Справа № 344/10520/25
Провадження № 2/344/3878/25
26 вересня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
при секретарі судового засідання - Кузнєцової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
16 червня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 20 127,39 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» та фізичною особою зе ОСОБА_2 був укладений договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 2087760, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 1500 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_2 направлено відповідачу на номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів, - НОМЕР_3 та введено позичальником у відповідне поле на сайті позивача 2/8/2022 року.
Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Відповідно до кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник засвідчує, що він до підписання договору ознайомлений із Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання кредиту, повний текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: https://credit-pro.com.ua.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов всі етапи підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Загальна сума заборгованості станом на момент звернення до суду за кредитним договором складається з: 1500,00 грн - розмір заборгованості за тілом кредиту; 15265,799999999999 грн - сума нарахованих відсотків, 2812,8800000000001 грн - збитки, завдані інфляцією, за період з 01.03.2022 по 01.04.2025, 548,71000000000004 грн - три проценти річних від простроченої суми за період з 01.03.2022 по 01.04.2025,
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2087760 від 08 лютого 2022 року у загальному розмірі 16 765,79 грн, збитки, завдані інфляцією, у розмірі 2812,8800000000001 грн, три проценти річних у розмірі 548,71000000000004 грн, судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (а.с. 1-6).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2025 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В.(а.с. 43-44).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 45-46).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але у прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 5).
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якому позовні вимоги визнав частково у розмірі тіла кредиту та процентів до введення воєнного стану, інші позовні вимоги та витрати на професійну правничу допомогу не визнає (а.с.61).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 05 вересня 2022 року №1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21), порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 Цивільного процесуального кодексу України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, положення частини п'ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Оскільки учасники справи у судове засідання, призначене на 24 вересня 2025 року, не з'явилися, суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 2087760 від 08.02.2022, тіло кредиту у розмірі 1500,00 грн, розмір інфляційних збитків за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 становить 2812,88 грн, розмір відсотків за користування грошовими коштами за період з 24.02.2022 по 01.04.2025 - 5 640,00 грн, розмір трьох процентів річних - 548,71 грн (а.с.9-10).
08 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», Кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 , Позичальником , був укладений договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 2087760, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1500 грн, строком на 30 днів до 10 березня 2022 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів,зі сплатою процентів за користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 11-14, 17, 19).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 1500 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 15).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2087760 від 08 лютого 2022 року станом на 01.04.2025, заборгованість становить 16 765, 79 грн (а.с.16, 20-31).
Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою-другою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Судом встановлено, що 08 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», Кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 , Позичальником, був укладений договір надання коштів у позику у тому числі і на умовах фінансового кредиту №2087760.
Даний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
З запропонованими умовами вказаного договору ОСОБА_1 ознайомився та погодився.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, позивач, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови укладеного договору, натомість відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за договором не виконав у повному обсязі та має заборгованість перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 1 500,00 грн, яка підлягає стягненню.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 15265,799999999999 грн.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
За умовами договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 2087760 від 08 лютого 2022 року сторони визначили, що кредит надається строком на 30 днів до 10 березня 2022 року (включно) від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів.
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за даним договором закінчився 11.03.2022, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 10.03.2022, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач у заяві не заперечує щодо стягнення процентів за період до введення військового стану.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Частиною дев'ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, лише на військовослужбовців поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.
Натомість відповідач не надає жодних доказів про те, що він перебуває на військовій службі.
Як вбачається з матеріалів справи, договір укладено на 30 днів з 08.02.2022 по 10.03.2022 з відсотковою ставкою в розмірі 0,99 % за кожен день користування кредитом.
Отже, розмір відсотків за користування кредитними коштами за цим договором позики повинен розраховуватися наступним чином: 1500,00 грн. х 0,99 % х 30 днів = 445,50 грн.
Таким чином суд приходить до переконання, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 445,50 гривень.
Таким чином, заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) у розмірі 1500,00 грн та заборгованість по процентам за користування у розмірі 445,50 грн підлягає стягненню з відповідача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по тілу кредиту та процентам відповідачем суду не надано.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків, завданих інфляцією, за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 2812,8800000000001 грн та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 548,71000000000004 грн, то слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальна сума заборгованості, що складається з заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) у розмірі 1500,00 грн та заборгованості по процентам за користування у розмірі 445,50 грн, становить 1945,50 грн.
Інфляційні витрати:
Останній період (01/03/2022 - 01/04/2025)Індекс інфляції
березень 2022104,50
квітень 2022103,10
травень 2022102,70
червень 2022103,10
липень 2022100,70
серпень 2022101,10
вересень 2022101,90
жовтень 2022102,50
листопад 2022100,70
грудень 2022100,70
січень 2023100,80
лютий 2023100,70
березень 2023101,50
квітень 2023100,20
травень 2023100,50
червень 2023100,80
липень 202399,40
серпень 202398,60
вересень 2023100,50
жовтень 2023100,80
листопад 2023100,50
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
вересень 2024101,50
жовтень 2024101,80
листопад 2024101,90
грудень 2024101,40
січень 2025101,20
лютий 2025100,80
березень 2025101,50
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) = 1.49873828
Інфляційне збільшення:
1 945,50 x 1,49873828 - 1 945,50 = 970,30 грн.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 01/03/2022 до 31/12/2023 1 945,50 x 3 % x 671 : 365 : 100671107,30 грн.
з 01/01/2024 до 31/12/2024 1 945,50 x 3 % x 366 : 366 : 10036658,37 грн.
з 01/01/2025 до 01/04/2025 1 945,50 x 3 % x 91 : 365 : 1009114,55 грн.
Усього три проценти річних складають 180,22 грн.
Отже, внаслідок неповернення відповідачем кредитних коштів у повному обсязі та в строки, визначені договором, згідно вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню збитки, завдані інфляцією, за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 970,30 грн та три процентів річних від простроченої суми за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 180,22 грн.
Відповідно до вимог частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються квитанцією від 04.06.2025 про оплату послуг адвокату у розмірі 5000,00 грн (а.с. 8), копією акту № 10 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 2025/06/02 (а.с. 18), копією договору № 2025/06/02 про надання правничої допомоги (а.с. 32-34), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 35), додатковою угодою № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2025/06/02 від 02 червня 2025 (а.с.36).
Судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.
Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 2000,00 грн.
Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 грн (а.с. 42).
Позовні вимоги задоволені частково на 18,47 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 447,42 грн.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1054, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», код ЄДРПОУ 42014911, заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, №2087760 від 08 лютого 2022 року у загальному розмірі 3096,02 грн (три тисячі дев'яносто шість гривень дві копійки), що складається з суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень нуль копійок), суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 445,50 грн (чотириста сорок п'ять гривень п'ятдесят копійок), збитки, завдані інфляцією, за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 970,30 грн (дев'ятсот сімдесят гривень тридцять копійок), три процентів річних від простроченої суми за період з 01.03.2022 по 01.04.2025 у розмірі 180,22 грн (сто вісімдесят гривень двадцять дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», код ЄДРПОУ 42014911, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», код ЄДРПОУ 42014911, судовий збір у розмірі 447,42 грн (чотириста сорок сім гривень сорок дві копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», код ЄДРПОУ 42014911, місцезнаходження: 03057 м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1, прим.1028/3.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2025 року.
Суддя Мелещенко Л.В.