Провадження № 22-ц/803/2269/25 Справа № 201/15491/23 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Травкіній В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року у складі судді Батманової В.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в період з травня 2022 року по вересень 2023 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю, вели спільний побут та господарство, спільно проводили час, а також винаймали житло, тобто між ними були фактичні шлюбні відносини без реєстрації шлюбу.
Під час спільного проживання з ОСОБА_2 він дізнався про те, що її мати ОСОБА_3 має тяжке онкологічне захворювання та потребує тривалого лікування, а тому, маючи відповідні можливості, запропонував надати відповідну фінансову допомогу, щоб покрити усі витрати на лікування матері.
В період з травня 2022 року по вересень 2023 року включно на карткові рахунки ОСОБА_2 відкритих на її ім'я у AT «Універсалбанк» з його рахунків було безпідставно перераховано грошові кошти у розмірі 622441,26 грн. Разом з тим, в цей же період з кредитної карти відкритої на його ім'я у ПАТ КБ «ПриватБанк» на кредитні карти № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відкриті на ім'я ОСОБА_2 було безпідставно перераховано грошові кошти у розмірі 128500,00 грн. та 36000,00 грн.
Крім того, в період з травня 2022 року по вересень 2023 року включно з кредитної карти відкритої на його ім'я у ПАТ КБ «Приватбанк» на кредитні карти № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відкриті на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк» було безпідставно перераховано грошові кошти у розмірі 53699,18 грн.
Дізнавшись, що вказані грошові кошти були витрачені не на лікування хвороби ОСОБА_3 , а на придбання автомобіля Ауді ТТ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який оформлений на ОСОБА_2 , позивач вимушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування позову.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведеність заявленого позову, оскільки підставою для переведення грошових коштів на банківські рахунки відповідачів стало саме введення позивача в оману шляхом зловживання довірою, щодо тієї обставини, що ОСОБА_3 хворіє на тяжку онкологічну хворобу, що саме слугувало підставою для здійснення неодноразових переказів грошових коштів на банківські рахунки відповідачів. Окрім того, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, оскільки правовою підставою для подання позову слугували положення ст. 1212 ЦК України, а саме про повернення безпідставно набутих грошових коштів, а тому наявні підстави для задоволення позову та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з травня 2022 року по кінець вересня 2023 року ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю, вели спільний побут та господарство, спільно проводили час, винаймали житло, тобто між ними були фактичні шлюбні відносини без реєстрації шлюбу, що не спростовано сторонами.
В період з травня 2022 року по вересень 2023 року включно на карткові рахунки ОСОБА_2 відкритих на її ім'я у AT «Універсалбанк» з рахунків ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 622441,26 грн. В цей же період з кредитної карти відкритої на ім'я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» на кредитні карти № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відкриті на ім'я ОСОБА_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 128500,00 грн. та 36000,00 грн.
Крім того, в період з травня 2022 року по вересень 2023 року включно з кредитної карти відкритої на ім'я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» на кредитні карти № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відкриті на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк» було перераховано грошові кошти у розмірі 53699,18 грн.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст. 1212 ЦК України).
Передбачений ст. 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Слід звернути увагу на те, що позивач перерахував відповідачам грошові кошти, знаючи, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Аналогічний за змістом висновок про те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі положень ст. 1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов'язання для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, зроблений у постанові Верховного суду від 11 січня 2023 року № 548/741/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) дійшла висновку, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до положень ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач добровільно, самостійно, на власний розсуд, без рахункової помилки та недобросовісності відповідачів перерахував кошти у встановленому ним особисто розмірі, які не є його обов'язковим платежем, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявленого позову та безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки підставою для переведення грошових коштів на банківські рахунки відповідачів стало саме введення його в оману шляхом зловживання довірою, щодо тієї обставини, що ОСОБА_3 хворіє на тяжку онкологічну хворобу, що саме й слугувало підставою для здійснення неодноразових переказів грошових коштів на банківські рахунки відповідачів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки поведінка позивача в даному випадку є суперечливою, оскільки вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, оскільки правовою підставою для подання позову слугували положення ст. 1212 ЦК України, а саме повернення безпідставно набутих грошових коштів, а тому наявні підстави для задоволення позову, оскільки відповідачі отримали саме безпідставно грошові кошти, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню у розумінні положень ст. 1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов'язання для сплати коштів, проте здійснює таку сплату.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надані суду належні та допустимі докази у справі на підтвердження заявленого позову, колегія судді не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 вересня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна