Справа № 636/7246/25
Провадження 1-кп/636/1431/25
Іменем України
28.08.2025 м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 12025221100001213 від 31.05.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин, Харківської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, військослужбовця Збройних сил України військової служби за мобілізацією, командир міномета 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
?у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
26 серпня 2025 року на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025221100001213 від 31.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Чугуївського міського суду Харківської області від 26.08.2025 визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Ухвалою від 26.08.2025 вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.: 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході досудового розслідування, не зменшились та продовжують існувати, а саме:
- переховуватися від суду, так як ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, крім того ОСОБА_7 , проходить військову службу на посаді командира міномета 2-го мінометного взводу 2-ї мінометної батареї 1-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь- який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_7 , незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження ( п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину (п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України).
На переконання прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Копія вказаного клопотання вручена обвинуваченому та захиснику.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики зазначені в клопотанні стороною обвинувачення не доведені. Звернувся до суду із письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю або застосування застави. Просив врахувати стан здоров'я ОСОБА_7 , наявність міцних родинних зав'язків з дружиною, неповнолітньою донькою та постійного місця проживання, відсутність судимостей.. Обвинувачений не має намірів переховуватися від суду та впливати на потерпілу, свідків та експертів.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та підтримав клопотання захисника.
Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити, проти клопотання захисту заперечували.
Прокурор щодо клопотання сторони захисту заперечував, просив задовольнити клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 днів, до 29.07.2025 (ухвала слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 02.06.2025 та від 16.06.2025 (виправлення описки).
Ухвалою слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 28.07.2025 ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 днів, до 31.08.2025 включно.
Обвинувачений на даний час утримується під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, або змінилися обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено
Під час розгляду вказаного питання судом вивчена можливість щодо не продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою та обрання менш суворого запобіжного заходу.
Суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: п.1) - переховування від суду, п.3) - незаконний вплив на потерпілу, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні; п. 4) - перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом; п.5) - вчинення іншого кримінального правопорушення, про наявність яких вказує прокурор, поясненнями обвинуваченого не спростовуються, та суд погоджується з їх існуванням.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілу та свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Між тим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України).
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння обвинуваченого, враховуючи тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, з огляду на положення ч.8 ст. 176 КПК України, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суддів приймає до уваги відомості зазначені захисником, що стосуються особи обвинуваченого та його стану здоров'я, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , у зв'язку з чим клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає, а обвинуваченому необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою на 60 діб.
Суд, керуючись ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 197, 199, 314, 315, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю або застосування застави - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, до 26 жовтня 2025 року включно, без визначення застави.
Строк дії ухвали визначити до 26 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий: суддя ОСОБА_1