Постанова від 23.09.2025 по справі 915/1127/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1127/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - А.В. Левицька

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 (суддя В.О. Ржепецький, м.Миколаїв, повний текст складено та підписано 20.12.2024) про відхилення кредиторських вимог

та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 (суддя В.О. Ржепецький, м.Миколаїв, повний текст складено та підписано 11.06.2025) про закриття провадження

у справі №915/1127/24

за заявою: ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Коротка історія справи

У вересні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про свою неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Солов'я Ю.А. (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1895 від 29.12.2018); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено попереднє засідання.

На сайті судової влади України 10.10.2024 за №74266 розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

07.11.2024 до господарського суду першої інстанції через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до боржника ОСОБА_1 на суму 37114,76 грн і 4844,80 грн судового збору та внесення їх до реєстру вимог кредиторів.

Заяву мотивовано тим, що заборгованість ОСОБА_1 , яка виникла на підставі кредитного договору №2107907562797, укладеного 20.03.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», була відступлена Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором відступлення права вимоги від 01.12.2021 №1-12, а в подальшому - Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором відступлення права вимоги від 10.01.2023. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту №2107907562797. Загальна сума кредиторських вимог становить 37114,76 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2200,00 грн та 34914,66 грн заборгованості за нарахованими відсотками.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 37114,76 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 у справі №915/1127/24 повернуто без розгляду заявнику разом з доданими до неї документами на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апелянтом оскаржувалась ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.02.2025 відсторонено арбітражного керуючого Солов'я Ю.А. (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1895 від 29.12.2018) від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №915/1127/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Курочкіну О.О. (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №2123 від 14.05.2024, адреса: 02005, м. Київ, вул. Каховська, 62-А/331, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та зобов'язано останню письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника.

Відповідними ухвалами суду першої інстанції строк проведення попереднього засідання неодноразово продовжувався. Так, ухвалою суду від 07.05.2025 продовжено строк проведення попереднього засідання у справі до 06.06.2025 включно; попереднє засідання у справі відкладено на 06.06.2025.

06.05.2025 керуючим реструктуризацією боргів боржника - арбітражним керуючим Курочкіною О.О. подано до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення щодо правових наслідків неподання кредиторами, у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяв з грошовими вимогами до боржника (вих. №02-08/313 від 06.05.2025), з доказами його надіслання на адреси потенційних кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ); припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Курочкіної О.О.; дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено; провадження у справі №915/1127/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито. Також вказаною ухвалою постановлено вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду першої інстанції

Відмову у задоволенні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 18.12.2024 мотивував тим, що 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактором) було укладено договір факторингу №1-12, водночас правочин, за яким відбувається наступне відступлення фактором права вимоги до боржника, має відповідати правовій конструкції саме договору факторингу, яка визначена положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України, тоді як укладений 10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 не є договором факторингу, з огляду на що кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не доведено переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 допустимими доказами (правочином, укладеним у відповідності до закону), з безсумнівністю яких закон пов'язує належне відступлення права вимоги в цих правовідносинах, а відтак, і можливість визнання кредиторських вимог.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 в частині закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 мотивована тим, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 станом на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто жодних вимог, що є підставою відповідно до пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства для закриття провадження у справі про неплатоспроможність. При цьому суд зазначив, що обставини справи свідчать про добросовісну поведінку боржника.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 (про відхилення кредиторських вимог) та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 (про закриття провадження у справі), Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило:

-скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі, а саме: визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 в сумі 37114,76 грн та 4844,80 грн судового збору і включити їх до реєстру вимог кредиторів;

-скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 та ухвалити нове судове рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до реєстру кредиторів на суму 37114,76 грн та 4844,80 грн судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що договір факторингу (купівлі-продажу) права вимоги, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» №1-12 від 01.12.2021, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги за кредитним договором №2107907562797, за своєю юридичною природою є договором відступлення (купівлею-продажем), тобто цесією, незважаючи на його назву.

Щодо твердження арбітражного керуючого з приводу того, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» грошові вимоги виникли у останнього на підставі ряду укладених договорів факторингу, однак в додатках до заяви не міститься доказів того, що вказане Товариство та інші сторони договорів факторингу є небанківськими фінансовими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ, апелянт зазначив, що у відкритому доступі можливо перевірити, що на момент укладення договорів факторингу та відступлення (купівлі продажу) прав вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (ЄДРПОУ - 38839217), Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ - 36799749) та Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ - 44276926) мали право на укладання відповідних договорів (про що додатково скаржник надав скрін-шоти про перевірку вказаних юридичних осіб).

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 20.06.2025 за вх.№№2624/25, 2625/25.

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних ухвал суду (вх.№№2639/25, 2640 від 20.06.2025).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 та протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 у справі №915/1127/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/1127/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

03.07.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 у справі №915/1127/24 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: доплатити судовий за подання апеляційної скарги у розмірі 3875,84 грн; надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу боржника - ОСОБА_1. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою від 04.07.2025 строку від скаржника через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх.№№2624/25/Д1, 2625/25/Д1 від 14.07.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Між тим, колегія суддів перебувала у відпустці (головуючий суддя Л.В. Поліщук - з 07.07.2025 по 07.08.2025, судді К.В. Богатир, С.В. Таран - з 07.07.2025 по 08.08.2025), з огляду на що питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 11.08.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 у справі №915/1127/24. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 у справі №915/1127/24 залишено без розгляду, оскільки апелянтом не було пропущено строк на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 у справі №915/1127/24. Встановлено учасникам справи строк до 25.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2025 об 11:30 год.

У судовому засіданні, яке за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» проводилось в режимі відеоконференції, було порушено питання щодо додаткових доказів, долучених скаржником до апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 23.09.2025, долучені до апеляційної скарги докази залишено без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно із положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За умовами частин другої, третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

Колегія суддів зазначає, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення.

Скаржник клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів не заявляв, а також не обґрунтував об'єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, які він мав надати разом із своєю заявою про грошові вимоги кредитора до боржника, що є підставою для залишення цих доказів без розгляду відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник апелянта надала усні пояснення, відповідно до яких підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Боржник та арбітражний керуючий не скористалися своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, а також не реалізували своє право участі у судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні боржника та арбітражного керуючого.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи

У цій справі боржник ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, вказавши про неможливість сплатити заборгованість в сумі 377785,71 грн перед такими кредиторами:

-Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398) - заборгованість за договором №1495417 від 20.03.2021 у розмірі 6000,00 грн, у тому числі за тілом кредиту- 2000,00 грн, за процентами 4000,00 грн;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833) - заборгованість за договором №08.03.2021-100003341 від 08.03.2021 у розмірі 8800,00 грн за тілом кредиту;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) - заборгованість за договором №0632-4828 від 22.02.2021 у розмірі 24510,00 грн за тілом кредиту;

-Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909) - заборгованість за договором №00000000000044198054 від 09.01.2021 у розмірі 15105,00 грн за тілом кредиту; заборгованість за договором №00000000000044173766 від 12.12.2020 у розмірі 79552,00 грн за тілом кредиту; заборгованість за договором №00000000000015382004 від 25.01.2018 у розмірі 42804,00 грн за тілом кредиту;

-Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) - заборгованість за договором №54070754 від 05.03.2021 у розмірі 13656,12 грн, з яких: 11041,71 грн - за тілом кредиту, 2614,41 грн - за процентами;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236) - заборгованість за договором №00-2869448 від 22.03.2021 у розмірі 6008,63 грн, з яких: 1500 грн - за тілом кредиту, 4508,63 грн - за процентами; за договором №21061978 від 12.03.2021 в сумі 13131,92 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9131,02 грн - заборгованість за процентами; за договором №4727491 від 22.03.2021 в сумі 4924,13 грн, з яких: 1500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3424,13грн - заборгованість за процентами;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) - заборгованість за договором №10003417256 від 22.03.2021 у розмірі 9684,48 грн, з яких: 2400 грн - за тілом кредиту, 7284,48 грн - за процентами; за договором №100700833 від 26.03.2021 в сумі 14750,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9750,00 грн - заборгованість за процентами;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) - заборгованість за договором №2107907562797 від 20.03.2021 у розмірі 32895,16 грн, з яких: 2200 грн - за тілом кредиту, 30696,16 грн - за процентами;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» (код ЄДРПОУ 41717584) - заборгованість за договором №2512453 від 02.02.2021 у розмірі 14037,50 грн, з яких: 5000,00 грн - за тілом кредиту, 9037,50 грн - за процентами;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» (код ЄДРПОУ 35625014) - заборгованість за договором №006160328 від 28.01.2021 у розмірі 47735,00 грн, з яких: 13500,00 грн - за тілом кредиту, 34235,00 грн - за процентами;

-Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРЕМІУМ» (код ЄДРПОУ 41797188) - заборгованість за договором №EGROSHICOMI264824 від 11.03.2021 у розмірі 44191,67 грн, з яких: 4100,00 грн - за тілом кредиту, 40091,67 грн - за процентами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; призначено керуючим реструктуризацією; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено попереднє засідання.

З матеріалів заяви кредитора вбачається, що 20.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №В0000406, ліцензія на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (розпорядження НКФУ №1803 від 23.07.2015, №163 від 26.01.2017), надалі за текстом договору - товариство) та ОСОБА_1 (надалі за текстом договору - позичальник) укладено договір про надання фінансових послуг №2107907562797 (надалі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1. товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 2200 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Згідно із пунктом 1.2. кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.

За умовами пункту 1.3. кредитного договору, орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.a);

в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б)

г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначено у п.1.4.в)

д) тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1. кредитного договору встановлено, що нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Відповідно до пункту 1.4.2. кредитного договору у разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

При цьому Товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником (пункт 2.1.1.7. кредитного договору).

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (надалі - фактор), враховуючи, що клієнт володіє, використовує та розпоряджається правами грошової вимоги до третіх осіб - фізичних та юридичних осіб (надалі - боржники) за надані фінансові послуги у відповідності до укладених договорів про надання фінансових послуг, було укладено договір факторингу №1-12.

За визначенням термінів, які містяться у розділі 1 договору факторингу №1-12 від 01.12.2021:

-боржник - фізична чи юридична особа, яка, уклавши з клієнтом договір про надання фінансових послуг, не виконує чи неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за зазначеним договором, а також будь-які особи, які взяли на себе обов'язок виконати (повністю чи частково) зобов'язання замість боржника за відповідним правочином;

-договір про надання фінансового кредиту - будь-який правочин про надання фінансових послуг, що укладений між клієнтом та боржником;

-право вимоги - право грошової вимоги клієнта до боржників щодо погашення заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога);

-первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», яке уклало кредитні договори з боржниками, переліченими у реєстрі прав вимоги (додаток №1), та відступив право грошової вимоги на користь клієнта на підставі цього договору;

-фінансування - оплата фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60168947,00 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками.

За умовами договору факторингу №1-12 від 01.12.2021:

-фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (пункт 2.2. договору);

-з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржником грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг (пункт 2.3.);

-фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі (пункт 2.5.);

-підписанням цього договору фактор гарантує, що володіє свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи і ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг з факторингу (підпункт в) пункту 4.1.);

-право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (додаток №2), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (пункт 6.1.4.);

-розмір фінансування за реєстром боржників складає 5535543,12 грн (пункт 7.1);

-фактор здійснює фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору (пункт 7.2.);

-днем здійснення фінансування вважається день надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунки клієнта (пункт 7.3.);

-за фінансування під відступлення прав вимоги згідно з цим договором клієнт сплачує фактору суму у розмірі 100 грн, без ПДВ, на банківський рахунок фактора протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору (пункт 7.4.).

У пункті 14.7. договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 сторони погодили, що всі додатки та додаткові угоди до договору складають його невід'ємні частини.

Зокрема, сторонами договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 підписано:

-додаток №2 - акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №1-12 від 01.12.2021;

-додаток №3 - реєстр боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021;

-додаток №4 - акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №1-12 від 01.12.2021 у паперовому вигляді.

Згідно витягу з додатку №3 до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 «Реєстр боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021» Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання фінансових послуг №2107907562797 від 20.03.2021, загальна сума заборгованості за кредитом становить 18722,00 грн, з яких: 2200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16522,00 грн - заборгованість за процентами.

Платіжним дорученням №307600018 від 03.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» 5535543,12 грн з призначенням платежу: «оплата лоту згідно договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, без ПДВ».

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (надалі за текстом договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі за текстом - новий кредитор) укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023.

У преамбулі договору №10-01/2023 від 10.01.2023 зазначено, що при його укладенні сторони керуються статтями 6, 512 - 519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України.

За умовами договору №10-01/2023 від 10.01.2023:

-за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення прав вимоги) (пункт 1.1.);

-жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням первісного кредитора новим кредитором (пункт 1.2.);

-сторони безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього договору (пункт 1.3.);

-за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору; новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених цим договором (пункт 2.1.);

-права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4) (пункт 5.2.);

-з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, первісний кредитор втрачає всі права вимоги за договорами позики (кредитними договорами), що існували на момент відступлення (передачі) прав вимоги і, відповідно, первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до боржника за кредитним договором (пункт 5.3.);

-за відступлення прав вимоги за договорами позики (кредитними договорами) відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5312491,59 грн, без ПДВ (пункт 7.1.);

-ціна договору сплачується новим кредитором у будь-який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів або зарахуванням зустрічних однорідних вимог протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (пункт 7.2.);

Зокрема, за договором №10-01/2023 від 10.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором про надання фінансових послуг № 2107907562797.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», посилаючись на набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 , звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 37114,76 грн.

Інших заяв кредиторів з вимогами до боржника до суду не надходило.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення про розгляд заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність, які, за доводами заявника, виникли на підставі договорів про відступлення прав вимоги, а також судове рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з тим, що станом на дату проведення попереднього засідання до боржника не висунуто жодних вимог.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Цією статтею Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

За приписами згаданої статті Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів зазначає, що із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою «Відновлення платоспроможності фізичної особи» Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.

Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина третя статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства).

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).

Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначається статтею 122 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої цей порядок аналогічний до відповідного порядку, встановленого статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства для справ про банкрутство юридичних осіб, за змістом частини першої якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини третьої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Частиною шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до положення частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

-перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

-при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

-під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» посилається на наявність кредиторських вимог до боржника, зазначаючи при цьому, що заборгованість ОСОБА_1 , яка виникла на підставі кредитного договору №2107907562797, укладеного 20.03.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», була відступлена Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором відступлення прав вимоги №1-12 від 01.12.2021, а в подальшому - Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту №2107907562797. Загальна сума кредиторських вимог становить 37114,76 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2200,00 грн та 34914,66 грн заборгованості за нарахованими відсотками.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , в оскаржуваній ухвалі від 18.12.2024 виходив з того, що 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактором) було укладено договір факторингу №1-12, водночас правочин, за яким відбувається наступне відступлення фактором права вимоги до боржника, має відповідати правовій конструкції саме договору факторингу, яка визначена положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України, тоді як укладений 10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 не є договором факторингу, з огляду на що кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не доведено перехід до нього права вимоги до ОСОБА_1 допустимими доказами (правочином, укладеним у відповідності до закону), з безсумнівністю яких закон пов'язує належне відступлення права вимоги в цих правовідносинах, а відтак, і можливість визнання кредиторських вимог.

Не погоджуючись із наведеними висновками місцевого господарського суду, скаржник зазначає, що договір факторингу, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» №1-12 від 01.12.2021, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги за кредитним договором №2107907562797, за своєю юридичною природою є договором відступлення (купівлею-продажем), тобто цесією, незважаючи на його назву.

Апеляційний суд вважає такі доводи апелянта помилковими, виходячи з наступного.

Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У постанові від 02.02.2022 у справі №927/1099/20 Верховний Суд зазначив про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору, застосувати відповідні норми права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №923/77/22, від 09.04.2024 у справі №905/342/23.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», який набув чинності 01.02.2022, видами фінансових послуг є: 1) страхування; 2)надання коштів та банківських металів у кредит; 3) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню; 4) фінансовий лізинг; 5) факторинг; 6) надання гарантій; 7) торгівля валютними цінностями; 8) фінансові платіжні послуги; 9) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбаченої частиною другою статті 41 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Фінансова компанія - це фінансова установа, яка на підставі відповідної ліцензії має право здійснювати діяльність з надання одного або декількох з таких видів фінансових послуг: 1) надання коштів та банківських металів у кредит; 2) надання гарантій; 3)факторинг; 4) фінансовий лізинг; 5) торгівля валютними цінностями; 6) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів (частина перша статті 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

У пункті 64 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» зазначено, що фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені у статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» договір про надання фінансової послуги, складений у письмовій формі, якщо інше не передбачено спеціальним законом, повинен містити: 1) назву договору; 2)номер, дату та місце укладення договору; 3) відомості про надавача фінансової послуги: найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості про внесення інформації про надавача фінансових послуг до Реєстру; 4) відомості про посередника (за наявності); 5) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу (зокрема, для юридичної особи - найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 6) предмет договору із зазначенням виду фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору; 7) розмір фінансового засобу, зазначений у грошовому виразі, строки (термін) його внесення та умови взаєморозрахунків (якщо фінансова послуга передбачає внесення фінансового засобу у визначеному розмірі та/або строки (термін) його внесення); 8) строки (термін), розмір, умови та порядок здійснення оплати за надану фінансову послугу; 9) строк (термін) дії договору; 10) порядок зміни умов і припинення дії договору; 11) необхідність отримання додаткових чи супутніх послуг надавача фінансових послуг та/або третіх осіб, пов'язаних з отриманням фінансової послуги (за наявності); 12) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 13)порядок та умови відмови від договору про надання фінансової послуги (за наявності); 14) контактні дані клієнта та надавача фінансових послуг, а також посередника (за наявності); 15) порядок надання клієнту договору та додатків до нього, якщо договір укладено у формі електронного документа (крім договорів про надання послуг, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті), а також порядок обміну повідомленнями між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б)його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Аналіз статей 512, 1077 Цивільного кодексу України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.

Зазначені правочини не є повністю подібними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб'єктним складом правочинів, за метою їх укладення.

Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Вимоги до договору факторингу визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Відмінність зазначених договорів за суб'єктним складом полягає в тому, що відповідно до статей 2, 512 - 518 Цивільного кодексу України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа, водночас договору факторингу притаманний специфічний суб'єктний склад.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

За обставинами цієї справи, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (надалі - фактор) було укладено договір факторингу №1-12, за умовами якого:

-клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60168947,00 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками (пункт 1.2.);

-розмір фінансування за реєстром боржників складає 5535543,12 грн (пункт 7.1);

При цьому на офіційному сайті Національного банку України (https://kis.bank.gov.ua/) розміщено інформацію стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749) є фінансовою компанією, дата внесення до реєстру - 04.02.2010.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило грошові вимоги до боржника в обмін на грошові кошти, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової винагороди до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що висвітлені у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Наведені законодавчі положення та висновки про застосування норм права, що викладені Великою Палатою Верховного Суду, а також враховуючи предмет договору (надання фінансової послуги за плату), мету його укладення (надання фактором й отримання клієнтом фінансової послуги), відступлення права грошової вимоги, встановлення оплати клієнтом наданої фактором фінансової послуги, наявність у договорі визначених у Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умов, суб'єктний склад (клієнт - юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності; фактор - фінансова компанія, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції), дають підстави вважати, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» договір №1-12 від 01.12.2021 за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до пункту 2.5. договору №1-12 від 01.12.2021 фактор має право здійснювати наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі.

Водночас згідно із статтею 1083 Цивільного кодексу України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Отже, правочин, за яким відбувається наступне відступлення фактором права вимоги до боржника має відповідати правовій конструкції саме договору факторингу, яка визначена положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №904/6226/17).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19жовтня 2021 року у справі № 916/596/20.

Як зазначалось, 10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (надалі за текстом договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі за текстом - новий кредитор) укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору; новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених цим договором (пункт 2.1.).

У преамбулі договору №10-01/2023 від 10.01.2023 сторони визначили, що при його укладенні сторони керуються статтями 6, 512 - 519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України.

Також у розділі 1 цього договору сторони визначили його правову природу, узгодивши умови про те, що:

Враховуючи законодавчі приписи та умови договору, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір №10-01/2023 від 10.01.2023 за своєю юридичною природою є договором відступлення (купівлею-продажем), тобто цесією, та не є договором факторингу.

Суд першої інстанції правильно врахував, що обставина переходу права вимоги за договором, що був укладений як договір факторингу, згідно статті 1083 Цивільного кодексу України має бути підтверджена допустимим доказом - договором, укладеним відповідно до глави 73 Цивільного кодексу України, що регулює відносини факторингу, що випливає з положень статті 1083 Цивільного кодексу України.

Врахувавши встановлені обставини цієї справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір №10-01/2023 від 10.01.2023 не є договором факторингу, з огляду на що кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не доведено перехід до нього права вимоги до ОСОБА_1. допустимими доказами.

З огляду на викладене, Господарським судом Миколаївської області обґрунтовано та правомірно ухвалою суду від 18.12.2024 відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1. в сумі 37114,76 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2025 призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Курочкіну О.О. та зобов'язано останню письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяв з грошовими вимогами до боржника.

06.05.2025 керуючою реструктуризацією боргів боржника - арбітражною керуючою Курочкіною О.О. подано до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення щодо правових наслідків неподання кредиторами, у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяв з грошовими вимогами до боржника (вих. №02-08/313 від 06.05.2025), з доказами його надіслання на адреси потенційних кредиторів.

Кредитори, повідомлені про наслідки неподання заяв з грошовими вимогами до боржника, з відповідними заявами до суду не звернулись.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.

При цьому частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Курочкіної О.О.; дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено; провадження у справі №915/1127/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито. Також вказаною ухвалою постановлено вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, за результатами попереднього засідання відповідної ухвали в порядку статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства (в якій було б зазначено, зокрема, розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів) місцевим господарським судом не приймалось, а розгляд справи завершився її закриттям на підставі пункту 8 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог).

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 про відхилення у повному обсязі грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , у Південно-західного апеляційного суду відсутні підстави для задоволення вимоги скаржника, викладеної у резолютивній частині апеляційної скарги, про скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 та постановлення нового судового рішення про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до реєстру кредиторів на суму 37114,76 грн та 4 844,80 грн судового збору.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час здійснення апеляційного провадження у цій справі Південно-західним апеляційним господарським судом не було встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у апеляційній скарзі мотивів, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 та ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 у даній справі колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2025 у справі №915/1127/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повну постанову складено 29.09.2025.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран

Попередній документ

130549139

Наступний документ

130549141

Інформація про рішення:

№ рішення:	130549140
№ справи:	915/1127/24
Дата рішення:	23.09.2025
Дата публікації:	30.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; неплатоспроможність фізичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Закрито провадження (06.06.2025)
Дата надходження:	16.09.2024
Предмет позову:	Банкрутство (неплатоспроможність ФО)

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

09.10.2024 10:30	Господарський суд Миколаївської області
27.11.2024 10:30	Господарський суд Миколаївської області
27.11.2024 11:30	Господарський суд Миколаївської області
18.12.2024 11:10	Господарський суд Миколаївської області
24.01.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
14.02.2025 11:00	Господарський суд Миколаївської області
14.03.2025 10:30	Господарський суд Миколаївської області
19.03.2025 10:30	Господарський суд Миколаївської області
07.05.2025 10:30	Господарський суд Миколаївської області
06.06.2025 10:30	Господарський суд Миколаївської області
23.09.2025 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд