Справа № 755/20746/24
№ апеляційного провадження: 22-з/824/891/2025
25 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (пенсії),-
У листопаді 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів (пенсії).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року в задоволенні позову ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено.
28 січня 2025 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 42 000 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Непогодившись з указаною ухвалою представник відповідача подав апеляційну скаргу та просив про її скасування з ухваленням нового рішення про стягнення з позивача 42 000 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року залишено без змін.
10 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про судові витрати.
Заява обґрунтована тим, що під час прийняття постанови Київським апеляційним судом не було вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про судове засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с. 202, 208).
З огляду на що апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, з тих підстав, що ОСОБА_2 не є адвокатом, а представляє інтереси відповідача за довіреністю та за договором про надання юридично-консультативної допомоги та послуг щодо представництва як ФОП.
З огляду на що апеляційний суд вважав, що районним судом обґрунтовано відмолено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача та залишив ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року без змін.
Звертаючись 10 червня 2025 року ОСОБА_2 вказує, що судом не вирішено питання судових витрат з результатами розгляду його апеляційної скарги.
Між тим заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Сукупний аналіз наведених положень закону вказує на те, що суд апеляційної інстанції здійснює розподіл понесених стороною судових витрат лише у випадку зміни рішення або ухвалення нового судового рішення.
Встановлено, що апеляційний суд не приймав нове рішення, а лише погодився з висновками районного суду, якими обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 не є адвокатом, а витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витратна професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: