Провадження № 11-кп/803/3114/25 Справа № 201/7759/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12020040000000095 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.4 ст.189 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 жовтня 2025 року,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором до клопотання не додано матеріали, якими він його обгрунтовує.
Зазначає, що не враховано рішення ЄСПЛ від 28.05.2025 року у справі “Тунік та інші проти України», яким встановлено порушення його прав, передбачених ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також зазначає, що він має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 жовтня 2025 року, також застосовано заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може: - переховуватись від суду; - незаконно впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, окрім того, враховано покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а також особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та захисник.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, зменшити розмір застави ближче до мінімального розміру, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження на розгляді Центрального районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт № 12020040000000095 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.4 ст.189 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою суду від 20.02.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 27.08.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Однак вказаних вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції належним чином не дотримався, оскільки постановлюючи ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, не врахував вимоги, передбачені ч.4 ст.182 КПК України, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, про що також було зазначено в таблиці у додатку до рішення ЄСПЛ від 28 травня 2025 року у справі «Тунік та інші проти України», в якому окрім порушень, передбачених ст. 3, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), встановлено порушення п. 3 ст. 5 Конвенції, а саме звернуто увагу на надмірну тривалість тримання під вартою, яка триває з 19.02.2020 року, та відповідно до ч.3 ст.183 КПК України належним чином не обгрунтував визначений розмір застави.
Таким чином, рішення суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що, відповідно до ст. 412 КПК України, є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали судом апеляційної інстанції.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 199, 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що доводи поданого клопотання є частково обґрунтованими.
Так, колегія суддів вважає, що зі сплином часу заявлені прокурором ризики, зменшились, однак продовжують на цей час існувати, ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки з обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий.
Водночас, посилання прокурора на ризики, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 не містить фактів, які підтверджують наявність цих ризиків, так як ризик незаконного впливу на інших обвинувачених в клопотанні взагалі не обгрунтований, а ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обгрунтовується подіями, які мали місце ще у 2023 році, без зазначення відповідних відомостей на підтвердження того, що вказаний ризик продовжує існувати на цей час.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, окрім того обвинувачений не надав відомості щодо адреси, де він буде проживати у разі обрання цього запобіжного заходу, а тому доводи обвинуваченого про те, що він має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання не є слушними.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Доводи обвинуваченого про те, що прокурором до клопотання не було долучено матеріали, якими воно обгрунтовується, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене не передбачено ч.3 ст.199 КПК України.
Враховуючи наведене, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно задовольнити частково, ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.10.2025 року включно.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, а саме з 19.02.2020 року, на що звернуто увагу в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 2025 року у справі «Тунік та інші проти України», також враховуючи обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_7 , майновий стан обвинуваченого, який відповідно до обвинувального акта офіційно не працевлаштований, відомості щодо його майна та сімейного стану, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на 01.01.2025 року встановлено в розмірі 3028 грн, що становить 242 240 грн і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року - задовольнити частково.
Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 жовтня 2025 року.
Визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки до 25 жовтня 2025 року: - прибувати до суду у визначений час; - утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками та іншими обвинуваченими; - не відлучатися із м. Дніпро, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4