вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№927/488/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025
у справі №927/488/25 (суддя Кузьменко Т.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг»
про стягнення 34 140,00 грн
14.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 34 140,00 грн за надання послуг з ремонту автомобіля відповідно до Акта здачі прийняття робіт (надання послуг) ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих послуг та використаних запасних частин.
Господарський суд Чернігівської області рішенням від 28.07.2025 у справі №927/488/25 відмовив в задоволенні позову.
При ухваленні рішення у справі №927/488/25 судом першої інстанції встановлено, що сторонами в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025 не обумовлено строк оплати вартості наданих послуг. Інших належних та допустимих доказів, якими врегульовано строк оплати вартості наданих послуг, що є предметом спору у цій справі, матеріали справи не містять. Також суд встановив, що матеріали справи не містять доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги у будь-якій формі про оплату вартості наданих послуг в порядку ст. 530 ЦК України.
За висновком суду першої інстанції, на момент звернення з позовом до суду у позивача не виникло право вимоги за цим позовом до відповідача на оплату наданих послуг, а у відповідача - відповідного кореспондуючого обов'язку, оскільки не виникла прострочка з боку відповідача щодо сплати заборгованості за виконання робіт (надання послуг) по Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що законом не визначено форму пред'явлення вимоги кредитора, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі-формі позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25. Розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (далі - Замовник) підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки, відповідно до якого Виконавцем надано, а Замовником прийнято роботи на суму 33 240,00 грн такі, як зняття/встановлення балки (причіп), реставрація деталі заміна РМК кронштейна полуресори (вісь причепа), регулювання геометрії параметрів ведучої вісі та регулювання сходження вісь. Разом з тим Виконавцем використано запасні частини та матеріали на суму 900,00 грн.
Загальна сума за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) складає 34 140,00 грн.
Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Згідно статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 901, частина перша статті 903 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписаний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025 на загальну суму 34 140, 00 грн (а.с. 11).
В Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025 не обумовлено строк оплати вартості наданих послуг.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст. ст. 205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов'язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору надання послуг у спрощений спосіб.
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося судом вище, на виконання умов договору, укладеного в спрощений спосіб, позивач виконав роботи (надав послуги) зазначені в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025 на загальну суму 34 140, 00 грн.
Матеріали справи не містять доказів сплати вартості виконаних робіт та використаних матеріалів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доказів пред'явлення позивачем відповідачу вимоги у будь-якій формі про оплату вартості наданих послуг в порядку ст. 530 ЦК України матеріали справи не містять.
Однак, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову, що і було зроблено позивачем.
Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
Згідно зі статтею 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Проте досудове врегулювання спорів може мати місце за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності в договорі застереження щодо такого врегулювання спору.
Разом з тим, слід зазначити, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України та ГПК України.
Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 дав роз'яснення застосування способу захисту порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Так, у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №916/451/21 зазначено:
«згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.
Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).
Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов'язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.
Разом з тим відповідно до Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов'язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.
Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.
Крім того, згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та за конституційними зверненнями громадян зазначених у рішенні щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.».
Таким чином, звернення позивача із даним позовом до суду свідчить про вимогу про оплату виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до вимог статті 530 ГПК України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу суму виконаних робіт (наданих послуг) зазначених в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використання запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки ТО №ЕЦ000000005 від 02.01.2025 на загальну суму 34 140, 00 грн.
Доказів погашення вказаної заборгованості за виконані роботи (надані послуги) у розмір 34 140, 00 грн матеріали справи не містять.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 12.05.2025, ордер на надання правової допомоги Серія АІ №1962035 від 30.07.2025, додаткову угоду №4 від 29.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025, акт №4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 та платіжну інструкцію №1651 про оплату послуг у сумі 5 000, 00 грн.
Апеляційним судом встановлено, що 12.05.2025 між адвокатом Мустінан Ольгою Володимирівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору клієнт зобов'язався сплатити гонорар виконавцю в розмірі та строк погоджені між ними.
Додатковою угодою №4 від 29.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025, сторони визначили гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги клієнту, а саме з підготовки, подання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 та здійснення супроводження справи за позовом клієнта в судах всіх інстанції.
Згідно пункту 3 Додаткової угоди №4 від 29.07.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 сторони домовились, що вартість послуг адвоката: за одну годину роботи становить: 2 500, 00 грн.
Згідно акту №4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 від 30.07.2025 адвокат надав клієнту наступну правову допомогу з підготовки, подання до Північного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25.
Підготовка та подача апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25. Кількість годин - 2. Вартість - 5000, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» сплатило адвокату Містіпан Ольги Володимирівни 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1651 від 31.07.2025.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Відповідач своїм правом на заявлення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався.
Витрати на правову допомогу на суму 5000, 00 грн понесені позивачем є реальними, їх розмір є розумним, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони.
За таких обставин, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №927/488/25.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Електрик Центр" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025 у справі №927/488/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (17620, Чернігівська обл., Варвинський р-н, село Журавка, вулиця Миру, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41260947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (02088, місто Київ, вул. Лугова (Дарницький р-н), будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45146047) 34 140, 00 грн (тридцять чотири тисячі сто сорок гривень 00 копійок) основного боргу, 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (17620, Чернігівська обл., Варвинський р-н, село Журавка, вулиця Миру, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41260947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (02088, місто Київ, вул. Лугова (Дарницький р-н), будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45146047) 4 542, 00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар Холдінг» (17620, Чернігівська обл., Варвинський р-н, село Журавка, вулиця Миру, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41260947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» (02088, місто Київ, вул. Лугова (Дарницький р-н), будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45146047) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Чернігівської області.
7. Матеріали справи №927/488/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова