Провадження № 11-кп/803/2868/25 Справа № 215/2500/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.08.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 по 06.10.2025 року. Залишено суму застави у 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом 01.01.2024 р. - у розмірі 121120 грн. 00 коп., визначену ухвалою від 17.12.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.
Із вказаним судовим рішенням не погодився обвинувачений ОСОБА_6 та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить зменшити розмір застави. На обґрунтування своїх вимог вказує, що його мати похилого віку, та залишилась одна з двома маленькими дітьми сестри, яка загинула. Батько дітей перебуває у ЗСУ. Вказує, що матері потрібна допомога.
Зауважує, що у кримінальному провадженні вже допитані всі свідки, останній свідок свідчив на його користь, тривалий час судові засідання не відбуваються, лише продовжують строк тримання його під вартою, при цьому в матеріалах провадження наявна довідка про смерть потерпілого.
Наголошує, що четвертий рік знаходиться під вартою, зазначає, що за попередньою судимістю закон декриміналізовано, має постійне місце проживання.
Вказує, що обвинувачується за одним епізодом злочину, який не скоював. Ризики зменшились та не підтверджені, попередня судимість не може слугувати єдиною підставою для тримання його під вартою. Зазначає, що має намір захищати Батьківщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про бажання приймати участь у судовому засіданні на адресу апеляційного суду не надходило, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити судове засідання за відсутністю учасників провадження.
Дослідивши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
Підставою продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які вказують на те, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, наявність яких стала підставою для застосування цього запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Рішенням ЄСПЛ "Клоот проти Бельгії" визначено: "Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться".
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Наведених вимог закону місцевий суд дотримався не в повній мірі.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
26.07.2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041760000291 від 27.06.2022 р., стосовно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, надійшов до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 22.08.2022 року.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25.01.2024 року при продовжені запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 визначено розмір застави у 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 211960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався.
В подальшому, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2025 року строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжений строком на 60 днів до 22.03.2025р. із можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560грн.
При цьому, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.07.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 3 дні, тобто до 04.07.2025 року включно та визначено заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок.
Оскаржуваною ухвалою враховано думку апеляційного суду та продовжено строк тримання під вартою із розміром застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Прокурор, у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином обґрунтував наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За змістом ст. 199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, суд, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою. Судом першої інстанції прийнято до уваги обставини інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини на які посилається сам обвинувачений.
Апеляційний суд враховує те, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 відповідності до норм ст. 12 КК України є тяжкими, міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, становить до десяти років, а також інформацію про вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, місце проживання, репутацію, майновий стан.
Колегія суддів вважає доведеним ризик, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню. Враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в період дії іспитового строку, що вказує, на схильність останнього до протиправної поведінки та вчинення протиправних діянь. Крім того, офіційно працевлаштований не був, що може спонукати на вчинення кримінальних правопорушень задля власного забезпечення.
Колегія суддів зауважує, що необхідність допомагати родині не може бути єдиною. Підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, за наявності заявлених ризиків, які повною мірою доведені та виправдовують тримання ОСОБА_6 на даний час під вартою. Крім того, вказані обставини не були стримуючим фактором для вчинення останнім протиправних діянь.
Викладене свідчить про те, що застосування до ОСОБА_6 , на даному етапі кримінального провадження, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, та не зможе запобігти спробам переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, встановлені судом першої інстанції ризики є наявними, обґрунтованими та такими, що можуть справдитись з великим ступенем вірогідності.
На даний час існує ймовірність, що ОСОБА_6 може здійснити дії, щодо протидії кримінальному провадженню задля уникнення від кримінальної відповідальності та як наслідок покарання.
Апеляційний суд враховує тривалий строк тримання ОСОБА_6 під вартою та зменшення ризиків зі спливом часу та стадією судового розгляду, однак на даний час таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Разом з цим, наведені обставини вказують на можливість зменшення розміру застави.
З дня визначення розміру застави у січні 2024 року, як в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, так і у лютому 2025 року в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, обвинувачений її не сплатив, тобто слід вважати, що для ОСОБА_6 визначена застава є надмірною.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. А ч. 5 ст. 182 КПК визначає межі суми застави для злочинів різних категорій і також зазначає, що у виняткових випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у визначених законодавством межах не здатна забезпечити виконання підозрюваною особою покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує максимальний рівень.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ (рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, заява № 12050/04 від 28.09.2010, пункти 78 - 81); «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine, заява № 23312/15 від 13.01.2022, пункт 25) рішення щодо розміру застави повинне гарантувати виконання процесуальних обов'язків і бути співмірним майновому стану підозрюваного.
Обґрунтовуючи розмір застави, колегія суддів виходив з тяжкості інкримінованого злочину, розміру встановлених збитків та з високого ступеню встановлених ризиків.
Слід зазначити і про те, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів не покаранням. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, з урахуванням вимог пропорційності розміру застави обов'язку обвинуваченого виконувати покладені на нього обов'язки, а також помірності для нього такого розміру, визначений судом розмір застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слід змінити, та зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 грн. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі внесення такого розміру застави це зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити, скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.10.2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
У разі внесення застави, яка може бути внесена у будь-який момент, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проходження військової служби;
4) утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими по справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що уразі невиконання покладених на нього обов'язків, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді