Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/4446/2025
м. Київ Справа №362/5183/25
23 вересня 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року та закрити провадження у справі, а також порушивпитання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що копію постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року не отримував. Зазначає, що копію постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року отримав захисник ОСОБА_1 01 серпня 2025 року.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим,що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та міг бути підданий огляду згідно з приписами ч.3 ст.266-1 КУпАП, тобто тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Крім того, вказує, що відсутній доказ керування ОСОБА_1 транспортним засобом, транспортний засіб був припаркований, немає факту зупинку транспортного засобу.
Зазначає, що на відеозаписі не вбачається яким чином працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, оскільки поводив себе нормально, вважає, що у діях працівників поліції була зацікавленість у складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що при складанні адміністративного протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у тому числі право на адвокатську допомогу, що є порушенням його конституційних прав та права на захист.
Зазначає, що при оформленні матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 було допущено порушення ст.256 КУпАП, а саме в протоколі: не зазначено якими бодікамерами велась відеофіксація.
Разом з тим, вказує, що направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не було складено та вручено ОСОБА_1 до того як працівники поліції везли його на проходження такого огляду, таке направлення було складено вже після того як повернулись з лікарні.
Крім того вказує, що працівники поліції всупереч вимогам закону, начебто під приводом поверхневої перевірки робить обшук автомобіля, без будь якої законної підстави.
У судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, про дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
22 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 16 липня 2025 року. Дати складання повного текст постанови не зазначено.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року, було оприлюднено в реєстрі 21 липня 2025 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься супровідний лист про направлення копії постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року сторонам у справі, зокрема, ОСОБА_1 та його захиснику Сосновик А.П., даних щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, вважаю, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року є поважними.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №789764 30 червня 2025 року о 13год. 25 хв. в м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Декабристів. 41б водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей що не реагують на світло, порушення мови) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я, а саме ВЦРЛ, водій відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучені: - акт огляду на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови) ОСОБА_1 мав пройти огляд у медичному закладі, уповноваженому на проведення огляду, однак він не проведений через відмову ОСОБА_1 , у графі з результатом згоден зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.07.2025, за яким такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 ; - письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30.06.2025, за яким останні підтверджують , що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння; - розписка ОСОБА_4 від 30.06.2025, про отримання транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 з метою доставки за місцем проживання останнього та зобов'язанням не допускати ОСОБА_1 до керування до його витверезіння.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та міг бути підданий огляду згідно з приписами ч.3 ст.266-1 КУпАП, тобто тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з огляду на наступне.
Інструкція про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затверджена наказом МОУ № 515 від 10.10.2016 року , визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України, права та обов'язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів, а також працівників Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків.
Інструкція зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затверджена наказом МОУ №374 від 18.07.2017 року, втратила чинність відповідно до наказу МОУ №329 від 23.10.2021 року, і цим же наказом затверджено нову Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення. Вказаною інструкцією та Інструкцією з оформлення в Національній гвардії України матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України №726 від 23.08.2017 року, визначено, серед іншого, порядок оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як приклад, за ч.1 ст.172-20 КУпАП розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Однак, адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, не відноситься до військових адміністративних правопорушень, і воно вчинене ОСОБА_1 як учасником дорожнього руху.
Отже, поліцейські при оформленні матеріалів справи керувалися порядком, визначеним ст.266 КУпАП та загальною Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, якою не передбачено ні виклик, ні повідомлення Військової служби правопорядку.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що відсутній доказ керування ОСОБА_1 транспортним засобом, транспортний засіб був припаркований, немає факту зупинку транспортного засобу.
Суд звертає увагу, що підстави зупинки транспортного засобу не можуть впливати на вирішення питання про винність чи не винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Наявність підстав для зупинки транспортного засобу не підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із тим, що ці обставини не входять до об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а тому дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції всупереч вимогам закону, начебто під приводом поверхневої перевірки робить обшук автомобіля, без будь якої законної підстави, не є предметом розгляду даного провадження. При цьому, апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що такі дії працівників поліції визнані незаконними, як і не надано доказів, які підтверджували незаконність дій працівників поліції за фактом обшуку автомобіля ОСОБА_1 .
Щодо доводів в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що при складанні адміністративного протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у тому числі право на адвокатську допомогу, що є порушенням його конституційних прав та права на захист, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено положень ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, також в протоколі міститься підпис самого правопорушника ОСОБА_1 .
Отже, даний довід спростовується підписом ОСОБА_1 в протоколі, яким він підтвердив, що його ознайомлено з протоколом де вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та наслідки притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 130 КУпАП. Заперечень, щодо складеного протоколу останнім не зазначено.
Доводи апеляційної скарги про те, що при оформленні матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 було допущено порушення ст.256 КУпАП, а саме в протоколі: не зазначено якими бодікамерами велась відеофіксація,апеляційний суд визнає безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено на місці події, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу.
З відеозаписів чітко вбачається послідовність подій, які відбувались 30 червня 2025 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять відмову водія від проходження огляду на технічний засіб, водночас і наявні пояснення свідків.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не вбачається яким чином працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, оскільки поводив себе нормально, вважає, що у діях працівників поліції була зацікавленість у складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги виходячи з наступного.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло та порушення мови, виявлені працівниками поліції 30.06.2025 у ОСОБА_1 в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 16 липня 2025 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: