв.м., що розташований за адресою в м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 135, - існує. Варіанти встановлення земельного сервітуту наведено у дослідницькій частині.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст. 104 ГПК України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові КГС ВС від 05.11.2024, яка винесена у справі №923/898/21, суд вказав на те, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
У постанові КГС ВС від 19.11.2024, яка винесена у справі №906/596/21, суд зробив висновок про те, що закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності не можливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Крім цього, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.
Враховуючи викладене, відсутність доказів в підтвердження дотримання позивачем вищевказаних норм та алгоритму дій, що є передумовою для укладеним договору сервітут, позов до землекористувача про визнання укладеним договору сервітут в редакції запропонованій позивачем, є передчасним, а відтак, необґрунтованим.
Відповідно до статей 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
в позові - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний тест рішення складено 29.09.2025.
Суддя І. М. Скапровська