25 вересня 2025 року м. Львівсправа № 380/6890/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 березня 2025 року № 134250009043 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період військової служби з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року в Збройних Силах, період роботи з 26 червня 1988 року по 20 липня 1994 року на посаді голови профкому радгоспу імені 50 річчя Компартії України та період роботи з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року у Верхньояблунській сільській раді з дня звернення із заявою від 14 березня 2025 року з урахуванням довідки від 12 березня 2025 року № 147/02-29 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки від 12 березня 2025 року № 148/02-29 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
14 березня 2025 року позивач у зв'язку з наявністю у нього віку понад 62 роки, загального стажу та стажу державної служби, визначених статтею статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723), звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надав відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок № 622) довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 12 березня 2025 року №№ 147/02-29, 148/02-29, видані виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 березня 2025 року № 134250009043 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з поданою ним заявою у зв'язку з відсутністю стажу державної служби, оскільки позивач працював на посадах, які мають статус посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача, уважає його протиправним, позаяк стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становить 29 років 11 місяців 20 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Так, на переконання позивача, до стажу його державної служби належить зарахувати: період військової служби з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року в Збройних Силах відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283); період роботи з 26 червня 1988 року по 20 липня 1994 року на посаді голови профкому радгоспу імені 50 річчя Компартії України відповідно до абзацу десятого пункту 3 Порядку № 283 та період роботи з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року у Верхньояблунській сільській раді відповідно до пункту 2 Порядку № 283, оскільки згідно з цією нормою час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Позивач також відзначає, що надані ним відповідачу довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 12 березня 2025 року №№ 147/02-29, 148/02-29, видані за прирівняною посадою відповідно до Порядку № 622, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823, оскільки Верхньояблунська сільська рада є у стані припинення у зв'язку з приєднанням до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, яка, своєю чергою, є правонаступником прав та обов'язків Верхньояблунської сільської ради. Вимога зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889) з урахуванням вказаних довідок про складові заробітної плати державного службовця є похідною і ґрунтується на висновках Верховного Суду.
Отже, позивач уважає, що відповідач протиправно відмовив йому у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому за захистом свого порушеного права він звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Законом № 889 поширене право на призначення пенсії державного службовця виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У зв'язку з набранням чинності Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493) посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування. За результатами вивчення поданих позивачем документів установлено, що позивач працював на посаді головного бухгалтера Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області. Ця посада має статус посадових осіб органів місцевого самоврядування. Отже, у позивача відсутній необхідний стаж на посадах державної служби, а тому відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З огляду на вказане відповідач просить відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 14 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
14 березня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 березня 2025 року № 134250009043 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки він працював на посаді головного бухгалтера Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, яка має статус посадових осіб органів місцевого самоврядування, що свідчить про відсутність законних підстав для такого переведення.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 березня 2025 року № 134250009043, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Суд встановив, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю у нього необхідного стажу державної служби. Водночас відповідач відмовився зарахувати до стажу державної служби позивача періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування.
Натомість позивач стверджує, що стаж його державної служби станом на 01 травня 2016 року становить 29 років 11 місяців 20 днів, що є достатнім для отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вважає, що до стажу його державної служби належить зарахувати період військової служби з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року в Збройних Силах, період роботи з 26 червня 1988 року по 20 липня 1994 року на посаді голови профкому радгоспу імені 50 річчя Компартії України та періоди роботи з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року у Верхньояблунській сільській раді.
Оцінюючи вказані доводи сторін, суд зазначає таке.
Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року
№ 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, на підставі наведених норм час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16 листопада 1987 року позивач у період з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року перебував на службі в лавах Радянської Армії, тому вказаний період військової служби позивача підлягає зарахуванню до стажу його державної служби на підставі абзацу п'ятого пункту 3 Порядку № 283 та абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011.
Згідно з абзацом одинадцятим пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049 (далі - Положення № 1049).
Відповідно до пункту 3 Положення № 1049 до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідальних посадах.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 03 червня 1994 року № 4-5-1156, погодженим з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування стажу роботи, зокрема в профспілкових організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24 жовтня 1990 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах 26 вересня 2019 року у справі № 530/1812/16-а, від 15 січня 2020 року у справі № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16), від 15 травня 2020 року у справі № 309/882/17.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16 листопада 1987 року позивач 26 червня 1988 року був обраний головою профспілкового комітету радгоспу імені 50 річчя Компартії України (постанова № 1 від 26 червня 1988 року), звільнений з роботи 21 липня 1994 року (протокол № 4 від 21 липня 1994 року) у зв'язку з обранням на виборну посаду.
Отже, позивач в період з 26 червня 1988 року по 20 липня 1994 року працював на посаді голови профспілкового комітету радгоспу імені 50 річчя Компартії України, яка є відповідальною та прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (постановою конференції, зборів (постанова № 1 від 26 червня 1988 року)).
Ураховуючи викладене, період роботи позивача з 26 червня 1988 року по 24 жовтня 1990 року на посаді голови профспілкового комітету радгоспу імені 50 річчя Компартії України підлягає зарахуванню до стажу його державної служби.
Водночас період роботи позивача на посаді голови профспілкового комітету радгоспу імені 50 річчя Компартії України починаючи з 25 жовтня 1990 року по 20 липня 1994 року (як просить позивач) до стажу державної служби не зараховується, оскільки така відбувалася вже після припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР, тобто після 24 жовтня 1990 року, що узгоджується із роз'ясненням Міністерства юстиції України від 03 червня 1994 року № 4-5-1156, погодженим з Кабінетом Міністрів України, а також вищевказаними правовими позиціями Верховного Суду.
Згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493 (в редакції, чинній станом на 01 травня 2016 року) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону України № 2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Класифікація посад в органах місцевого самоврядування визначена статтею 14 Закону № 2493. Так, відповідно до цієї статті до шостої категорії посад належать посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 2493 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Статтею 46 Закону № 889 визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 частини другої цієї статті зазначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), який є чинним з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отож, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889 та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 351/1792/17.
Водночас суд відзначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16 листопада 1987 року позивач у період з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року працював у Верхньояблунській сільській раді на посадах секретаря виконавчого комітету, спеціаліста ІІ категорії сільської ради, головного бухгалтера сільської ради 7 категорії. 21 липня 1994 року позивач прийняв присягу державного службовця.
Отже, як підтверджується записами у трудовій книжці позивача у період з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року він працював на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493.
З огляду на викладене правове регулювання суд доходить висновку про те, що вказаний період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування повинен бути зарахований відповідачем до стажу його державної служби.
Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а період військової служби в лавах Радянської Армії з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року, період роботи з 26 червня 1988 року по 24 жовтня 1990 року на посаді голови профкому радгоспу імені 50 річчя Компартії України та період роботи з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року у Верхньояблунській сільській раді на посадах секретаря виконавчого комітету, спеціаліста ІІ категорії сільської ради, головного бухгалтера сільської ради 7 категорії - зарахуванню до стажу державної служби позивача.
Як вже зазначено судом вище обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд встановив, що на день звернення до відповідача за пенсією державного службовця (14 березня 2025 року) позивач досягнув пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 37 Закону № 3723 (62 роки), та має необхідний страховий стаж, що пенсійним органом не заперечується.
Стаж державної служби позивача з урахуванням вищевказаних періодів, які відповідач не зарахував позивачу до стажу його державної служби, проте, які суд визнав такими, що підлягають зарахуванню до відповідного стажу позивача, за простими математичними підрахунками суду становить більше необхідних 20 років.
За цих обставин за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Стосовно дати призначення позивачу пенсії державного службовця, суд ураховує, що відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Оскільки із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач звернувся 14 березня 2025 року, то пенсія йому має бути призначена саме з цієї дати.
Також суд відзначає, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
Тому вимога позивача про зобов'язання пенсійного органу призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 12 березня 2025 року №№ 147/02-29, 148/02-29, виданих виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, є передчасною, оскільки стосується розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже, така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2023 року справі № 560/8328/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а.
Щодо вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії, то суд зазначає, що призначення пенсії позивачу само собою зумовить її перерахунок та виплату відповідним пенсійним органом, спір у цій частині між сторонами наразі відсутній, тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 березня 2025 року № 134250009043 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби в лавах Радянської Армії з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року, період роботи з 26 червня 1988 року по 24 жовтня 1990 року на посаді голови профкому радгоспу імені 50 річчя Компартії України та період роботи з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року у Верхньояблунській сільській раді на посадах секретаря виконавчого комітету, спеціаліста ІІ категорії сільської ради, головного бухгалтера сільської ради 7 категорії та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 14 березня 2025 року.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20 березня 2025 року № 134250009043 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби в лавах Радянської Армії з 12 травня 1982 року по 26 червня 1984 року, період роботи з 26 червня 1988 року по 24 жовтня 1990 року на посаді голови профкому радгоспу імені 50 річчя Компартії України та період роботи з 21 липня 1994 року по 01 травня 2016 року у Верхньояблунській сільській раді на посадах секретаря виконавчого комітету, спеціаліста ІІ категорії сільської ради, головного бухгалтера сільської ради 7 категорії та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 14 березня 2025 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна