03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 33/824/1014/2025
Справа № 759/19555/23
18 липня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, водій ОСОБА_1 01.10.2023 о 00:50 у м. Києві на просп. Берестейський, 139, керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою «Драгера» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Посилається на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, він перебував у стані алкогольного сп'яніння 01 жовтня 2023 року, а лише 19 грудня 2024 року Святошинським районним судом м. Києва було винесено оскаржувану постанову. Таким чином, річний строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ч.6 ст. 38 КУпАП закінчився 01 жовтня 2024 року. Враховуючи приписи п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, просить закрити провадження у справі.
Одночасно в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року. Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції було винесено постанову 19 грудня 2024 року без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Апеляційну скаргу подано 27 грудня 2024 року, тобто у встановлений законом строк, 10 січня 2025 року скаргу було повернуто особі, яка її подала, з підстав відсутності в апеляційній скарзі особистого підпису. Після ознайомлення 07 квітня 2025 року із матеріалами справи ОСОБА_1 стало відомо про зазначені обставини та підстави для повторного звернення до апеляційного суду.
Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову було винесено Святошинським районним судом м. Києва 19 грудня 2024 року без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності чи її захисника.
27 грудня 2024 року, тобто у визначений законом десятиденний строк, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі яка її подала, з підстав відсутності в апеляційній скарзі особистого підпису скаржника.
Згідно з відповіддю Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року на запит ОСОБА_1 про надання інформації про стан апеляційної скарги на момент подання ОСОБА_1 до суду першої інстанції, суд повідомив, що в ОСК вхідного документу № 86208 від 27.12.2024 в матеріалах справи міститься сканкопія апеляційної скарги на 4 арк.
Відповідно до вказаної копії апеляційної скарги, що була надіслана до суду першої інстанції, в ній наявний підпис скаржника ОСОБА_1
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 направив до Київського апеляційного суду заяву, яка за своїм змістом та викладеними в ній вимогами фактично є апеляційною скаргою.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, є обґрунтованими.
Вивчивши матеріали справи, з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на апеляційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року, провадження у справі закрити у зв'язку закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП для притягнення до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з частиною 1статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).
Так, статтею 38 КУпАП встановлені строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративного стягнення.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (частина 6 статті 38 КУпАП).
Згідно ч. 1 п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні Закону.
З точки зору сутнісного підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв'язку із чим відновлюються її добре ім'я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності. Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 522045 від 01.10.2023, 01 жовтня 2023 о 00:50 у м. Києві на просп. Берестейський, 139, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою «Драгера» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змістом протоколу та місцем розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення.
В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначив: «не надав, згідно ст. 63 Конституції України».
Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 522045 від 01.10.2023 року; копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 367049 від 01.10.2023року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.10.2023 року, витяг з бази «Армор» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; компакт-диски із відеозаписами, на яких зафіксовано обставини, викладені в протоколі.
Апеляційним судом переглянуто відеозапис, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено водія ОСОБА_1 на блок - посту під час комендантської години та в ході перевірки документів у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), та запропоновано йому пройти у передбаченому законом порядку огляд на стан сп'яніння, проте ОСОБА_1 у відповідь на пропозицію працівників поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2023 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі на період проходження ОСОБА_1 військової служби (а.с. 13-15).
15 грудня 2023 року до суду надійшло повторне клопотання від ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі на період проходження останнього військової служби (а.с. 30-43).
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 січня 2024 року на запит Святошинського районного суду м. Києва, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлений до ЦЗ ЗЦВС ЗСУ для проходження подальшої служби (а.с.48).
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 до лав ЗСУ не призивався, на військовому обліку в зазначених РТЦК та СП не перебував (а.с.50).
18 січня 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва втретє надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі на період проходження ОСОБА_1 військової служби. В обґрунтування заяви додано копію витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 -ІІ № БР-5673***. ОКП-Краматорськ від 31 грудня 2023 року про направлення офіцера мобільної групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_2 ІІ старшого лейтенанта ОСОБА_1 для здійснення заходів цивільно-військового співробітництва та підтримки військ. Командирам військових частин організовано та забезпечено допуск з 01 січня по 31 січня 2024 року. Вказаний витяг підписано начальником адміністративного відділу військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_2 (а.с. 54).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення зупинено до звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
21 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відновлення зупиненого провадження у справі у зв'язку з поверненням його із зони бойових дій м. Краматорськ Донецької області та бажанням приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відновлено та призначено судове засідання на 26 листопада 2024 року о 16.00.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення вказаного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції вважав, що зупинення провадження у справі тягне за собою і зупинення процесуальних строків, у тому числі тих, що визначені статтею 38 КУпАП.
Проте такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на наступне.
Зупиняючи провадження у справі, місцевий суд керувався аналогією права, застосувавши норми статті 335 КПК України.
Разом з тим, підстави для застосування аналогії закону відповідно до норм КПК України (як найбільш наближеної норми права) для вирішення питання про зупинення провадження у справі про адміністративні правопорушення, на думку апеляційного суду, відсутні, так як положеннями КУпАП передбачені випадки, коли допускається зупинення строку розгляду таких справ.
Згідно з ч. 4 ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
При цьому адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (частина 4 статі 38 КУпАП).
Натомість за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення (частина 6 статті 38 КУпАП).
Зазначені вище положення дають можливість розглянути питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП у суттєво збільшені строки поряд із загальними строками накладення адміністративного стягнення, передбаченими частиною 2 статті 38 КУпАП.
КУпАП врегульовані питання зупинення провадження в адміністративних справах шляхом надання можливості суду зупиняти провадження в окремо визначених категоріях справ у конкретно передбачених випадках і законодавцем не віднесено до таких справ ті, що стосуються притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, зокрема, на період проходження особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, військової служби.
Згідно з вимогами КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово брав участь у розгляді судової справи, що підтверджується матеріалами справи та численними клопотаннями.
Отже, чинний КУпАП не містить приписів про обов'язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, до моменту звільнення особи з лав Збройних Сил України.
А тому посилання суду першої інстанції на те, що зупинення провадження у справі тягне за собою і зупинення процесуальних строків, у тому числі і тих, що визначені статтею 38 КУпАП, на думку апеляційного суду, є помилковими.
Отже, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки правопорушення вчинене ОСОБА_1 01 жовтня 2023 року, то на момент розгляду справи закінчився визначений КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді першої інстанції (19 грудня 2024 року), закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову:
Провадження у справі № 759/19555/23 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, для притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук