вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Справа№ 910/1331/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Цікра А.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі № 910/1331/25 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ковердуна Миколи Миколайовича
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий фонд»
про стягнення 316 603,15 грн,
04.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Ковердуна Миколи Миколайовича з вимогами до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий фонд» про стягнення 316603,15 грн, з яких 201408,00 грн основного боргу, 50765,85 грн пені, 14815,90 грн 3% річних та 49613,40 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт №5/01/08 від 01.08.2022 в частині своєчасної оплати за виконані роботи, тоді як вимоги про стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від основної вимоги.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі №910/1331/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий фонд» на користь Фізичної особи-підприємця Ковердуна Миколи Миколайовича суму основного боргу у розмірі 201 408,00 грн, 3% річних у розмірі 14 815,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 49 613,40 грн та судовий збір у розмірі 3 987,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявність та розмір заборгованості відповідача у сумі 201 408,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були ним спростовані. Доказів сплати за виконані роботи відповідач до суду не надав, а відтак, прострочив грошове зобов'язання. Крім того, суд визнав обґрунтованими заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, розрахунок яких здійснено правильно. Разом з тим, враховуючи неоднозначність умови Договору, викладеної у п. 9.3 щодо стягнення пені та визначення її розміру, суд зазначив про відсутність підстав для тлумачення цієї умови проти відповідача, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідних вимог.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» звернулось засобами поштового зв'язку до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 по справі № 910/1331/25 в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а також застосував правові висновки, які не підлягають застосуванню. Зокрема, судом не враховано, що умова договору щодо оплати протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, була в подальшому змінена (узгоджено нові строки) сторонами у порядку норм ст. 207 ЦК України, а саме шляхом пред'явлення претензії Позивачем та відповіді Відповідача листом на таку претензію, де сторони узгодили (зафіксували) новий строк розрахунку, який в свою чергу без пред'явлення вимоги Позивачем в порядку ст. 530 ЦК України не породжував обов'язку у Відповідача на оплату грошових коштів. Крім того, апелянт зазначає, що суд посилається в обґрунтування оскаржуваного рішення на норму Господарського кодексу України, який втратив чинність, що в свою чергу уже само по собі робить незаконним оскаржуване рішення. Апелянт також стверджує про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки позивач не пред'явив відповідачу вимоги про проведення з ним розрахунків, тоді як претензія не є вимогою про виконання грошового зобов'язання.
Водночас, апелянт просить суд поновити йому строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» у судовій справі №910/1331/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк для усунення недоліків, виявлених при її поданні.
Через підсистему «Електронний суд» 27.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий фонд» про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 апелянту пронослено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 17.09.2025.
18.07.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому він зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку щодо наявності заборгованості за виконані роботи та підстав для стягнення 3 % річних і інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання. Водночас представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні 17.09.2025 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та повідомлено учасників справи, що судове засідання 17.09.2025 відбудеться в режимі відеоконференції.
У судове засідання 17.09.2025 представники сторін з'явилися та надали свої пояснення по справі.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2022 між Фізичною особою-підприємцем Ковердуном Миколою Миколайовичем (виконавець) та Державним підприємством «Словечанське лісове господарство» (замовник) укладено Договір №5/01/08 на виконання робіт з укладення тротуарної плитки навколо будинку для конференцій та укладення плитки на майданчику перед будинком для конференцій за адресою с. Нагоряни Житомирської області на території Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» (далі - Договір).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником Державного підприємства «Словечанське лісове господарство».
Відповідно до п. 1.1 Договору №5/01/08 від 01.08.2022 замовник доручає, а виконавець виконує роботи з укладання тротуарної плитки навколо будинку для конференцій та укладання плитки на майданчику перед будинком для конференцій за адресою: с. Нагоряни Житомирської області на території підприємства ДП «Словечанське лісове господарство».
У п. 2.1 Договору №5/01/08 від 01.08.2022 сторони погодили, що виконавець зобов'язується провести визначені даним договором роботи в повному об'ємі до 31 серпня 2022 року, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін.
Відповідно до п. 3.1 Договору №5/01/08 від 01.08.2022 загальна вартість договору складається з вартостей актів виконаних робіт, що є невід'ємними частинами договору.
Сторони погодили вартості виконання робіт у Кошторисі (додаток №1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору) (п. 3.2 Договору №5/01/08 від 01.08.2022).
Згідно з п. 4.1 Договору №5/01/08 від 01.08.2022 замовник оплачує вартість робіт протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п. 7.1 Договору №5/01/08 від 01.08.2022 замовник протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт зобов'язаний його підписати і повернути виконавцю, а в разі неякісного виконання робіт скласти акт з переліком необхідних доопрацювань та термінами їх виконання. Остаточний розрахунок у даному випадку проводиться протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту про усунення недоліків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правовою природою укладений між сторонами Договір №5/01/08 від 01.08.2022 є договором підряду.
Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що підтверджується матеріалами справи, відповідно до видаткової накладної №8/08-1 від 08.08.2022 позивач в рамках виконання Договору №5/01/08 від 01.08.2022 поставив ДП «Словечанське лісове господарство», правонаступником якого є відповідач, обладнання на суму 98920,00 грн (видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена їх відбитками печаток).
Крім того, на виконання умов Договору №5/01/08 від 01.08.2022 позивач виконав роботи на суму 102488,00 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №8/08-1 від 08.08.2022, який підписаний представниками сторін та скріплений їх відбитками печаток.
Отже, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 201 408,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач у листі №079/20.5-2024 від 20.09.2025 підтвердив факт виконання робіт на загальну суму 201 408,00 грн та необхідність здійснення розрахунку за виконані роботи.
Доказів сплати боргу відповідачем суду не надано.
Згідно з п. 4.1 Договору №5/01/08 від 01.08.2022 замовник оплачує вартість робіт протягом 7 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо відсутності необхідності оплати через узгодження нових строків (надсилання претензії та відповіді на неї) є нікчемними, оскільки відповідно до пункту 11.1 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути викладені у письмовій формі та оформлені додатковою угодою, що підписується сторонами. Претензія позивача та відповідь відповідача листом на таку претензію не змінюють Договір у порядку ст. 207 ЦК України, оскільки порядок внесення змін до договору сторони узгодили пунктом 11.1 Договору. При цьому відповідач неправильно тлумачить норми ст. 530 ЦК України та ототожнює настання обов'язку оплати з моменту пред'явлення вимоги кредитором, тоді як, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для нарахування інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
При цьому колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обов'язку кредитора надсилати вимогу щодо нарахування інфляційних втрат та 3%річних, оскільки таке нарахування здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України і починається з моменту прострочення виконання зобов'язання, а не з моменту пред'явлення вимоги, як зазначає апелянт. Такі нарахування є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання та водночас способом захисту грошового інтересу кредитора.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає, що такий розрахунок є арифметично вірним.
Доводи апелянта, надані у судовому засіданні щодо неправомірності заявлення вимог у частині оплати за видатковою накладною №8/08-1 від 08.08.2022 (за поставку матеріалів для робіт), не беруться колегією суддів до уваги, оскільки виходять за межі доводів апеляційної скарги та спростовуються статтею 839 ЦК України, яка регламентує, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із власного матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Твердження апелянта про те, що підставою скасування рішення є застосування судом при розгляді спору норм Господарського Кодексу України, який втратив чинність, апеляційний суд вважає хибними, адже на правовідносини між сторонами, що виникли у 2022 році , діяли положення Господарського Кодексу України, який втратив чинність 28.08.2025р. на підставі закону №4196-ІХ від 09.01.2025.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі № 910/1331/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі № 910/1331/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/1331/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.09.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко