17 вересня 2025 року м. Харків Справа № 917/2415/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Франків Любов Павлівна (поза межами приміщення суду) - на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
від відповідача - Гаврилов Дмитро Олексійович (поза межами приміщення суду) - на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії СА №1111785 від 31.01.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" (вх.№1514Х/2)
на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 (повне рішення складено 11.06.2025, суддя Байдуж Ю.)
у справі №917/2415/24
за позовною заявою Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко", с. Максимівка, Кременчуцький район, Полтавська область,
про стягнення 903 075,00 грн,
До Господарського суду Полтавської області звернулося Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" про стягнення 903 075,00 грн плати за спеціальне використання водних біоресурсів.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" (код ЄДРПОУ 02047342, вул. Приморська, 49А, с. Максимівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39720) на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ 37472282, вул. Січових Стрільців, 45-А, м. Київ, 04053) сплату за право спеціального використання водних біоресурсів в сумі 428 076,00 грн, а також витрати на відшкодування судового збору в сумі 5136,91 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ 37472282, вул. Січових Стрільців, 45-А, м. Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" (код ЄДРПОУ 02047342, вул. Приморська, 49А, с.Максимівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39720) 21 039,18 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий господарський суд, враховуючи обставину укладення між сторонами договору КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 08.06.2023, дійшов висновку, що відповідач став переможцем організованого Держрибагентством, позивачем у справі, аукціону, що відбувся шляхом проведення електронних торгів за запропонованою ним сумою коштів, за яку останній виявив намір придбати лот. Враховуючи положення норми п.16 Порядку реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1479, відповідач, укладаючи договір на 2023 рік, в будь-якому випадку мав здійснити такий розрахунок не пізніше 10 жовтня 2023 року. З урахуванням даних ГУ ДПС у Полтавській області про сплату відповідачем 1 972 024,00 грн, яку суд ідентифікував як плату за договором (тобто плату за право на спеціальне використання водних біоресурсів - Кременчуцьке водосховище), місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач свій обов'язок зі сплати плати за право на спеціальне використання водних біоресурсів повністю не виконав, що стало наслідком задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 428 076,00 грн, виходячи з розрахунку: 2 400 100 грн (сума за договором) - 1 972 024,00 грн (сума сплачена відповідачем) = 428 076,00 грн).
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Вітеко" не погодилося з рішенням Господарського суду Полтавської області та 01.07.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у справі № 917/2415/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові повністю; стягнути з позивача Держрибагенства понесені судові витрати на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції; розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомленням учасників справи; призначити розгляд справи в режимі відеоконференції.
Також відповідачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який на день подання позову складає 20 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:
- в позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача сплатити плату за спеціальне використання водних біоресурсів, а не плату за право спеціального використання водних біоресурсів. Запропонований позивачем спосіб захисту у формі зобов'язання відповідача на внесення плати в бюджет за спеціальне використання водних біоресурсів не призведе до реального, дієвого належного захисту права позивача та не відповідає способам захисту порушеного права, визначеного в ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України;
- ухвалою від 24.04.2025 господарський суд першої інстанції закрив підготовче провадження у справі № 917/2415/24 та призначив справу до судового розгляду по суті, неправомірно прийнявши до розгляду заяву про зміну предмету позову за електронним підписом представника позивача без наданих на те повноважень та на підставі відсканованої копії (що не можна вважатися оригіналом) заяви про зміну предмету позову за підписом першого заступника Голови Державного агентства України з розвитку меліорації Кота Тараса;
- суд першої інстанції з порушенням процесуального законодавства перейшов зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого засідання, тим самим надав можливість позивачу змінити предмет позову, право на зміну якого позивач вже втратив;
- судом першої інстанції не враховано, що позивачем в силу статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що заборгованість відповідача за спеціальне використання водних біоресурсів складає 903 075,00 грн, в той час, як відповідно до листа ГУ ДПС у Полтавській області від 22.04.2025 за вих.№12265/6/16-31-19-03-06 зазначено про відсутність станом на 21.04.2025 заборгованості з податків та зборів, в тому числі за кодом бюджетної класифікації 13070200 по ТОВ Фірмі "Вітеко".
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 для розгляду справи №917/2415/24 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у справі №917/2415/24 - залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали для виправлення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до Східного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у сумі 7705,37 грн. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Вітеко", якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк встановлений судом, вона вважається неподаною та повертається апелянту.
15.07.2025, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшли докази сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у сумі 7 705,37 грн. Відтак, апелянт у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у справі №917/2415/24; призначено справу до розгляду на "17" вересня 2025 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2415/24.
28.07.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 для розгляду справи №917/2415/24 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у справі № 917/2415/24 залишити без змін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Позивач у справі, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем відповідно до Положення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 30 вересня 2015р. за № 895.
Позивачем у справі було оприлюднено інформацію про проведення аукціону за лотом № KP32mid, промисел право використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище, з датою проведення 10.05.2023 (https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20230418-10713).
За наслідками аукціону 08.06.2023 між позивачем (надалі - Агентство) та відповідачем у справі, Товариством з обмежено відповідальністю Фірмою "Вітеко" (надалі - користувач), було укладено договір КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (надалі - договір).
Типова форма договору затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1479 та була оприлюднена на офіційному веб-сайті prozorro, за попереднім посиланням, разом з умовами проведення аукціону.
Предметом даного договору є надання Агентством та отримання користувачем права на спеціальне використання водних біоресурсів, зокрема риби: Лящ, Судак, Плітка (тараня), Сазан (короп), Щука, Сом, Плоскирка, Синець, Чехоня, Головень, Білизна, Окунь, Лин, Краснопірка, Клепець, Рибець звичайний, Йорж звичайний, Сонячний окунь, Карась сріблястий та рослиноїдні риби (білий, строкатий товстолоб та їхній гібрид, білий амур) у рибогосподарському водному об'єкті (його частині) Кременчуцькому водосховищі строком дії до 31.12.2023 (п.п. 1, 2, 12 договору).
Серед умов договору також визначено, зокрема, наступне:
користувач має право здійснювати спеціальне використання водних біоресурсів відповідно до законодавства та умов цього договору (пп. 1 п. 7 договору);
користувач зобов'язаний виконувати умови цього договору та вимоги законодавства в галузі рибного господарства; вносити щоквартальну плату за спеціальне використання водних біоресурсів та цей договір за кодом бюджетної класифікації 13070200 плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів (у разі здійснення промислу) (пп. 1, 7 п. 8 договору);
за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність за умовами цього договору та згідно із законодавством (п. 9 договору);
ціна цього договору становить 2 400 100,00 грн на рахунок UA858999980334189898000016587 за кодом бюджетної класифікації 13070200 (п. 21 договору).
Підписання договору між сторонами спору підтверджується накладанням їх електронних підписів (т. 1, а. с. 10).
Згідно даних позивача, відповідач здійснив сплату за спеціальне використання водних біоресурсів у сумі 1 497 025,00 грн. Станом на момент звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача складає 903 075,00 грн. Дані про сплату заборгованості за договором позивач отримує з даних, що надаються податковим органом.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно даних про стан розрахунків з бюджетом, ТОВ Фірмі "Вітеко" за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 також нараховано 43 621,95 грн плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів/ за кодом бюджетної класифікації 13070200.
З відповіді ГУ ДПС у Полтавській області від 22.04.2025 за вих. № 12265/6/16-31-19-03-06, наданої на запит адвоката відповідача Дмитра Гаврилова, вбачається, що ТОВ Фірмою "Вітеко" до бюджету за кодом бюджетної класифікації 13070200 всього сплачено 2247257,90 грн. В зв'язку з чим за відповідачем рахується переплата 2 216 347,97 грн (т. 2, а. с. 91).
Проте, згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 26.05.2025 за вих.№ 7642/5/99-00-04-01-01-05, починаючи з 2024 року ДПС було змінено форму ведення оперативного обліку інтегрованих карток платників по КБК 13070200, зокрема, з 06 на 15, яка застосовується за податками, зборами, платежами, за якими податковим законодавством не передбачено подання платниками податкової звітності, в зв'язку з чим в інтегрованих картках платників плати не міститься інформація щодо нарахованих сум та недоїмки у випадку несплати чи неповної сплати у встановлені строки сум договорів, що укладаються для реалізації квот добування (вилову) та справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів (т. 2, а. с. 123 ).
Враховуючи зазначені зміни, за період з 01.0.2024 по 31.12.2024 за відповідачем станом на 21.04.2025 значяться дані про нарахування 41 365,66 грн плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів/ за кодом бюджетної класифікації 13070200/ за формою ведення оперативного обліку інтегрованих карток 6, а також переплата в сумі 202957,31 грн за цим же платежем, а також сплата 1 972 024,00 грн плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів/ за кодом бюджетної класифікації 13070200/ за формою ведення оперативного обліку інтегрованих карток 15.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) 08.06.2023, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
09.06.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2025 прийнято позовну заяву Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до розгляду і відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с. 61, 62).
17.02.2025 Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Харківської області подано заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ 2150, т. 1, а.с. 132, 133).
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач у заяві від 17.02.2025 фактично просив змінити предмет позову, у зв'язку з чим суд розцінив подане клопотання як клопотання про зміну предмету позову та, керуючись ч. 3 ст. 46 ГПК України, прийняв вказану заяву до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 917/2415/24; справу призначено до судового розгляду по судового розгляду (т.1, а.с. 187, 188).
На стадії розгляду даної справи по суті, на думку суду першої інстанції, виникли обставини, які свідчать про необхідність реалізації прав позивача щодо ефективного способу захисту та необхідності подання заяви про зміну предмету позову. Зокрема, у судовому засіданні 10.04.2025, до початку розгляду справи по суті, представником відповідача Гавриловим Д. О. заявлено усне клопотання, згідно якого останній просив суд не приймати заяву, подану 17.02.2025 представником позивача Воробей О. С. про зміну предмету позову, оскільки у зазначеного представника відсутні повноваження на подання заяв про зміну предмету або підстави позову.
За результатами дослідження господарським судом першої інстанції доводів представника відповідача було з'ясовано, що викладене підтверджується інформацією, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.01.2025 щодо представника позивача Воробей О. С.
За викладених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку за необхідне повернутися до стадії підготовчого провадження з метою виправлення помилок та недопущення порушення судом норм процесуального права, а також для вчинення відповідних процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 постановлено повернутися зі стадії розгляду справи по суті справи № 917/2415/24 до стадії підготовчого провадження у вказаній справі.
Під час розгляду доводів апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства за наслідками повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого засідання, судова колегія враховує таке.
За приписами ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Частиною 3 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно із статтею 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Втім, у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Так, у постанові від 26.07.2023 у справі №911/1638/22 (пункти 5.31., 5.32.) Верховний Суд вказав, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.
Також, подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Ураховуючи вищенаведене, повернення до стадії підготовчого провадження у господарському процесі - факультативна стадія господарського судочинства, яка проводиться в межах встановлених законом для підготовчого провадження строків, що залишилися після закриття підготовчого провадження, на якій суд за участі учасників справи, не вирішуючи питання справи по суті, здійснює процесуальні дії, що спрямовані на реалізацію учасниками справи прав, які з поважних причин не були реалізовані під час підготовчого провадження і можуть бути реалізовані лише на цій стадії, та на вирішення питань, які залишилися не вирішеними після закриття підготовчого провадження, за умови, що про вищезазначені обставини стало відомо на стадії розгляду справи по суті до виходу суду до нарадчої кімнати.
Підстави повернення до стадії підготовчого провадження варто поділяти на процесуальні - подання заінтересованим учасником справи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, та матеріальні підстави - подання нових доказів, що мають важливе значення для справи, повідомлення про важливі обставини справи, порушення процесуальних прав учасників справи, які можуть бути відновлені лише шляхом повернення на стадію підготовчого провадження, інші підстави, визнані судом вагомими.
Відтак за обставин даної справи, прийняття судом до розгляду заяви про зміну предмету позову стала підставою для повернення на стадію підготовчого провадження, що, на переконання судової колегії, є допустимим, можливим та відповідає засаді забезпечення права на суд, як важливої складової права осіб на захист своїх прав, свобод та інтересів.
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2025 позивач через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Полтавської області надійшла заява позивача про зміну предмета позову (вх. № 5436), до якої додана заява про зміну предмету позову у справі № 917/2415/24 від 23.04.2025, підписана першим заступником Голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Тарасом Котом. Згідно вказаної заяви позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 903 075,00 грн за договором КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 08.06.2023 за реквізитами: UA858999980334189898000016587 за кодом бюджетної класифікації 13070200. Зазначена заява прийнята судом першої інстанції ухвалою від 24.04.2025.
З приводу доводів апеляційної скарги відповідача, що, прийнявши до розгляду заяву про зміну предмету позову за електронним підписом представника позивача без наданих на те повноважень, а також на підставі відсканованої копії заяви про зміну предмету позову за підписом першого заступника Кота Тараса, що не можна вважати оригіналом, судова колегія зазначає таке.
Так, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про можливість прийняття до розгляду відсканованої паперової форми процесуального документа у форматі PDF зі скан-копією підпису підписанта, за умови невідповідності її іншим вимогам, які висуваються до електронних документів, що не може сприйматись як належне оформлення заяви в електронній формі. У випадку, якщо електронний примірник процесуального документа містить як відомості про його підписанта, так і його скан-копію підпису, то такий документ задля визнання його належно оформленим електронним документом не може скріплюватися КЕП іншої особи.
Правом на вчинення процесуальних дій, пов'язаних із зміною предмету позову, наділена відповідна сторона у справі (позивач у справі). Вчинення процесуальної дії в розумінні норм процесуального законодавства слід розуміти як реалізацію прав, передбачених статтею 46 ГПК України.
Водночас стаття 56 ГПК України надає право стороні, третій особі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, правом на подання процесуальної заяви від імені юридичної особи наділена або особа, яка має право діяти від її імені в порядку самопредставництва, або представник (за загальним правилом - адвокат, але у справах незначної складності ГПК України допускає можливість участі від імені сторони фізичної особи за довіреністю). Відповідній особі також має бути надано відповідний обсяг повноважень на вчинення процесуальної дії від імені юридичної особи, представником якої вона є.
Згідно з ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Отже, подання позовної заяви передбачає підписання цього документа і його безпосереднє отримання відповідним судом. У випадку звернення до суду з процесуальною заявою в паперовій формі - така має містити власноручний підпис особи, яка її подає. У питанні ж звернення до суду з заявою з процесуальних питань в електронній формі є свої особливості.
Так, згідно з частиною першоюстатті 17 Закону України від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII "Про електронні довірчі послуги" електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання електронних даних за участю третіх осіб, може здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без їх використання.
Частиною шостою статті 18 цього Закону визначено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
За змістом статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що адресовані суду заяви або клопотання мають бути підписані безпосередньо самим учасником судового процесу, яким подається відповідний процесуальний документ. Виконання цієї вимоги є умовою його прийнятності та можливості розгляду по суті. При цьому, у разі подання процесуального документа в паперовому варіанті, він має містити власноручний підпис особи, яка його подає. У випадку подання такого документа до суду в електронній формі, він повинен бути скріплений електронним цифровим підписом такої особи (підписанта). Лише у такому випадку електронний документ матиме силу оригіналу і вважатиметься підписаним у встановленому законодавством порядку.
Як встановлено судовою колегією, у направленій до суду першої інстанції в електронній формі заяві про зміну предмету позову (вх. № 5436 від 24.04.2025) міститься відсканована копія підпису першого заступника Голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм - Кота Тараса, який вказаний як автор цього документа, який діє в порядку самопредставництва юридичної особи. Така заява про зміну предмету позову скріплена кваліфікованим електронним підписом іншої особи - Воробей Оксани Сергіївни.
Однак, повноваження Воробей Оксани Сергіївни вчиняти від імені позивача відповідні правові дії нічим не підтверджені (суперечать відомостям, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно повноважень вказаної посадової особи), а її кваліфікований електронний підпис не може ані ідентифікувати особу, яка значиться в документі як підписант, ані її замінити. Кваліфікований електронний підпис Воробей О.С. є засобом саме її ідентифікації, а не Першого заступника Голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм - Кота Тараса.
Відповідно, заява про зміну предмету позову, яка направлялась до суду через підсистему "Електронний суд" і містила відомості про підписанта Кота Тараса мала бути скріплена кваліфікованим електронним підписом саме ним. Такий порядок звернення до суду в електронній формі дотримано не було. Відсканована паперова форма заяви про зміну предмета позову скріплена кваліфікованим електронним підписом іншої особи, яка не значиться в позовній заяві як підписант. Відповідно, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надісланий електронний документ мав сили оригіналу, оскільки був підписаний з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак, прирівнюється до непідписаного.
Фактично, подана заява не відповідає статусу належного процесуального документа, який підлягає розгляду судом по суті порушених у ньому питань. Разом з тим оригінальний екземпляр цієї заяви з належним підписом позивача та/або його представника безпосередньо до суду у цьому провадженні не надходив. Таким чином, судова колегія вказує на порушення судом норм процесуального права за наслідками прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову (вх.№ 5436 від 24.04.2025).
Водночас судовою колегією враховується, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При визначенні переліку обставин, які є предметом доказування у цій справі, суд виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ГПК України).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (п.8.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки, Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), № 47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та Волчлі проти Франції (Walchli v. France), № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення ЄСПЛ у справі Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви Держрибагенства (вх.№ 2518/24 від 30.12.2024), предметом позову визначено наступну вимогу: зобов'язати ТОВ Фірму "Вітеко" (ЄДРПОУ: 02047342) здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів у сумі 903 075,00 грн.
Вказані позовні вимоги обґрунтовані позивачем укладенням між Державним агентством меліорації та рибного господарства України та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Вітеко" 08.06.2023 договору КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Позивач, обґрунтовуючи визначений спосіб захисту, посилається на пункт 21 договору КР32mid, в якому визначено ціну договору, яка становить 2 400 100 грн, та мала бути сплаченою на рахунок UA858999980334189898000016587 за кодом бюджетної класифікації 13070200. Крім того, позовні вимоги ґрунтується на інформації, оприлюдненої на електронному майданчику (https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20230418-10713) про аукціон, а саме в "Додаткових відомостях", в яких, зокрема, зазначено обов'язок відповідача: "…здійснити справляння не менш як 25 відсотків ціни реалізації лота на рахунок територіального органу Казначейства за місцем державної реєстрації (https://www.treasury.gov.ua/requisites). Обираємо регіон, назву територіальної громади, в графі “Найменування податку, збору, платежу» зазначаємо “Плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів», вид бюджету зазначаємо “місцевий»), протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору в електронній торговій системі. Справляти решту ціни реалізації лота щокварталу до 10 числа першого місяця кварталу, що настає за днем опублікування договору в електронній торговій системі, рівними частинами, але не пізніше 10 жовтня року, на який укладено договір…".
Отже, відповідно до вимог пункту 16 Порядку та підпункту 7 пункту 8 договору КР32mid, вказує, що ТОВ Фірма "Вітеко" взяло на себе зобов'язання щоквартально вносити плату за спеціальне використання водних біоресурсів за кодом бюджетної класифікації 13070200 та здійснити справляння не менш як 25 відсотків ціни реалізації лота на рахунок, зазначений організатором в оголошенні та договорі, протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору в електронній торговій системі. Справляння решти ціни реалізації лота здійснюється щокварталу до 10 числа першого місяця кварталу, що настає за днем опублікування договору в електронній торговій системі, рівними частинами, але не пізніше 10 жовтня року, на який укладено договір. Тобто, враховуючи вимоги законодавства та умови договору ТОВ Фірма "Вітеко" зобов'язане сплатити 2 400 100 гривень 00 копійок. ТОВ Фірма "Вітеко" здійснило сплату за спеціальне використання водних біоресурсів у сумі 1 497 025,00 грн. В той же час, станом на дату подання Держрибагентством позовної заяви у ТОВ фірми "Вітеко" наявна заборгованість по договору у сумі 903 075,00 грн.
Таким чином, як вбачається із позовної заяви, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснили сплату за спеціальне використання водних ресурсів направлена на відновлення порушеного права позивача шляхом примусового зобов'язання відповідача усунути відповідне порушення обов'язку за договором. Відповідна вимога позивача відповідає умовам укладеного між сторонами договору та нормам Порядку.
Як правильно зазначає відповідач та вбачається з тексту договору, законодавець, затвердивши типову форму договору, розрізнив в ньому плату за спеціальне використання водних біоресурсів, яка не є предметом розгляду даної справи, та плату за цей договір, тобто плату за право на спеціальне використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище, яка відповідно до обставин даної справи складає 2400100,00 грн.
Водночас, колегія суддів відзначає, що між формулюванням "зобов'язати здійснити сплату за спеціальне використання водних біоресурсів", обраним позивачем у даному спорі та формулюванням "стягнути сплату за право спеціального використання водних біоресурсів", з огляду на обставини даної справи, є лише стилістична різниця.
Незважаючи на викладене у прохальній частині формулювання, суть викладених позовних вимог є чіткими, зрозумілими та такими, які направлені на відновлення порушеного права позивача шляхом примусового зобов'язання відповідача усунути порушення договірних відносин шляхом перерахування коштів (заборгованості зі сплати ціни договору) та не усувають дискрецію суду надати належну інтерпретацію заявлених позивачем у справі позовним вимогам як "плати за спеціальне використання водних біоресурсів" задля усунення подальшої неясності прийнятого у справі судового рішення.
При цьому, судова колегія приймає до уваги, що повноваження щодо стягнення ціни договору КР32mid від 08.06.2023 - "плати за право на спеціальне використання водних біоресурсів" в даному випадку належить стороні договору - Державному агентству меліорації та рибного господарства (Агенству, позивачу у справі), в той час, як контроль за справлянням "плати за спеціальне використання водних біоресурсів" (для здійснення промислового рибальства), яке визначається як податкове зобов'язання, здійснює територіальні органи ДПС України (п. 78 Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1347, в редакції станом на момент подання позовної заяви до суду), які не визначені стороною у даній справі.
Слід наголосити, що необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Матеріали справи не містять доказів щодо зміни в процесі розгляду справи волевиявлення позивача щодо результатів, які має бути досягнуто за результатами її розгляду, аніж ті, що були заявлені в позовній заяві (з урахуванням належного їх трактування). Більш того, предмет позову кореспондує із засобами захисту права, які визначені, в тому числі в ст. 16 ЦК України, а відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин, що в даному випадку не мало місця.
Відтак судова колегія, виходячи з приписів ГПК України, не вбачає в подальших діях позивача під час розгляду даної справи зміни визначеної матеріально-правова вимоги позивача до відповідача, оскільки фактично позовні вимоги за позовною заявою та за уточненою позовною заявою є ідентичними. Зазначені вимоги відповідають змісту обґрунтувань позовних вимог, які викладені у позовній заяві та інших процесуальних документах позивача, що надавалися під час розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, керуючись принципом цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", судом першої інстанції вірно визначено правову природу наявної заборгованості відповідача перед позивачем за договором, яка виникла за неповну сплату за право на спеціальне використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище. І саме з цих позовних вимог було розглянуто дану справу. В свою чергу, доводи відповідача стосовно невизначеності правової природи коштів, які він має сплатити позивачу, за наслідками поданої у справі позовної заяви колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щодо суті заявлених позовних вимог судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, нормами цивільного законодавства встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначає Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3677-VI).
За змістом статей 25, 27 цього Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема, промислове рибальство.
Відповідно до приписів статті 30 Закону № 3677-VI за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, ліміти спеціального використання водних біоресурсів для здійснення промислу та дослідного вилову розподіляються на квоти добування (вилову) з метою їх подальшого включення до договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та/або договору на право здійснення дослідного вилову у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Право на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) у межах розподілених квот добування (вилову) реалізується на аукціоні, що проводиться в електронній формі.
Організатором аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
При укладенні договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) сплата коштів здійснюється відповідно до порядку справляння плати за спеціальне використання водних біоресурсів і розмірів плати за їх використання, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та порядку проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
Спірні правовідносин виникли з підстав, визначених Порядком реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. № 1479, (надалі - Порядок).
Даний порядок на день розгляду справи судом втратив свою чинність, проте на момент виникнення між сторонами взаємовідносин він був чинний, а тому за принципом незворотності дії закону у часі, норми даного Порядку застосовні до взаємовідносин, які виникли фактично в результаті його реалізації.
Відповідно до п. 1 Порядку цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту із запровадження процедури продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), що укладаються для реалізації лімітів спеціального використання водних біоресурсів, прогнозів допустимого вилову, водних біоресурсів, стосовно яких у зв'язку з особливостями їх просторового розподілу або через технічні можливості промислу у рибогосподарському водному об'єкті (його частині) не може бути досягнутий рівень їх добування (вилову), який загрожує стану запасів таких водних біоресурсів (далі - договір).
У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема: аукціон спосіб відчуження лота, за яким переможцем стає учасник аукціону, який в ході електронних торгів в електронній торговій системі запропонував найвищу ціну реалізації лота; лот право на укладення договору, що виставляється на аукціон; організатор аукціону (далі - організатор) Держрибагентство; ціна реалізації лота фактична сума коштів, за яку продано лот на аукціоні; цінова пропозиція запропонована учасником сума коштів, за яку учасник має намір придбати лот, що декларується учасником та подається в особистому кабінеті через оператора в електронній торговій системі в ході проведення аукціону шляхом оновлення такої цінової пропозиції (п. 2 Порядку).
Відповідно до п. 9 Порядку стартова ціна лота складається із суми цін кожного виду водних біоресурсів та їх обсягів, на які установлено ліміти спеціального використання та/або визначено прогноз допустимого вилову, включених до лота.
Переможцем вважається учасник, який подав найвищу цінову пропозицію за виставлений лот (п. 15 Порядку).
За наслідками такого аукціону переможець зобов'язаний вчинити ряд дій, визначених пунктом 16 Порядку, зокрема: укласти договір з організатором протягом 20 робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу за результатами аукціону, та здійснити справляння не менш як 25 відсотків ціни реалізації лота на рахунок, зазначений організатором в оголошенні та договорі, протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору в електронній торговій системі. Справляння решти ціни реалізації лота здійснюється щокварталу до 10 числа першого місяця кварталу, що настає за днем опублікування договору в електронній торговій системі, рівними частинами, але не пізніше 10 жовтня року, на який укладено договір.
Організатор не має права ставити додаткові вимоги, крім тих, що зазначені в оголошенні, та/або витребовувати додаткові документи у переможця аукціону, крім тих, що передбачені цим Порядком.
Договір за результатами проведення аукціону укладається між організатором та переможцем аукціону і опубліковується організатором в електронній торговій системі протягом 20 робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу.
Під час укладання договору його початкова ціна змінюється на ціну реалізації лота (п.18 Порядку).
Отже, враховуючи обставину укладення між сторонами договору КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 08.06.2023, відповідач став переможцем організованого Держрибагентством, позивачем у справі, аукціону, що відбувся шляхом проведення електронних торгів за запропонованою ним сумою коштів, за яку останній виявив намір придбати лот. Результати такого аукціону виразилися в укладені між сторонами договору.
Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, зокрема його предмета та ціни, лотом у даному випадку є право на спеціальне використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище.
Колегія суддів зазначає, що ціною реалізації лота є фактична сума коштів, за яку продано лот на аукціоні, що становить 2 400 100,00 грн.
У відповідності до Порядку, переможець аукціону повинен здійснити розрахунки за лот на рахунок, зазначений організатором в оголошенні та договорі, у строки, передбачені пунктом 16 цього Порядку.
Тож такими розрахунками є справляння не менш як 25 відсотків ціни реалізації лота на рахунок, зазначений організатором в оголошенні та договорі, протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору в електронній торговій системі. Справляння решти ціни реалізації лота здійснюється щокварталу до 10 числа першого місяця кварталу, що настає за днем опублікування договору в електронній торговій системі, рівними частинами, але не пізніше 10 жовтня року, на який укладено договір.
Таким чином, за результатами участі в аукціоні електронних торгах на право на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), які закінчилися для відповідача його перемогою, після укладання відповідного договору у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок за лот, що складає ціну договору 2 400 100,00 грн.
Враховуючи положення норми п. 16 Положення, укладаючи договір на 2023 рік, відповідач в будь-якому випадку мав здійснити такий розрахунок не пізніше 10 жовтня 2023 року.
Таке ж зобов'язання відповідача випливає з умов договору, де зазначено, що користувач зобов'язаний вносити щоквартальну плату за спеціальне використання водних біоресурсів та цей договір за кодом бюджетної класифікації 13070200 плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів (у разі здійснення промислу) (пп. 7 п. 8. договору).
Більш того, умова необхідності виконання такого зобов'язання була оприлюднена в розділі "Додаткові відомості" інформації про аукціон на офіційному веб-сайті prozorro.
Отже, укладаючи договір КР32mid на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 08.06.2023, сторони погодили його умови, що викладені в підпункті 7 пункту 8, пункті 21 - тобто ціну договору, що складає ціну лота за право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та обов'язок її повної сплати на вказаний рахунок територіального органу Казначейства за кодом класифікації доходів бюджету 13070200, порядок оплати якої встановлений п. 16 Порядку.
З наданих відповідачем доказів у справі судом встановлено, що згідно даних про стан розрахунків з бюджетом за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідач у справі сплатив 2 247 257,90 грн, з яких 43 621,95 грн йому було нараховано до сплати як плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів/ за кодом бюджетної класифікації 13070200.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Керуючись стандартом доказування "вірогідність доказів", суд першої інстанції встановив, що на один і тож же рахунок за одним кодом бюджетної класифікації 13070200 плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів, відповідач здійснював два різні платежі, зокрема: плату за спеціальне використання водних біоресурсів, яка не є предметом розгляду даної справи, та плату за цей договір, тобто плату за право на спеціальне використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище. Отже, загальна сума сплати, що складає 2 247 257,90 грн, включає в себе ці два платежі.
З урахуванням пояснень, що надавалися сторонами у справі, а також наданих відповідачем Звітів про обсяги вилову водних біоресурсів за договором, судом першої інстанції визначено, що платіж в сумі 43 621,95 грн був нарахований відповідачу саме за вилов риби в результаті реалізації ним самого промислу з використанням отриманого дозволу на використання біоресурсів.
В зв'язку з чим за відповідачем станом на кінець 2023 року рахувалася переплата в сумі 2 216 347,97 грн, що вбачається з відповіді на адвокатський запит ГУ ДПС у Полтавській області від 22.04.2025 за вих. №12265/6/16-31-19-03-06 (т. 2, а.с. 91).
В подальшому, внаслідок зміни нормативно-правового регулювання контролю порядку справляння зазначених платежів за кодом бюджетної класифікації 13070200, зокрема затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1347 "Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів", зазначена сума переплати (2 216 347,97 грн) була ідентифікована податковим органом, як два окремі платежі.
Відповідні обставини також підтверджуються відповіддю Державної податкової служби України від 26.05.2025 за вих. № 7642/5/99-00-04-01-01-05 про те, що, починаючи з 2024 року, ДПС було змінено форму ведення оперативного обліку інтегрованих карток платників по КБК 130702200, зокрема з 06 на 15, яка застосовується за податками.
Таким чином, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідачу нараховано територіальними органами ДПС України плату за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів за формою оперативного обліку 06 - 41 365,66 грн, які є податковими зборами за здійснення ним промислу вилову риби та оплачено за рахунок переплати за 2023 рік, а також здійснено визначення за даними 2024 року розміру здійсненої відповідачем сплати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів / за кодом бюджетної класифікації 13070200/ за формою ведення оперативного обліку інтегрованих карток 15 - 1972025,00 грн.
Зазначені грошові кошти в сумі 1 972 024,00 грн судом першої інстанції ідентифіковано саме як плату за право на спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів/ за кодом бюджетної класифікації 13070200 за договором, оскільки інше вірогідне їх призначення, виходячи з обставин даної справи, на переконання суду виключається.
Таким чином, з урахуванням даних ГУ ДПС у Полтавській області про сплату відповідачем 1 972 024,00 грн, яку суд ідентифікував як плату за договором (тобто плату за право на спеціальне використання водних біоресурсів Кременчуцьке водосховище), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач свій обов'язок зі сплати плати за право на спеціальне використання водних біоресурсів повністю не виконав, що мало наслідком часткове задоволення позову, в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 428 076,00 грн, виходячи з розрахунку: 2 400 100 грн (сума за договором) - 1 972 024,00 грн (сума сплачена відповідачем за формою оперативного обліку 15) = 428 076,00 грн). Питання щодо зарахування залишку наявної переплати відповідача за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів / за кодом бюджетної класифікації 13070200/ за формою ведення оперативного обліку інтегрованих карток 6 судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вирішувалось.
На переконання судової колегії, судом першої інстанції дотримано вимоги статей 79, 86 ГПК України та з урахуванням сталої і послідовної практики Верховного Суду щодо оцінки доказів у порядку частини другої статті 86 цього Кодексу, враховуючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі в їх сукупності, надано вичерпне обґрунтування своєї позиції, що заявлені предмет та підстави позову дають змогу захистити порушене право.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Водночас порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
З огляду на встановлені обставини справи, порушення під час розгляду справи в суді першої інстанції норм процесуального права за наслідками неправомірного прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову не потягло за собою прийняття неправомірного рішення по суті спору.
Колегія суддів також звертає увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Також як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги та вказує про достатність правових підстав для залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у справі № 917/2415/24 без змін, а апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Вітеко" - без задоволення.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, що були понесені у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Вітеко" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2025 у справі №917/2415/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 29.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна