вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Справа №910/14802/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Денисенко С.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 (повний текст складено 21.05.2025)
у справі №910/14802/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни
до Акціонерного товариства "Універсал Банк"
про визнанням недійсним одностороннього правочину
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Дубина Марія Віталіївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") про визнання недійсною односторонню відмову, правочин, вчинений АТ "Універсал Банк" про розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким ФОП Дубині М.В. відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі № НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачку не було повідомлено про жодний з критеріїв ризику установлених Національним банком у додатку 19 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", та в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку, оскільки таких критеріїв ризику не існувало.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 позов задоволено.
Визнано односторонній правочин вчинений АТ "Універсал Банк" щодо розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким ФОП Дубині М.В. відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі № НОМЕР_2 - недійсним.
Стягнуто з АТ "Універсал Банк" на користь ФОП Дубини М.В. 3 028,00 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування, укладеного з позивачем є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені, а розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, дійшов висновку, що правочин з розірвання цього договору, відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України, слід визнати недійсним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ "Універсал Банк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що ухвалено з грубим порушенням норм матеріального права та невірним тлумаченням діючого законодавства України та порушенням права відповідача на справедливий суд.
Так, відповідач зазначає про те, що у спірних правовідносинах АТ "Універсал Банк" діяв відповідно до умов договору та норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні послуги" та підзаконних нормативних актів, що затверджені постановою правління Національного банку України, а відтак не допустив порушень прав позивача як клієнта банку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" у справі №910/14802/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.07.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14802/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 03.07.2025.
23.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14802/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 розгляд апеляційної скарги АТ "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 відкладено до 17.09.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
23.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивачки на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 - без змін.
Так, на переконання позивачки, рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення.
16.09.2025, через систему "Електронний суд", представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування вищенаведеного клопотання представник відповідача посилається на те, що АТ "Універсал Банк", не має можливості забезпечити представництво інтересів банку у даному судовому засіданні у зв'язку з великим завантаженням справ, а також з тим, що відповідальний по даній справі представник відділу судового захисту інтересів банку буде зайнятий в іншому судовому засіданні, що призначене до розгляду на 17.09.2025 об 11 год 40 хв в Господарському суді міста Києва у справі №910/8316/25.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач знав про розгляд цієї справи з моменту відкриття провадження, а також завчасно повідомлявся судом про судові засідання.
Крім того, представником відповідача вже подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався.
Також, колегія суддів зазначає, що банк не обмежений у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Слід також зазначити, що 07.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання АТ "Універсал Банк" про розгляд справи у закритому судовому засіданні, яке обґрунтовано тим, що відкритий судовий розгляд може призвести до розголошення інформації, яка містить банківську таємницю, а також є інформацією з обмеженим доступом. Також, банк звертає увагу на те, що дана справа розглядалася у відкритому судовому засіданні і інформація, яка буде надана останнім може висвітлюватись судом у відкритому доступі, яка містить банківську таємницю, а отже банк не мав права без ухвалення рішення про закриття розгляду справи надавати відповідні документи.
Розглянувши клопотання про закритий розгляд справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 8-11 статті 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.
Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення судочинства в господарських судах. Під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Суд попереджає зазначених осіб про обов'язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.
Використання систем відеоконференц-зв'язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускаються.
Приписами статті 20 Закону України "Про інформацію" передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами (частина 1 та 3 статті 21 Закону України "Про інформацію").
У частині 2 статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядники інформації, визначені частиною 1 статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У той же час, оскільки представник відповідача не з'явився у судове засідання, а також не надав суду документів, які містить банківську таємницю, а також є інформацією з обмеженим доступом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 17.09.2025 з'явився представник позивачки та заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25.03.2021 між ФОП Дубиною М.В. та АТ "Універсал Банк" укладено та підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , рахунок для здійснення підприємницької діяльності № НОМЕР_1 .
26.08.2024 АТ "Універсал Банк" звернулось до ФОП Дубини М.В. з проханням надати пояснення, договори, фінансову звітність та інші документи.
ФОП Дубина М.В. надала витребувану банком інформацію.
06.09.2024 ФОП Дубину М.В. повідомлено про прийняття АТ "Універсал Банк" рішення про відмову від підтримання ділових відносин з 06.09.2024, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", статті 1075 ЦК України, у зв'язку з чим банк припиняє свої зобов'язання за договором банківського обслуговування/банківського рахунку та розриває договір банківського обслуговування/банківського рахунку.
Також у листі повідомлено про необхідність звернутися до банку для закриття рахунків до 16.09.2024. В іншому випадку рахунки самостійно будуть закриті банком.
Позивачка вважає такі дії відповідача з вчинення одностороннього правочину щодо припинення договору про надання банківських та інших послуг від 16.09.2024 такими, що суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та умовам договору, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивачки, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Зі приписами частини 3 статті 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина 1 статті 1066 ЦК України).
За змістом статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України).
Частиною 3 статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (частина 4 статті 1075 ЦК України).
Так, згідно з преамбулою Закону про ПВК/ФТ, останній спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону про ПВК/ФТ).
Відповідно до частин 1-3 статті 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу) та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених, відповідно, Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України, згідно зі статтею 18 цього Закону, виконує функції державного регулювання і нагляду.
Згідно з частиною 6 статті 7 вказаного Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, АТ "Універсал Банк" 06.09.2024 листом повідомило ФОП Дубину М.В. про прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин з 06.09.2024, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", статті 1075 ЦК України, у зв'язку з чим банк припиняє свої зобов'язання за договором банківського обслуговування/банківського рахунку та розриває договір банківського обслуговування/банківського рахунку.
Також у листі повідомлено про необхідність звернутися до банку для закриття рахунків до 16.09.2024, у разі не звернення банком самостійно будуть закриті рахунки.
Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону про ПВК/ФТ.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції, у тому числі, у разі: встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абзац 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ).
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено (абзац 8 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ).
Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ (пункт 1 додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України від 19.05.2020 №65 (далі - Положення №65).
Таким чином, в силу вимог ЦК України та приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк зобов'язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, у тому числі шляхом розірвання договорів.
При цьому, обов'язок банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №910/18504/20, від 28.02.2023 у справі №910/1855/21 та від 09.01.2024 у справі №922/1253/23.
Банк, з урахуванням ризик-профілю клієнта, на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до положення (пункт 11 додатку 1 до Положення №65).
Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність) то банк, за потреби, вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки (далі - ПЗНП) у разі присвоєння високого рівня ризику (пункт 12 додатку 1 до Положення №65).
Банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП (пункт 5 додатку 6 до Положення №65).
Пунктом 6 додатку 6 до Положення №65 передбачено, що банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
- неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (частина 6 статті 7 Закону про ПВК/ФТ).
Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону про ПВК/ФТ. В інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками (пункт 61 розділу IV Положення №65).
Неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу, відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (пункт 39 частини 1 статті 1 Закону про ПВК/ФТ).
У разі встановлення для клієнта (групи клієнтів) неприйнятно високого ризику, банк, у порядку статті 15 Закону про ПВК/ФТ, зобов'язаний відмовитись від договірних відносин з таким (такими) клієнтом (-ами).
Водночас, відповідно до пункту 33 частини 5 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107 (далі - Положення №107), прийнятний рівень ризиків ВК/ФТ - це ризик, який є керованим, підконтрольним установі, не може спричинити підвищення юридичного ризику та ризику репутації, а також погіршення фінансових результатів діяльності установи чи завдати шкоди її кредиторам і клієнтам.
Відповідно до пункту 42 частини 5 Положення №107 ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу установи клієнтами, контрагентами, потенційними інвесторами або органами нагляду, який впливає на спроможність установи встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати наявні відносини та може призвести установу (або її керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.
Згідно з пунктом 46 статті 1 Закону підозра - це припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції.
За змістом пункту 6 додатку 19 до Положення №65 критеріями ризику, що зумовлені репутацією клієнта або КБВ клієнта, зокрема, є наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта або його КБВ, що свідчить про можливий зв'язок із тероризмом або іншою кримінальною/незаконною діяльністю.
Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затвердженні наказом Міністерством фінансів України від 28.12.2022 №465.
Розділом II цього наказу передбачено, що критерії ризику за типом клієнта - критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, що безпосередньо притаманні клієнту СПФМ, організаційно-правовій формі клієнта, структурі власності клієнта, діловій, професійній чи особистій діяльності клієнта та його кінцевому бенефіціарному власнику.
Відповідно до пункту 32 розділу II наказу СПФМ мають враховувати такі значення критеріїв ризику за типом клієнта під час оцінки ризиків, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу, а саме клієнт має такі репутаційні ознаки:
- наявна негативна інформація про нього або його КБВ в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах, що свідчить про його можливий зв'язок з організованими злочинними групами та/або злочинними організаціями;
- пропагує та підтримує дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, та діяльність із дискредитації конституційного ладу України, заохочення до військових дій російської федерації на території України.
Так, 25.03.2021 між ФОП Дубиною М.В. та АТ "Універсал Банк" укладено та підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Пункт 2 анкети-заяви визначає наступне: "підписанням цієї Анкети-заяви підтверджую, що я ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates (далі - Договір) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення".
Згідно з пунктом 4.2.1 глави 4 розділу I Умов і правил клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе Банк відмовляє клієнтові в його обслуговуванні.
Пунктом 4.3.6 Глави 4 розділу I Умов і правил визначено, що Банк має право: витребувати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до пункту 4.3.10 глави 4 Розділу I Умов і правил Банк має право: відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Банк може, в передбаченому чинним законодавством порядку, призупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"; Законом України "Про банки і банківську діяльність"; Законом України "Про санкції"; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Банк не встановлює ділові відносини (не провадить валютно-обмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з юридичними або фізичними особами, які включені до Переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції. Для встановлення правомірності переказу Банк за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на 90 календарних днів.
Так, пунктами 10.4.1, 10.4.3 глави 10 Розділу I Умов і правил визначено, що договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін.
Розірвання Договору за ініціативою Банку здійснюється шляхом відповідного повідомлення клієнта будь-якими каналами дистанційної комунікації, в тому числі, але не виключно, шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну пошту клієнта та/або надіслання повідомлення в мобільний додаток тощо. Протягом 10 календарних днів з дня направлення Банком повідомлення про розірвання Договору, клієнт має подати до Банку доручення про переказ залишку коштів на рахунках клієнта на рахунки клієнта в іншому банку. При цьому за наявності залишку грошових коштів на рахунках клієнта в іноземній валюті, на наступний день після відправлення Банком клієнту повідомлення про розірвання з ним Договору клієнт доручає Банку здійснити продаж іноземної валюти на валютному ринку України (далі ВРУ) від імені клієнта з відшкодуванням Банку витрат на оплату зборів, комісій та вартості наданих послуг, що діє на дату і час проведення Банком операції і зарахувати кошти на рахунок клієнта в національній валюті по курсу купівлі Банка, що відображається в мобільному додатку на дату зарахування коштів на рахунок клієнта. На 11 (одинадцятий) календарний день з дня відправлення повідомлення про розірвання Договору, Банк блокує рахунки клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором, а після закінчення 45 (сорока п'яти) календарних днів рахунки клієнта закриваються. У випадку неотримання Банком, протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня надсилання Банком повідомлення про розірвання Договору, доручення про переказ залишку коштів клієнта на рахунки клієнта в іншому банку Банк на 11 (одинадцятий) календарний день за днем надсилання заяви про розірвання Договору переносить залишок грошових коштів на балансовий рахунок №2903 та обліковує (зберігає) їх до часу звернення клієнта до Банку для їх отримання, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок.
Відповідно до пункту 10.6 глави 10 розділу I Умов і правил у випадку прийняття Банком рішення відмовитися від підтримання ділових відносин на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Банк в день надсилання повідомлення клієнту з ініціативою щодо розірвання Договору через будь-які канали Дистанційного обслуговування, блокує рахунки клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором. При наявності залишку грошових коштів на рахунках клієнта, відкритими відповідно до умов Договору, і якщо клієнт протягом 10 календарних днів після повідомлення про розірвання з ним Договору з ініціативи Банку не звернувся з дорученням про переказ залишку на рахунок клієнта в іншому банку, Банк переносить залишок грошових коштів на транзитний рахунок №2903 та обліковує (зберігає) до часу звернення клієнта до Банку для переказу на рахунок клієнта в іншому банку, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції звернув увагу на те, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених Законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/21320/17, від 29.04.2020 у справі №910/3245/19, від 28.02.2023 у справі №910/10855/21.
Разом із тим, відповідачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.
Так, відповідачем зазначено, як єдину підставу для визнання діяльності позивача підозрілою це надходження на рахунок ФОП Дубини М.В. коштів понад суми зазначеної в ризик-профілі та зняття отриманих коштів від підприємницької діяльності з рахунку.
Відповідач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, в судовому засіданні наголошував, що ним, за результатом проведення внутрішньої перевірки, відповідно до наявної публічної інформації, встановлено неприйнятно високий ризик стосовно позивача. Водночас доказів проведення відповідної внутрішньої перевірки суду не надав.
У матеріалах справи відсутнє рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами внутрішньої перевірки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач жодними належними та допустимими, в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 ГПК України, доказами не довів обґрунтованості підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.
У силу вимог чинного законодавства наведені відповідачем обставини не дають підстав для припинення (розірвання) банком договірних відносин з клієнтом в односторонньому порядку, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з позивачем є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені і розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що правочин з розірвання цього договору, відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Універсал Банк" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на АТ "Універсал Банк".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/14802/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариства "Універсал Банк".
4. Матеріали справи №910/14802/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 29.09.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран