Справа № 216/8643/24
Провадження № 1-кп/216/452/25
29 вересня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження № 12024041230002186 від 17.10.2024 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, військовозобов'язаного, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -
З 24.02.2022 року по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022» за № 2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має звання рядового запасу та перебуває на військово-обліковій спеціальності № 738669. Згідно довідки військово-лікарської комісії № 137 від 26.06.2024 року рядовий ОСОБА_4 визнаний придатним до проходження військової служби.
Однак, ОСОБА_4 , 26 червня 2024 року приблизно о 15:00 годині перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов'язаним, діючи умисно, в умовах воєнного стану та оголошеної загальної мобілізації, пов'язаної з агресією російської федерації проти України, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності поважних причин, відмовився від отримання бойової повістки для явки не пізніше 15 год. 27.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою подальшого відправлення для проходження військової служби у складі команди НОМЕР_1 , тим самим ухилився від проходження військової служби за мобілізацією та не виконав конституційний обов'язок громадянина України щодо захисту Вітчизни, територіальної цілісності та незалежності України, порушив вимоги ст. 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.02.2023 № 59/2022.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ст. 336 КК України за ознаками: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав і у вчиненому не розкаявся, заявив, що не вважає себе військовозобов'язаним та немає зобов'язання захищати державу.
В судових дебатах обвинувачений заявив, що стан його здоров'я при проходженні ВЛК не був досліджений належним чином, зазначив, що у нього наявні хвороби, які не були при цьому враховані медиками при проходженні ВЛК, до ТЦК його доправили приватним транспортом, що є порушенням, зазначив, що не вважає себе військовозобов'язаним, присягу не приймав, не вважає, що своїми діями підриває боєздатність держави та шкодить державній безпеці, винним себе не вважає.
В судовому засіданні були досліджені письмові докази та допитані свідки.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що займає посаду офіцера мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пояснив, що йому відомо про те, що 26 червня 2024 року ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки для відправлення до військової частини, про що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено відповідний акт.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що займає посаду голови Військово-лікарської комісії, лікар-терапевт Криворізької міської лікарні № 3 Криворізької міської ради. 26 червня 2024 року ОСОБА_4 проходив Військово-лікарську комісію у Криворізькій міській лікарні № 3, за результатами якої медичною комісією був складений висновок, відповідно до якого ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби. Під час проходження ВЛК ОСОБА_4 був оглянутий лікарем-офлальмологом, був виставлений відповідний діагноз, однак з даним діагнозом ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби, висновок Військово-лікарської комісії ОСОБА_4 не оскаржував.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він займає посаду старшого офіцера мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , йому відомо, що 26 червня 2024 року ОСОБА_4 після проходження ВЛК було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він від вручення бойової повістки відмовився. Також свідок повідомив суду, що ОСОБА_4 26.06.2024 року знаходився на першому поверсі на рецепції ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його - свідка ОСОБА_7 покликали, оскільки ОСОБА_4 було необхідно роз'яснити про кримінальну відповідальність за відмову від отримання бойової повістки, про відмову від отримання ОСОБА_4 бойової повістки було складено відповідний Акт.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він займає посаду адміністративного виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26 червня 2024 року ОСОБА_4 після проходження Військово-лікарської комісії, за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у приміщенні якого у присутності свідка ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_4 відмовився від отримання бойової повістки у категоричній формі, про що було складено відповідний Акт про відмову від отримання повістки, даний Акт також було підписано ним - свідком ОСОБА_8 . Також свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що у обвинуваченого ОСОБА_4 були відсутні підстави для відстрочки у проходженні військової служби.
Покази свідків є логічними, послідовними, будь-яких даних про те, що свідки зацікавлені у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування або з будь-яких підстав залежні від них, або мали б підстави обмовити обвинуваченого, судом не встановлені.
Вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
-заявою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.09.2024 р. до Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області, в якій викладений факт ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації;
- рапортом старшого оперуповноваженого Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області до начальника Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області, в якому зазначається, що в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;
- належним чином завіреною копією корінця повістки на ім'я ОСОБА_4 від 26.06.2024 року, у якій відсутній підпис ОСОБА_4 ;
- належним чином завіреною копією попередження від 26.06.2024 р. про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України, згідно якого ОСОБА_4 від підпису відмовився про попередження його про кримінальну відповідальність;
- копією Акту від 26.06.2024 р. про відмову ОСОБА_4 від отримання повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- належним чином завіреною копією довідки військово-лікарської комісії №6858/617 від 26.06.2024 року, відповідно до якої на підставі графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_4 є придатним до військової служби.
Аналізуючи в сукупності показання свідків, письмові докази, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації доведена в процесі судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов'язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини або у відмові отримати повістку. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов'язаного до такого місця або вчинення інших дій, які б свідчили про ухилення від проходження служби.
Суб'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов'язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.
Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об'єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об'єктивна сторона злочину в диспозиції ст. 336 КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336 КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.
Однак, згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов'язані за викликом з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.
Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.
24 лютого 2022 року Президентом України виданий Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 року №343/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.
Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров'ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.
Відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» від 21 березня 2002 р. №352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов'язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних. Військово-лікарська експертиза це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом.
Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Відповідно до п. п. 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення, до складу ВЛК, що створюється у військовому комісаріаті, територіальному центрі комплектування, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням із головою відповідної штатної ВЛК регіону.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу ІІ Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Відповідно до додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, на військовозобов'язаних що проходять медичний огляд складається картка обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії.
Згідно з п. 23.5 глави 23 розділу II Положення після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров'я до військової служби.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що був порушений порядок проведення ВЛК, встановлений невірний діагноз тощо; також в суду відсутні підстави вважати, що порушений порядок вручення повістки обвинуваченому ОСОБА_4 .
Заяв і клопотань щодо того, що повістка була підписана і вручена неналежною посадовою особою, яка не мала на це повноважень, під час розгляду справи до суду не надходило.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.
Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.
Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з місця проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує наступне.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
В той же час згідно зі ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних
правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого.
При призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв'язку з чим призначення судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, що повністю узгоджується з Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.02.2024 року у справі №625/67/23 (провадження № 51-4983 км 23).
Аналогічна позиція також викладена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.11.2023 року у справі № 641/1067/23 (провадження № 51-5308км23), у якій зазначено, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні зі збройною агресією РФ та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов'язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
Суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_4 вину не визнав і не розкаявся у вчиненому, не усвідомлює злочинності свого діяння, спричиненої шкоди обороноздатності держави, не бажає виконувати свій конституційний обов'язок, перекладаючи такий обов'язок на інших громадян України, які зі зброєю в руках боронять у тому числі, його життя, здоров'я, майно, права і свободи - як характеризуючи особистість обвинуваченого обставину, яка повинна бути взята до уваги суду при визначенні терміну покарання.
Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, адже в такому разі буде досягнута мета злочину, якою прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.
Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України у виді позбавлення волі.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 351,369, 370, 373, 374, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Матеріали кримінального провадження № 12024041230002186 від 17.10.2024 р. залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №216/8643/24, провадження № 1-кп/216/787/24.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1