25 вересня 2025 року м. Львівсправа № 380/6453/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням середнього показника заробітної плати за останні три роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням середнього показника заробітної плати за останні три роки, які передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 02 березня 2017 року їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - також Закон № 1788). На підставі заяви позивачки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначило їй з 27 лютого 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - також Закон № 1058), застосувавши для обчислення розміру пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 - 2017 роки, а не за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022 - 2024 роки. Таку поведінку відповідача позивачка вважає протиправною та такою, що порушує її право на належний розмір пенсії, оскільки у спірній ситуації відбулося не переведення, а призначення пенсії за іншим законом, тому вона на підставі статті 40 Закону № 1058 має право на обчислення розміру пенсійної виплати із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2022 - 2024 роки. Обґрунтовуючи свою позицію, позивачка покликається на відповідні правові позиції Верховного Суду, висловлені у подібних правовідносинах.
У зв'язку з наведеним за захистом свого порушеного права позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що законодавець встановив, що пенсія за вислугу років призначається за наявності віку та стажу, які передбачені Законом № 1788, а розмір пенсії призначається згідно із Законом № 1058. Під час переведення позивачки з пенсії за вислугу років на пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до статті 115 Закону № 1058 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн). Відповідач наголошує, що пенсія за вислугу років призначалася позивачці з урахуванням віку та стажу, які передбачені Законом № 1788, однак розмір пенсії позивачки було обчислено згідно з нормами Закону № 1058. Тому під час переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058 мова йде не про первинне призначення пенсії, а саме про її перерахунок. Ураховуючи те, що спірній ситуації відбулося не первинне призначення пенсії в розумінні частини другої статті 40 Закону № 1058, а переведення з одного виду пенсії на інший, правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2022 - 2024 роки відсутні.
Зважаючи на наведене, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 07 квітня 2025 року прийнято справу до провадження та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
З 02 березня 2017 року позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, що не заперечується сторонами.
З 27 лютого 2025 року позивачці на підставі її заяви відповідачем призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058. Під час призначення пенсії враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки, що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії позивачки.
Листом від 24 березня 2025 року № 6179-5679/Ф-52/8-1300/25 відповідач повідомив позивачку у відповідь на її звернення від 09 березня 2025 року, зокрема про те, що підстав для перерахунку пенсії за віком із застосуванням іншого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, зокрема за 2022 - 2024 роки, немає.
Позивачка, не погоджуючись із такою поведінкою відповідача, уважаючи її протиправною, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачці пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон № 1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема у постановах від 29 жовтня 2018 року у справі № 348/2305/16-а, від 23 листопада 2018 року у справі № 465/8263/14-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 493/1869/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 211/2459/17(2-а/211/160/17), від 27 лютого 2019 року у справі № 185/756/17, від 19 червня 2020 року у справі № 759/6396/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 751/10237/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 233/3458/17 та від 12 серпня 2021 року у справі № 640/20298/19.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788. У цьому разі розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що є на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, в якій зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що позивачці з 02 березня 2017 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону № 1058 вона звернулася уперше 27 лютого 2025 року.
Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а зазначив, що у разі призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а надалі, у разі висловлення такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, відбувається саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин відбулося призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 317/4184/16-а, від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом і в постанові від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, яку суд ураховує на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність у позивачки права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії а саме за 2022 -2024 роки, у зв'язку із чим позиція відповідача про відсутність у позивачки такого права не ґрунтується на правильному правозастосуванні та є помилковою.
Інших вагомих доводів, фактичних обставин, які б впливали на правильність вирішення судом цього спору, відповідач не навів.
Водночас у позовній заяві позивачка не визначає дати, з якої її право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 із застосуванням належного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, повинно бути відновлене відповідачем.
Суд зазначає, що оскільки пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 позивачці призначено з 27 лютого 2025 року, то саме з цієї дати її пенсія повинна бути перерахована та виплачена відповідачем із застосуванням належного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Зважаючи на викладене, суд з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивачки вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивачки на пенсійне забезпечення у такий належний спосіб:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком з 27 лютого 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 27 лютого 2025 року (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, розглядуваний позов належить задовольнити повністю у спосіб, встановлений судом вище.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком з 27 лютого 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 27 лютого 2025 року (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна