Справа №404/5984/25 провадження № 2/403/442/25
24 вересня 2025 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Муляві В.В.,
з участю:
прокурора Семенюк В.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом прокурора керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, поданим в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Кіровоградської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення,
В липні 2025 року прокурор - керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі позивачів Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) та Кіровоградської обласної ради в порядку ч.3 ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з нього витрат на стаціонарне лікування гр-нки ОСОБА_2 , потерпілої від кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в загальному розмірі 16829 грн. 40 коп.. Позовна вимога обґрунтована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 09 грудня 2024 року, постановленою у справі №405/6491/24, яка набрала законної сили, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, було закрито у зв'язку з примиренням ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_2 .. Разом з тим, внаслідок дій ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 в період часу з 31 липня по 07 серпня 2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні кістково-гнійної хірургії КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», яким на лікування потерпілої були витрачені кошти на загальну суму 16829,40 грн., з яких: 1) за рахунок коштів Національної служби здоров'я України (державний бюджет) - 15991,22 грн. за 7 ліжко-днів з розрахунку 2404,20 грн. витрат на 1 ліжко-день у серпні 2024 року, та 2) за рахунок коштів обласного (місцевого) бюджету - 838,18 грн. на оплату комунальних послуг та енергоносіїв за 7 ліжко-днів з розрахунку 119,74 грн. за одне ліжко день у серпні 2024 року. За вказаних обставин прокурор, посилаючись на положення ч.1 ст.1166, ч.2 ст.1191, ч.ч.1, 3 ст.1206 Цивільного кодексу України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», прохав суд задоволити позов та стягнути з відповідача ОСОБА_1 в дохід державного та місцевого (обласного) бюджетів у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 грошові кошти у зазначених вище розмірах.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті прокурор викладені в позовній заяві вимоги підтримала повністю, прохала суд їх задоволити.
В судове засідання представник позивача Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) не з'явився. Згідно поданої до суду заяви прохав розглянути справу без його участі та задоволити позов у повному обсязі (а.с.101).
В судове засідання представник позивача Кіровоградської обласної ради не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку (а.с.95, 100, 105). Заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, до суду не подав.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_1 пред'явлений до нього прокурором позов про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 у загальному розмірі 16829,40 грн. визнав повністю. Також підтвердив його обізнаність із розміром судового збору, сплаченого прокуратурою при поданні до суду зазначеного позову, та порядком його стягнення за результатами розгляду справи.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградське обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (далі - КНП «Кіровоградська обласна лікаря Кіровоградської обласної ради»), не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у передбаченому законом порядку (а.с.94, 98, 113). Заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, суд, з огляду на письмову заяву представника позивача Національної служби здоров'я України та належність повідомлення інших учасників судового процесу, приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду справи по суті за відсутності позивачів та третьої особи.
На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 ЦПК України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.83-85).
Заслухавши пояснення прокурора, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Ухвалою Ленінського районного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2024 року, постановленою у справі №405/6491/24, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України по факту порушення ним правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України з огляду на звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою ОСОБА_2 (а.с.21-23).
Вказана ухвала суду набрала законної сили 17 грудня 2024 року (а.с.32).
Згідно з інформацією, наданою КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 25 лютого 2024 року за вих.№802/02-18/06, в період часу з 31 липня по 07 серпня 2024 року гр-нка ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні кістково-гнійної хірургії КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», тобто 7 ліжко-днів. Вартість лікування по фактичним витратам у серпні 2024 року склала без вартості медикаментів, придбаних хворим за власні кошти, 16829,40 грн. з розрахунку 2404,20 грн. витрат на 1 ліжко-день (7 ліжко-днів х 2404,20 грн.) та у січня 2024 року - 10345,76 грн. з розрахунку 1293,22 грн. витрат на 1 ліжко-день (8 ліжко-днів х 1293,2 грн.), а всього на загальну суму 36182,56 грн.. При цьому лікування ОСОБА_2 здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету в сумі 838,18 грн. (7 ліжко-днів х 119,74 грн. (оплата комунальних послуг та енергоносіїв)) та коштів НСЗУ - 15991,22 грн. (7 ліжко-днів х 2284,46 грн. (оплата праці - 1632,61 грн., нарахування на заробітну плату 22,0% - 359,17 грн., предмети, матеріали (миючі засоби та ін.) - 0,55 грн., медикаменти та перев'язувальні матеріали - 260,47 грн., продукти харчування - 31,65 грн.) (а.с.35).
Як вбачається зі Статуту КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (пункти 1.5, 1.9) підприємство належить до об'єктів комунальної власності та користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області та закріплене за ним на праві оперативного управління; засновником (учасником) підприємства є Кіровоградська обласна рада (а.с.61-68).
Джерелами формування майна та коштів підприємства є, крім іншого, комунальне майно, передане підприємству, та бюджетні кошти (державного та місцевих бюджетів), державні субвенції, інші субвенції з обласного та державного бюджетів, у тому числі на реалізацію програм у галузі охорони здоров'я (пункт 5.7.1, 5.7.2 Статуту).
Згідно з інформацією, наданою НСЗУ від 11 квітня 2024 року за вих.№15005/2-16-25, між НСЗУ та КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» у 2024 році був укладений договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2768-Е124-Р000. Послуги КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с.43-46).
Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним прокурором щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивачів, за захистом якого прокурор звернувся до суду з відповідною позовною заявою, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, та у разі звернення до суду в інтересах держави обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (пункти 38-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18).
За змістом п.43 зазначеної вище Постанови прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові.
Згідно з листом Кіровоградської обласної ради від 11 березня 2024 року за вих.№01-35/623-1, Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області була повідомлена про неподання обласною радою цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 та підтримання обласною радою позовних вимог прокуратури у разі подання такого позову (а.с.50).
Листом НСЗУ від 11 квітня 2024 року за вих.№15005/2-16-25 Кропивницька окружна прокуратура була повідомлена про відсутність в НСЗУ повноважень представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, та відсутність заперечень проти звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури для відшкодування цих витрат (а.с.43-46).
Повідомлення про звернення Кропивницької окружної прокуратури до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 16829,40 грн. було направлено Кіровоградській обласній раді 19 травня 2025 року (а.с.58-59).
Повідомлення про звернення Кропивницької окружної прокуратури до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 16829,40 грн. було направлено НСЗУ 19 травня 2025 року (а.с.55-56).
Отже, судом встановлено дотримання прокурором вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення позивачів про здійснення представництва інтересів держави в суді та правомірно, відповідно до положень законодавства, подано позов в межах здійснення заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі №584/947/20).
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Згідно ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року №11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.
Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко/днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № (з наступними змінами, далі - Порядок).
Згідно з п.2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я (п.4 Порядку).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» однією з основних функцій НСЗУ, як уповноваженого органу, є укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Між НСЗУ та КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» у 2024 році був укладений договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №2768-Е124-Р000.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Отже, послуги КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам у серпні 2024 (7 днів), були оплачені НСЗУ, як замовником медичних послуг, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що судовим рішенням - ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 09 грудня 2024 року, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, по факту порушення ним правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України з огляду на звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_2 ..
Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.
За змістом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №930/497/23, нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження.
Передбачена п.7 ч.1 ст.284 КПК України підстава закриття провадження у справі не є реабілітуючою, а тому закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 з цієї підстави і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 ..
Згідно роз'яснень, викладених в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №163/2298/16-ц).
Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).
На обгрунтування позову прокурором надані належні, допустимі та достовірні докази, які в своїй сукупності є достатніми для підтвердження вчинення відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, внаслідок якого потерпілій ОСОБА_2 було заподіяне тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, та наявності безпосереднього причинного зв'язку між вчиненими ним неправомірними діями та заподіяною позивачам шкодою у виді понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілої за рахунок коштів державного та місцевого (обласного) бюджетів.
На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, та правовідносини, які випливають з них, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, приходить до висновку, що заявлений прокурором в інтересах держави позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а заподіяна внаслідок вчинення гр-ном ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, майнова шкода в загальній сумі 16829 грн. 40 коп. у виді понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 - відшкодуванню ним на користь позивачів у наступних розмірах: на користь НСЗУ (дохід державного бюджету) - 15991 грн. 22 коп. та Кіровоградської обласної ради (дохід місцевого бюджету) - 838 грн. 18 коп..
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Прокурор звернувся до суду з двома позовними вимогами майнового характеру.
За змістом п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судах інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 грн. 00 коп..
За пред'явлення до суду позову про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення Кіровоградською обласною прокуратурою був сплачений судовий збір в сумі 6056 грн. 00 коп..
На підставі викладеного, приймаючи до уваги задоволення позову з відповідача по справі ОСОБА_1 на користь прокуратури підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6056 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем при подачі позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов прокурора - керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, поданий в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Кіровоградської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградське обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету (рахунок №UA978999980313080115000026011; отримувач: ГУК у м.Києві/Шевченківський р-н/24060300; отримувач: ГУК у м.Києві/Шевченківський р-н/24060300; код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)) витрати на стаціонарне лікування за рахунок коштів Національної служби здоров'я України потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 15991 грн. 22 коп. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня двадцять дві копійки).
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету (рахунок №UA828999980314060544000011001; отримувач: ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./ 24060300; код отримувача (ЄДРПОУ): 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) витрати на стаціонарне лікування за рахунок обласного бюджету Кіровоградської області потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 838 грн. 18 коп. (вісімсот тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, рахунок №UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в розмірі 6056 грн. 00 коп. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Повне ім'я та найменування учасників справи:
Позивач: Національна служба здоров'я України, місцезнаходження юридичної особи: проспект Степана Бандери, буд.№19 м.Київ, поштовий індекс 04073, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42032422.
Позивач: Кіровоградська обласна рада, місцезнаходження юридичної особи: площа Героїв Майдану, буд.№1 м.Кропивницький, поштовий індекс 25022, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22223982.
прокурор, який діє в інтересах держави в особі позивачів та який має процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої він діє: керівник Кіровоградської окружної прокуратури Кіровоградської області, адреса місцезнаходження: вул.Є.Чикаленка, буд.№11 м.Кропивницький Кіровоградської області, поштовий індекс 25006.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», місцезнаходження юридичної особи: проспект Університетський, 2/5 м.Кропивницький, поштовий індекс 25030, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 01994942.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 26 вересня 2025 року.
Суддя С.Ю.Атаманова