ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 вересня 2025 року Справа № 924/141/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Саврій В.А. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Дика А.І.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" про розподіл судових витрат за надання професійної правничої допомоги
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025, повний текст судового рішення складено 07.05.2025 у справі №924/141/25 (суддя Муха М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство"
до Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство"
про стягнення 2250121,59 грн
У провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 у справі №924/141/25.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.25 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2025 у справі №924/141/25 залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Як убачається з матеріалів справи ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 2892/25 від 27.06.25) заявило про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 65 000 грн. 02.09.25 у судовому засіданні представник ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.25 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" про розподіл судових витрат за надання професійної правничої допомоги у справі №924/141/25. Розгляд заяви про розподіл судових витрат за надання професійної правничої допомоги призначено на "10" вересня 2025 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
10.09.25 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Саврія В.А. у період з 09.09.2025 по 11.09.2025 року включно.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.25 розгляд заяви ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" про розподіл судових витрат за надання професійної правничої допомоги у справі №924/141/25 призначено на 23.09.2025 об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про дату та час проведення судового засідання належним чином повідомлені.
Розглянувши заяву ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/141/25, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідач просить вирішити питання про відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 65000 грн.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" у межах встановленого ст. 129 ГПК України строку заявило про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правову допомогу) у суді апеляційної інстанції в якій просить стягнути з ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" 65 000 грн.
Частинами 1,2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Ураховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Факт надання ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/141/25 у суді апеляційної інстанції підтверджується наданими у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, наступними доказами та містяться в матеріалах справи, а саме:
- договір про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2025;
- додаткова угода до договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2025 від 15.06.2025;
- ордер №1100082 про надання правничої допомоги ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" адвокатом Лучковським В.В. у Північно-західному апеляційному господарському суді;
- платіжна інструкція №448, яка підтверджує факт оплати позивачем витрат на надання правничої допомоги по справі № 924/141/25 на суму 15 000 грн в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.1. предметом договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2025 є надання правничої допомоги представником в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами до нього (представництво, захист прав та законних інтересів в Господарському суді Хмельницької області, судах апеляційної та касаційної інстанцій, інших установах, підприємствах, організаціях, по справі (у провадженні)) за позовом ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" до АТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" про стягнення заборгованості за договором від 18.04.2024.
Згідно п.3.3 договору за передбачену цим договором правову допомогу Клієнт сплачує адвокату винагороду у наступному розмірі: підготовка позовної заяви, в т.ч. і визначення правової позиції у справі, подання позовної заяви та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 25 000грн.
Додатковою угодою від 15.06.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2025 сторони погодили, що за передбачену цим договором правничу допомогу клієнт додатково до фіксованої винагороди, визначеної в основному договорі щодо представництва в суді першої інстанції - 25 000 грн та фіксованої винагороди щодо представництва в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн сплачує адвокату гонорар успіху у розмірі 50000 грн.
Договір про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2025 та додаткова угода до вищезазначеного договору від 15.06.2025 підписані сторонами та скріплені відтиском їх печаток.
Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна за змістом позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 року у справі №910/7032/17.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові від 20.08.2020 у справі №910/3437/19 і додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу "договори повинні виконуватися" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд не наділений повноваженням, а відповідно не вправі зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, а лише виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/619/18).
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18).
Суд апеляційної інстанції зауважує про наявність клопотання ПП "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, у якому відповідач, зокрема, зазначає, що доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу за своїм змістом та суттю повторюють позицію та доводи, які були викладені позивачем у позовній заяві та письмових поясненнях/заявах під час розгляду справи у суді першої інстанції, що в свою чергу не потребувало від адвоката вивчення додаткових джерел права, законодавства, правозастосовчої практики та доказів. Також ПП "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" вказує на те, що витрати, які стягуються не мають бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не можуть становити для неї по суті додаткових способів отримання доходу. До того ж заявлена до стягнення сума не є співмірною та не відповідає критерію розумності.
Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.
Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної в зустрічній позовній заяві та у відзиві на первісний позов. Тобто фактично позиція та доводи сторін під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правова позиція позивача стосовно спору, що виник між сторонами в першій та апеляційній інстанції під час вирішення справи суттєво не змінювалася, надання відзиву на апеляційну скаргу та вчинення інших процесуальних дій в суді апеляційної інстанції не потребувала аналізу надмірно великої кількості нормативно-правових актів та документів.
Окрім того, колегією суддів враховується, що ВПВС у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини даної справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру, співмірність; приймаючи до уваги ту обставину, що аналіз представником позивача судової практики та законодавства у суді апеляційної інстанції не потребували надмірних зусиль; участь представника позивача у судових засіданнях 15.07.2025 та 02.09.2025 в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів; враховуючи наявне клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги із наданням обґрунтувань їх не співмірності та невідповідності критерію розумності, колегія суддів апеляційної інстанції виснує про часткове задоволення заяви ТОВ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" про розподіл судових витрат у даній справі та як наслідок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну допомогу у розмірі 10 000 грн.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" про розподіл судових витрат за надання професійної правничої допомоги у справі №924/141/25 задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" (вул. Незалежності, 58, смт. Меджибіж, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 00476808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" (вул. Вокзальна, 1, смт. Чорний Острів, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 03343746) 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
3. Господарському суду Хмельницької області видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню.
5. Справу № 924/141/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "29" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.