Справа №:755/18251/23
Провадження №: 4-с/755/82/25
"22" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Онопрійчук Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою в якій просить суд:
-визнати протиправною постанову головного державного виконавця Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві від 23.02.2015 про відкриття виконавчого провадження, винесену на підставі виконавчого листа № 2-746/1-09, виданого 23.04.2010 Дніпровським районним судом міста Києва, законом визначений строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився і закінчився строк загальної позовної давності;
-постанову головного державного виконавця Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві від 23.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на суму 6 278,88 грн скасувати.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 23.04.2010 Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14.08.2009 по справі № 2-746/1-09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» боргу в сумі 5 771,17 грн, 57,71 грн державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн, та витрати на опублікування оголошення в пресу в сумі 420 грн, а всього 6 278,88 грн. 23.02.2015 головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 23.04.2010 по справі № 2-746/1-09.
Заявник вважає оскаржувану постанову неправомірною, оскільки на її думку стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а документи щодо первісного та повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, є підробленими.
У зв'язку з чим просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києві від 23.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2023 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подачі скарги за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто заявниці.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29.11.2023 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.06.2024 скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.07.2024 скаргу ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прийнято до провадження суддею Арапіною Н.Є. та призначено до судового розгляду, витребувано докази.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.07.2024 визнано необґрунтованим заявлений скаржницею ОСОБА_1 відвід головуючому судді Арапіній Н.Є. та передано заяву про відвід головуючому у справі для її вирішення в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.08.2024 в складі головуючого судді Яровенко Н.О. відмовлено у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Арапіної Н.Є. та передано цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.10.2024 визнано необґрунтованим заявлений скаржницею ОСОБА_1 відвід головуючому судді Арапіній Н.Є. та передано заяву про відвід головуючому у справі для її вирішення в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18.10.2024 в складі головуючого судді Гаврилової О.В. відмовлено у задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Арапіної Н.Є. та передано цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 22.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06.11.2024 скасовано. Справу за скаргою боржника ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.05.2025 скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прийнято до свого провадження суддею Катющенко В.П. та призначено до судового засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2025 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Катющенко В.П. та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді.
22.07.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій остання просила суд постановити окрему ухвалу у зв'язку із виявленими фактами безпрецедентного грубого порушення вимог процесуального законодавства при винесенні постанови головного державного виконавця Шеремета Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві від 23.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з підстав підроблення фактів первинного і так званого повторного пред'явлення до виконання виконавчого листа від 23.04.2010, виданого Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 2-746/1-09.
У судовому засіданні скаржниця ОСОБА_1 підтримала вимоги скарги, з підстав викладених в письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, подавали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За вказаних обставин, враховуючи, що заінтересовані особи належним чином повідомлені про день та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 450 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 в справі №466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
У скарзі та в судовому засіданні, заявник стверджувала, зокрема про те, що 15.11.2023 на особистому прийомі в.о. начальника відділу Л.В. Кенюк, остання провела перевірку щодо пред'явлення виконавчого листа, який видано 23.04.2010 Дніпровським районним судом міста Києва у цивільній справі № 2-746/1-09 до виконання та надала заявнику витяги з Автоматизованої системи виконавчих проваджень «ВП - спецрозділ» щодо первинного та повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання. Саме з цієї дати заявник дізналася про порушення своїх прав, а саме, підроблення, на її думку, виконавчого листа та витягів з Автоматизованої системи виконавчих проваджень «ВП - спецрозділ», в частині внесення до них відомостей щодо так званого, на думку заявника, первинного та повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що заявник стверджує, що про порушення, на її думку, своїх прав, вона дізналася лише 15.11.2023, а до суду з даною скаргою остання звернулася 24.11.2023, то десятиденний строк для подання скарги, не є таким, що пропущений, у зв'язку з чим підстави для його поновлення відсутні.
Стосовно суті вимог викладених в скарзі, суд доходить наступних висновків.
23.04.2010 Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14.08.2009 по справі № 2-746/1-09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» боргу в сумі 5 771,17 грн, 57,71 грн державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн, та витрати на опублікування оголошення в пресу в сумі 420 грн, а всього 6 278,88 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 ЗУ «Про виконавче провадження»в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років (в редакції Закону від 11.06.2009 та від 16.02.2010).
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень «ВП-спецрозділ», вперше виконавчий лист від 23.04.2010 № 2-746, що виданий Дніпровським районним судом міста Києва, надійшов до державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві 20.05.2010.
Постановою старшого державного виконавця Удод Т.В. від 27.05.2010 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.
03.02.2012 старшим державним виконавцем Клименком Р.В. винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, а 02.03.2012 та 24.07.2013 винесено постанови про розшук майна боржника.
Постановою головного державного виконавця Клименка Р.В. від 31.12.2013 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (в редакції Закону від 16.10.2013).
Частиною 5 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (в редакції Закону від 16.10.2013).
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом (п.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції Закону від 16.10.2013).
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень «ВП-спецрозділ», вдруге виконавчий лист від 23.04.2010 № 2-746/1-09, що виданий Дніпровським районним судом міста Києва, надійшов до державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві 13.10.2014.
Постановою старшого державного виконавця Торбинської О.М. від 15.10.2014 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
10.11.2014 державним виконавцем Телявським А.М. здійснено приєднання виконавчого провадження до зведеного.
24.12.2014 старшим державним виконавцем Торбинською О.М. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 (відсутність у боржника майна).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (в редакції Закону від 26.10.2014).
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч.5 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції Закону від 26.10.2014).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом (в редакції Закону від 26.10.2014).
Зазначені відомості щодо повернення виконавчого документу стягувачу, а саме на підставі постанов від 31.12.2013 та 24.12.2014 містяться і у виконавчому листі № 2-746/1-09 виданому 23.04.2010 Дніпровським районним судом міста Києва, копія якого надана Дніпровським ВДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) до суду разом із копією матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 та самим заявником.
Відповідно до п.9.9 Наказу Міністерства юстиції від 25.12.2008 №2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік (в редакції чинній на 24.12.2014).
З огляду на викладене, суд вважає, що посилання заявника на підроблення виконавчого документа та витягів із Автоматизованої системи виконавчих проваджень «ВП-спецрозділ», щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання та його повернення 31.12.2013 та 24.12.2014, відповідно, у зв'язку з відсутністю матеріалів таких виконавчих проваджень станом на 2023 рік, є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами.
18.02.2015 стягувачем ТОВ «Новобудова» подано заяву про повторне прийняття до виконання виконавчого листа виданого 23.04.2010 Дніпровським районним судом міста Києва по цивільній справі №2-746/1-09 та відкриття виконавчого провадження.
23.02.2015 головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 23.04.2010 по справі № 2-746/1-09.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (в редакції Закону від 06.02.2015).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (в редакції Закону від 06.02.2015).
За встановлених обставин, суд приходить висновку, що головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві прийнято виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва від 23.04.2010 по справі № 2-746/1-09 на примусове виконання та відповідно 23.02.2015 відкрито виконавче провадження, в межах строків визначених Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому посилання заявника на ту обставину, що відкриття виконавчого провадження 23.02.2015 відбулася через два місяці після попереднього його повернення, що на її думку свідчить про підроблення фактів попереднього пред'явлення виконавчого документа до виконання, не спростовує висновків суду щодо правомірності дій головного державного виконавця Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві. В цьому аспекті слід відзначити, що стягувач в межах визначеного законом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, не обмежений часом його повторного пред'явлення, будь то один місяць після повернення виконавчого документа стягувачу, чи останній день строку його повторного пред'явлення до виконання.
Окремо суд звертає увагу, що інші доводи скарги зводяться до незгоди заявника ОСОБА_1 із судовим рішенням за яким видано виконавчий лист.
За нормою ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
З огляду на викладене, будь-які доводи заявника, які зводяться до незгоди із рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14.08.2009 у справі №2-746/1-09, та намагання у спосіб оскарження дій державного виконавця, здійснити переоцінку доказів, які стали підставою для ухвалення такого рішення, є неприйнятними та не можуть бути взяті судом до уваги в межах розгляду даної справи.
Щодо інших доводів скарги щодо підробленням, на думку заявника, документів попереднім - первісним та повторним пред'явленням виконавчого листа до виконання та його повернення, то суд їх відхиляє, оскільки жодних доказів в підтвердження таких обґрунтувань заявником суду не надано, а судом в межах розгляду даної справи не встановлено. Такі доводи сторони заявника направлені виключно на перешкоджання виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Також, заявником в межах розгляду даної справи, заявлено вимогу про постановлення окремої ухвали, у зв'язку із виявленими, на її думку, фактами безпрецедентного грубого порушення вимог процесуального законодавства при винесенні постанови головного державного виконавця Шеремета Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві від 23.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з підстав підроблення фактів первинного і повторного пред'явлення до виконання виконавчого листа від 23.04.2010, виданого Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 2-746/1-09.
В цьому аспекті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
В той же час, судом в межах розгляду даної справи не встановлено фактів порушення вимог законодавства в діях уповноважених осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а також фактів будь-якого підроблення виконавчого листа та інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, а відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, враховуючи доводи скарги та її вимоги, судом не встановлено порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження» в діях уповноважених осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
За вказаних обставин, з урахуванням встановлених обставин, дослідивши та оцінивши усі надані до суду докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 5, 12, 13, 18, 46, 48, 55, 258-261, 268, 353, 354, 447-452 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (код в ЄДРПОУ: 32917247, вул. Саперно-Слобідська, 10, м. Київ), Дніпровський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код в ЄДРПОУ: 35011660, вул. Георгія Тороповського, 39, м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 26.09.2025.
Суддя: