вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа №910/6062/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025
у справі №910/6062/25 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп"
до Міністерства юстиції України
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (далі - ТОВ "СК Енерджі Груп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) заборгованості у розмірі 30 281,35 грн, з яких: 23 345,78 грн - основний борг, 3 081,52 грн - пеня, 666,59 грн - три проценти річних, 3 187,46 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "СК Енерджі Груп" посилається на те, що після закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.09.2023 №145885 виявилось, що відповідачем в межах дії цього договору, безпідставно спожито більшу кількість (обсяг) електричної енергії ніж передбачено умовами договору, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 23 345,78 грн. Крім того, нарахував відповідачу 3 081,52 грн пені, 666,59 грн трьох процентів річних та 3 187,46 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25 позов задоволено.
Стягнуто з Мін'юсту на користь ТОВ "СК Енерджі Груп" 23 345,78 грн основного боргу, 3 081,52 грн пені, 666,59 грн трьох процентів річних, 3 187,46 грн інфляційних втрат та 2 422, 40 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 23 345,78 грн. При цьому, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних місцевим господарським судом встановлено, що такі розрахунки виконані згідно з нормами чинного законодавства та відповідно до умов договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 081,52 грн пені, 666,59 грн трьох процентів річних та 3 187,46 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Мін'юст звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без всебічного встановлення обставин справи й без урахування того, що дії позивача виходять за межі укладеного договору та не підтверджують виникнення у відповідача грошового зобов'язання.
Так, скаржник зазначає, що постачання електроенергії понад погоджений обсяг у 7078 кВт/год не є предметом договору.
Також апелянт звертає увагу, що позивачем 18.03.2024 направлено Мін'юсту акт коригування, який складено після завершення строку дії договору (31.12.2023), односторонньо, без погодження з відповідачем, що суперечить умовам договору та законодавству про публічні закупівлі.
Крім того, на переконання відповідача, складання акта коригування постачальником, та його підписання сторонами не передбачено умовами договору, та відповідно до умов укладеного договору акт коригування не може бути документом на підставі якого споживачем здійснюється оплата за електричну енергію. Показники після 18.12.2023 (тобто 7078 кВт*год) відносяться до наступного облікового періоду, у зв'язку з чим ці обсяги технічно не можуть бути включені до грудневого акта, тим більше без додаткової угоди.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 апеляційну скаргу Мін'юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мін'юсту на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6062/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 21.08.2025.
18.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6062/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 ГПК України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволені апеляційної скарги Мін'юсту, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25 залишити без змін.
Так у відзиві позивач зазначає, що апелянт в апеляційній скарзі не спростував встановлені судом першої інстанції обставини та правові висновки, викладені у рішенні, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували його доводи, та фактично обмежився загальними твердженнями, що не ґрунтуються на нормах права та матеріалах справи. Викладені у скарзі аргументи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.09.2023 між Мін'юстом (споживач) та ТОВ "СК Енерджі Груп" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №145885, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів електроспоживання споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість за спожиту електричну енергію, відповідно до умов договору, в порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору постачання товару за договором здійснюється з 01.11.2023 до 31.12.2023 (включно).
Ціна договору становить 431 688,67 грн з ПДВ (пункт 5.1 договору).
Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за одиницю товару включає тариф на послуги з передачі електричної енергії, що затверджується НКРЕКП та всі інші складові вартості за одиницю товару необхідні для виконання цього договору та не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Ціна на одиницю товару з урахуванням всіх її складових встановлюється у додатку 2 до договору.
Відповідно до пункту 5.3.1 договору споживач здійснює оплату за фактично поставлений товар за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду.
За умовами пункту 5.3.2 договору оплата вартості електричної енергії, за цим договором, здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі товару (електричної енергії), примірна форма якого визначена в додатку 5 до цього договору протягом 10 банківських днів від дати отримання акта приймання-передачі товару (електричної енергії).
Згідно з пунктом 5.7 договору фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед, у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар та/або у випадку зміни тарифу на передачу електричної енергії, який включений до складу ціни товару за цим договором та затверджується НКРЕКП, у порядку визначеному в додатку 2 до договору Комерційна пропозиція, шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання передачі товару (електричної енергії), примірна форма яких визначена у додатку 5 до цього договору.
Пунктом 2.2 комерційної пропозиції постачальника, визначеної у додатку №2 до договору передбачено, що фактична ціна за одиницю (кВт.год) з ПДВ для споживача групи Б за розрахунковий місяць розраховується за формулою: Цф = (Цсз + Тпер + V) x 1,2, де Цсз - середньозважена ціна РДН за розрахунковий період (календарний місяць), яка (без ПДВ), грн/кВт.год, що формується оператором ринку та публікується на його вебсайті за посиланням https://www.oree.com.ua/; Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), який діє для розрахункового періоду (календарний місяць) (без ПДВ), грн/кВт.год; V - торгівельна надбавка (вартість послуг постачальника з врахуванням обов'язкових податків, зборів та платежів, що передбачені правилами ринку, законодавством та іншими нормативними документами - відповідно до тендерної пропозиції та не може змінюватись протягом строку дії договору) (без ПДВ), грн/кВт.год.
Вартість за розрахунковий період розраховується відповідно до формули: R = Цф * W, де R - вартість за розрахунковий період; W - фактичний обсяг споживання електричної енергії по об'єкту/-тах споживача за розрахунковий період (календарний місяць), кВт.год.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) істотною умовою договору про постачання електричної енергії є ціна та/або порядок її розрахунку, порядок обліку та оплати електричної енергії.
У пункті 13.4.6 договору встановлено, що істотні умови договору не можуть змінюватись сторонами крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2020 №1178 з урахуванням вимог цього договору, зокрема, зміни ціни за одиницю товару та/або ціни договору у випадку зміни регульованих тарифів на передачу електричної енергії, що затверджуються НКРЕКП, зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу на перед, що застосовуються в цьому договорі, відповідно до порядку встановленому у додатку 2 до договору.
Законом України "Про ринок електричної енергії", а саме в абзаці 2 частини 5 статті 67 зазначено, що ціни на ринку на добу на перед та внутрішньо добовому ринку є вільними (ринковими) цінами.
Договором передбачено щомісячну зміну вартості товару за результатами його постачання відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед, у відповідний розрахунковий період та/або тариф на передачу електричної енергії, затвердженого рішенням Регулятора.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, згідно з умовами цього договору.
На виконання умов договору позивач у грудні 2023 року поставив відповідачу 53089 кВт/год електричної енергії вартістю 287 582,05 грн, з яких 46162 кВт/год вартістю 264 236,27 грн - в межах залишку суми за договором, 6927 кВт/год вартістю 23 345,78 грн (з урахуванням коригування на суму переплати 14 177,64 грн) - фактичне споживання понад ціну договору.
Спір виник внаслідок несплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії понад обсяги, встановлені договором.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини 2 статті 712 ЦК України.
Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За змістом частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є примірним та розробленим на виконання статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" і відповідно до ПРРЕЕ, і застосовується у відносинах з усіма споживачами.
Згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам, а також надання послуг, пов'язаних з постачанням електричної енергії, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що постачання електричної енергії за вільними цінами здійснюється за взаємною згодою двох сторін (електропостачальника та споживача) та при досягненні згоди з усіх істотних умов договору. Спосіб визначення ціни електричної енергії (фіксована (тверда) ціна одиниці товару у грошовій формі (з урахуванням усіх складових) або динамічна (визначена за формулою), зазначається, як правило, в комерційній пропозиції постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.2 комерційної пропозиції постачальника, визначеної у додатку №2 до договору передбачено, що фактична ціна за одиницю (кВт.год) з ПДВ для споживача групи Б за розрахунковий місяць розраховується за формулою: Цф = (Цсз + Тпер + V) x 1,2, де Цсз - середньозважена ціна РДН за розрахунковий період (календарний місяць), яка (без ПДВ), грн/кВт.год, що формується оператором ринку та публікується на його вебсайті за посиланням https://www.oree.com.ua/; Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП, який діє для розрахункового періоду (календарний місяць) (без ПДВ), грн/кВт.год; V - торгівельна надбавка (вартість послуг постачальника з врахуванням обов'язкових податків, зборів та платежів, що передбачені правилами ринку, законодавством та іншими нормативними документами - відповідно до тендерної пропозиції та не може змінюватись протягом строку дії договору) (без ПДВ), грн/кВт.год.
Вартість за розрахунковий період розраховується відповідно до формули: R = Цф * W, де R - вартість за розрахунковий період; W - фактичний обсяг споживання електричної енергії по об'єкту/-тах споживача за розрахунковий період (календарний місяць), кВт.год.
Отже, сторони договору погодили формульний розрахунок, а ціна визначається щомісяця після завершення розрахункового періоду та змінюються відповідно до середньозваженої ціни ринку на добу наперед у відповідний розрахунковий період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Пункт 19 Особливостей містить положення, відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (підпункт 2 пункту 19);
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (підпункт 7 пункту 19).
Отже, законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку" та "зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед" у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Таким чином, умови укладеного сторонами договору про закупівлю передбачають, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед, у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар.
Натомість у випадку зміни тарифу на передачу електричної енергії, який включений до складу ціни товару за цим договором та затверджує НКРЕКП, у порядку, визначеному в додатку 2 до договору Комерційна пропозиція, шляхом внесення змін до цього договору у письмовій формі, а саме шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі товару (електричної енергії), примірна форма яких визначена у додатку 5 до цього договору.
Отже, за умовами укладеного договору зміна ціни в залежності від середньозваженої ціни на ринку відбувається щомісячно і не потребує внесення змін до договору, оскільки саме такий порядок розрахунків (формульний) погоджений сторонами, що відповідає положенням підпункту 7 пункту 19 Особливостей.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №914/619/24.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що доводи відповідача про відсутність підтверджень виникнення у відповідача грошового зобов'язання, та, що фактичне споживання електричної енергії виявилося більшим ніж очікуване за договором, а також інші твердження, в силу вимог чинного законодавства не дають підстав для звільнення його (споживача) від оплати спожитої електричної енергії, тому є безпідставними та необґрунтованими. Доказів того, що споживач фактично не споживав понад погоджений обсяг електричної енергії 7078 кВт·год (дані оператора системи розподілу), у т.ч. 6 927 кВт/год (коригування обсягу споживання згідно з актом коригування) - відповідачем суду не надано.
З огляду на наведене, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 23 345,78 грн.
Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 666,59 грн трьох процентів річних та 3 187,46 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 666,59 грн трьох процентів річних та 3 187,46 грн інфляційних втрат.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 081,52 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно з абзацом 2 пункту 5.4 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені, у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла у період за який сплачується пеня.
Колегією суддів враховано, що згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок пені виконаний згідно з нормами чинного законодавства та відповідно до умов договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3 081,52 грн є законними та обґрунтованими.
Заперечень щодо невірності розрахунку трьох процентів річних та пені доводи апеляційної скарги не містять.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Мін'юсту задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Мін'юст.
Щодо витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав копії таких документів:
- договору про надання професійної правничої допомоги від 01.01.2025 №11/25;
- додаткової угоди №1 від 18.08.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.01.2025 №11/25;
- акта прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 19.08.2025;
- платіжної інструкції від 19.08.2025 №450997.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 01.01.2025 №11/25, укладеного між ТОВ "СК Енерджі Груп" (клієнт) та адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною (адвокат) клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом ТОВ "СК Енерджі Груп" до Мін'юсту про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.09.2023 №145885.
Пунктом 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги встановлено, що винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди №1 до договору.
У додатковій угоді №1 від 18.08.2025 сторони узгодили, що винагорода адвокату за надані послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає 6 000,00 грн (пункт1.1). Факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватись актами прийому-передачі послуг, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.4).
19.08.2025 між сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги, у якому погодили, що у період з 01.01.2025 до 19.08.2025 адвокатом надано клієнту послуги професійної правничої допомоги у рамках господарського судочинства у справі №910/6062/25 на загальну суму 6 000,00 грн.
На підтвердження оплати адвокату послуг з професійної правничої допомоги позивачем надано копію платіжної інструкції від 19.08.2025 №450997.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Із наведених вище положень частини 4 статті 126 ГПК України та частини 5 статті 129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
За змістом частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відповідні заперечення щодо розміру адвокатських витрат.
На переконання суду, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є розумним і співмірним зі складністю справи, а також з обсягом наданих адвокатом позивачу послуг.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ "СК Енерджі Груп" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та стягнення з Мін'юсту на користь ТОВ "СК Енерджі Груп" 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/6062/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Міністерство юстиції України.
4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 30-А, офіс 23; ідентифікаційний код 43801489) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказу на виконання постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/6062/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов