Провадження № 11-кп/803/2638/25 Справа № 205/4019/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024041690001365 від 13.10.2024 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бакумінгічаур, Азербайджан, особи без громадянства, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- 06.11.2006 вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі- КК) до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. 27.01.2011 прибув до Солонянської ВК Дніпропетровської області (№21). 17.06.2012 звільнений з Солонянської ВК Дніпропетровської області (№21) по відбуттю строку покарання;
- 05.12.2019 вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121 КК до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,-
визнано винним та засуджено за ч.4 ст.186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч.5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення дорівнює один день позбавлення волі, з дня його фактичного затримання, тобто з 02 березня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили - залишено без змін.
Долю речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше судима за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не встав та знаючи про те, що з 24.02.2022 року Указом Президента України за № 64/2022 введено на території України воєнний стан, який продовжено Указом Президента України №3891-IX від 12.08.2024 90 діб, вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
12 жовтня 2024 року приблизно о 17:00 годині ОСОБА_7 знаходився біля зупинки громадського транспорту, розташованої поблизу будинку № 32 по вул. В. Діївська, 32 в м. Дніпро, де побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_10 , який мав при собі мобільний телефон ZTE Blade А 53, зеленого кольору. В цей момент у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Перебуваючи за вищевказаною адресою та час, ОСОБА_7 побачив мобільний телефон ZTE Blade А 53, зеленого кольору, який належить ОСОБА_10 , який він визначив об'єктом свого злочинного посягання. Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел ОСОБА_7 перебуваючи за вищевказаною адресою та час, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів і особистої зацікавленості, вчиняючи кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу дістав вищевказаний мобільний телефон з кишені штанів, одягнутих на ОСОБА_10 .
В цей момент дії ОСОБА_7 були помічені ОСОБА_10 , який в свою чергу почав бігти за ОСОБА_7 та висувати вимогу повернути свій викрадений мобільний телефон. В цей час ОСОБА_7 , усвідомив, що його дії перестали бути непомітними для оточуючих, але вирішив довести свій умисел на викрадення чужого майна до кінця шляхом відкритого заволодіння чужим майном, тобто вчиненням грабежу. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_7 , утримуючи у своїй руці мобільний телефон ZTE Blade А 53, зеленого кольору, побіг з місця скоєння кримінального правопорушення у напрямку спортивного комплексу «Акваторія» в м. Дніпро, отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду у розмірі 2739,55 гривень.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст. 186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального правопорушення, місця, часу, способу їх вчинення та інших обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано у порядку ч.3 ст.349 КПК недоцільним, вказує, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Посилається на те, що згідно ч.ч. 1,4 ст. 71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Надалі вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019, остаточно визначено покарання у вигляді 12 років 4 місяці 8 днів позбавлення волі з конфіскацією майна та засудженого ОСОБА_7 було звільнено з-під варти.
Однак цей вирок був скасований ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.05.2025, з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з інформацією державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», кінець строку відбування ОСОБА_7 покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 становить 23.02.2025.
У цьому провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК ОСОБА_7 вчинив 12.10.2024, тобто в період невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019. Проте суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог кримінального законодавства, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_7 , не застосував положення статті 71 КК, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На підставі викладеного прокурор просить вирок Новокодацького районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити останньому покарання за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі строком на 7 років.
На підставі ч.ч. 1,4 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці.
В інший частині вирок залишити без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_10 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- думку прокурора, яка підтримали вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення, просила їх задовольнити, вирок Новокодацького районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК - скасувати, ухвалити новий, яким призначити йому покарання за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі строком на 7 років. На підставі ч.ч. 1,4 ст. 71 КК за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці. В інший частині вирок залишити без змін;
- думку обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи із ч. 3 ст. 404 КПК колегія суддів не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, місця, часу, способу їх вчинення, кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст. 186 КК, оскільки вони у судовому засіданні ніким не оспорювалися і щодо них докази не досліджувалися відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК, порядок застосування якої порушений не був.
Колегія суддів апеляційного суду вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосуванням місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 остаточного покарання, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 71 КК встановлено порядок призначення покарання за сукупністю вироків. Зокрема, згідно з ч.ч.1,4 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила нове кримінальне правопорушення, а також коли нове кримінальне правопорушення вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 26 зазначеної Постанови, при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК, до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарання і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у абз. 5 п.10 Постанови, у разі призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Вказана правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.08.2021 (справа № 185/10985/19). Відповідно до ч.б ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 був засуджений вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 за ч.1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2024 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна. На підставі ч.4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та невідбутого покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 4 місяці 8 днів з конфіскацією майна (т.1 а.п.89-93).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2025 року Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції (т.2 а.п.74-80).
Згідно інформації, наданої державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», кінець строку відбування ОСОБА_7 покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 становить - 23.02.2025 (т.2 а.п.81).
У цьому провадженні, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК ОСОБА_7 вчинив 12.10.2024, тобто в період невідбутої частини покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019.
Проте суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_7 , у порушення вимог ст. 71 КК не призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків, що призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.3 ч.1 ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Суд апеляційної інстанції, згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, з ухваленням апеляційним судом свого вироку в цій частині, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання колегія суддів у відповідності до ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що відповідно до вимог ст. 67 КК обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочину.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 2 (два) місяці.
В інший частині вирок залишити без змін.
На думку колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Дотримуючись приписів ч.15 ст.615 КПК, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку апеляційний суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413 та 418, 420 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року, ухвалений щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч4 ст.186 КК - скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2019 та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 2 (два) місяці.
В інший частині вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою - в той саме строк з дня отримання копії вироку апеляційного суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4