Провадження № 11-кп/803/2964/25 Справа № 214/5995/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження за № 12025046750000174 від 05.06.2025 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Теміртау, Карагандинської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, не працевлаштованої, на утриманні дітей не має, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2024 року за ч. 1 ст.190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2024 року та призначено остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років 10 (десяти) днів пробаційного нагляду.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_8 виконання таких обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою,-
вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року у порядку спрощеного провадження встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2024 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та засуджено до покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
01.11.2024 року вищезазначений вирок суду набрав законної сили та надійшов для виконання до Саксаганського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Дніпропетровській області.
05.05.2025 року обвинувачену ознайомлено під підпис з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, та остання була зобов'язана додержуватися встановлених законодавством порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об'єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження з уповноваженим органом пробації не виїжджати за межі України. Також, обвинуваченому роз'яснено, що в разі ухилення від відбування покарання він буде притягнений до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України.
Того ж дня, обвинуваченій видано направлення до КП «Криворіжкнига» КМР для відбування призначеного покарання, згідно якого засуджена повинна приступити до відбування покарання з 06.05.2025 року.
Згідно з довідки № 72 від 08.05.2025 та № 73 від 12.05.2025 з КП «Криворіжкнига» КМР, ОСОБА_8 до установи не з'явилась. Про причини неявки відповідальних осіб не повідомляла, призначене їй покарання у вигляді 200 (двісті) годин не відбувала, тобто ухилялась від відбування покарання без поважних причин.
19.05.2025 засуджена ОСОБА_8 з'явилась до Саксаганського РВ уповноваженого органу з питань пробації та в своєму поясненні письмово повідомила, що не з'явилася до КП «Криворіжкнига» КМР, у зв'язку з тим, що не бажає відпрацьовувати призначені їй години громадських робіт, а також була знову попереджена про кримінальну відповідальність передбачену ч. 2 ст. 289 КК України, за ухилення від його відбування. А також проінформована про те, що матеріали справи будуть направлені про правоохоронних органів для відповідного реагування, притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч. 2 КК України. Також повідомила, що за даний період в медичних закладах м. Кривого Рогу на лікуванні не перебувала.
21.05.2025 року на адресу відділу надійшло повідомлення з КП «Криворіжкнига» КМР, відповідно до якого ОСОБА_8 , не з'явилася за направленням, до відбування призначеного вироком покарання призначеного вироком суду не встановлення причини неявки гр. ОСОБА_8 до КП «Криворіжкнига» КМР, 21.05.2025 року за місцем проживання був направлений виклик на 30.05.2025 року.
27.05.2025 засуджена ОСОБА_8 прибула до Саксаганського районного відділу та надала письмове пояснення про причину нявки до підприємства КП «Криворіжкнига» КМР. Засуджена повідомила, що не прибула до підприємства так, як не має часу їх відпрацьовувати, бо вона весь час працює, документів які б підтверджували той факт, що вона постійно працює до Саксаганського районного відділу ОСОБА_8 не надала. В цей же день засудженій ОСОБА_8 було повідомлено, що відносно неї до правоохоронних органів буде скероване подання для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, по факту ухилення, не пов'язаного з позбавленням волі.
Станом на 03.06.2025 в ОСОБА_8 відсутній відбутий строк громадських робіт, не відбутий строк покарання становить 200 годин.
ОСОБА_8 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без поважних причин не вийшла на громадські роботи більше двох разів протягом місяця, що відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.
Умисні дії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 389 КК України за ознаками: ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
На вказане рішення місцевого суду заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 2 років пробаційного нагляду. На підставі ч. 2 п. 4 ч. 3 ст.59-1 КК України покласти на обвинувачену відповідні обов'язки. Відповідно до ст. 71 КК України, з урахуванням вимог пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України призначити покарання за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2024 року та призначити остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років 10 (десяти ) днів пробаційного нагляду. На підставі ч. 2 п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на обвинувачену відповідні обов'язки.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ч. 2 ст. 59-1 КК України передбачено, що при призначені покарання у виді пробаційного нагляду суд покладає на засудженого відповідні обов'язки, ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
У порушення приписів матеріального закону, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, не виконав приписи ч. 2 ст. 59-1 КК України та взагалі не поклав на обвинувачену обов'язки, які є невід'ємним елементом цього виду покарання. При цьому призначив обмежувальні обов'язки при призначені покарання за сукупністю вироків у порядку ст. 71 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та просила її задовольнити, захисника адвоката ОСОБА_7 та обвинувачену ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам вирок суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
З вироку суду вбачається, що провадження розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 та доведеність її вини у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, апеляційним судом не перевіряється.
Призначене обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 389 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів, вид і строк цього покарання ніким із учасників провадження не оспорюються.
Разом з тим, доводи прокурора про не застосування обмежувальних обов'язків є слушними.
Суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_8 остаточне покарання за ч. 2 ст. 389 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки із покладенням відповідних обов'язків, при цьому призначаючи покарання окремо за ч. 2 ст. 389 КК України не встановив обов'язків передбачених ст. 59-1 КК України.
Проте, такий принцип призначення місцевим судом покарання не ґрунтується на вимогах кримінального закону, оскільки відповідно до положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
При цьому ч. 2 ст. 59-1 КК України визначено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Тобто, з аналізу вищевказаних вимог кримінального закону вбачається, що положення, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, є імперативною нормою.
Таким чином, при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду на обвинуваченого в обов'язковому порядку мають бути покладені обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Вказаних норм суд першої інстанції не дотримався та помилково призначив основне покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду без застосування наглядових та соціально-виховних заходів.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_8 та призначаючи їй покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду, не поклав на неї обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, що є обов'язковим у разі призначення такого виду покарання за кожне кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 1 «Про практику постановлення судами вироків при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», у разі коли в апеляційній скарзі ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого шляхом призначення йому більш суворого покарання, то у разі задоволення апеляційної скарги, вирок суду першої інстанції скасовується та ухвалюється новий вирок.
Враховуючи, що застосування обов'язків, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, фактично погіршує становище обвинуваченого та вказує на необхідність застосування більш суворого покарання, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченій покарання, скасувати з ухваленням в цій частині нового вироку.
Саме такий захід примусу із застосованими умовами його відбування буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання, - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 виконання таких обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, призначити покарання за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2024 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років 10 (десяти) днів пробаційного нагляду.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 виконання таких обов'язків:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В решті вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: