Провадження № 22-ц/803/3049/25 Справа № 212/4427/24 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
23 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/4427/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року,
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Також, вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.
У вказаних кримінальних провадженнях позивач є потерпілою.
У зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями, внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_2 позивачу спричинено матеріальні збитки, внаслідок вчинення останнім кримінальних правопорушень.
З лютого 2022 року після проведення операції лапароскопії через трудну вагітність, позивач почала проходити курс лікування для того щоб завагітніти в Клініці «Genesis Dnepr» та за заключенням лікаря їй було рекомендовано: фізичний та емоційний спокій, виключення стресових факторів, обмеження підвищеного фізичного навантаження, при овуляції максимально зберігаючий режим, фізичний спокій, обмеження стресових факторів. Однак, після того як відповідач вчинив відносно позивача фізичне насильство, остання змушена була знову звертатися до лікарів для проведення повторного обстеження, оскільки відповідач 09 жовтня 2022 року наніс їй ногами удари в живіт, у зв'язку із чим за 26 жовтня 2022 року за обстеження в клініці «Genesis Dnepr» остання сплатила грошові кошти в сумі 1 500 грн. 10 жовтня 2022 року та 17 жовтня 2022 року після отриманих тілесних ушкоджень, позивач понесла витрати за проходження СМЕ в сумі 229,20 грн та 264,86 грн.
У зв'язку із перенесеними психологічно-травмуючими подіями позивач у період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року зверталась до психолога за психологічною допомогою та понесла витрати на суму 7 800 грн.
Також, позивачем понесені матеріальні витрати на професійну правничу допомогу під час надання правової допомоги по кримінальним провадженням у розмірі 40 000 грн.
Умисними протиправними злочинними діями відповідача, позивачу завдано немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у її житті: негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов?язків, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я, страх ніколи не стати матір'ю, часті звернення до лікарів - гінекологів з жовтня 2022 року по березень 2023 року.
Як в момент отримання тілесних ушкоджень від відповідача, так і після позивач перенесла фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, пригніченості та страху за своє життя.
Розмір та наявність у неї моральної шкоди обґрунтовується її душевними стражданнями та переживаннями, перенесеними у зв?язку із подіями, що сталися 09 жовтня 2022 року та 15 жовтня 2022 року у той самий час, коли вона намагалася завагітніти після втраченої вагітності та мала перебувати у спокої від психічних та фізичних навантажень.
Враховуючи викладене, зважаючи на характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, які позивач зазнала та зазнаю до цього часу, перенесене нервове потрясіння, що призвело до вимушених змін життєвих умов, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 150 000 грн.
На підставі наведенного вище позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 49 794 грн, моральну шкоду у розмірі 150 000 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 997,94 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 8 529 грн 20 коп, моральну шкоду у розмірі 80 000 грн, а всього стягнуто 88 529 грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 9 747 грн 35 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого дує адвокат Зеркін А.С,, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обґрунтування позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у сумі 1 500 грн з відповідача на проведення обстеження у клініці «Genesis Dnepr» у зв'язку із вчиненням відповідачем відносно неї фізичного насильства не відповідає дійсності, оскільки вироком суду від 31 жовтня 2022 року (справа № 212/5859/22) було встановлено, що у результаті протиправних дій відповідача, які мали місце 09 жовтня 2022 року позивачу було спричинено тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.
Отже встановлено, що протиправні дії відповідача по відношенню до позивача могли мати наслідки тривалістю не більше 6 (шести) днів, тобто, з урахуванням тієї обставини, що легкі тілесні ушкодження були нанесені відповідачем позивачу 09 жовтня 2022 року, то їх наслідки могли тривати до 15 жовтня 2022 року, натомість медичне обстеження позивач проходила 26 жовтня 2022 року, вже після спливу більше ніж 6-ти днів після нанесення їй легких тілесних ушкоджень. Також, додані позивачем докази на підтвердження отримання нею психологічної допомоги, всього на загальну суму 6 800 грн, а отже заявлена позивачесм до стягнення сума 7 800 грн не підтверджується наданими доказами у повному обсязі.
Апелянт вважає, що надана приватним психологом довідка підтверджує єдиний прийом психолога, який був пов'язаний з нанесенням відповідачем легких тілесних ушкоджень, мав місце 13 жовтня 2022 року. У даній довідці не йде мова, що якісь інші прийоми, на які приходила позивач, були також пов'язані з подіями, які мали місце 09 жовтня 2022 року або 15 жовтня 2022 року, а тому відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що прийоми, на яких була позивач у психолога пов'язані з подіями, які мали місце 09 жовтня 2022 року або 15 жовтня 2022 року.
Апелянт вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не підтверджено завдання моральної шкоди належними, допустимими та достатніми доказами, на підставі яких можна встановити, що позивач поніс моральні страждання, а також здійснити їх грошовий вираз. Позивачем значно завищено розмір витрат на надання правничої допомоги адвокатом, що не є співрозмірним із часом, витраченим адвокатом на її надання та обсягом роботи, що була виконана адвокатом, а також не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про надання адвокатом такої допомоги саме у рамках даної справи, а також доказів, що підтверджують факт оплати позивачем наданих адвокатом послуг.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Зеркіна А.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Охрімович Л.С., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с.37-38).
Зі змісту вироку вбачається, що 09 жовтня 2022 року близько 12.20 години ОСОБА_2 в ході сварки з ОСОБА_1 , з мотивів гострої неприязні до неї, знаходячись у безпосередньої близькості на відстані витягнутої руки від потерпілої ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, наніс не менш 4-х ударів ногами та руками в ділянку тулуба та правого плеча останньої. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця правого плеча, саден тулуба, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1467 від 19 жовтня 2022 року, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.
Крім того, вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.39-41).
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_2 15 жовтня 2022 року близько о 18.35 години, перебуваючи на стоянці автомобілів, використовуючи невстановлений предмет, за своїми властивостями схожий на балон аерозольного типу, спрямував струмінь невизначеної хімічної речовини сльозоточивої і дратівної дії в обличчя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, шкіри обличчя, які, згідно висновку судово-медичної експертизи, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.
Також судов встановлено, що згідно довідки КФ КП «Докол», ОСОБА_1 зверталась до КФ КП «Докол»15 жовтня 2022 року з приводу травму, яка мала місце у Покровському районі на мкрн 5-й Зарічний будинок № 69а на стоянці, її обризнули у обличчя перцевим балончиком (а.с.33).
Згідно висновку судово-медичного експерта № 1471 від 17 жовтня 2022 року, виявлені у ОСОБА_1 ушкодження у вигляді хімічного піку обох очей, шкіри обличчя за характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року (а.с.35-36).
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста лікаря акушера-гінеколога клініки «Genesis Dnepr» від 26 жовтня 2022 року ОСОБА_1 має попередній діагноз: первинне безпліддя (трубний фактор), відсутність проходимості у лівій маточній трубі та їй рекомендовано по лікуванню: фізичний та емоційний спокій, виключення стресових факторів, обмеження підвищенних фізичних навантажень (а.с.32).
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки № 1 психолога ОСОБА_4 від 03 квітня 2024 року, ОСОБА_1 13 жовтня 2022 року звернулась за психологічною допомогою до приватного психолога ОСОБА_5 із запитом: діагностика психо-емоційного стану та у процесу консультації було встановлено, що на фоні психотравмуючих подій, а саме ситуації, де ОСОБА_6 зазнала нападу та побиття у своєму під'їзді 09 жовтня 2022 року, а у подальшому нападу на стоянці біля дому 15 жовтня 2022 року з боку сусіда з 9-го поверху ОСОБА_7 . Має такі симптоми: відчуття напруги та тривоги, розлад сну, постійні занурення в ці травмуючі події, нав'язливі спогади, порушення концентрації уваги, відчуття пригніченості, стан розпачу, неможливість працювати із-за перевидань. З жовтня 2022 року по березень 2023 року зверталась до лікарів гінекологів з приводу болей внизу живота та ненастання вагітності, терапевтів у зв'язку з частими ГРВІ на фоні зниження імунітету через фізичну та психологічну травму. Вказані обставини призвели до наслідків у вигляді психо-емоційної напруги, моральних страждань та психологічного дискомфорту (а.с.16).
Позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_4 грошові кошти за психологічні послуги у період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року у загальному розмірі 6 800 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с.17-26).
Також, позивачем було сплачено грошові кошти за обстеження у клініці у розмірі 1500 грн, що підтверджується копією платіжного інструкції (а.с.31).
На підставі вказаних доказів суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 8 529,20 грн.
При цьому суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності понесених позивачем витрат в сумі 6 800 грн на послуги психолога, оскільки з наданої довідки чітко вбачається, що позивач зверталась за психологічної допомогою саме з приводу психотравмуючих подій, які мали місце 09 жовтня 2022 року та 15 жовтня 2022 року з боку її сусіда, крім того наданими квитанціями підтверджено належним чином оплату послуг психолога на загальну суму 6 800 грн.
Тому колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем розміру завданих їй матеріальних збитків.
За приписами ч. ч. 2, 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
У ч. 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У п. п. 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Системний аналіз цих положень закону дає підстави констатувати, що цивільно-правова відповідальність настає при наявності таких умов (підстав): протиправність, шкода, вина, причинний зв'язок.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Крім того, вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Зі змісту вказваних вироків вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 , двічі в різні дні, було спричинено потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.
З огляду вищевикладені вимоги закону та правові висновки Верховного Суду, встановивши причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та настанням шкідливих наслідків для позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, зазначивши при цьому, що з урахуванням глибини моральних страждань позивача внаслідок протиправних дій щодо нього, поведінки відповідача та тривалої відсутності відшкодування завданої відповідачем шкоди, а також засад розумності та справедливості розмір завданої моральної шкоди можна визначити у 80 000 грн.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та не є підставою для зменшення визначеного судом розміру морального відшкодування.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у відповідача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зеркін Артур Сергійович, залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: